 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Відчуження майнових прав, які належать засновникам ПП
Визначення корпоративних прав, закріплене у ст. 167 ГК, та поняття корпоративного підприємства, що міститься в ч. 5 ст. 63 ГК, дозволяють стверджувати, що корпоративні права мають учасники будь-якої господарської організації з корпоративним устроєм. Тому можна вважати, що в разі, коли ПП створене декількома засновниками, останні мають корпоративні права. Разом з тим це твердження не вирішує питання, чи можна відчужувати корпоративні права, оскільки наявні істотні перешкоди для визнання їх об'єктом цивільних прав, з яким можна укладати договори та інші правочини.
Законодавство розмежовує поняття «частка в статутному капіталі», «права учасників господарського товариства» та «корпоративні права». Щодо «прав засновника ПП», то вони в ГК взагалі не врегульовані, і дуже важко надати їм зрозумілу правову характеристику, тим більше, коли на практиці існують декілька різновидів приватних підприємств - і власників, і невласників, і створених однією, і кількома особами, а отже, тих, в яких засновники мають корпоративні права, та ті, засновники яких цих прав мати не можуть.
Таким чином, як і в попередніх випадках аналізу правового статусу ПП та його майна, однозначності у відповіді на запитання, що являють собою ці права та стосовно їхнього обігу, не існує. Найлогічніше дорівнятися до прав учасників ТО В, аби аналогічно поводитися з відчуженням прав засновників ПП. Права учасників господарських товариств обумовлюються їх часткою в статутному (складеному) капіталі. Тому окремим оборотоздатним об'єктом корпоративні права не є. Об'єктом є частка в статутному (складеному) капіталі.
Отже, не слід вести мову і про відчуження корпоративних прав, що належать засновникові ПП, бо крім проблеми з оборотоздатністю корпоративних прав взагалі вона ще й «подвоюється», оскільки йдеться не про «чисті» корпоративні права, а про «корпоративні права засновника ПП».
З наведених міркувань можна дійти висновку, що підчас існування в Україні суперечливого законодавства нотаріусам слід виходити з без-проблемного визначення предмета договору. Ним має бути частка в статутному капіталі ПП.
Якщо ж засновник ПП один, то як предмет договору купівлі-продажу має вказуватися майнове право засновника на майно ПП. Звичайно, що це компроміс, але компроміс розумний, бо інші варіанти тим більше неприйнятні.
4.2.5. Спадкування майна ПП
Спадкування майна ПП залежить від того, яке право мав засновник (чи засновники) на майно цього підприємства. Якщо засновник був власником, то спадкуватиметься майно ПП, яке і позначається у свідоцтві про право на спадщину. У противному разі спадкуватиметься майнове право засновника на майно ПП (на зразок з правом на частку в статутному капіталі учасника господарського товариства). Якщо ж ПП мало кілька засновників і йдеться про спадкування того, що належало одному з них, то до спадкової маси входитиме право на частку в статутному капіталі ПП.
Разом з тим залишається не з * ясованим питання, чи стає спадкоємець (спадкоємці) померлого засновником ПП, тобто чи заступає він (вони) місце померлого?
Як і стосовно інших численних запитань, це також не врегульовано в ГК. Очевидно, у такому разі воно має знайти належне регулювання на рівні статуту ПП. Слід зазначити, що це важливий аспект, оскільки як і у випадках з учасниками ТО В, спадкоємці засновника ПП можуть не виявити згоди вступити до ПП або інші засновники ПП виступатимуть проти. Тоді у спадкоємця виникає право вимагати від ПП сплатити йому частку майна ПП, пропорційну частці померлого. Виникає ситуація, за якої частка в статутному капіталі не переходить до спадкоємця, а переходить натомість право майнової вимоги.
Бажано всі ці нюанси врегулювати в статуті ПП. Однак у разі відсутності такого регулювання і виникненні спору є високий ступінь вірогідності того, що суд застосує за аналогією відповідні норми про права учасників ТОВ.
Отже, однозначної відповіді на питання, як спадкується майно ПП, надати не можна, адже слід, передусім, уважно проаналізувати його статут і зробити висновок, який правовий статус цього підприємства і правовий режим його майна. Від цього залежить, що спадкуватиметься.
4.3. Підприємства з іноземними інвестиціями
4.3.1. Правовий статус підприємства з іноземними інвестиціями
Розвиток іноземного інвестування в Україні диктує необхідність аналізу правового статусу такого суб'єкта, як підприємства з іноземними інвестиціями (далі - ПП).
Правове регулювання такого підприємства здійснюється відповідно до Закону «Про режим іноземного інвестування», ГК, Закону «Про інвестиційну діяльність», а також інших нормативно-правових актів.
Закон «Про режим іноземного інвестування», визначає, що підприємством з іноземними інвестиціями є: підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному капіталі якого (за його наявності) становить не менше 10 відсотків.
Підприємство набирає статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.
Майже аналогічне визначення ПП міститься в ГК (ч. 2 ст. 63), хоча в ньому не зазначається, що ПІІ може створюватися в будь-який організаційно-правовій формі. Стаття 63 ГК «Види та організаційні форми підприємств» серед інших підприємств зазначає й ПІІ. З цього може здатися, що ГК запроваджує інший підхід, ніж це передбачено в Законі «Про режим іноземного інвестування». Утім, навряд чи окремими організаційно-правовими формами можна визнати інші, наведені в ст. 63 види та форми підприємств, - приватні, державні, комунальні, унітарні, корпоративні, малі тощо.
Принципова різниця між підходами щодо правового статусу ПІІ, які містяться в ГКта в Законі «Про режим іноземного інвестування», полягає в такому: або можна створювати ПІІ як таке (тобто воно буде іншим, ніж ТОВ, AT та т.п.), або ПІІ створюється у звичайній формі товариства (скоріше за все - господарського), яке буде віднесене до ПІІ за наявності умов, передбачених в ст. 1 Закону «Про режим іноземного інвестування», - наявності іноземної інвестиції у встановленому розмірі. Слід зауважити, що давно устоявся другий підхід.
ЦК розглядає підприємство як єдиний майновий комплекс і не відносить його до організаційно-лравових форм чи видів юридичної особи.
|
Увага! ПП слід віднести до товариств з урахуванням особливостей законодавчого врегулювання, передбаченого Законом «Прорежим іноземного інвестування». ШІ, якемае за мету отримання прибутку, буде мати статус господарського товариства і створюватися відповідно як AT, ТОВ,
ТАВ, повне або командитне товариство. Найбільш поширені ППу
формі AT або ТОВ.
Відтак, на ШІ поширюються положення Закону «Про господарські товариства», який закріплює питання їхнього створення та припинення (ст. 19), визначає їх учасників (ст.З), права та обов'язки (статті 10, її), найменування (ст.2), установчі документи (ст. 4), строк діяльності (ст. 5), державну реєстрацію товариства (ст.6) та змін до його установчих документів (ст. 7) та ін.
Таким чином, на ШІ, залежно від характеру його діяльності поширюється дія певної сукупності законів та підзаконних нормативно-правових актів, серед яких ЦК, ГК та закони «Про режим іноземного інвестування», «Про господарські товариства», «Про інвестиційну діяльність», Порядок визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями, затверджений Постановою КМУ від 05.09.1996 р. № 1061, Постанова КМУ від 07.08.1996 р. № 937 «Про порядок видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна» та ін.
Поиск по сайту: