Зміни до установчих документів

Зміни до установчих документів юридичної особи настільки ж важливі, наскільки важливі самі установчі документи, адже має значення лише остан­ня редакція установчих документш, на підставі яких діятимуть юридичні особи. Зміїш до установчих документш приймаються у встановленому за­коном порядку і набирають чинності для третіх осіб з моменту їх державної реєстрації. Про це йдеться в ч. 5 ст. 89 ЦК та ч. З ст. 4 Закону «Про держав­ну реєстращю юридичних осіб та фізичних осіб - підприємцш», де зазна­чається, що зміни до установчих документш юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковії! держав-нш реєстрації. Згідно зі ст. 7 Закону «Про господарські товариства» змши, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до держав­ного реєстру, підлягають державнії! реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

При цьому звертають на себе увагу два моменти:

і) самі установчі документи не реєструються, а реєструється юри­дична особа, для чого подаються її установчі документи. Навпаки зміни до установчих документів реєструються як такі шляхом внесення від­повідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, вста­новленому цим Законом;

2) зміни до установчих документів набирають чинності з дня їх дер­жавної реєстрації не самі по собі, а для третіх осіб. Це слід розуміти таким чином:

- оскільки відомості про зміни, що відбулися в установчих докумен­
тах, носять публічний характер, бо вони вносяться до державного реє-

54 €t^O-

стру і стають загальнодоступними, а треті особи (тобто не учасники товариства) керуються даними державного реєстру, то саме з дня дер­жавної реєстрації цих змін для третіх осіб вони набирають чинності;

- оскільки учасники вирішували питання про внесення змін до уста­новчих документів своєю волею (вираженою в рішенні загальних зборів), то для учасників вони обов'язкові з моменту прийняття цього рішення. І це логічно, адже рішення вважається прийнятим з моменту, коли це зафіксовано на загальних зборах шляхом підрахунку голосів, поданих за його прийняття. Відтак, усі, хто голосував проти, мають також усві­домлювати, що рішення, яке викликало їх незгоду, існує і ним слід керу­ватися. У випадку ж, коли учасник юридичної особи не бажає бути учасником правовідносин, проти яких він голосував, він може вийти з товариства або продати свої акції, або вимагати від AT їх викупу за умов, передбачених у ст. 68 Закону України «Про акціонерні товариства».

Отже, зміни, прийняті вищим органом юридичної особи або в іншому порядку, передбаченому законом та установчим документом цієї особи, набувають юридичної сили для учасників з моменту набрання чинності рішенням про це або з моменту, коли учаснику стало про це відомо. В пер­шому випадку цим моментом є підведення підсумків голосування, а в другому - повідомлення учаснику, який не брав участі в загальних зборах.

Саме цим і спричинена заборона для учасників посилатися на від­сутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми осо­бами, які діяли з урахуванням цих змін. Тобто, якщо зміни було при­йнято, але з тих чи інших причин вони ще не були зареєстровані, і саме в цей час виникають правовідносини, сторона яких при вступі до цих правовідносин орієнтується на зміни, про прийняття яких їй стало відо­мо, відсутність їх державної реєстрації не має значення.

Утім, слід ураховувати й положення ст. 18 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», яка має назву «Статус відомостей Єдиного державного реєстру»:

1. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

2. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посила­тися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися

на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі

відомості є недостовірними. 3. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру,

не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з

третьою особою.

Слід також вказати, що прийняття змін до установчих документів є обов'язком для осіб, визначених в кожній юридичній особі на підставі закону, установчого документа або внутрішніх (локальних, корпора­тивних) актів, у певний строк, визначений законом, звернутися для їх реєстрації. Так, відповідно до ст. 7 Закону «Про господарські товари­ства» товариство зобов'язане в п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Згідно зч. 5 ст. 8 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» внесення змін до установчих докумен­тів юридичної особи оформляється окремим додатком або викладенням установчих документів у новій редакції. На титульній сторінці додатка до установчих документів юридичної особи робиться відмітка про те, що зазначені документи є невід'ємною частиною відповідних установчих документів.

Стаття 29 вказаного Закону вимагає від засновники* (учасників) або уповноваженого ними органу чи особи для проведення державної реєстра­ції змін до установчих документи юридичної особи подати особисто (наді­слати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстра­ції змін до установчих документів юридичної особи;

- нотаріально посвідчену копію рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу, яким затвер­джено зміни до установчих документів;

- оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію;

- два примірники змін до установчих документів юридичної особи та два примірники установчих документів у новій редакції, або два примірники установчих документів у новій редакції;

- документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за про­ведення державної реєстрації змін до установчих документів.

S6 &ф**&~

Підстави для внесення змін до установчих документів. Підстави для внесення змін до установчих документів можуть бути різними -різноманітні редакційні зміни; зміни в компетенції органів юридичної особи або порядку прийняття ними рішень; зміна статутного (складе­ного) капіталу; зміни у складі учасників тощо.

Особливу увагу привертає остання підстава. Адже згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державнуреєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відо­мості щодо юридичної особи: перелік засновників (учасників) юридичної особи, дані про розмір статутного фонду (статутного або складеного капіталу), у тому числі частки кожного із засновників (учасників).

Зміна складу учасників юридичної особи може відбуватися з таких 'причин:

а) вихід учасника;

б) виключення учасника з товариства;

в) відступлення своєї частки в статутному (складеному) капіталі
шляхом її продажу, міни, дарування тощо;

г) смерті учасника і успадкування його частки іншою особою;

д) припинення учасника - юридичної особи з правонаступництвом
(унаслідок злиття, приєднання, поділу, перетворення) та ін.

Відповідні підстави для зміни складу учасників не тільки мають бути наявними, а й вимагають своєї фіксації у відповідному ріїненні учасників або органу товариства (загальних зборів). Наприклад, при виході учас­ника з товариства, має бути від нього заява про це, а в разі виключення -ріїиення загальних зборш. Водночас при укладенні договору про відчу­ження частки в статутному капіталі, саме цей договір буде підставою припинення корпоративних правовідносин учасника з товариством і, навпаки, виникнення цих правовідносин з іншою особою - набувачем частки. Але цього не достатньо для змін у складі учасників товариства і для їх державної реєстрації, адже згідно зі ст. 89 ЦК державній реєстрації підлягають зміни до установчих документів, а не змши у складі учасників самі по собі. А тому, крім підстави для зміїш складу учасників (договір або заява), для державної реєстрації цих змін мають надаватися і рішення учасникш (загальних зборів), прийняті та оформлені в установленому порядку. Це і протокол загальних зборів, і конкретний текст змін до уста­новчих документа, який ними затверджено.

Проте можуть виникнути труднощі, викликані тим, що рішення про зміїг/ складу учасникш було прийняте в установленому порядку або договір про відчуження частки укладено в установленому порядку (з додержанням вимог про переважне право придбання відчужуваної частки учасниками товариства), але вони до державного реєстратора не подавалися. Або мож­лива й інша ситуація: договір про відчуження частки укладено, але збори учасників для внесення змін до установчих документів не скликаються.

При розв'язанні цих проблем слід керуватися ч. З ст. 29 Закону «Про державнуреєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»:

- відповідно до Закону, залежно від підстав вибуття зі складу учасни­ків державному реєстратору додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи зі складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально засвідчена копія заяви фізич­ної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально засвідчена копія документа про перехід чи передання частки учасника у статутному капіталі товариства, або нотаріально посвідчений договір про такий перехід чи передання, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи;

- відповідно до Постанови Пленуму, вихід зі складу учасникш товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учас­ника з товариства є дата подання ним заяви про вихід відповідній посадо­вій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

Унесення змін до статуту, які пов'язані зі зменшенням статутного фонду (статутного або складеного капіталу) юридичної особи, мають відбуватися з додержанням вимог закону про повідомлення її кредито­рів в порядку, встановленому законом (зокрема, це міститься в ч. 5 ст. 144 ЦК щодо ТОВ). Тоді для державної реєстрації змін до установчих до­кументів додатково подається документ, що підтверджує внесення плати за публікацію у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації відповідного повідомлення.

fl*

§3. НАЙМЕНУВАННЯ ТА МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ

Поиск по сайту: