АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Поняття місця проживання

Читайте также:
  1. ВАЖЛИВІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ
  2. Вибір місця водозабору та трасування водопровідної мережі
  3. Визначення поняття «корпорація»
  4. Визначення поняття «неологізм» та його характеристики
  5. Вимоги до робочого місця. Вимоги до обладнання. Діагностичні карти та їх заповнення.
  6. Висновок експерта як джерело доказів у кримінальному провадженні: поняття, значення, структура та особливості оцінки.
  7. Вихідні арт-терапевтичні поняття
  8. Власність: поняття, сутність, правовий та економічний зміст. Типи, форми і види власності.
  9. Вступ. Педагогічна діагностика (поняття, складові і функції педагогічної діагностики).
  10. Г) злочин – це конкретно суспільне небезпечне діяння; склад злочину – юридичне поняття про злочин певного виду.
  11. Дайте визначення поняття адміністративного правопорушення та назвіть його ознаки.
  12. Дайте визначення поняття виборів та назвіть їх види.

2.1. У ч. 1 ст. 29 ЦК передбачається, що місцем проживання фі­зичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Із аналізу цього визначення можливо виділити три структурні складові місця проживання:

а) приміщення (житловий будинок, квартира, готель, гуртожиток
тощо), причому вони повинні бути придатними для проживання5;

б) населений пункт (село, селище, місто)6;

в) певні часові рамки (постійно, тимчасово, переважно).

1 Про Державний реєстр виборців: Закон України від 22 лютого 2007 p. № 698-V // Відомості
Верховної Ради України. - 2007. - № 20. - Ст. 282.

2 Про податок з доходів фізичних осіб: Закон України від 22 травня 2003 р. № 889-IV //
Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

3 Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. № 1618-IV// Відомості
Верховної Ради України. - 2004. - № 40-41,42. - Ст. 492.

4 Про альтернативну (невійськову) службу: Закон України від 12 грудня 1991р. № 1975-
XII // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим до­
ступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

5 Приміщення має відповідати вимогам, що містяться у законодавстві. Положення про
порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності
санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень не­
придатними для проживання: затв. постановою Ради Міністрів Української РСР від
26 квітня 1984 р. № 189 // Збірник постанов УРСР. - 1984. - № 5. - Ст.31.

6 Окрім перелічених існують ще селища міського типу, хоча вони не передбачені ст. 133
Конституції України, яка регулює адміністративно-територіальний устрій в Україні.


66 %ф*%~

2.2. Разом з тим Закон України «Про свободу пересування та
вільний вибір місця проживання в Україні»1 визначає місце про­
живання як адміністративно-територіальну одиницю, на території
якої особа проживає строком понад шість місяців на рік (абз. 5 ч. 1
ст. 3), без його поділу на постійне, тимчасове або переважне. Отже,
на відміну від ЦК, основний акцент поставлено на адміністративно-
територіальній одиниці2 та часових рамках (більше 6 місяців). До­
речно зауважити, що у цьому Законі також використовуються по­
няття «місце перебування» (до 6 місяців).

Цілком логічно, що за таких умов досить складно визначити, перш за все, у практичному плані, наприклад, якими мають бути критерії для встановлення постійного, переважного або тимчасового місця проживання, чим місце перебування відрізняється від тимчасового місця проживання. Поглиблює вище перелічене й вказівка у ч. 6 ст. 29 ЦК, що фізична особа може мати кілька місць проживання.

2.3. Між тим зіставити ст. 29 ЦК та Закон України «Про свободу
пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» необ­
хідно для утилітарного використання поняття «місце проживання»,
і певне розмежування варто провести у кількох напрямках.

По-перше, ЦК та Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачають різні під­ходи до розуміння місця проживання: ЦК - множинність місць про­живання, закон - єдине. По-друге, підхід щодо одного місця прожи­вання фізичної особи втілений у інших нормативно-правових актах, зокрема тих, що стосуються паспорта3, реєстрації місця проживан-

1 Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні: Закон України
від 11 грудня 2003 р. № 1382-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2004. -№15.-
Ст. 232.

2 Адміністративно-територіальна одиниця - це компактна частина єдиної територіїУкраїни,
що є просторовою основою для організації і діяльності органів державної влади та органів
місцевого самоврядування. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним
поданням народних депутатів України щодо офіційного тлумачення термінів «район» та
«район у місті» (справа про адміністративно-територіальний устрій) від 13 липня 2001 р.
№ 11-рп/2001 // Офіційний вісник України. - 2001. - № 29. - Ст. 1327. Систему
адміністративно-територіального устрою згідно зч. 1 ст. 133 КонституціїУкраїни складають:
Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

3 Див. напр.: Положення про паспорт громадянина України, про свідоцтво про народ­
ження та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон: Постанова Верховної
Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-ХН // Офіційний сайт Верховної Ради
України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/
 laws/main.cgi.


ня1. По-третє, основою підходу, закріпленого в ст. 29 ЦК, є регулю­вання, в першу чергу, майнового аспекту місця проживання. Причому наведене допомагає розмежувати два моменти: а) місце проживання як певний майновий об'єкт і відповідне майнове право на нього; б) право на вибір місця проживання, що відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи. Втім, ці права є взаємообумовлени-ми парними категоріями. По-четверте, Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» спрямо­ваний на регулювання в основному особистих немайнових прав на свободу пересування та вільний вибір місця проживання.

Зважаючи на викладене, допустимим є спільне використання положень ст. 29 ЦК та Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні. Дійти такого висновку змушує і відсутність у прикінцевих положеннях закону «стандарт­ної» фрази українського законодавства - «до приведення законів та інших нормативно-правових актів у відповідність із цим законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону».

2.4. Окрім того, у контексті викладеного вбачається допустимим вести мову про те, що фізична особа може мати декілька місць про­живання тільки щодо її можливості мати у власності або на підста­ві іншого права декілька житлових об'єктів. Таке тлумачення відо­бражає загальний підхід, закріплений в ЦК до розмежування особистих немайнових та майнових прав, який проявляється в тому, що перші є наявними у особи з моменту набуття правоздатності, тобто з народження (це підтверджується використання терміну «має» у ч. 2 ст. 26 ЦК), другі можуть набуватися особою (підтвер­джується вживанням терміну «здатна мати» - ч. З ст. 26 ЦК, а у ч. 6 ст. 29 ЦК - відповідно, «може мати»).

3. Критерії для визначення постійного, переваленого та тим­часового місця проживання

3.1. Звичайно, залишаються певні термінологічні неузгодженос­ті, пов'язані із співвідношенням та трактуванням постійного, пере-

' Див. напр.: Про організацію реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та пере­бування фізичних осіб в Україні: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26 травня 2004 р. № 571 // БД «НАУ - ЕКСПЕРТ». Версія: 9.5.1.0; Примірний регла­мент з оформлення документів та контролю з питань реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 3 лютого 2006 р. № 96 // БД «НАУ - ЕКСПЕРТ». Версія: 9.5.1.0.


68 &ф*^

важного та тимчасового місця проживання та місця перебування для їх практичного використання. У науковій літературі також окреслені питання не знаходять належного висвітлення. Наприклад, увага акцентується лише на встановленні того місця, де особа про­живає переважно, і зазначається, що слово «переважно» у цьому контексті означає, що фізична особа перебуває у цьому місці таку кількість часу, яка дозволяє їй вчинити значну кількість юридично значимих дій, залишаючи при цьому поза увагою визначення по­стійного та тимчасового місця проживання1.

3.2. Для пояснення постійного місця проживання можливо ви­користовувати ч. 5 п. 6 до Положення про паспорт громадянина України, де зазначається, що на одинадцятій - шістнадцятій сторін­ках паспорта робляться відмітки про реєстрацію постійного місця проживання громадянина2. Окрім цього, згідно ч. 8 п. 6 вказаного Положення вносити до паспорта записи, не передбачені цим По­ложенням або законодавчими актами України, забороняється. Тоб­то інші записи (мається на увазі тимчасове і переважне місце про­живання) не підлягають внесенню до паспорта. Такий висновок підтверджується абз. 7 ч. 1 ст. З Закону України «Про свободу пере­сування та вільний вибір місця проживання в Україні», де під реє­страцією розуміється внесення відомостей до паспортного докумен­та про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного об­ліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрально­го органу виконавчої влади з питань реєстрації.

3.3. У свою чергу, тимчасове місце проживання фізичної особи можливо розтлумачити як проживання у готелі. Обґрунтуванням такого тлумачення стає аналіз положень ч. 1 ст. 22 Закону України «Про туризм»3, де при визначенні договору на готельне обслуго­вування використовується словосполучення «з тимчасовим про­живанням». До речі, аналогічна термінологія використовується й

1 Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. розробників про­
екту Цивільного кодексу України. - К.: Істина, 2004. - С. 35.

2 При такому підході поза увагою залишаються інші категорії фізичних осіб (іноземці,
особи без громадянства та ін..), щодо яких буде звернена увага далі.

3 Про туризм: Закон України від 15 вересня 1995 р. № 324/95-ВР // Офіційний сайт
Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.
gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.


у Правилах користування готелями й аналогічними засобами роз­міщення та надання готельних послуг1.

Однак зазначені тлумачення викликані винятково прагматичною метою, тобто щоб дозволити їх використання в правозастосовчій ді­яльності. Втім вони не усувають тих суперечностей у концептуальному плані поміж тимчасовим, постійним, переважним місцем проживання та місцем перебування, які потребують законодавчого врегулювання.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 |

Поиск по сайту:

Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)