 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Програмні документи та структура Інтернаціоналу
Збори лише проголосили заснування інтернаціональної організації робітників, не визначивши її характеру та принципів діяльності.
Отож, першим головним завданням, яке стояло перед Генеральною радою, було створення програмних документів. З цією метою 5 жовтня 1864 р. Генеральна рада обрала спеціальну комісію (Підкомітет) в складі 9 осіб: Оджер, Кример, Пиджин, Уітлок, Уестон, Вольф, Ле Любе, Холторп та Маркс. Проте Маркса повідомили занадто пізно через його відсутність у зв’язку з хворобою, тому він не приймав активної участі у діяльності комітету.
8 жовтня Підкомітету були запропоновані для розгляду два документи: декларація принципів, написана Уестоном та статут італійських робітничих товариств, створений Мадзіні. Документи виявились далекими від досконалості і в результаті основні програмні документи - "Установчий маніфест Міжнародного товариства робітників" і "Тимчасовий статут Міжнародного товариства робітників" були вироблені Марксом.[9]
«Установчий маніфест» викладав всі основні ідеї «Маніфесту комуністичної партії» в такій формі, щоб вони були доступні для найвідсталіших робітників. Крім того велика увага приділялась аналізу конкретних фактів погіршення становища робітників, концентрації капіталу і земель в руках «експлуататорів». «Маніфест» рішуче відкидав твердження, котрі поширювали реформісти, про можливість покращення робітничого стану в рамках капіталістичного устрою.
«Тимчасовий статут» Товариства продовжував та розвивав ідеї «Маніфесту». Вступна частина мала програмний характер, де говорилось, що звільнення робочого класу повинно бути завойовано самим робочим класом». В першому параграфі визначались завдання Товариства: замінити соціалістичні й напівсоціалістичні секти єдиною організацією робітників, яка "буде центром зносин і співпраці між робітничими товариствами, що існують у різних країнах і ставлять перед собою однакову мету, а саме - захист, розвиток і повне визволення робітничого класу".
В основу організаційної побудови і всієї системи керівництва Міжнародного товариства робітників були покладені принципи демократичного централізму: єдина для всіх організація програми та уставу, єдиний керівний центр, підпорядкування нижчих організацій вищим, меншості – більшості, встановлення партійної дисципліни.[10]
Існуючі на той час робітничі об’єднання профспілок, товариств взаємодопомоги й освіти, кооперативів тощо, що діяли у Великій Британії, Франції, Німеччині, Італії, Швейцарії, Іспанії, Бельгії, Австрії (з 1867 — Австро-Угорщина) та низці інших країн Західної і Центральної Європи, а також у США та Австралії, оголошувалися секціями національних федерацій.[11]
Поиск по сайту: