РОЗДІЛ 2 Участь у цивільних відносинах іноземних громадян та осіб без громадянства

Тобто факт наявності у фізичної особи громадянства України є достатньою підставою для її зарахування саме до громадян України, а не іноземців, навіть за наявності у цієї ж особи громадянства

¹ Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 4 лютого 1994 р. № 3929-ХІІ // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. -Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

(підданства) іншої держави чи держав. Наслідком цього є відсутність особливостей в нотаріальних діях за зверненнями таких осіб.

3. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про громадянство Укра­їни» документами, що підтверджують громадянство України, є:

1) паспорт громадянина України;

2) свідоцтво про належність до громадянства України;

3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

4) тимчасове посвідчення громадянина України;

5) проїзний документ дитини;

6) дипломатичний паспорт;

7) службовий паспорт;

8) посвідчення особи моряка;

9) посвідчення члена екіпажу;

10) посвідчення особи на повернення в Україну.

Згідно зі ст. 43 Закону України «Про нотаріат» при вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

Встановлення особи здійснюється за паспортом або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріаль­ної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина Укра­їни для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи).

Посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів.

Таким чином, більша частина документів, що згадуються в ст. 5 Закону України «Про громадянство України» і які підтверджують наявність в особи статусу громадянина України, і є тими докумен-

¹ Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 р. № 3425-ХП // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada. gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

26 ^e^ga^g—

тами, пред'явлення яких може бути визнано достатнім для встанов­лення особи та подальшого вчинення нотаріальної дії, звісно, з урахуванням зазначеного обмеження щодо посвідчення водія, осо­би моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни та по­свідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи.

В той же час, останні документи, окрім того, що вони не є до­статніми для встановлення особи під час укладання цивільно-правових правочинів, за виключенням посвідчення особи моряка, не є й безспірним підтвердженням наявності у особи громадянства України, з огляду на відсутність цих документів у вже згадуваній ст. 5 Закону України «Про громадянство України». Тобто особа, на ім'я якої видано такий документ, може бути як громадянином України, так і іноземцем або особою без громадянства.

4. В п. 13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України згадується і про інші документи, на підставі яких встановлюються особи, які вже без сумнівів не є громадянами України на момент пред'явлення таких документів.

Таким документами є:

- посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, але не є
громадянином України;

- національний паспорт іноземця або документ, що його замінює.
Фізичні особи, які не є громадянами України й прибули на терито­
рію України для тимчасового працевлаштування, зобов'язані отрима­
ти посвідку на тимчасове проживання. Особи ж, які іммігрували в
Україну на постійне проживання, - посвідку на постійне проживання.

Порядок видачі посвідок на постійне проживання регулюється Законом України «Про імміграцію» та постановою КМУ «Про затвердження Порядку формування квоти імміграції, Порядку про­вадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання­ми про його скасування та виконання прийнятих рішень, Порядку оформлення посвідки на постійне проживання».

¹ Про імміграцію: Закон України від 7 червня 2001 р. № 2491-III // Відомості Верховної
Ради України. - 2001. - № 41. - Ст.197.

² Про затвердження Порядку формування квоти імміграції, Порядку провадження за
заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та вико­
нання прийнятих рішень, Порядку оформлення і видачі посвідки на постійне про­
живання: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983 //
Офіційний вісник України. - 2002. - № 52. - Ст. 2400.

Іноземцям, які відповідно до вказаного Закону отримали дозвіл на імміграцію, оформлюється посвідка на постійне проживання, а також на останній вільній сторінці паспортного документа іммі­гранта проставляється відмітка про наявність дозволу на постійне проживання, встановлена додатком 1 до Правил в'їзду іноземців та

осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного

і проїзду через п територію.

Іммігранти, які отримали посвідки, повинні зареєструватися за місцем постійного проживання в порядку, встановленому для гро­мадян України.

З 2003 року територіальними органами служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб проводиться заміна посвідок на постійне проживання з обмеженим терміном дії на безстрокові. При цьому у них проставляється штамп про реєстрацію місця про­живання із зазначенням фактичної дати реєстрації. Тому дата на­дання дозволу на проживання в Україні, дата видачі посвідки на постійне проживання і дата реєстрації можуть не збігатися.

5. Ураховуючи викладене, датою, з якої іноземцю надано дозвіл
на імміграцію, необхідно вважати дату, проставлену у відмітці про
наявність дозволу на постійне проживання у паспортному докумен-

ство іноземця, посвідчує особу іноземця чи особу без громадянства, надає право виїзду за кордон і визнається Україною.

Наявність такого досить об'ємного за своїм змістом визначення тим не менш не знімає, а лише породжує ряд практичних питань щодо доступу нотаріуса до інформації стосовно:

- виду документів в кожній державі, які функціонально є паспорт­ними документами для громадян (підданих) таких держав;

- переліку органів державної влади іноземної держави, які уповно­важені видавати відповідні паспортні документи;

- переліку уповноважених органів, спеціалізованих установ чи інших автономних організацій системи ООН, що уповноважені видавати відповідні паспортні документи;

- перелік паспортних документів різних іноземних держав, які ви­знаються Україною.

Пошук відповідей на всі ці питання до того ж ускладнений тією обставиною, що паспортний документ, звісно, викладений не укра­їнською, а іноземною мовою (мовами).

7. В'їзд (виїзд) іноземців в Україну (з України) регулюється зга­
даним вище Законом України «Про правовий статус іноземців та
осіб без громадянства», а також Правилами в'їзду іноземців в Укра­
їну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію та
Правилами оформлення візових документів для в'їзду в Україну.

Іноземці в'їжджають (виїжджають) в Україну через пункти про­пуску на державному кордоні за відповідними паспортними доку­ментами й за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду не встановлено законодавством України.

8. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Украї­
ні на підставі дозволу відповідного центру зайнятості на працевла­
штування на визначений строк, а також іноземці та особи без гро­
мадянства, які навчаються у навчальних закладах України не менш
як протягом одного року, мають право в'їжджати в Україну за чин-

¹ Про запровадження нового порядку оформлення візових документів для в'їзду в Україну: Постанова Кабінет Міністрів України від 20 лютого 1999 р. № 227 // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

ними паспортними документами з відповідними відмітками органів внутрішніх справ України.

9. Згідно з Правилами оформлення візових документів для в'їзду
в Україну оформлення віз для іноземців здійснюється залежно від
мети їх поїздки в Україну та за наявністю відповідних для цієї мети
документів.

Залежно від періоду, дії візи поділяються на короткострокові, які видаються на період до шести місяців, та довгострокові, які вида­ються на період від шести місяців до п'яти років; на одно-, дво- та багаторазові, колективні.

10. З 01.07.2001 р. на підставі Указу Президента України «Про
додаткові заходи щодо реалізації права людини на свободу пере­
сування і вільний вибір місця проживання»¹ реєстрація іноземців,
які в установленому порядку в'їжджають в Україну, та їх паспортних
документів здійснюється тільки в пунктах пропуску через державний
кордон України органами Державної прикордонної служби України.
Подальша реєстрація іноземців, які на законних підставах тимчасо­
во перебувають на території України, та їх паспортних документів
в органах внутрішніх справ не проводиться.

Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на законній підставі, можуть тимчасово перебувати на території кра­їни за паспортним документом, зареєстрованим у порядку, вста­новленому цими Правилами.

Паспортний документ подається іноземцем та особою без гро­мадянства для реєстрації у пункті пропуску через державний кордон посадовій особі Державної прикордонної служби.

Реєстрація проводиться на період короткострокового перебу­вання за таких умов: для іноземців та осіб без громадянства з держав з візовим порядком в'їзду на період дії візи, але не більш як 90 днів, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами; для іно­земців та осіб без громадянства з держав з безвізовим порядком

¹ Про додаткові заходи щодо реалізації права людини на свободу пересування і вільний вибір місця проживання: Указ Президента України від 15 червня 2001 р. № 435/2001 // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

зо &ф*^

34 ^pWi—

13. Слід звернути увагу на неоднозначність в практичній діяль­ності встановлення особи іноземця, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, без урахування положень не лише законодавства України, а й відповідного національного законодавства, що є мож­ливим продемонструвати на прикладі законодавства РФ.

Згідно з «Положением о паспорте гражданина Российской Фе­дерации, образца бланка и описания паспорта гражданина Россий­ской Федерации», що затверджене Постановою Уряду РФ від 08.07.1997 p. № 828, та «Инструкцией о порядке выдачи, замены, учёта и хранения паспортов гражданина Российской Федерации», що затверджена Наказом МВС РФ від 15.09.1997 р. № 605, паспорт громадянина РФ є основним документом, що посвідчує особу гро­мадянина РФ на території РФ.

Всі громадяни РФ, які досягли віку 14 років та які мешкають на території РФ, зобов'язані мати паспорт.

Національний паспорт громадянина РФ має такі строки дії:

- від 14-ти років до досягнення 20-річного віку;

- від 20-ти річного віку до досягнення 45-річного віку;

- від 45-років - безстроково.

В паспорті громадянина РФ, зокрема, фіксуються наступні відо­мості:

- прізвище, ім'я, та по батькові;

- дата народження;

Як обов'язкові відмітки у паспорті, зокрема, зазначаються:

- реєстрація місця проживання;

- реєстрація про розірвання шлюбу;

- наявність дітей віком до 14 років.

За проханням громадянина РФ, в паспорті може бути також про­ставлена відмітка про його ідентифікаційний номер платника податків.

Паспорт, в якому є відмітки, не передбачені зазначеним вище Положенням, є недійсним.