 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Стаття 89. Державна реєстрація юридичної особи
1. Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.
2. Порушення встановленого законом порядку створення юридичної особи або невідповідністьїїустановчих документів закону є підставою для відмови у державній реєстрації юридичної особи. Відмова у державній реєстрації з інших мотивів (недоцільність тощо) не допускається.
3. Відмова у державній реєстрації, а також зволікання з її проведенням можуть бути оскаржені до суду.
4. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філГі'та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
5. Зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, - з моменту повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.
2.1. Механізм створення юридичної особи
Створення юридичної особи здійснюється в установленому порядку. У голову кута при цьому ставиться воля й ініціатива особи (осіб), яка (і) приймає(ють) рішення про таке створення. Істотними є й інші елементи механізму створення юридичної особи.
Юридичні особи приватного права створюються з волі приватних осіб. При цьому варто мати на увазі таке:
- цими особами є як фізичні, так і юридичні особи;
40 €**РМ^
- у законі можуть міститися певні вимоги до осіб, що створюють ту або іншу юридичну особу приватного права, так само як і заборони виступати такими для деяких категорій осіб;
- особами, що приймають рішення про створення юридичної особи, можуть бути поряд з особами приватного права, також й особи публічного права. Наприклад, коли створюється господарське товариство, учасниками якого, крім приватних осіб, виступає орган державної влади або орган місцевого самоврядування. У цих випадках такі особи піддаються правовому регулюванню ЦК і діють як учасники цивільних (а не публічних) відносин;
- мають місце й винятки. Наприклад, AT, створювані в процесі приватизації й корпоратизації. За своєю суттю вони не тільки створюються в розпорядчому порядку, характерному для публічних юридичних осіб, але й діють якийсь час (або постійно) як публічні юридичні особи - державні підприємства. Проте їх діяльність, управління тощо регламентуються в загальному порядку нормами ЦК та Закону «Про акціонерні товариства» з урахуванням деякої специфіки їх правового статусу.
До механізму створення юридичної особи можна віднести такі етапи:
- ухвалення рішення про створення шляхом вираження волі осіб, що виявили такий намір, у вигляді певного документа, який називається установчим;
- розробка установчого документа та його затвердження з відповідним оформленням;
- державна реєстрація юридичної особи.
Крім цих етапів, характерних для створення будь-якої юридичної особи, для окремих видів юридичних осіб можливі додаткові етапи:
- відкриття рахунку в банку для формування статутного капіталу
шляхом внесення грошових вкладів учасниками. Ця вимога виходить
з ч. З ст. 144 ЦК щодо учасників товариства з обмеженою відпові
дальністю, а з огляду на ст. 151 ЦК - і товариства з додатковою від
повідальністю. Відносно створення AT аналогічних прямих вказівок
ЦК не містить, а лише встановлює правила про неприпустимість
проведення відкритої підписки на акції до повної оплати статутно
го капіталу. Таким чином, побічно ЦК допускає ту ж схему: до реє
страції AT формується лише частина його статутного капіталу;
~^8&& 41
- одержання дозволу (узгодження) на створення юридичної особи, що характерно, наприклад, для створення банків з іноземним капіталом або набуття діючим банком статусу банку з іноземним капіталом (ст. 21 Закону «Про банки і банківську діяльність»);
- здійснення певних дій, що вимагаються законом. Наприклад, для створення AT і кредитних спілок потрібно також проведення установчих зборів і надання для державної реєстрації вказаних осіб, поміж іншим, ще й відповідного протоколу. При цьому невід'ємною частиною протоколу є реєстр осіб, що брали участь в установчих зборах з особистими підписами учасників (частини 2,3 ст. 6 Закону «Про кредитні спілки»). Також потрібне рішення про створення банку (протокол установчих зборів) або Постанови Кабінету Міністрів України про створення державного банку (п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону «Про банки і банківську діяльність» та ін.
2.2. Установчі документи
Рішення про створення юридичної особи приймає(ють) його засновник (засновники, учасники). Це рішення втілюється у форму установчих документів.
Установчий документ пов'язаний з його баченням як зосередження правил про правовий статус юридичної особи, зібраних воєдино й маючих зовнішню відокремлену форму у вигляді певного документа.
Різні організаційно-правові форми юридичних осіб, їхні види, специфіка їхнього створення чи наступного перетворення або зміни складу учасників викликали необхідність установлення різних видів їхніх установчих документів.
Установчим документом товариства є статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не передбачено законом. Із цього виходить таке:
- товариство має тільки один установчий документ, яким може бути за загальним правилом або статут, або засновницький договір;
- законом може бути передбачене інше. Наприклад, що установчим документом юридичної особи є положення, як це передбачено для об'єднань громадян (ст.13 Закону «Про об'єднання громадян»), профспілок (ст.15 Закону «Про професійні спілки, права та гарантії їх діяльності»), благодійних організацій (ст.12 Закону «Про
«^gg^J£-
&а
43
благодійництво та благодійні організації») та ін. Специфічний установчий документ також в установ - акт та в командитних товариствах з одним повним учасником - меморандум.
| Установчі документи | |
| установи | товариства |
| Установчий акт | Статут, засновницький договір, положення, меморандум |
Установчим документом повного й командитного товариства є засновницький договір (статті 120,134 ЦК). Якщо командитне товариство створюється одним повним учасником, установчим документом є його одноособова заява (меморандум) (ч. З ст. 134 ЦК).
Установчим документом товариства з обмеженою й додатковою відповідальністю, а також AT й виробничого кооперативу є статут (статті 143,154,164 ЦК).
Варто розрізняти засновницький договір, що є установчим документом товариства, і договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю (ст.142 ЦК), а також договір про створення AT (ч. 2 ст. 153 ЦК). Останні не є установчими документами, а являють собою договори, що визначають порядок здійснення засновниками спільної діяльності зі створення цих товариств.
Дещо по-іншому передбачає назву договору про створення AT Закон «Про акціонерні товариства», яким цей договір називається засновницьким. Тому виникає певна плутанина в термінології. Слід розрізняти засновницький договір в AT, який укладається між засновниками цього товариства і не є установчим документом, і засновницький договір повного та командитного товариств, який є установчим документом.
Також варто звернути увагу, що Законом «Про господарські товариства» договір про заснування товариства називається установчим. Причому цей термін використовується для договорів, на підставі яких створюються всі господарські товариства. І такий договір згідно із цим Законом є установчим документом. Ураховуючи дію загального правила про те, що знов прийнятий закон відміняє попередній в частині, яка йому суперечить, виходить, що термін «установчий договір» з набранням чинності ЦК не вживається, а договір про заснування ТОВ\ТДВ та AT не є установчим документом цих товариств.
| Договір між засновниками | |||
| ПТ | КТ | ТОВ/ТДВ | AT |
| Засновницький | Засновницький | Договір про заснування | Засновницький договір |
| Є установчим документом | Є установчим документом | Нее установчим документом | Нее установчим документом |
Оскільки засновницький договір є установчим документом, він обов'язково надається для державної реєстрації товариства. Договір про створення товариства з обмеженою відповідальністю не обов'язково надавати для реєстрації цього товариства (ч. 2 ст. 142 ЦК). Щодо договору про створення AT подібної норми ЦК не містить.
На перший погляд укладання договору між засновниками ТОВ відповідно до ч. 1 ст. 142 ГК - справа сугубо приватна. Вони можуть це зробити, якщо буде в цьому потреба. Однак така необхідність неодмшно виникає для формування статутного капіталу, 50% якого повинне бути оплачене до державної реєстрації ТОВ. Для цього засновникам слід відкрити рахунок у банку, внести гроші й одержати відповідну довідку. Зрозуміло, що це неможливо без договору, який і повинен предявлятися в банк.
Аналогічна ситуація виникає при створенні AT, з тією лише різницею, що ч. 2 ст. 153 ЦК, на відміну від ч. 1 ст. 142 ЦК, приписує засновникам укласти договір.
ЦК містить неоднозначні вимоги до форми договору про створення товариства з обмеженою відповідальністю й AT Так, відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦК нотаріального посвідчення договору про створення товариства з обмеженою, а отже, й додатковою (ст. 151 ЦК) відповідальністю не потрібно. А згідно з ч. 2 ст. 153 ЦК і ч. 6 ст. 81 ГК договір про створення AT у випадку його заснування фізичними особами посвідчується нотаріально.
Ураховуючи однакову терміїюлогію, використовувану в законодавстві стосовно договору про створення AT (вш з прийняттям Закону «Про акціонерні товариства» також називається засновницьким), при порш-нянні ст. 153 ЦК та ст. 8 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців» можуть виникнути питання про його форму. Адже згідно зі ст. 8 засновницький договір слід посвідчувати
44 4£*ф**&*
нотаріально. Разом з тим у цій статті йдеться про засновницький договір, який є установчим документом юридичної особи, а договір про заснування AT (засновницький договір AT) не є установчим документом АГ. Тому стосовно його форми продовжують діяти правила ст. 153 ЦК.
Водночас вимоги до форми договору про створення ТОВ та АГ не зовсім зрозумілі, адже створення ТОВ принципово нічим не відрізняється від створення АГ, у зв'язку з чим подібні відмінності форми договору між засновниками того й іншого господарського товариств навряд чи доречні. Та й не зрозуміло, чи потрібно нотаріальне посвідчення договору, якщо засновниками АГ є не тільки фізичні, але й юридичні особи.
Крім того, для створення вказаних товариств необхідні й інші дії їх засновників із формування статутного капіталу у вигляді коштів, що ними вносяться як вклади. При цьому згідно з Інструкцією Національного банку України про порядок відкриття, використання й закриття рахунків у національній й іноземній валютах1 ними відкривається рахунок у банку для внесення вказаних коштів із видачею банком відповідної довідки, яка вимагається для державної реєстрації ТОВ та AT. Водночас для відкриття рахунку в банку необхідний договір, укладений засновниками, або його нотаріальна копія.
З викладеного вище випливає: якщо засновники вносять грошові внески в статутний капітал, вони змушені укласти договір і нотаріально засвідчити його.
Якщо ж статутний капітал формується за рахунок майнових внесків або прав, що мають майнову оцінку, то, мабуть, договір тим більше необхідний, тому що засновники повинні обумовити, хто що вносить й оцінити це за згодою між собою. У противному разі це свідчить не просто про їхнє формальне ставлення до створення господарського товариства, але навіває сумніви в їхній сумлінності й викликає підозри в «ду-тості» статутного капіталу.
Отже, практика внесла деякі корективи до положень ЦК і Закону України «Про господарські товариства» про форму договору про створення АГ і ТОВ: ці договори завжди підлягають нотаріальному посвідченню.
Засновницькі договори про створення повних і командитних товариств мають бути нотаріально посвідчені (ст. 8 Закону «Про державну 1 Офіційний вісник України. - 2003. - № 51. - Ст. 2707.
реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»), хоча в статтях 120, 134 ЦК така вимога не міститься.
Установчим документом установи є установчий акт. Однак це питання в ЦК урегульоване недостатньо ясно. Так, у ч. З ст. 88 ЦКуказуєть-ся, що установчий акт може міститися в заповіті. У такому випадку:
- по-перше, в установи буде відсутній окремий установчий документ, оскільки він буде поєднаний із заповітом. Тоді виходить, що установа буде змушена діяти на підставі заповіту як установчого документа, але це безглуздо. Тим більше, що заповіт надає підстави для прийняття спадщини і він за своєю правовою природою є одностороннім правочином і як такий не може бути установчим документом. Не містить і не може містити заповіт і всі ті положення, що вимагаються ч. З ст. 88 ЦК;
- по-друге, у разі відсутності в заповіті положень про мету установи, майно, що передається установі для її досягнення, структуру управ-ліїїня установи, їхустановлює орган, що здійснює державну реєстрацію. Між тим викликає складність відповідь на питання про те, в якому документі міститимуться ці положення і наскільки орган, що здійснює державну реєстрацію, вправі їх виріїпувати у випадку нечіткості побажань заповідача. При цьому може йтися й про тлумачення заповіту (ст. 1256 ЦК), право на що мають спадкоємці й суд, і про виконання заповіту (ст.1290 ЦК) виконавцем, що може іїіакше, ніж орган, який реєструє установу, розуміти волю заповідача тощо;
- по-третє, як будуть співвідноситися й діяти заповіт і документ, що видаватиметься органом, який реєструє установу;
- по-четверте, у цілому сумнівно, наскільки юридична природа заповіту як однобічної угоди відповідає трансформації цього заповіту по суті в юридичний акт зовсім іншого призначення - установчий документ установи.
Очевидно, ці питання вимагають окремого правового регулювання.
Поиск по сайту: