Визначення поняття «корпорація»

Заслуговує на увагу й застосовність до господарських товариств по­няття «корпорація».

Термін «корпорація» в українському цивільному законодавстві від­сутній, але є в господарському законодавстві: в ГК України міститься таке ж визначення корпорації, яке мало місце в ст. З сьогодні не чинно­го Закону України «Про підприємства в Україні». Згідно з ч. З ст. 120 ГКУкраїни корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів під­приємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

З наведеного визначення виходить, що українська корпорація (якщо слідувати визначенню, наданому корпорації в ГК) являє собою таку юридичну особу, учасниками якої є лише підприємства. Натомість з ч. 1 ст. 167 ГК виходить, по-перше, що корпоративні права можуть мати не тільки юридичні, а й фізичні особи, бо обмежень їх мати за суб'єктним складом дана стаття не містить. По-друге, ці права мають не тільки учасники корпорації як об'єднання підприємств, а й учасники будь-якої господарської організації. Під останньою ж розуміються всі юридичні особи, які створені відповідно до ЦК та ГК.

Увага! ГК оперує й поняттям корпоративного підпри­ємства. Тобто виходить, що корпоративне підприємство і корпорація - поняття різні.

Згідно з ч. 5 ст. 63 ГК України, корпоративне підприємство діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльнос­ті засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав.

Ураховуючи таку недосконалу юридичну техніку, яка використову­ється в ГК України, доводиться об'єднувати різні поняття та визначення для того, щоб дійти порозуміння в тому, що ж таке корпорація. Виходить, що в разі відсутності поділу статутного капіталу юридичної особи на частки (паї), у його засновників (учасників) відсутні й корпоративні права. Як наслідок - в унітарних підприємствах не може бути корпора­тивних прав. Тож вони корпораціями не є.

Неоднозначно те, чи є корпораціями дочірні та приватні підприємства. Так, якщо дочірнє підприємство буде створено господарським товари­ством, тобто одним засновником, то чи будуть в останнього корпора­тивні права, тобто чи буде дочірнє підприємство корпорацією? Так само і щодо приватних підприємств (ст. 113 ГК України), якщо воно створюється однією особою.

Однак не зникають ці проблеми і тоді, коли приватне підприємство створюється кількома особами, що нині дозволяється ст. 113 ГК України. Якщо слідувати логіці ГК та враховувати до того ж статті 133,135 цього Кодексу, що власник (тобто засновник) може одноосібно або спільно з іншими власниками (тобто засновниками) засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власнос­ті, праві господарського відання, то виходить, що засновники можуть обрати організаційно-правову форму свого об'єднання, тобто визначити, чи буде це корпорація, чи буде вона власником і чи будуть вони мати корпоративні права. Утім, однозначності між пов'язаністю корпорації та наявністю в учасників корпоративних прав немає. З ГКявно не слідує, що у випадку створення юридичної особи - невласника (якій майно належить на праві господарського відання), вона не є корпорацією, оскільки кор­порація є тільки власником майна і при цьому не виникає корпоративних прав, оскільки такі можуть мати місце лише в учасників корпорації.

При прагненні України до європейського співтовариства та й вза­галі до світових процесів уніфікації регулювання бізнесу, насамперед слід додержуватися загальноприйнятих у світі підходів до термінології. Так, відомо, що термін «корпорація», як правило, ототожнюється з терміном «компанія» і вживається в досить широкому розумінні. При­наймні, його аж ніяк не можна звужувати й використовувати до таких осіб, як корпорації, у визначенні ст.120 ГК.

Термін «корпорація» є родовим, до якого в інших правових системах часто додаються інші терміни з метою деталізації правового статусу кор­порації, наприклад, «асоціація», «інкорпорейтед», «інститут», «това­риство», «союз», «синдикат», «з обмеженою відповідальністю» та ін.

Проте поняття «корпорація» не слід і надто розширювати, ототож­нюючи її з будь-якою юридичною особою.

Критерії віднесення юридичних осіб до корпорацій. Для вирішен­ня питання, що являє собою українська корпорація, слід обрати певний

критерій для віднесення юридичних осіб до корпорацій. Очевидно, цим критерієм має бути наявність поділу статутного капіталу на частки, які визначатимуть корпоративні права. У свою чергу, наявність корпора­тивних прав свідчить, що ці права належать учасникам корпорації (бо логічно, що в учасників корпорації є корпоративні права, а в засновни­ків, членів, учасників інших юридичних осіб, які не є корпораціями, немає і корпоративних прав).

Утім, таким розумінням не охоплюється випадок, якщо юридична особа створюється одним учасником, адже при цьому немає часток у статутному капіталі товариства, оскільки лише теоретично можна стверджувати, що учаснику товариства в цьому разі належить стовід­соткова частка в статутному капіталі. Якщо цей учасник вирішить про­дати частину, то тоді може йтися про поділ статутного капіталу на частки, яка вже й буде продаватись єдиним учасником товариства.

Виходячи ж із сутності розуміння корпорацій та зіставляючи це по­няття з відповідними поняттями, які надаються в законодавстві інших країн, можна дійти висновку, що українськими корпораціями є товари­ства. А це означає, що установи не можуть в жодному разі відноситися до корпорацій.

Однак не всі товариства є корпораціями. Для віднесення товариств до корпорацій слід ураховувати ознаки корпоративних прав, надані в ст. 167 ГК. За наявності цих ознак в учасників товариства це товариство може вважатися корпорацію і навпаки.

Так, у повних та командитних товариствах не існує органів, є специ­фіка порядку прийняття рішень учасниками і порядку представництва зовні при вступі у відносини з третіми особами. Різняться й відпові­дальність учасників, існує вимога про здійснення ними підприємниць­кої діяльності та накладення на них відповідних заборон (статті 119,121, 122,124,135 -137 та ін. ЦК України).

У багатьох країнах товариства й корпорації розрізняються, а особливі відмінності мають, безумовно AT, що мають акціонерний капітал та випускають акції. Крім того, слід ураховувати, що товариства, на від­міну від компаній (або корпорацій, або відповідно AT), в інших країнах не вважаються юридичними особами. У сучасному українському за­конодавстві не тільки акціонерні, а й усі товариства (крім, простого) визнаються юридичними особами.

336 ^gS^-

Увага! Розбіжностей між ПТ і КТ ma TOB і AT вистачає, щоб визначити перші корпораціями, а другі такими не ви­знавати.

У підприємницьких товариствах значення має й підприємницька ді­яльність учасників. При цьому слід розмежувати підприємницьку ді­яльність учасників та підприємницьку діяльність самих товариств. Тому звертає на себе увагу, що учасники повних товариств та повні учасники підприємницьких товариств займаються спільною підприємницькою діяльністю. Така діяльність здійснюється учасником не самостійно, а в стані перебування учасником товариства. Це дозволяє зберегти підхід щодо ризикового характеру такої діяльності для учасників, і як наслі­док - несення ними повної солідарної відповідальності у випадках збитковості результатів такої діяльності, і не проходити державну реє­страцію кожним учасником товариства.

Увага! По-іншому це врегульовує ГК, вч.7 cm. 80 ГК якого встановлюється необхідність учасників повного товариства та повних учасників командитного товариства реєструва­тися суб'єктами підприємницької діяльності. Водночас само­стійно кожен з них цю діяльність не здійснюватиме, оскільки і договори укладатимуться не ними, а товариством, і прибуток отримуватимуть не вони, а товариство. Тоді виникають істотні проблеми і в оподаткуванні, і у звітуванні тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 163 ЦК України та ч. 1 ст. 95 ГК України виробничим кооперативом є добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базу­ється на їхній особистій трудовій участі. Тобто для виробничого коо­перативу властива спільна виробнича або інша господарська діяльність при особистій трудовій участі його членів. Розбіжності в термінології очевидні: якщо стосовно повних і командитних товариств ішлося про підприємницьку діяльність, то стосовно виробничих кооперативів - про господарську; якщо стосовно учасників перших товариств не вжива­ється поняття трудової участі, то в кооперативах про це зазначається. Ач. 1 ст. 34 Закону України «Про кооперацію» встановлюється, що трудові відносини в кооперативних організаціях регулюються, крім

****$&& 33*

цього Закону, також законодавством про працю. Це ще раз свідчить про те, що відносини членів кооперативу щодо здійснення ними трудової діяльності, є не підприємницькими, а трудовими. Щодо спільної діяль­ності, то очевидно, що і в повному, і командитному, і в виробничих ко­оперативах учасники (члени) спільно займаються такою діяльністю.

Ці розбіжності є принциповими, адже за відсутності позначення на підприємницьку діяльність членів виробничого кооперативу виходить, що вони і не несуть наслідків її здійснення - власної відповідальності поряд з відповідальністю самого товариства (кооперативу). Слід вка­зати, що це питання не досить опрацьоване, оскільки в сучасному коо­перативному законодавстві немає єдиного підходу щодо цього. А ви­кликане це тим, що в законодавстві не простежується зв'язок між підприємницькою діяльністю учасників товариства і відсутністю в то­вариства ознак корпорацій. І навпаки, за відсутності у виробничого кооперативу підприємницької діяльності його членів можна стверджу­вати про наявність у кооперативу ознак корпорації.

Увага! Здійснення тим чи іншим підприємницьким това­риством підприємницької діяльності не є уніфікованим.

Наведене вище свідчить про відсутність прямого зв'язку з тим, що лише підприємницькі товариства (або юридичні особи, позначені в законі прямо як такі, або ще вужче - господарські товариства) можуть вважатися корпораціями. Біржі, хоча вони й не позначені як підпри­ємницькі товариства, слід віднести до корпорацій. І навпаки, повне та командитне товариства, які визначені як різновиди господарських (а значить, і підприємницьких) товариств, недоцільно вважати кор­пораціями.

Отже, під корпораціями слід розуміти тільки товариства і не охоплю­вати цим поняттям установи. Не всі товариства мають вважатися корпораціями, а тільки підприємницькі, учасники яких мають корпора­тивні права. Поняття AT України має не тільки схожість з поняттям корпорації системи загального права, але й практично тотожне понят­тю підприємницької корпорації. Це твердження так само є вірним сто­совно ТОВ.

2.2. Правовий статус учасників; засновників; членів 2.2.1. Учасники юридичних осіб