|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
А) структура текстів драм
В усіх джерелах, що стосуються дослідження драми в жанрі “цзацзюй” згадується про те, що побудова юанської драми обумовлювалася конкретними, чітко визначеними законами, яких необхідно було дотримуватися драматургам при її написанні. Першим законом було те, що п¢єса “цзацзюй” повинна була складатися з чотирьох актів. Поділ на акти, зазвичай, збігався з традиційними елементами композиції твору: зав¢язкою, розвитком дії, кульмінацією та розв¢язкою. Якщо сюжет не вкладався в чотири акти, декілька коротких чотириактних п¢єс об¢єднувалися в одну велику. Наприклад, відома п¢єса Ван Ши-фу (王实甫) “Західний флігель” (“西厢记”) має двадцять актів – вона складається з п¢яти чотириактних “цзацзюй”[23, 115]. Крім таких чотирьох традиційних актів, до тексту драми часто додавалися так звані “сєцзи” (楔子) (в пер. клин). Найчастіше “сєцзи” виконував функцію прологу, рідше “вклинювався” між актами та виконував роль своєрідної інтермедії (переважно між першим та другим актом). Більшість драм мали один такий “сєцзи”, і в дуже небагатьох випадках два – на початку та в середині вистави. В “сєцзи”, що виконував роль прологу, автор представляв героїв твору, їх життєві історії, взаємини з іншими героями, події, що передували моменту, в який велася розповідь, допомагаючи, таким чином, глядачу, вповні уявити ситуацію та зрозуміти, що відбуватиметься на сцені. Третьою, найважливішою, складовою драм у жанрі “цзацзюй” була наявність арій, так званих музичних частин, які брали на себе ведучу роль вираження почуттів, переживань та роздумів героя. Проте арії в драмах цього жанру не можна уподібнювати пісням, що виконують герої європейських п¢єс, тому що, вилучивши їх з тексту європейських п¢єс, драма втратила б лише певний колорит, проте продовжувала б існувати, а в аріях юанських вистав міститься те ядро, без якого драму не можливо уявити. Роль декламованих віршів та діалогів/монологів є в них, в порівнянні з європейською драмою, значно меншою. Саме тому драму в жанрі цзацзюй можна сміливо назвати музичною. Окрім кількісної переваги арій у тексті п¢єси та їх емоційної навантаженості, ще одним доказом надзвичайно вагомої ролі арій в драмі “цзацзюй” є історичний факт того, що у тридцяти творах, які ввійшли в єдиний вцілівший донині збірник початку 14 ст., наявні майже лише самі арії, діалогів немає. Це породило здогадку про те, що, можливо, діалоги взагалі не записувалися, а імпровізувалися [24, 258]. Що стосується традиції залучення до п¢єс арій, то необхідно згадати, що цей вокально-ліричний жанр виник на фольклорній основі, та пізніше був збагачений елементами класичної поєзії та різноманітними видами оповідей. Він був ближчий до розмовної мови, трохи умовний, проте загалом, менш скутий правилами, аніж класичний вірш, але більш “літературний” та усталений, ніж народна пісня. Всі арії в п¢єсах “цзацзюй” виконувалися однією особою, зазвичай, головним позитивним героєм або героінею. Решта персонажів могли виконувати діалоги або короткі монологи, але не могли співати. Арії писалися у віршах, на визначені мелодії. Вони мали певні назви: “Дракон, що мутить річку” (“混江龙”), “Золота чарка” (“金盏儿”), “Червоні вуста” (“点绛唇”) тощо. Ці назви обов¢язково зазначалися в тексті твору, щоб виконавець знав, на який мотив необхідно виконувати ту чи іншу арію. Мелодії часто повторювалися з п¢єси в п¢єсу, змінювався лише текст арій. Декілька послідовних арій об¢єднувалися в цикли, що виконувалися на мелодію одного типу та тональності, що створювало певний настрій та емоційне забарвлення, необхідне в даних обставинах. В китайських трактатах по музиці зафіксовано дванадцять типів мелодій [23, 22]. Шість з них частіше за інші зустрічалися в юанській драмі. Мелодії йшли одна за одною в певному порядку. Таким чином, арії однієї п¢єси виконувалися в чотирьох різних тональностях – по кількості актів. Розмовна частина “цзацзюй” складалася з діалогів (对白) і монологів (独白), які писалися розмовною мовою того часу, прозою. Мова слуг та іншого простолюду відрізнялася від мови аристократів. Відтак, в юанській драмі вже виявлялися зародки соціальної типологізації мови діючих осіб. Монологи поділялися на три типи. Перший – “вихідний монолог”, з яким герой, з¢являючись вперше на сцені, звертався до глядачів. Він називав своє ім¢я, розповідав звідки родом, говорив про своїх рідних, друзів та ворогів, які згодом мали з¢явитися на сцені після нього. Канонізований тип “вихідного монологу” починався віршем в класичному стилі, написаним архаїчною мовою. На відміну від арій, такі монологи необхідно було не співати, а декламувати співучим голосом. Другий тип монологу – “супровідний”, являв собою короткі репліки або пояснення прозою, які промовляв основний герой п¢єси під час виконання арій. Третій тип монологу – “монолог спиною”, тобто репліки в сторону. Необхідно також згадати, що текст “цзацзюй” мав невеликий опис пантомім. Так, наприклад, в драмі Гуань Хань-циня “Альтанка над рікою” (“望江亭”) в тексті третоьго акту зустрічаються дві пантоміми. В першій слуги знімають з волосся свого пана комах, а в другій головна героїня з хитрим наміром обдурити залицяється до чиновника, що хоче згубити її чоловіка. Такі невеличкі сценки мали на меті привнести елемент танцю, розважальної гри до основних сцен драми. Вони, врешті-решт, стали ще однією особливою рисою китайського театру, що відрізняє його від театру інших країн. Виконання пантомім також допомагало передати обставини, в яких відбувалося дійство, так як декорації та реквізити були тоді майже зовсім відсутні. Характерним для всіх п¢єс в жанрі “цзацзюй” було також те, що в кінці кожної драми завжди можна побачити два або чотири паралельних віршованих рядка, так званих тему (题目) (за деякими джерелами - головну сцену) та повну назву п¢єси (正名). Такі завершальні рядки підсумовували зміст твору, вказуючи на найважливіші моменти сюжету. Наприклад в драмі “Осінь в Ханському палаці” Ма Джи-юаня [5, 348] це звучить, як:
або як в драмі “Образа Доу Е” Гуань Хань-циня [5, 307]:
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |