Передумови та заснування Товариства у Лондоні

І Інтернаціонал – міжнародна соціалістична організація

Підготувала

Студентка групи ІСТ-52м

Прокопюк Надія

Львів - 2012

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………..3.

Розділ 1. Заснування Міжнародного Товариства Робітників………………..5.

1.1. Передумови та заснування Товариства у Лондоні………………………5.

1.2. Програмні документи та структура Інтернаціоналу…………………….7.

Розділ 2. Конгреси І Інтернаціоналу та ідеологічна боротьба між учасниками………………………………………………………………………9.

Висновки……………………………………………………………………….16.

Список використаної літератури……………………………………………...17.

Вступ

Перший Інтернаціонал, або, як його ще називають, Міжнародне Товаристо Робітників, був заснований в Лондоні 28 вересня 1864 р.

Швидкий ріст промисловості і загальний підйом 60-х років дев'ятнадцятого сторіччя знову пожвавили ідею інтернаціонального робочого об'єднання. Цей період, згідно радянської історіографії, що почався з часу буржуазної революції у Франції (1789 рік) і закінчився франко-пруської війною (1870 рік), був висхідною лінією буржуазії. В кінці цього періоду в Англії, Франції, Німеччини почала створюватися сучасна машинна індустрія. Швидко росли фабрики і заводи. Отже, спостерігався і ріст робітничого класу, а значить, розширювалася і база робітничого руху.

Актуальність даної роботи полягає в тому, що Перший інтернаціонал виник в роки найвищого розквіту домонополістичного капіталізму, в період підйому загальнодемократичного і робочого руху початку 60-х рр. XIX ст.

Об’єкт: діяльність І Інтернаціоналу;

Предмет: робота конгресів І Інтернаціоналу та внутрішня боротьба учасників;

Мета роботи – висвітлити особливості створення Першого Інтернаціоналу, окреслити основні принципи його роботи та проаналізувати склад учасників.

Означена мета потребує виконання наступних завдань:

· Розглянути передумови створення Першого Інтернаціоналу;

· проаналізувати склад учасників;

· описати роботу Конгресів;

· виокремити основні причини розвалу.

Дана тема недостатньо висвітлена в сучасній літературі. Ми знаходимо праці 60 – 70-х рр. ХХ ст., присвячені І Інтернаціоналу, проте до них слід ставитись дуже критично, оскільки література даного періоду насичена пропагандистськими настроями та сильно заідеологізована. Проте, беручи до уваги, що дана тема не широко досліджувана в сучасній літературі, то в основу роботи покрадені праці Г. А. Деборіна[1], Ф. Я. Полянського[2] та збірники[3], присвячені 100-літтю створеня І Інтернаціоналу.

Розділ 1. Заснування Міжнародного Товариства Робітників

Передумови та заснування Товариства у Лондоні

50-60-ті роки XIX ст. стали переломними у періоді капіталізму. Хоч і капіталізм все ще розвивався, проте вже давала про себе знати еволюція буржуазії. Процес поглиблення класових відмінностей між пролетаріатом та буржуазією змусив буржуазію об’єднуватися з колишніми противниками – феодальним дворянством. В більшості країн буржуазія почала відігравати контрреволюційну роль.[4]

1857 р. в світі почалася економічна криза, яка охопила майже всі країни Європи. Це була найглибша криза з початку капіталістичного розвитку. Рівень життя населення значно впав і почалися масові робітничі страйки. Почали виникати ідеї створення робітничих товариств для захисту їх прав. Ще в 1862 р. і 1863 р. між робітниками Англії і Франції відбувалися переговори про створення міжнародної робочої організації. Англійські робітники звернулися до робітників Франції з листом. У ньому містився заклик об'єднатися, щоб не дозволяти капіталістам нацьковувати робітників різних країн один на одного. Пролетарі Франції у своїй відповіді до "друзям і братам" в Англії писали: "Ви маєте рацію... Наш порятунок - у солідарності".

Інтернаціональні тенденції були властиві чартизму. Вже перша чартистська організація – Лондонська асоціація робітників – адресувала робітникам Європи наступні слова: «… ми бачимо,що наші гнобителі обєднались. Чому і нам не мати свого братського союзу, свого «священного союзу». Створений в середині 30-х років в Парижі німецькими мігранами-робітниками і ремісниками Союз справедливих, заснував також свої відділення в Німеччині, Швейцарії, Англії, таким чином, набувши інтернацінального характеру.

На базі цієї організації на початку Маркс та Енгельс в 1847 р. створили Союз комуністів. [5]

Підйом політичної активності робітничих мас викликала громадянська війна в США, передові позиції зайняли робітники Англії, котрі активно підтримували рух проти рабства. Крім того, широкий відгук серед робітників Англії і Франції викликало національно-визвольне повстання в Польщі (січень 1863 р.). Вони вели переговори про створення робітничого пролетарського об’єднання.

Проте саме Маркс та Енгельс вперше науково обґрунтували саму ідею пролетарського інтернаціоналізму. В 1845 р. Енгельс в статті «Торжество націй у Лондоні» вказував, що «пролетарі у всіх країнах мають одні і ті ж цілі, одного й того ж ворога». Великою їхньою заслугою було створення «Маніфесту Комуністичної партії», в якому висвітлювались основні цілі та шляха пролетарського руху. Власне цей документ Союз комуністів проголосив своїм програмним документом. Не дивлячись на мало чисельність Союзу (не більше 400 членів), його общини були створені в Німеччині, Франції, Англії, Бельгії, Данії, Швеції та Швейцарії. Після 1848 р. члени союзу, котрі емігрували у США, перенесли його ідеї на американський грунт. Союз комуністів вважається попередником Міжнародного товариства робітників.[6]

Збори, що започаткували існування Міжнародного товариства робітників, відбулися 28 вересня 1864 р. в Лондоні, в Сент-Мартінс-Холлі - одному з найбільших приміщень для публічних зборів. У ньому взяли участь англійські та ірландські робітники, делегація робітників Франції, робітники-емігранти з Німеччини, Італії, польські революціонери - близько 2 тис. осіб. [7]

Тут пропонувалось створити центральну комісію із робітників різних країн, котрі проживали в Лондоні, з підкомісіями в інших містах Європи. Центральна комісія повинна була висунути ряд питань і організувати їх розгляд в інших країнах. Результати їх обговорення планувалось опублікувати. Через рік планувалось скликати в Бельгії міжнародний робітничий конгрес для вирішення питань, пов’язаних із розробкою уставу та керівництвом.

Крім того, було прийнято рішення про створення Комітету, який мав право приймати нових членів та мав виробити устав і регламент Товариства. В комітет було обрано більше 30 осіб. з 18 жовтня комітет називали Центральною Радою, а з 1866 р. прийняв назву Генеральної ради. [8]

Поиск по сайту: