Етапи реорганізації

в) судом;

г) відповідним органом державної влади.

У випадку прийняття рішення про реорганізацію учасниками або органом юридичної особи така реорганізація є добровільною. Якщо ж рішення про реорганізацію приймається судом або відповідним органом державної влади, ідеться за загальним правилом про примусову реорга­нізацію. Примусова реорганізація за змістом ч. 1 ст. 106 ЦК допуска­ється лише у випадках, передбачених законом. Причому термін «закон» вживається в розумінні «нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України».

Крім того, рішення про реорганізацію юридичної особи в порядку добровільної реорганізації приймається відповідним державним органом також у тому випадку, коли юридична особа, що реорганізується, є юридичною особою публічного права або хоча і юридичною особою при­ватного права, але заснована на державній власності¹.

У цьому аспекті положення ч. 1 ст. 106 ЦК щодо прийняття ріїиення про реорганізацію юридичної особи відповідним органом державної влади підлягає поширювальному тлумаченню, адже аналогічне рішення може бути прийняте повноважним органом місцевого самоврядування стосовно юридичної особи, заснованої на комунальній власності.

Посилання в ч. 1 ст. 106 ЦК на можливість реорганізації юридичної особи за рішенням відповідного органу державної влади чи органом місцевого самоврядування лише у випадках, передбачених законом, є цілком виправданим й щодо добровільної реорганізації юридичних осіб публічного права (приватного права, заснованих на державній чи кому­нальної власності). Зазначене випливає із загальної характеристики ком­петенції органів державної влади та місцевого самоврядування, яка є нерозривним поєднанням їх прав та обов'язки», що знайшло свШ концен­трований вираз у положенні ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 1 ст. 59 ГК передбачає формально дещо інший перелік ор-ганш та осіб, які мають право прийняти рішення про реорганізацію юридичної особи. Так, суб'єкт господарювання (звичайно - юридична особа) може бути реорганізований: ¹ ДАКабоНАК.

202 €«JM-

а) за рішенням власника (власників). Перш за все слід зазначити, що
фігура власника стосовно суб'єкта права є юридичним нонсенсом: влас­
ник - це особа, яка відповідно до закону має право власності на певний
об'єкт; право ж власності на суб'єкта існувати не може;

б) за рішенням уповноваженого власником (власниками) органу. Щодо
можливості прийняття рішення про реорганізацію спеціально уповно­
важеним на це органом, то (якщо абстрагуватися від уповноваження
цього органу якимось міфічними «власниками суб'єкта господарюван­
ня») ця конструкція цілком вписується в передбачений ст. 106 ЦК
випадок реорганізації юридичної особи за рішенням її уповноваженого
органу. Слід, утім, мати на увазі, що формулювання ГК не обмежують
коло відповідних повноважних органів лише органами юридичної осо­
би, що реорганізується. Але самостійне буття у цивільних правовідно­
синах можуть мати лише органи юридичної особи, органи державної
влади та органи місцевого самоврядування. Тому відповідні положення
ГК цілком кореспондуються з нормою ч. 1 ст. 106 ЦК, яка передбачає
можливість добровільної реорганізації юридичної особи як за рцденням
її уповноваженого органу, так і за рішенням відповідного органу дер­
жавної влади (чи місцевого самоврядування - з урахуванням поширю­
вального тлумачення відповідної норми);

в) за рішенням засновників суб'єкта господарювання чи їх правонас­
тупників. Фігура засновника суб'єкта господарювання в розглядувано­
му аспекті також не зовсім доречна - засновник виконує свою функцію
один раз, здійснивши заснування юридичної особи. У подальшому такий
його статус (як засновника) може мати певний вплив на його права та
обов'язки (наприклад, приписи ч. 1 ст. 30 Закону України «Про госпо­
дарські товариства» від 19.09.1991 р. № 1576-ХІІщодо обов'язку заснов­
ників ВАТ бути держателями акцій на суму не менше 25 відсотюв ста­
тутного (складеного) капіталу строком не менше двох років, які
відповідно до положень Закону України «Про акціонерні товариства»
від 17.09.2008 p. № 514-VI будуть чинні до 11 травня 2011 року), але
стосовно управління юридичною особою та ж особа має вже інший
статус - учасника (для товариств) чи іншої особи з вирішальним впли­
вом (відповідно до спеціального законодавства), з яких формується
вищий орган управління відповідної юридичної особи.

Отже, можливість реорганізації юридичної особи за рішенням, зо­крема, власників чи засновників юридичної особи, яка передбачаєть-

-^Sg?&203

ся ч. 1 ст. 59 ГК та деякими іншими законами України, слід розглядати як можливість прийняття такого рішення учасниками відповідної юридичної особи чи іншими особами, які відповідно до чинного за­конодавства та/або установчих документів таких юридичних осіб, що реорганізуються, користуються вирішальним впливом в управлінні останніми (далі - особи з вирішальним впливом). При цьому з ураху­ванням конкретних приписів спеціального законодавства з питань особливостей організаційно-правової форми конкретної юридичної особи, що реорганізується, такі особи з вирішальним впливом можуть бути (а можуть і не бути) формально об'єднані у вищі органи управ­ління відповідними юридичними особами, що реорганізуються. За­значене слід постійно мати на увазі, визначаючи повноважність певних органів та осіб на прийняття рішення про реорганізацію конкретної юридичної, адже ч. 1 ст. 83 ЦК встановлює відкритий перелік організаційно-правових форм юридичних осіб;

д) за рішенням суду, у випадках, передбачених ГК. Передбачена ч. 1 ст. 59 ГК можливість реорганізації юридичної особи за рішенням суду також цілком відповідає положенням ст. 106 ЦК. Утім, слід мати на увазі, що в розглядуваній частині положення ч. 1 ст. 59 ГК є «мертвою» нормою, адже вони передбачають можливість реорганізації юридичної особи за рішенням суду лише у випадках, визначених самим ГК, який жодних вказівок щодо таких конкретних випадків не містить. Отже, у відповідній частині норма ч. 1 ст. 59 ГК є нормою з беззмістовною від­сильною гіпотезою, що не може мати позитивного практичного засто­сування до внесення відповідних змін до ГК.

Утім, не виключені спроби негативного застосування вказаних при­писів, адже цілком логічним є такий хід міркувань: і) ч. 2 ст. 9 ЦК встановлює можливість передбачення законом особливостей регулю­вання майнових відносин у сфері господарювання; 2) ГК не передбачає випадків, за яких суд має право прийняти рішення про примусову ре­організацію суб'єкта господарювання; 3) отже, суб'єкт господарюван­ня - юридична особа за точним змістом ч. 1 ст. 59 ГК не може бути реорганізований примусово за ріїпенням суду взагалі.

Висновок логічний, але оцінити його судову перспективу важко. Адже, з одного боку, відповідне положення ч. 1 ст. 59 ГК стосується лише суб'єктів господарювання і тому може вважатися спеціальною щодо відповідних положень ч. 1 ст. 106 ЦК нормою. З іншого ж боку, згідно

204 ^g$*^

з ч. 4 ст. 55 ГК статус суб'єкта господарювання як юридичної особи визначається в першу чергу цивільним законодавством, основним актом якого є ЦК (ч. 2 ст. 4 ЦК); за таких умов поширювана на усіх суб'єктів господарювання - юридичних осіб особливість примусової реоргані­зації за рішенням суду, установлена ч. 1 ст. 59 ГК, може розцінюватися як така, що не містить особливостей регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, а встановлює загальні правила, які не узго­джуються з відповідними правилами ЦК. Результати вказаних варіанти* тлумачення цієї нормативної колізії за змістом абз. 5 та 6 п. 1 інформа­ційного листа ВГСУ від 07.04.2008 р. № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» будуть діаметрально протилежними.

Стаття 59 ГК не передбачає примусової реорганізації суб'єкта, господа­рювання за рішенням іншого (ніж суд) уповноваженого державного органу. Але це, по-перше, є просто типовим для ГК браком юридичної техніки, адже в окремих спеціальних положеннях ГК така можливість передбачається (див. наприклад ч. З ст. 40 та ч. 2 ст. 56 ГК). По-друге ж відсутність такої вказівки не може бути підставою для відмови від за­повнення відповідного пробілу ГК приписами ст. 106 ЦК, що стосу­ються правового статусу усіх юридичних осіб приватного права.

Показовим і певною мірою практично корисним є усвідомлення тієї обставини, що в усьому цьому розмаїтті уповноважених суб'єкти? плу­таються навіть головні ідеологи так званого господарського права, які, коментуючи ч. 1 ст. 59 ГК України, без будь-якої системи йменують одних й тих самих суб'єктів то власниками, то засновниками реоргані­зовуваних суб'єктів господарювання¹. Утім, зазначена плутанина є від­знакою не тільки доктринальних потуг «господарників», але й їх за­конодавчого «продукту»: так, абз. 2 ч. 2 ст. 176 ГК визначає, що організаційно-господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, між суб'єктом господарювання та власником, який є засновником да­ного суб'єкта. Коментар щодо якості юридичної техніки є зайвим.

Наявність учасників як суб'єктів корпоративних правовідносин є характерною для товариств (абз. 1 ч. 2 ст. 83 ЦК). При цьомуучасники товариства вирішують питання управління ним через свою участь у

¹ Див.: Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / За заг. ред. В.К. Мамутова. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - С 104.

вищому органі товариства - загальних зборах учасників (ч. 2 ст. 97 ЦК)'. Через це постає слушне запитання: чи може рішення про реорганізацію товариства прийматися саме його учасниками безпосередньо, а не за­гальними зборами учасників?

На це запитання слід відповісти таким чином. ЦК України визначає та характеризує такі види підприємницьких товариств - повне, командитне, товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю, акціонерне товариство, виробничий кооператив. При цьому щодо ТОВ, ТДВ та AT прямо визначається, що загальні збори учасників (акціонерів) є вищим органом управління відповідним товариством (статті 145,151,159 ЦК). Щодо виробничого кооперативу аналогічної чіткої вказівки ЦК не містить, але врегульоване зазначене питання все одно так само: і) по-перше, у ч. 1 ст. 164 ЦК йдеться саме про загальні збори членів вироб­ничого кооперативу; 2) по-друге, згідно з ч. 4 ст. 163 ЦК правовий статус виробничого кооперативу визначається ЦК та іншим законом, за приписами ч.І ст. 15 Закону України «Про кооперацію» від 10.07.2003 p. № 1087-IV саме вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

Щодо повних та командшпних товариств, то в них також учасни­ки приймають рішення загальними зборами (за виключенням коман-дитного товариства з одним повним учасником та випадків, коли інше передбачено засновницьким договором цих товариств)².

Отже, учасники всіх видш підприємницьких товариств здійснюють управліїіня через загальні збори учасників (акціонерів, членів). Як же в такому випадку пояснити чітке розмежування в ч. 1 ст. 106 ЦК повноважень на прийняття рішення про реорганізацію юридичної особи її учасниками та уповноваженим на це установчими документами органом?

Принципово можливими є два тлумачення вказаної норми в розгляду­ваному аспекті. По-перше, можна припустити, що під «учасниками» маються на увазі учасники, організовані у вищий орган товариства, а під «органом юридичної особи, уповноваженим на це установчими докумен-

¹ Інші закони України у своїх положеннях, присвячених іншим, ніж товариства, організаційно-
правовим формам юридичних осіб, також ніколи не іменують осіб з вирішальним впли­
вом учасниками таких юридичних осіб. Виключенням у цьому аспекті є тільки ст. 120
ГКУкраїни, яка іменує членів об'єднань підприємств учасниками таких об'єднань. Утім,
і в цьому випадку відповідно до ч. 1 ст. 122 ГК України учасники легально об'єднані у
вищий орган управління - загальні збори учасників об'єднання підприємств.

² Див. коментар «Органи юридичної особи».

тами» мається на увазі інший, ніж загальні збори учасників, орган юри­дичної особи. Утім, таке тлумачення допускає свідомий брак юридичної техніки в ЦК (зокрема, порушення принципу єдності термінології), а в процесі тлумачення законодавчих актів слід виходити з презумпції розум­ності та безпомилковості законодавця, якщо тільки в кожному конкрет­ному випадку не буде абсолютно точно доведено вади норми закону.

Тому більш доречним є інший підхід: термш «учасники» в ч. 1 ст. 106 ЦК вжито в більш широкому, ніж його буквальний зміст, сенсі - на позна­чення власне не організованих у загальні збори учасників юридичної осо­би (з урахуванням принципової можливості такого випадку: (а) у повних та командитних товариствах; (б) за приписами спеціального законодавства в силу невичерпного переліку організащйно-правових форм юридичних осіб у ч. 1 ст. 83 ЦК), а також іїшшх осіб з виріїпальним впливом.

Учасники ж товариства поза загальними зборами як організаційною формою їх участі в управлінні товариством, за загальним правилом, не можуть приймати ріїїіення про реорганізацію останнього.

Спеціальні норми цивільного законодавства, присвячені особливос­тям певних організаційно-правових форм юридичних осіб, визначають випадки, коли ріїїіення про реорганізацію юридичної особи може бути прийнято особами з вирішальним впливом, які не можуть розцінюва­тися як такі, що організовані в певні органи цієї юридичної особи¹:

• відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 36 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 p. № 973-IV рішення про припинення діяльності фермерського господарства приймається його власником;

• відповідно до ч. 4 ст. 63 ГК України засновник унітарного підпри­ємства вирішує питання реорганізації такого підприємства;

• відповідно до ч. З ст. 16 Закону України «Про дошкільну освіту» від 11.07.2001 р. № 2628-Ш ріїїіення про реорганізащю приватного дошкіль­ного навчального закладу приймається його засновником (власником);

• відповідно до ч. 1 ст. 21 та ч. 1 ст. 27 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 р. № 2984-ІП реорганізація вищих навчальних

¹ Тут ми розглядаємо лише законодавчо передбачені можливості прийняття рішення про реорганізацію тими особами з вирішальним впливом, які самі є фізичними особами або юридичними особами приватного права. Випадки реорганізації за рішенням юридичних осіб публічного права (державних органів та органів місцевого самоврядування) розгляда­тимуться нами нижче під час характеристики прийняття рішення про добровільну реорга­нізацію юридичної особи органами державної влади та місцевого самоврядування.

закладів приватної форми власності здійснюється за рішенням їх влас­ника (власників)¹;

• відповідно до 1 ст. 18 Закону України «Про інформащйні агентства» від 28.02.1995 р. № 74/95-ВР діяльність інформаційного агентства при­пиняється в разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виді­лення, перетворення) з ініціативи засновника (співзасновникш). Разом з тим форма прийняття засновником інформаційного агентства відповід­ного рішення законом не визначена й залежить від конкретної організаційно-правової форми, в якій відповідне інформаційне агентство створене, адже згідно зі ст. 11 розглядуваного Закону інформаційні агентства в Україні можуть мати будь-які організаційно-правові форми.

Положення ч. 1 ст. 106 ЦК (з урахуванням приписів ч. 2 ст. 109 ЦК) визначають, що реорганізація юридичної особи може бути здійснена, зокрема, за рішенням органу такої юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами. Отже, для визначення, які саме органи конкретної юридичної особи мають право приймати рішення про її реорганізащю, слід звернутися до установчих документів цієї юридич­ної особи. Ними залежно від її організаційно-правової форми можуть бути: статут, засновницький договір, установчий акт (ст. 88 ЦК), по­ложення або меморандум. Також згідно з ч. 1 ст. 57 ГК як установчі документи юридичної особи мають додатково до вказаних розцінюва­тися рішення про заснування юридичної особи та положення про неї.

Разом з тим, ґрунтуючись у вирішенні розглядуваного питання пере­важно на приписах установчих документів юридичної особи, не слід забувати, що повноваження певних органів для істотної частини організаційно-правових форм юридичних осіб (у тому числі й щодо права приймати рішення про реорганізацію) визначені законодавчо і в більшості таких випадків відповідні норми закону є абсолютно імпера­тивними й неможуть бути змінені в бік обмеження приписами установчих документів юридичної особи. Варто зауважити, що за загальним правилом, доповнення (зміна у бік розширення) положень щодо компетенції ви­щого органу юридичної особи (особливо щодо виключної компетенції) в установчих документах цієї юридичної особи допускається.

' У цілому щодо реорганізації навчальних закладів незалежно під форм власності спеці­альне законодавство України про освіту встановлює особливий складний порядок, який буде тезисно розглянуто нижче.

208 ^g^g^

Реорганізація юридичної особи істотно впливає на її юридичний статус аж до припинення її існування як суб'єкта права. Тому цілком обґрунто­ваним є те, що прийняття рішення про реорганізацію віднесено законом у більшості випадків до компетенції вищого органу управління відповідної юридичної особи. При цьому в деяких випадках закон не конкретизує вказаний орган, залишаючи його визначення за установчими документа­ми чи охоплюючи такою загальною вказівкою всі види вищих органів управління певної групи організаційно-правових форм юридичних осіб. Основні спеціальні приписи цивільного законодавства щодо права орга­нів юридичних осіб різних організаційно-правових форм приймати рі­шення про реорганізацію цих юридичних осіб, зводяться до такого:

• Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про господарські това­риства» реорганізація товариства відбувається за рішенням вищого органу товариства.

• Згідно з п. «і» ч. 5 та ч. 6 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» до виключної компетенції загальних зборів акціонерів AT віднесено лише прийняття рішення про припинення AT. В площині прийняття рішення про реорганізацію це означає, що до виключної компетенції загальних зборів акціонерів AT відповідно до закону на­лежить лише прийняття рішення щодо поділу, приєднання, перетворен­ня та злиття, прийняття ж рішення щодо виділу з AT нової юридичної особи до виключної компетенції загальних зборів акціонерів AT, що реорганізується, не належить. Разом з тим згідно з п. 21 ч. 2 ст. 33 За­кону Украши «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. № 514-VI до виключної компетенції загальних зборів АГ належить прийняття рішення про виділ та припинення товариства, крім випадку, передбаче­ного частиною четвертою ст. 84 вказаного Закону, що встановлює дея­кі особливості приєднання за спеціальних умов.

• За змістом п. «і» ч. 5 ст. 41 та ч. 1 ст. 59 Закону України «Про гос­подарські товариства» прийняття рішення про припинення ТОВ на­лежить до компетенції загальних зборів учасникш ТОВ. При цьому за точним змістом закону прийняття рішення щодо виділу з ТОВ нової юридичної особи законом до компетенції загальних зборів учасників ТОВ не віднесено, хоча таке рішення й може бути прийнято загальними зборами відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про господарські товариства». Показово при цьому, що легальним переліком виключної

компетенції загальних зборів учасників ТОВ (ч. 4 ст. 145 ЦК) прийнят­тя рішення про реорганізацію ТОВ у будь-якій формі до виключної компетенції вищого органу управління ТОВ не віднесено. Отже, оста­точно вирішити питання про орган конкретного ТОВ, уповноважений приймати рішення про його реорганізацію, можна виключно на під­ставі змісту статуту такого ТОВ.

Викладене вище щодо ТОВ стосується і ТДВ в силу приписш ч. 4 ст. 151 ЦКтач. З ст. 65 Закону України «Про господарські товариства».

• Частина 2 ст. 15, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про кооперацію» від 10.07.2003 р. та ч. 1 ст. 102 ГК України визначають, що прийняття рішен­ня про реорганізацію кооперативу незалежно від форм такої реорганіза­ції належить до компетенції загальних зборів членів цього кооперативу.

• Згідно зч. 1 ст. 31 Закону Украши «Про колективне сільськогосподар­ське підприємство» від 14.02.1992 р. № 2114-ХІІ реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться за рішенням загальних зборш (зборш уповноважених) його членш.

• Частини 1 та 2 ст. 18 Закону Украши «Про споживчу коопераціїо» від 10.04.1992 р. № 2265-ХІІ визначають, що реорганізація споживчого това­риства провадиться за рішенням загальних зборш його членш, а реоргані­зація спілки споживчих товариств - за рішенням конференції, з'їзду.

• Частина 1 ст. 14тач. 1 ст. 37 Закону України «Про сільськогоспо­дарську кооперацію» від 17.07.1997 р. № 469/97-ВР установлюють, що питання про реорганізацію кооперативу вирішують загальні збори його членів.

• Відповідно до ч. 1 ст. 10 та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про благо­дійництво та благодійні організації» від 16.09.1997 р. № 531/97-ВР реорганізація благодійної організації здійснюється за рішенням її ви­щого органу управління, до компетенції якого саме й належить при­йняття такого рішення.

• Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про кредитні спілки» від 20.12.2001 р. № 2908-ИІ реорганізація кредитної спілки провадиться за ріїїіенням її вищого органу управління.

• Частина 3 ст. 15 Закону України «Про професійних творчих пра­цівників та творчі спілки» від 07.10.1997 р. № 554/97-ВР установлює, що рішення про реорганізацію творчої спілки приймають загальні збори (з'їзд, конференція) творчої спілки.

210 &фь*~

• Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999 p. № 1045-XIV рішення про реорганізацію професійної спілки (об'єднання профспілок) при­ймається з'їздом (конференцією), загальними зборами відповідно до статуту (положення) профспілки, об'єднання профспілок.

• Частина 2 ст. 23 Закону України «Про політичні партії в Україні» від 05.04.2001 р. № 2365-ІП визначає, що рішення про реорганізацію політичної партії приймається з'їздом (конференцією) політичної пар­тії відповідно до статуту політичної партії.

• Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про об'єднання співвлас­ників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 р. № 2866-ІП реор­ганізація житлово-будівельного кооперативу в об'єднання співвласників багатоквартирного будинку здійснюється за рішенням загальних зборів такого житлово-будівельного кооперативу.

• Реорганізація господарського об'єднання (об'єднання підприємств) відповідно до ч. 4 ст. 124 ГК здійснюється за рішенням підприємств-учасників (крім державного чи комунального об'єднання). У свою чер­гу, за змістом ч. 1 ст. 122 ГК України учасники господарського об'єднання організовані у вищий орган управління - загальні збори учасників об'єднання підприємств. Саме у вказаному аспекті слід розуміти й при­писи ч. 1 ст. 37 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17.07.1997 р. № 469/97-ВР про прийняття рішення про реорганіза­цію кооперативного об'єднання його засновниками.

• Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про банки і банківську діяль­ність» від 07.12.2000 р. № 2121-ПІ реорганізація банку здійснюється добровільно за рішенням його власників. Поняття власників банку вказаний закон не визначає, а містить у ст. 2 лише визначення учасників банку: учасники банку - це засновники банку, акціонери банку, який є відкритим AT, і пайовики кооперативного банку. Зазначене повністю кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 6 розглядуваного Закону, від­повідно до яких банки в Україні створюються у формі відкритого AT або кооперативного банку. Отже, банки в Україні можуть мати лише учасників, які є власниками акцій чи паю банку. Учасники ж банку від­повідно до статей 37,38 цього ж Закону об'єднані у вищий орган управ­ління банку - загальні збори учасників. Крім того, відповідно до прямої вказівки п. 7 ч. 2 ст. 38 вказаного Закону прийняття рішення щодо при-

-&*%&& 211

пинення банку (у тому числі у всіх формах реорганізації, крім виділу) належить до компетенції саме загальних зборів учасників банку. Тому положення ч. 1 ст. 26 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-ПІ про реорганізацію банку за рішенням його власників слід розуміти в тому сенсі, що банк добровільно реорганізу­ється за рішенням учасників, об'єднаних у вищий орган управління банку - загальні збори учасників.

У деяких випадках чинне цивільне законодавство України передбачає спеціальний порядок прийняття уповноваженим органом юридичної особи рішення про її реорганізацію, а саме:

• Відповідно до ч. 11 ст. 15 Закону України «Про кооперацію» рі­шення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про реорганізацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу.

• Згідно з ч. 5 ст. 42 Закону України «Про акціонерні товариства» рішення про реорганізацію AT приймається більш як трьома чвертями голосів акціонерів від загальної їх кількості.

Слід мати на увазі, що положення п. «б» ч. 1 ст. 42 Закону України «Про господарські товариства» визначають, що рішення загальних збо­рів акціонерів про припинення діяльності товариства приймаються більшістю у ³А голосів акціонерів, які беруть участь у зборах. Разом з тим президія Вищого господарського суду України в абз. 2 п. 2.10 рекоменда­цій від 28.12.2007 р. № 04-5/14 «Про практику застосування законодав-стваурозгляді справ, що виникають з корпоративнихвідносин» роз'яснила, що положення п. «б» ч. 1 ст. 42 Закону України «Про господарські това­риства» не підлягають застосуванню як такі, що суперечать ч. 4 ст. 159 ЦК України. Аналогічного висновку про обмеження диспозиції ч. 1 ст. 42 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р. № 1576-XII приписами ч. 4 ст. 159 ЦК додержувався ВГСУ й до оприлюднення вказаної рекомендації в постановах щодо окремих справ, зазначаючи (без посилань на Закон України «Про господарські товариства»), що відпо­відно до ч. 4 ст. 159 ЦК України рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю не менш як у % гологів акціонери?, які беруть участь у зборах, щодо внесення змін до статуту товариства та щодо лік­відації товариства (див. постанову ВГСУ від 01.08.2006 р. у справі

212 ^«gg^t-

№ 3/312¹). З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.

Водночас ДКЦПФР у своєму роз'ясненні від 06.09.2007 р. № 11 «Про порядок застосування частини четвертої статті 159 ЦК України та статті 42 Закону України «Про господарські товариства» при вирішен­ні питання про правомочність рішення загальних зборів акціонерів про реорганізацію акціонерного товариства» (затверджено згідно з рішен­ням ДКЦПФР від 06.09.2007 р. № 1937) дотримується діаметрально протилежного погляду, але з огляду на позиції судової практики погляд ДКЦПФР є практично сумнівним.

• Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про кредитні спілки» рі­
шення загальних зборів членів кредитної спілки про припинення діяль­
ності кредитної спілки (тобто й про її реорганізацію в усіх формах, крім
виділу) вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як
75 відсотків членів кредитної спілки, присутніх на загальних зборах.

Варте уваги те, що безпосередньо законом визначено порівняно не­велике коло випадків, коли для прийняття рішення про реорганізацію юридичної особи її уповноваженим колективним органом вимагається кваліфікована більшість голосів членів такого органу. Здебільшого об­меження прийняття рішення про реорганізацію юридичної особи фіксується в її установчих документах, вивчення змісту яких є в багатьох випадках вирішальним для висновку про належний порядок прийняття повноважним органом відповідної юридичної особи рішення про її реорганізацію.

Зазначене є тим більше актуальним, що досить часто чинне законо­давство України вимагає відображення певних питань щодо реоргані­зації юридичних осіб в їх установчих документах, а саме:

• включення до змісту установчих документів юридичної особи відо­
мостей (інформації) про порядок (або про умови і порядок) її реорга­
нізації вимагають:

- ч. 2 ст. 4 Закону України «Про господарські товариства»;

- ч. 2 ст. 12 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації»;

- ч. З ст. 5 Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки»;

¹ База даних «Ліга: Закон», файл SD061972.LHT.

- п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про банки і банківську діяль­ність»;

- ч. 4 ст. 27 Закону України «Про вищу освіту»;

- ч. Зет.57ГКУкраїни;

- ч. 2 ст. 4 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»;

. зазначення в установчих документах юридичної особи відомостей про умови її реорганізації вимагають:

- ч. 2 ст. 5 Закону України «Про споживчу кооперацію»;

- ч. 1 ст. 7 Закону Україїш «Про сільськогосподарську кооперацію»;

- частини 2 та 4 ст. 57 ГК України;

• зазначення в установчих документах юридичної особи відомостей
про порядок її припинення (тобто в тому числі й реорганізації у всіх
формах, крім виділу) і вирішення пов'язаних з цим припиненням (а та­
кож з виділом) майнових питань вимагають:

- п. 11 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про організації роботодавців» від 24.05.2001 р. № 2436-Ш;

- ч. 2 ст. 7 та ч. 4 ст. 24 Закону України «Про кредитні спілки»;

- ч. 2 ст. 8 тач. 2 ст. 33 Закону України «Про кооперацію» (ці по­ложення цивільного законодавства приписують включати в уста­новчі документи відомості про порядок здійснення всіх форм реорганізації відповідної юридичної особи та вирішення пов'язаних із цим майнових питань);

• нарешті, положення ч. 1 ст. 7 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про
об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» приписують
включати до статутів об'єднання та асоціації об'єднань відомості про
підстави та порядок реорганізації (злиття, поділу) цих юридичних осіб
і вирішення майнових питань, пов'язаних з цим.

Положення ч. 1 ст. 106 ЦК (з урахуванням приписів ч. 2 ст. 109 ЦК) визначають, що реорганізація юридичної особи може бути здійснена, зокрема, за рішенням суду. Це означає примусову реорганізацію юри­дичної особи.

Примусова реорганізація (у тому числі і за рішенням суду) за змістом ч. 1 ст. 106 ЦК допускається лише у випадках, передбачених законом. Причомутермш «закон» вживається в розумінні «нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України».

Для правильного тлумачення положень ч. 1 ст. 106 ЦК щодо допус­тимості примусової реорганізації юридичної особи за рішенням суду істотне значення має усвідомлення тієї обставини, що суд за чинним процесуальним законодавством України позбавлений права ініціювати судовий процес - це можуть зробити лише інші уповноважені на це про­цесуальним законом особи, які набувають при цьому статусу певної особи, яка бере участь у справі. Такий висновок однозначно випливає з прямих приписів ст. 2 ГПК, ст. З ЦПК, ч. 2 ст. 11 КАС. Тому приписи ч. 1 ст. 106 ЦК щодо реорганізації юридичної особи за рішенням суду слід розуміти в тому сенсі, що суд, якщо обов'язковість реорганізації юридичної особи прямо передбачена законом, може задовольнити звер­нення (позов, заяву, подання тощо) уповноваженої на це особи чи органу про примусову реорганізацію юридичної особи.

При цьому рішення суду для примусової реорганізації юридичної особи може мати одне з таких значень:

а) рішення суду може виступати владним актом, який є необхідною
й достатньою первинною підставою для реорганізації юридичної особи.
В цьому випадку рішення суду ініціює процес такої реорганізації, отже,
має місце реорганізація за рішенням суду у вузькому розумінні;

б) в іншому випадку рішення суду є владним актом, який приймаєть­
ся стосовно рішення іншого повноважного органу державної влади про
примусову реорганізацію юридичної особи, яке саме по собі ініціює
процес реорганізації юридичної особи, будучи необхідною та достатньою
підставою для здійснення такої реорганізації. Необхідність у рішенні
суду в цьому разі виникає тоді, коли особи, зобов'язані виконати відпо­
відне рішення такого іншого повноважного органу державної влади,
від його виконання ухиляються. Така потреба в судовому втручанні
обумовлена тим, що чинне законодавство України про виконавче про­
вадження (зокрема, ст. З Закону України «Про виконавче провадження»
від 21.04.1999 p. № 606-XIV) не передбачає можливості примусового
виконання рішень інших, крім суду, органів державної влади про реор­
ганізацію юридичної особи.

У вузькому розумінні юридична особа можу бути примусово реор­ганізована за рішенням суду в таких випадках:

• відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК при перевищенні встановленої законом максимальної кількості ТОВ підлягає перетворенню на AT протягом

одного року¹. Примітно, що в цій нормі законодавцем використано конструкцію позитивного обов'язку (на відміну, наприклад, від одно­рідних ситуацій у ч. 1 ст. 132 та ч. 1 ст. 139 ЦК). Тому зацікавлена особа (учасник ТОВ чи, за певних умов, прокурор) має право звернутися до суду з позовом про примусове перетворення такого ТОВ на AT;

• відповідно до п. З розділу 11 «Прикінцеві положення» Закону Украї­ни «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвес­тиційні фонди)» від 15.03.2001 р. № 2299-Ш закриті інвестиційні фонди та закриті взаємні фонди інвестиційних компаній, які були створені у встановленому законодавством порядку до набрання чинності вказаним законом, здійснюють свою діяльність відповідно до Положення про інвес­тиційні фонди та інвестиційні компанії, затвердженого Указом Президен­та України від 19.02.1994 р. № 55/94 «Про інвестиційні фонди та інвес­тиційні компанії», протягом строку, на який вони були створені. У разі закінчення строку діяльності таких інвестиційних фондів та взаємних фондів інвестиційних компаній вони повинні ліквідуватися або прийняти рішення про реорганізацію в пайовий² або корпоративний інвестиційний фонд шляхом приведення своїх установчих документів та діяльності у від­повідність до вимог зазначеного Закону. Вказана реорганізація здійсню­ється відповідно до Положення про порядок реорганізації іїівестиційних фондів та іїівестицшних компанії*, створених відповідно до Указу Пре­зидента України від 19.02.1994 р. № 55 «Про швестиційні фонди та інвес­тиційні компанії», В інститути спільного інвестування, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 08.07.2003 р. № 304.

Звернутися до суду з відповідним позовом може будь-яка заінтересо­вана особа, у тому числі (але не виключно): засновники чи учасники інвестиційного фонду, що підлягає за законом реорганізації, прокурор (за умови обґрунтування інтересів держави у відповідному позові). Особливо слід наголосити, що позивачем за відповідним позовом може

¹ Максимальну кількість учасників ТОВ - 10 юридичних та/або фізичних осіб - визна­
чено новою частиною другою ст. 50 Закону України «Про господарські товариства»
від 19.09.1991 р. № 1S76-XII, якою вказаний Закон доповнено Законом України від
27.04.2007 p. № 997-V.

² Відповідь на питання, як можна реорганізувати закриті інвестиційні фонди в пайові
інвестиційні фонди, що не є юридичними особами (ч. З ст. 22 Закону України «Про
інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від
15.03.2001 р. № 2299-Ш), залишимо на совісті розробників указаного Закону, адже
зв'язну відповідь на це питання дати досить важко.

виступити ДКЦПФР, яка відповідно до ст. 6 Закону України «Про ін­ститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.03.2001 р. № 2299-ІП уповноважена здійснювати дер­жавне регулювання у сфері спільного інвестування;

• відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про не­державне пенсійне забезпечення» від 09.07.2003 p. № 1057-IV підпри­ємства, установи та організації, які займаються недержавним пенсійним забезпеченням або в назвах яких використовуються слова «недержавний пенсійний фонд» чи «пенсійний фонд» (крім Пенсійного фонду України та його органів, а також підприємств, установ і організацій, що перебува­ють в управлінні Пенсійного фонду України), можуть здійснити реорга­нізацію в пенсійні фонди, створені відповідно до вимог указаного Закону, у строки та в порядку, установлені ДКРРФП або ліквідуватися. Якщо такі особи не прийняли рішення про реорганізацію або ліквідацію, вони повинні виключити зі своїх найменувань слова «пенсійний фонд» та здійснити реорганізацію в один з видів небанківських фінансових установ відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регу­лювання ринків фінансових послуг». ДКРРФП встановлює індивідуаль­ний порядок реорганізації таких осіб.

Відповідно ДКРРФП (а також прокурор, за наявності для цього за­конних підстав), учасники або інші особи з вирішальним впливом таких юридичних осіб вправі звернутися до суду з позовом про примусову реорганізацію цієї юридичної особи або до пенсійного фонду, або до небанківської фінансової установи.

Варто зауважити, що положення абз. 4 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податкш перед бюдже­тами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ПІ не є підставою для примусової реорганізації юридичної особи - податково­го боржника за рішенням суду. Указане положення Закону лише дозволяє податковому органу звернутися до органу державної влади чи місцевого самоврядування, до сфери управління якого належить податковий борж­ник, з пропозицією щодо реорганізації такого платника податків. Якщо ж згоди на таку пропозицію отримано не буде, то за змістом абз. 7 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» по­датковий орган зобов'язаний звернутися до суду із заявою про визнання

такого платника податків банкрутом. Права ж звертатися до суду з по­зовом про примусову реорганізацію вказаний закон податковому орга­ну не надає. Немає в органів ДПС відповідного права й за змістом статей 10 та 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № S09-XII.

Положення ч. 1 ст. 106 ЦК (з урахуванням приписів ч. 2 ст. 109 ЦК) визначають, що реорганізація юридичної особи може бути здійснена, зокрема, за рішенням відповідного органу державної влади. З урахуван­ням поширювального тлумачення вказаного положення закону анало­гічне рішення може бути прийняте також органом місцевого самовря­дування, але тільки в межах добровільної реорганізації; примусова ж реорганізація можлива лише за рішенням органу державної влади. При­мусова реорганізація (у тому числі і за рішенням відповідного органу державної влади) за змістом ч. 1 ст. 106 ЦК допускається лише у ви­падках, передбачених законом. Причому термін «закон» також вжива­ється в розумінні «нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України».

Примусова реорганізація за рішенням інших, ніж суд, органів дер­жавної влади передбачається законами України в таких випадках:

• Примусова реорганізація юридичних осіб передбачається нормами антимонопольного законодавства України, а саме:

- відповідно до ч. З ст. 40 ГК у разі якщо суб'єкти господарювання зловживають монопольним становищем на ринку, Антимонополь-ний комітет України має право прийняти рішення про примусовий поділ монопольних утворень;

- відповідно до ч. 2 ст. 56 ГК суб'єкти господарювання можуть утво­рюватися шляхом примусового поділу (виділення) діючого суб'єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів;

- відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про господарські това­риства» реорганізація товариства, що зловживає своїм моно­польним становищем на ринку, може здійснюватися також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому чинним за­конодавством;

- відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 р. № 2210-ПІ, якщо суб'єкт господа­рювання зловживає монопольним (домінуючим) становищем на

ринку, органи Антимонопольного комітету України мають право прийняти рішення про примусовий поділ суб'єкта господарюван­ня, що займає монопольне (домінуюче) становище.

Із сукупності наведених норм випливає, що органами Антимонополь­ного комітету України може бути прийнято рішення як про поділ юри­дичної особи - монополіста, так і про виділ з неї іншої юридичної особи за умови усунення відповідного монопольного становища.

Сутність рішення органів Антимонопольного комітету України полягає саме у встановленні обов'язку юридичної особи - монополіс­та здійснити реорганізацію у формі поділу чи виділу. Конкретизувати далі вимогу про реорганізацію органи Антимонопольного комітету України не вправі, адже згідно з ч. 4 ст. 53 Закону України «Про захист економічної конкуренції» реорганізація суб'єкта господарювання, що підлягає примусовому поділу, здійснюється на його розсуд за умо­ви усунення монопольного (домінуючого) становища цього суб'єкта господарювання на ринку. Органи Антимонопольного комітету Укра­їни можуть лише оцінювати, чи досягнуто усунення монопольного становища, а також встановлювати строк реорганізації, що не може бути меншим за шість місяців (ч. З ст. S3 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

• Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про банки і банківську ді­яльність» банк може бути реорганізований примусово за рішенням НБУ

• Відповідно до ч. 2-3 ст. 43 Закону України «Про страхування» ре­організація страховика є одним з можливих елементів примусової санації страховика, що здійснюється за рішенням уповноваженого органу¹.

Реорганізація страховика за рішенням уповноваженого органу перед­бачає один з таких варіантів:

- реорганізацію у страхового посередника відповідно до норматив­них актів, що регулюють діяльність страхових посередників;

- об'єднання кількох страховиків із визначенням порядку передачі страхових зобов'язань за умови погодження на це власників стра­ховиків;

¹ За змістом абз. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регу­лювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. № 2664-Ш та абз. 2 п. 1 Положен­ня про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердже­ного Указом Президента України від 04.04.2003 р. № 292/2003, таким органом є ДКРРФП.

- залучення до числа учасників страховика інших страховиків (у то­му числі іноземних страховиків) за умови проведення ними всіх розрахунків за зобов'язаннями та боргами страховика, строк сплати яких уже настав.

Останній варіант, власне, не є реорганізацією в цивільно-правовому значенні взагалі.

У цілому процедура реорганізації страховиків відрізняється склад­ністю (див. вище).

Змістом ч. 1 ст. 106 ЦК (з урахуванням приписів ч. 2 ст. 109 ЦК) в частині можливості реорганізації за рішенням відповідного органу державної влади (місцевого самоврядування) охоплюються й випадки добровільної реорганізації юридичних осіб, що є юридичними особами пуб­лічного права або хоча й юридичними особами приватного права, але заснованими на державній (комунальній) власності. До вказаних ви­падків належать такі:

• Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве само­врядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 2210-ІП питання про реор­ганізацію підприємств, установ та організацій комунальної власності вирішуються виключно на пленарних засіданнях відповідної сільської, селищної, міської ради.

• Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону України «Про місцеві державні ад­міністрації» місцева державна адміністрація приймає рішення про реор­ганізацію підприємств, установ і організацій, що належать до сфери її управління. Зазначене кореспондується з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 6 За­кону України «Про управління об'єктами державної власності», згідно з якими уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань приймають рішення про створення, реорганізацію і ліквіда­цію підприємств, установ та організацій, заснованих на державній влас­ності. Утім, при цьому якщо відповідна юридична особа має стратегічне значення для економіки і безпеки держави рішення про її реорганізацію повинно бути погоджене Кабінетом Міністрів України (п. 22 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»).

• Відповідно до п. 8 ст. 23 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 p. № 586-XIV місцева державна адміні­страція вирішує питання про реорганізацію спеціальних будинків-інтернатів для осіб похилого віку, осіб, які потребують медичної допо-

220 -®Bg&*^

моги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз, та інвалідів першої і другої груп, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбав­лення волі на певний строк.

• Частиною З ст. 22 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 p. № 679-XIV визначено, що НБУ самостійно вирішує пи­тання реорганізації установ Національного банку та його підприємств.

• Відповідно до ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 8 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.1998 р. № 103/98-ВР державні професійно-технічні навчальні заклади реорганізуються за рішенням: і) спеціально уповноваженого центрального органувиконавчоївладиусфері професійно-технічної освіти¹; 2) міністерств та інших центральних органів виконавчої вдади, яким підпорядковані такі професійно-технічні навчальні заклади.

• Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про дошкільну освіту» від 11.07.2001 р. № 2628-ІП рішення про реорганізацію дошкільного навчального закладу (дитячого будинку) інтернатного типу для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дошкільного на­вчального закладу (ясел-садка) компенсуючого типу, приймаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за пого­дженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконав­чої влади у галузі освіти і науки.

• Частиною 1 ст.273акону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 р. № 2984-ІП установлено, що реорганізація вищих навчальних закладів державної та комунальної форми власності здійснюється: і) реоргані­зація вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акре­дитації державної форми власності - Кабінетом Міністрів України; 2) реорганізація вищого навчального закладу першого і другого рівнів акредитації державної форми власності - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки та інши­ми центральними органами виконавчої влади, які мають у своєму під­порядкуванні вищі навчальні заклади; 3) реорганізація вищого навчаль­ного закладу, що перебуває у власності Автономної Республіки Крим, - органами влади Автономної Республіки Крим; 4) реорганізація

¹ Згідно з п. 1 Положення про Міністерство освіти і науки України (Постанова Кабінету Міністрів України від 19.12.2006 р. № 1757) центральним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки є Міністерство освіти і науки України.

вищих навчальних закладів комунальної форми власності - органами місцевого самоврядування (щодо цього див. вище).

• Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 р. № 273/96-ВР реорганізація залізниць здійснюється рішеннями Кабінету Міністрів України за поданням Міністерства тран­спорту України.

• Відповідно до змісту ч. 2 ст. 76 ГК України реорганізація казенного підприємства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України. Зазначене кореспондується з п. 7 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про управ­ління об'єктами державної власності», згідно з якими рішення про реорганізацію казенних підприємств приймає саме КМУ

• Відповідно до ч. 4 ст. 124 ГК України реорганізація державного (комунального) господарського об'єднання здійснюється за рішенням органу, що прийняв рішення про утворення об'єднання. Зазначені при­писи слід застосовувати з урахуванням положень п. 5 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», згідно з якими рішення про створення та реорганізацію господарських структур в процесі управління державною власністю приймає КМУ.

• Пунктом 21 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» визначено, що КМУ приймає рішення про реор­ганізацію підприємств, які не підлягають приватизації.

• Відповідно до пп. «ґ» п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про управлін­ня об'єктами державної власності» ФДМУ приймає рішення про реор­ганізацію підприємств і організацій, заснованих на державній власнос­ті, що перебувають у його управлінні.

Форма рішення про реорганізацію юридичної особи залежить від особи (осіб) чи органу, які таке рішення прийняли. Це може бути рі­шення вищого органу управління (зокрема, загальних зборів учасників) чи іншого визначеного установчими документами органу юридичної особи, рішення учасників чи інших осіб з вирішальним впливом, по­станова, наказ чи розпорядження органу державної влади, рішення органу місцевого самоврядування, рішення (постанова) суду тощо.

Увага! Законодавство практично не приділяє уваги змісту рішення про реорганізацію юридичної особи. За логікою рішен­ня про реорганізацію має щонайменше містити вказівку на форму реорганізації (злиття, приєднання, поділ, перетворення

чи виділ), на кількість нових юридичних осіб, що мають бутиутворе-ні внаслідок такої реорганізації, та на організаційно-правову форму таких нових юридичних осіб.

Рішення щодо реорганізації юридичної особи має містити відомості про склад комісії з припинення (з виділу) юридичної особи, у тому числі зазначення ідентифікаційних номерів членів цієї комісії. В іншому ви­падку державний реєстратор має право залишити без розгляду докумен­ти, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноважено­го ними органу щодо припинення юридичної особи чи здійснення ви­ділу (абз. 6 ч. 7 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юри­дичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 p. № 75S-IV). Якщо відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 105 ЦК виконання функції комісії з припинення (виділу) покладається на орган управління юридичної осо­би, то за логікою припису абз. 6 ч. 7 ст. 34 Закону України «Про дер­жавну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» у рішенні про реорганізацію повинні бути вказані усі члені такого органу із зазначенням їх ідентифікаційних кодів.

За приписами ч. З ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» у разі припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання рішення щодо при­пинення юридичної особи підписується уповноваженими особами юридичної особи або юридичних осіб, що припиняються, та юридичної особи - правонаступника. Зміст цього положення досить загадковий. Але якщо тлумачити його буквально, можна зазначити, що в разі здійс­нення реорганізації у формі злиття чи приєднання рішення про це може бути оформлене або кожною з юридичних осіб, що беруть участь у реорганізації, окремо, або усіма ними спільно як єдиний документ. Звичайно, вимога про підписання рішення про злиття представником юридичної особи - правонаступника була б позбавлена сенсу, тому інше тлумачення, крім наведеного, навряд чи можна встановити.

Нарешті, рішення про реорганізацію має бути викладене державною мовою (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).

Чинне законодавство не містить приписів щодо обов'язковості ви­значення порядку та строків реорганізації юридичної особи (вклю-

чаючи порядок та строки заявления вимог кредиторами) у самому рі­шенні про реорганізацію - орган чи особи, що прийняли рішення про реорганізацію, лише зобов'язані за законом визначити такий порядок та строки (абз. 1 ч. 2 ст. 105 ЦК). Звичайно, зазначення цього порядку та строків у самому рішенні про реорганізацію є найбільш доцільним, але можна допустити їх визначення окремим рішенням.

Слід також зауважити, що зазначення в рішенні про реорганізацію на найменування юридичних осіб, що мають бути створені внаслідок такої реорганізації, не є обов'язковим. Тому відповідні найменування (одне чи декілька) можуть бути вказані безпосередньо в рішенні про реорганізацію або в окремому рішенні того ж органу чи осіб. Повноваження на визна­чення найменування (в частині назви) може бути навіть делеговано орга­ном чи особами, що прийняли рішення про реорганізацію, іншим органам, включаючи спеціальний орган зі здійснення реорганізаційних заходів.

Етап здійснення реорганізаційних заходів. На цьому етапі створе­ний на попередньому етапі спеціальний орган повністю або частково (відповідно до змісту рішення про реорганізацію) інвентаризує майно, права та обов'язки юридичної особи, що реорганізується, виконує ви­значені законодавством та рішенням про реорганізацію інформаційні та інші обов'язки, вирішує претензії кредиторів, учиняє інші дії, необ­хідні для проведення реорганізації юридичної особи відповідно до за­конодавства та рішення про реорганізацію.

Здійснення реорганізаційних заходів має починатися з виконання інформаційного обов'язку з доведення інформації про реорганізацію до відома зацікавлених осіб. Зазначений обов'язок визначено законо­давством таким чином:

• Відповідно до ч. 1 ст. 105 ЦК учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв ршіення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реє­страцію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення. Водночас ч. 4 ст. 105 ЦК визначено, що комісія з припинення юридичної особи поміщає в друко­ваних засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявления креди­торами вимог до неї. Слід зазначити, що хоча ЦК позначає ці інформацій-

ні обов'язки як різні, на практиці відповідно до законодавства про дер­жавну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вони реалізуються однією дією спеціального органу з реорганізації юридичної особи. Невиконання зазначеного інформаційного обов'язку тягне за со­бою істотний наслідок - без цього не допускається державна реєстрація припинення та створення нових юридичних осіб у результаті реорганізації (ч. З ст. 32, ч. 1 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію юридич­них осіб та фізичних осіб - підприємців»).

• Відповідно до ч. 8 ст. 59 ГК оголошення про реорганізацію чи лік­відацію господарської організації підлягає опублікуванню реєструючим органом у спеціальному додатку до газети «Урядовий кур'єр» та/або офіційному друкованому виданні органу державної влади або органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням суб'єкта господарю­вання протягом десяти днів з дня припинення діяльності суб'єкта гос­подарювання. Утім, слід зазначити, що недодержання вказаного 10-денного строку жодних негативних правових наслідків не тягне. Крім того, вели­ке розмаїття можливих місць опублікування оголошення про реоргані­зацію юридичної особи абсолютно нівелюється приписами спеціаль­ного законодавства про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (див. нижче).

• Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» підлягає обов'язковому опублікуванню в спеціалізованому друкованому засобі масової інфор­мації інформація про:

- прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом або судом рішення про виділ;

- прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення щодо припинення (в тому числі в порядку ре­організації) юридичної особи;

- постановления судового рішення щодо припинення юридичної особи, якщо таке рішення не пов'язане з банкрутством юридичної особи.

Примітно, що у вказаному переліку не міститься посилань на обов'язковість публікації інформації про прийняття рішення про реорга­нізацію юридичної особи іншим, ніж суд, органом державної влади чи орга­ном місцевого самоврядування. Утім, таку прогалину можна заповнити системним тлумаченням приписів ч. 1 ст. 22 Закону України «Про дер-

жавну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» разом з положеннями ч. 1 ст. 106 ЦК, відповідно до змісту яких рішен­ня про реорганізацію може бути прийняте також і державним органом (органом місцевого самоврядування). Тим більше, що без такої публі­кації (незалежно від того, який саме орган чи особи прийняли рішення про реорганізацію) не допускається державна реєстрація припинення та створення нових юридичних осіб в результаті реорганізації (ч. З ст. 32, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).

Поиск по сайту: