 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Аспекти спеціальної правоздатності
Із загального правила, установленого в ЦК про універсальну правоздатність юридичних осіб, існують винятки, що містяться в ГК та у спеціальних законах:
• згідно з ч. 2 та 4 ст. 57, ч. 2 ст. 82 ГК в установчих документах повинні бути зазначені мета і предмет господарської діяльності юридичної особи;
• відповідно до ч. 5 ст. 79 ГК господарські товариства можуть здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, якщо інше не передбачено законом. Тобто можливість установлення спеціальної правоздатності на рівні спеціальних законів цим Кодексом допускається;
• спеціальну правоздатність передбачено ГК і для казенних підприємств (ч. 1 ст. 77), не виключається вона також і для комунальних підприємств (ч. 9 ст. 78);
• здійснення підприємницької діяльності забороняється органам державної влади й органам місцевого самоврядування;
• особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами. Перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, установлюються винятково законом;
акони України містять численні випадки звуження обсягу право-ітності окремих видів юридичних осіб, зводячи її до спеціальної правоздатності. Це стосується:
92 &фь&~
- фінансових установ, які можуть надавати одну або кілька фінансових послуг, що є винятковим видом їхньої діяльності; і які внесені до відповідного реєстру в порядку установленому законом (ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг»);
- кредитних установ, тобто фінансових установ, які також мають право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик;
- страховиків, предметом безпосередньої діяльності яких може
бути лише страхування, перестрахування й фінансова діяльність, пов'язана
з формуванням, розміщенням страхових резервів та їхнім керуванням,
а також кредитування страхувальників, які уклали договори страхуван
ня життя. Навіть більше того, у ст. 2 Закону України «Про страхування»
указується не тільки на те, що юридичні особи, які не відповідають ви
могам цієї статті, не можуть займатися страховою діяльністю, а й що
вони не можуть стати страховиками шляхом внесення змін до установ
чих документів за умови, що вони попередньо займалися іншим видом
діяльності, навіть у випадку виконання положень цієї статті;
- банків, які мають виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати такі операції: залучення у вклади коштів фізичних й юридичних осіб і розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття й ведення банківських рахунків фізичних й юридичних осіб (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Відповідно до ст. 4 зазначеного Закону може мати місце ще більш вузька спеціалізація банків, які можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими). Крім цього, ст. 48 цього Закону забороняє банкам діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних й інвестиційних монет) і страхування, крім виконання функцій страхового посередника. Спеціалізованим банкам (за винятком ощадного) забороняється залучати внески (депозити) від фізичних осіб в обсягах, які перевищують 5 відсотків капіталу банку;
- товарної біржі, що має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту та пропозицій на товари, вивчення, упорядкування й полегшення товарообігу й пов'язаних з ним торговельних операцій (ст. 1 Закону України «Про товарну біржу»);
~&й^& 93
бондової біржі, що займається винятково організацією укладення оговорів купівлі й продажу цінних паперів та їхніх похідних;
- торговців цінними паперами, для яких поєднання професійної діяльності на фондовому ринку з іншими видами професійної діяльності за винятком банківської, не допускається, крім випадків, передбачених законом (ч. 1 ст. 16 та ст. 26 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»);
- кредитних спілок, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, передбачених Законом «Про кредитні спілки» (ч.2 ст.1 вказаного Закону) та ін.
Більшість з названих законів були прийняті до набрання чинності ЦК. У зв'язку з цим виникає питання, чи варто вважати, що ЦК скасував дію законів у частині встановлення ними спеціальної правоздатності окремих видів юридичних осіб. Однозначної відповіді на це питання немає, хоча за формальними канонами відповідь мала б бути позитивною. Однак це уявляється недоцільним, тому що встановлення спеціальної правоздатності для окремих видів юридичних осіб є виправданим Кроком і на її користь існують досить серйозні аргументи, що стосуються специфіки сфери діяльності окремих видів юридичних осіб. Крім того, і після вступу в дію ЦК приймалися закони, в яких встаноіілювалося положення про спеціальну правоздатність юридичних осіб1 ■
Отже, питання правоздатності юридичних осіб урегульовуються спірно і не має однозначної відповіді щодо її обсягу.
Очевидно, нотаріусам варто виходити з приписів спеціальних за» онів та ГК, в яких містяться правила про спеціальну правоздатність окремих видів юридичних осіб. І якщо до нотаріуса звернеться саме така юридична особа, при посвідченні правочинів з її участю має бути враховано обсяг її правоздатності.
|
Увага! Важливо, яким чином нотаріус перевірятиме обсяг правоздатності юридичної особи.
гідно з п. 41 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами ращи «При перевірці обсягу цивільної правоздатності юридичних осіб, ■—,—е £Уть участ ь у правочинах, нотаріуси зобов'язані ознайомитись з ад, Закон «Про цінні папери і фондовий ринок», прийнятий у 2006 році.
a
94 Ьфі*~
установчими документами (статут, засновницький договір), установчими актами, свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності (витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України), положенням про філію та представництво юридичної особи, наказом юридичної особи про призначення керівника філії' або представництва і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу цивільної правоздатності юридичної особи».
Утім, навряд чи для нотаріуса матиме значення зміст установчих документів юридичної особи, які містять, як правило, загальне положення про те, що юридична особа може набувати всіх прав та обов'язків. Тобто за загальним правилом не має сенсу перевіряти правоздатність юридичної особи як сторони правочину за допомогою її установчих документів,, оскільки обмеження та заборони їх можливостей встановлюються в законі, а не в установчих документах. Винятки становлять казенні підприємства, комунальні підприємства, органи державної влади та органи місцевого самоврядування; а також деякі інші юридичні особи (наприклад, державні установи, наукові та навчальні заклади та ін.)
Поміж іншим при посвідченні правочину, який укладається юридичною особою, слід ураховувати і необхідність ліцензування окремих видів діяльності, що передбачається ч. З ст. 91 ЦК та спеціальним законом. Але і це не має відношення до обсягу правоздатності юридичної особи, а є лише додержанням сторін та нотаріусом законодавства при вчиненні правочинів.
Поиск по сайту: