Особливості AT як юридичної особи

Будучи корпорацією, AT являє собою насамперед «об'єднання капі­талів», яке має працювати на акціонерів. Форма AT не вимагає від акці­онерів ані праці в ньому, ані навіть участі в його управлінні (тобто участь у загальних зборах є правом, а не обов'язком акціонера), тобто акціоне­ри максимально абстрагуються від особистої участі в AT. У цьому гос­подарському товаристві значущою є участь акціонерів капіталом, який концентрується шляхом продажу акцій. Утім особистість акціонерів ураховується, адже їх склад визначено через право власності на іменні цінні папери - акції. Навіть при значній кількості акціонерів існує визна­ченість їх складу, що важливо для проведення загальних зборів і розпо­ділу прибутків AT. Кожний акціонер персонально повідомляється про збори і кожний особисто може брати в них участь. Особистість акціо­нера набуває значення тоді, коли він має значний пакет акцій, який надає йому можливість обиратися (бути обраним) до складу органів AT.

Правове становище AT не залежить від зміни у складі акціонерів майже до повного його оновлення.

Участь особи в AT не обмежується одним цим товариством. Особа може мати акції кількох AT, тобто бути акціонером і мати відповідно корпоративні права не одного лише товариства. Особа як акціонер не обмежується і в тому, щоб здійснювати діяльність, аналогічну діяльнос­ті AT, а також вступати в правочини із самим АГ.

Особливістю AT є відсутність у ньому зв'язку між акціонерами. Згід­но з п. 8 ч.І ст. 2 Закону «Про акціонерні товариства» корпоративні

права, які надаються акцією, належать кожному акціонеру і реалізують­ся ним у корпоративних правовідносинах. Визначення останніх нада­ється в ст. 167 ГК як відносин між учасником і товариством. Отже, в AT наявний лише зв'язок між AT та акціонером, в якому реалізуються кор­поративні права - «права з акції». Між акціонерами прав не виникає. Це також є проявом відсутності «об'єднання осіб» в AT, на відміну від інших господарських товариств. Зазначене ускладнює і його розуміння як товариства, бо останнє зазвичай базується на договірних відносинах між учасниками, на зобов'язальному зв'язку між ними.

Спостерігається істотна відмінність AT як господарського товариства від усіх інших видів товариств, як би близько вона не стикалася з ними. Критеріями такого розмежування є насамперед випуск AT акцій. Відо­мо, що жодне інше товариство і взагалі юридична особа не вправі ви­пускати акції. Завдяки випуску акцій вдається залучити значний капітал, який вкладається численними інвесторами. Такий спосіб залучення капіталу є досить ефективним і популярним у світі.

Наступною особливістю AT є приділення значної уваги корпоратив­ному управлінню. Це обумовлюється значним складом акціонерів і нама­ганням побудувати структуру управління в АГ таким чином, щоб вона найоптимальніше враховувала права та інтереси всіх категорій акціоне­рів - і дрібних, і значних; і власників простих, і власників привілейованих акцій; і працюючих акціонерів, і сторонніх; і тих, хто обраний до органів АГ, і звичайних і т. ін. Фактично серед господарських товариств тільки в АГ передбачено створення наглядової ради як контрольного органу.

Специфіка АГ, необхідність детального опрацювання питань реалі­зації корпоративних прав акціонерів та корпоративного управління зумовили прийняття окремого закону, яким регулюються АГ. Решта господарських товариств регулюються Законом «Про господарські товариства».

Розглянуте вище дозволяє виокремити такі властивості АГ як юри­дичної особи:

a) AT є підприємницьким товариством (часто його відносять до комерційних організацій, хоча ЦК України не поділяє юридичні особи на комерційні та некомерційні), тобто таким, основною метою діяль­ності якого є отримання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (ч. 1 ст. 84 ЦК);

б) головною особливістю АГ є поділ його статутного капіталу на
визначену кількість акцій однакової номінальної вартості (ч. 1 ст. 152
ЦК, ч. 1 ст. З Закону «Про акціонерні товариства»);

в) акції є цінними паперами, кожен з яких надає її власнику (акціоне­
ру) рівний обсяг прав (корпоративних), але від кількості акцій (пакета
акцій), що належать акціонеру, залежить і обсяг його прав;

г) відносини між АГ та акціонерами носять корпоративний характер,
а відносини між акціонерами відсутні, адже жоден з них не має ані прав,
ані обов'язків по відношенню один до одного.

АГ як юридичній особі властива самостійна майнова відповідальність, завдяки якій досягнута мета максимально усунути осіб, які інвестували свій капітал, від відповідальності за результати його використання.

Згідно з ч. 2 ст. З Закону України «Про акціонерні товариства» АГ не відповідає за зобов'язаннями акціонерів, а акціонери не відповідають за зобов'язаннями АГ. До AT та його органів не можуть застосовувати­ся будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення акціонера­ми протиправних дій. І навпаки.

Акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, тільки в межах належних їм акцій. Це означає, що акціонери нічого не зможуть удіяти, якщо акції, які їм належать, знеціняться внаслідок не­прибуткової діяльності АГ або його банкрутства. Однак цим обмежують­ся ті негативні наслідки, яких можна очікувати від таких негараздів. Тобто в будь-якому разі акціонери не притягуються до відповідальності за боргами АГ, крім одного випадку: якщо вони не повністю оплатили акції, то вони відповідатимуть за зобов'язаннями АГ у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій у випадках, визначених статутом товариства (абз. З ч. 2 ст. З Закону «Про акціонерні товариства»).

Таке регулювання є не точним, адже акціонер у цих випадках мусить оплатити вартість акцій, на які він підписався, і тому ці дії не можна роз­цінити як його відповідальність за АГ, а як виконання своїх власних зобов'язань перед AT щодо оплати акцій. Тим самим акціонер вважається зобов'язаним по відношенню до АГ, а не по відношенню до кредиторів АГ.

У ч. 2 ст. 152 ЦК зазначається, що гарантії захисту майнових прав акціонерів встановлюються законом. Закон «Про акціонерні товари­ства» містить широкий спектр цих гарантій, більшість з яких зводиться до так званого «права на незгоду»¹.

¹ Це право та інші права акціонерів характеризуватимуться нижче.

542 £^M-

Деякі AT мають особливості свого статусу. Це приватні та публіч­ні AT; державні і національні AT; AT, створені в процесі приватизації державних підприємств; AT, яке має одного акціонера.

У ч. 4 ст. 152 ЦК зазначається, що особливості правового статусу AT, створених у процесі приватизації державних підприємств, установлю­ються законом. Аналогічний вираз містить ст. 1 Закону «Про акціонер­ні товариства». Утім, в ній окремо зазначається про: (а) особливості створення АГ у процесі приватизації та корпоратизації, (б) їх правовий статус та діяльність у період до виконання плану приватизації (розмі­щення акцій), що визначаються законодавством про приватизацію та корпоратизацію. Тобто цим встановлюється, що створені в процесі приватизації АГ мають особливості свого правового статусу не назав­жди, а лише при створенні та до виконання плану приватизації.

Звертає на себе увагу й те, що законодавством про приватизацію та корпоратизацію визначаються лише особливості їх створення та право­вого статусу. Насамперед це стосується етапу створення, який відбува­ється з ініціативи держави. Відповідно до Державної програми привати­зації випуск акцій спрямовано на концентрацію коштів для сплати вартості державного майна державі. Тобто само AT, створюване в про­цесі приватизації, коштів від випуску акцій не одержує. Акції ж АГ, ство­реного в процесі корпоратизації взагалі, є суто номінальним явищем.

Крім вказаних АГ, що мають свою специфіку, існують і так звані державні AT (їх ще називають національні акціонерні компанії - НАК) та державні холдингові компанії, єдиним засновником та акціонером яких є держава в особі уповноважених державних органів. їх діяльність регулюється не тільки ЦК та Законом «Про акціонерні товариства», а і спеціальними законами. Особливості регулювання їх статусу стосу­ються насамперед прав на майно, формування органів управління та здійснення ними своїх повноважень.

Існування державних АГ є цілком суперечливим ще й тому, що їх антиподом не є приватні AT, бо приватними є не всі АГ, а лише ті, які відповідають вимогам, зазначеним у ст. 5 вказаного Закону. Тобто іс­нуючий поділ AT на приватні та публічні не дозволяє застосувати ана­логічний поділ на державні та приватні.

Ще одна категорія AT, які мають свої особливості, це ті, у статутних капіталах яких є корпоративні права держави або територіальної гро-

мади. Щодо них Закон «Про акціонерні товариства» вказує на те, що ці особливості стосуються управління ними, які мають бути враховані і визначаються окремим законом. Це Закон «Про управління об'єктами державної власності».

Особливості має й створення, діяльність, припинення, виділ AT, які провадять діяльність на ринках фінансових послуг, що передбачається Законом від 12.07.2001 р. № 2664-ІП «Про фінансові послуги та дер­жавне регулювання ринків фінансових послуг». Частиною 2 ст. 8 цього Закону встановлюється, що закони України з питань регулювання ді­яльності господарських товариств та юридичних осіб інших організаційно-правових форм застосовуються до фінансових установ з урахуванням особливостей, визначених цим Законом та законами з питань регулю­вання окремих ринків фінансових послуг.

3.4.2. Типи AT

Незважаючи на те що в ЦК відсутнє позначення АГ на типи, вони передбачаються в Законі «Про акціонерні товариства». ЦК ж вживає такий вираз, як «AT, яке проводить відкриту підписку на акції».

Закон «Про господарські товариства» містив регулювання закритих та відкритих AT. Такі типи AT були сприйнятій в ГК. Тобто з 1991 рокуідо-тепер існують закриті та відкриті АГ і будуть існувати до їх перетворення на приватні і публічні відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень «Закону про акціонерні товариства» - протягом двох рокш із дня набран­ня ним чинності. До цього часу створюватимуться тільки приватні та пу­блічні АГ, а існуватимуть поряд з ними і закриті, і відкриті АГ, які ще не привели у відповідність до Закону свш правовий статус та статут.

Отже, ст. 5 Закону «Про акціонерні товариства» вказує на два типи AT: публічні та приватні. Відмінності між цими типами АГ стосують­ся: (і) кількісного складу акціонерів; (2) розміщення акцій; (3) по­рядку їх обігу.

1. Кількісний склад акціонерів приватного АГ не може перевищува­ти 100 акціонерів. Кількісний склад публічного АГ не обмежується. Як приватне, так і публічне AT може створюватися однією особою (або складатися з однієї особи).

2. Публічне АГ може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій. Приватне AT може здійснювати тільки приватне розміщення

*44 4£йфь*~

акцій. У разі прийняття загальними зборами приватного AT рішення про здійснення публічного розміщення акцій до статуту товариства вносяться відповідні зміни, у тому числі про зміну типу товариства -з приватного на публічне.

3. Обіг акцій публічного AT здійснюється без жодних обмежень. Згід­
но з ч. 1 ст. 7 Закону «Про акціонерні товариства» акціонери публічного
АГ можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та
товариства. Згідно з ст. 24 Закону «Про акціонерні товариства» акції
перебувають у біржовому обороті, тобто правочини з ними укладаються
на біржі. Публічне АГ зобов'язане пройти процедуру лістингу та залиша­
тися в біржовому реєстрі принаймні на одній фондовій біржі. Укладання
договорів купівлі-продажу акцій публічного АГ, яке пройшло процедуру
лістингу на фондовій біржі, здійснюється лише на цій фондовій біржі.

Навпаки, акції приватного АГ не можуть купуватися та/або прода­ватися на фондовій біржі, за винятком продажу шляхом проведення на біржі аукціону.

Існує ще одна особливість обороту акцій приватного АГ - з ураху­ванням переважного права акціонерів цього АГ на придбання відчужу­ваних акцій, якщо це передбачено його статутом (ч. 2 ст. 7 Закону «Про акціонерні товариства»).

4. На приватне АГ, на відміну від публічного, не покладається обов'язок по опублікуванню його фінансової інформації та інформації про афілі-йованих осіб. Навпаки, публічне АГ мусить щорічно публікувати в за­собах масової інформації річний звіт, бухгалтерський баланс, рахунок прибутків та збитків тощо. Згідно з ч. З ст. 78 Закону «Про акціонерні товариства» публічне АГ не тільки має надавати таку інформацію акціо­нерам, Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку, опри­люднювати її, а й зобов'язане мати власну веб-сторінку в мережі Інтер-нет, на якій розміщується інформація, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства, а також інформація, визначена пунктами 1-3, 5, 6,10, 11,13-16 ч.І ст. 77 цього Закону.

5. Річна звітність лише публічного AT підлягає обов'язковій аудитор­ській перевірці (ч. 1 ст. 75 Закону «Про акціонерні товариства»).

6. Існують і деякі особливості корпоративного управління в при­ватному АГ. Так, згідно з ч. 5 ст. 42 Закону «Про акціонерні товариства» статутом такого АГ можуть бути передбачені інші питання, ніж зазна-

чені в цій статті, рішення щодо яких приймаються трьома чвертями голосів акціонерів від загальної їх кількості.

З наведеного видно, що приватне AT близьке до існуючого раніше закритого АГ, а також до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Відмінності між приватним AT та ТОВ полягають насамперед в тому, що в такому АГ існують акції як посвідчення частки в статутно­му капіталі або стандартизація частки участі. Крім того, акціонера при­ватного AT не можливо виключити і він сам не може вийти з АГ з ви­могою проведення з ним розрахунків, як це має місце в ТОВ.

Водночас схожість між ними полягає саме в поширених на практиці заборонах безперешкодного (вільного, публічного) обігу акцій. Саме таке прагнення було втілено в ГК, в якому міститься правило про пере­важне право акціонерів закритих AT на придбання відчужуваних акціоне­ром цього АГ акцій (безвідносно до того, чи є таке право в статуті АГ).

Слід вказати, що типи АГ (приватне та публічне) не являють собою самостійні організаційно-правові форми, а обидва є одним видом госпо­дарського товариства - акціонерним. Відтак, зміна типу АГ не може вважатися припиненням у формі перетворення, про що прямо зазнача­ється в абз. З ч.2 ст. 5 Закону «Про акціонерні товариства», і така зміна відбувається не за правилами, установлених статтями 104-108 ЦК.

Зміна типу АГ відбувається при прийнятті рішення загальними зборами про публічне розміщення акцій, при перевищенні кількості акціонерів більше 100 осіб. Порядок зміни типу АГ детально не вре­гульовано, але очевидно, що це має здійснюватися за рішенням за­гальних зборів шляхом унесення змін до статуту AT. Останнє є обов'язковим, оскільки в найменуванні AT обов'язково вказується його тип, а відповідно зміна типу потягне за собою зміну найменуван­ня, що потребує фіксації в статуті.

У випадку коли тип АГ змінюється з публічного на приватний, право акціонерів на відчуження належних їм акцій без додержання переваж­ного права інших акціонерів утрачається. Це можна розцінити як об­меження прав акціонерів і тому зміна типу AT, проти чого голосував акціонер, є підставою обов'язкового викупу в нього акцій (п. 1 ч. 1 ст.68 Закону «Про акціонерні товариства»).

Особливості має й AT, створюване одним акціонером або AT, яке складається з одного акціонера (ч. 4 ст. 153 ЦК та ст. 6 Закону «Про

акціонерні товариства»). В інших країнах такі AT називаються ком­паніями однієї особи і мають свою специфіку. Попри докори в тому, що подібні AT називати товариствами не можна і що виходить штуч­на конструкція, схожа з унітарним підприємством, і законодавство, і практика інших країн уже давно пройшли шлях адаптації до діяльнос­ті компаній однієї особи. Англійська, американська, французька, ні­мецька та інші правові доктрини виходять з того, що корпорація не обов'язково мусить бути складним утворенням, хоча вона саме як така найбільш типова¹.

Сама назва «товариство» нібито вказує на об'єднання, але це лише данина історичній традиції, оскільки особи, які придбали акції діючого AT на фондовому ринку, навряд чи замислюються над тим, що купуючи акції, вони об'єднують свій капітал з іншими особами. У цьому розумінні точнішим є вживання терміна «залучення капіталу» з установленням засобу й мети такого залучення.

Особливості такого AT полягають у тому, що фактично вся «корпо­ративна влада» зосереджена в однієї особи, одного акціонера. Звідси виходить зайвим і проведення загальних зборів, бо навряд чи можна так назвати самого акціонера, й існування наглядової ради. Специфіку має й прийняття рішення акціонером, і порядок його оформлення, доведен­ня цього рішення до виконавчого органу тощо.

Поиск по сайту: