Обов'язок повідомляти про фізичних осіб, які потребують опіки або піклування

Ст. 57 ЦК передбачає обов'язок осіб, яким стало відомо про малолітніх та неповнолітніх, які залишилися без батьківського пі-

клування, або про повнолітніх осіб, які потребують опіки чи піклу­вання, повідомляти про це органи опіки та піклування за фактичним місцезнаходженням таких осіб.

Ця вимога висувається до необмеженого кола осіб. Однак зако­нодавцем приділена увага передусім врегулюванню порядку і ви­значенню кола суб'єктів повідомлення про дітей, які опинились у складних життєвих обставинах і потребують опіки та піклування.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України «Про охорону дитинства» по­садові особи органів державної влади та органів місцевого самовря­дування, працівники МВС України, органів соціального захисту на­селення, житлово-експлуатаційних організацій, навчальних закладів, громадяни та інші особи, яким стало відомо про факт залишення ди­тини без опіки (піклування) батьків, зобов'язані негайно повідомити про це органи опіки та піклування за місцем знаходження дитини.

Крім зазначених осіб, обов'язок повідомляти органи опіки та піклування про осіб, які потребують встановлення опіки чи піклу­вання, покладено також на близьких родичів цих осіб, органи управ­ління житлово-будівельних кооперативів, житлових кооперативів тощо, власників чи орендарів житлових будинків, органи в справах сім'ї та молоді, служби в справах неповнолітніх, органи РАЦС, но­таріальні контори, судові органи, лікувально-профілактичні уста­нови психіатричного профілю та інші організації та установи (п. 2.5 Правил опіки та піклування).

Також повідомляти про осіб, які потребують опіки чи піклування, зобов'язано посадових осіб судів, закладів охорони здоров'я, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді тощо (ст. 60 ЦК, ст. 43 ЦПК, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про психіатричну допомогу», ст. 4 та ін. Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», Постанова КМУ «Питання організації виконання законодавства щодо опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування», МОЗ «Про затвердження Порядку взаємодії центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді із закладами охорони здоров'я щодо профі­лактики раннього соціального сирітства»¹ та ці.

¹ Порядок взаємодії центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді із закладами охорони здоров'я щодо профілактики раннього соціального сирітства: Наказ Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 24 липня 2007 р. № 2643/420 // Офіційний вісник України. - 2007. - № 58. - Ст. 2324.

206 4£*фь&>~

В Україні ведеться облік дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьків­ського піклування, які можуть бути усиновлені, передані під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян (ст. 214 СК). З цією метою та у зв'язку з необхідністю удосконалення соціального за­хисту дітей, реалізації їх права на здоровий розвиток та сімейне виховання запроваджено Єдиний електронний банк даних дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, і громадян, які бажають взяти їх на виховання, та Єдиний електронний банк даних дітей, які опинились у складних життєвих обставинах¹.

Увага, нотаріусе!

Нотаріус також зобов'язаний повідомляти про осіб, які потребують встановлення опіки та піклування. Так, при з'ясуванні дієздатності учасників правочинів у разі, якщо в нотаріуса є підстави вважати, що хтось з учасників правочину страж­дає на хронічний, стійкий психічний розлад, що істотно впливає на здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, токсич­ними речовинами тощо, а відомостей про визнання особи недієздат­ною чи обмежено дієздатною немає, нотаріус відкладає вчинення правочину і з'ясовує, чи є рішення суду про визнання особи недіє­здатною або обмеження особи в дієздатності, яке набрало законної сили. Якщо таке рішення судом не виносилось, нотаріус повідомляє про своє припущення одну з осіб чи один з органів, указаниху ст. 237 ЦПК, які можуть звернутись до суду із заявою про визнання цієї особи недієздатною або обмежено дієздатною. У своєму листі нота­ріус просить повідомити його про прийняте рішення. Залежно від прийнятого цією особою чи органом рішення нотаріус або вчиняє нотаріальну дію, або зупиняє вчинення нотаріальної дії до розгляду справи в суді (п. 39 Інструкції).

Законодавством не встановлено строків, в які має бути повідом­лено про осіб, що потребують встановлення опіки або піклування. Вимагається зробити це негайно.

¹ Порядок ведення Єдиного електронного банку даних дітей, які опинились у складних життєвих обставинах; Про ведення Єдиного електронного банку даних дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, і громадян, які бажають взяти їх на ви­ховання, та Єдиного електронного банку даних дітей, які опинились у складних життєвих обставинах: Наказ Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 28 квітня 2007 р. № 1386 // Офіційний вісник України. - 2007. - № 41. - Ст. 1647.

Відповідальність у сфері порушення законодавства щодо повідом­лення про фізичних осіб, які потребують опіки або піклування, встановлено ст. 184-2 КУпАП (за порушення порядку або строків подання інформації про дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки (піклування) батьків).

5. Встановлення опіки і піклування над фізичними особами Встановлення опіки застосовується відносно двох категорій фізичних осіб:

1) малолітніх осіб, які позбавлені батьківського піклування;

2) фізичних осіб, які визнані недієздатними (ст. 59 ЦК, ч. 2 ст. 243 СК).

5.1. Опіка встановлюється над малолітніми особами, які по­збавлені батьківського піклування (ст. 59 ЦК, ч. 2 ст. 243 СК).

Малолітньою особою вважається дитина до досягнення нею 14 років (ст. 31 ЦК, ч. 2 ст. 6 СК). Така особа має часткову цивіль­ну дієздатність, обсяг якої встановлено в ст. 31 ЦК. Недостатню дієздатність малолітніх дітей покликані поповнити їх законні представники: не позбавлені батьківських прав батьки (усинов-лювачі), а також опікуни або заклад, який виконує щодо них функ­ції опікуна.

У ЦК застосовано єдиний термін до визначення категорії фізич­них осіб, які мають статус дитини, і залишились без піклування батьків з різних причин - «малолітні (неповнолітні) особи, які по­збавлені батьківського піклування». Натомість СК, Закони України «Про охорону дитинства», «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», інші нормативно-правові акти оперують такими поняттями, як «дитина-сирюта» і «дитина, позбавлена батьківського піклування», розуміючи під цим різні категорії дітей. В основу виділення названих двох категорій дітей покладено за­свідчений у встановленому законом порядку факт смерті батьків та тривала відсутність батьків з інших причин.

Дитина-сирота - дитина, в якої померли чи загинули батьки (ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства»; ст. 1 Закону України

«Про забезпечення організаційно-правових умов соціального за­хисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»).

Діти, позбавлені батьківського піклування - діти, які залиши­лися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням їх у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголо­шенням їх померлими, відбуванням ними покарання в місцях по­збавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, роз­шуком їх органами внутрішніх справ, пов'язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходжен­ня, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти (ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства»; ст. 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»).

Безпритульні діти - діти, які були покинуті батьками, самі за­лишили сім'ю або дитячі заклади, де вони виховувались, і не мають певного місця проживання (ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Увага, нотаріусе! Перелік причин, за яких діти можуть залишитися без піклування батьків, наведений у Законах України «Про охорону дитинства» та «Про забезпечен­ня організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», дещо різ­ниться від переліку, встановленого п. 2.2 Правил опіки та піклування. Відповідно до останнього, опіка та піклування над дітьми встанов­люються також, якщо: батьки обмежені в дієздатності; понад шість місяців не проживають разом з дитиною та без поважних причин не беруть участі в її вихованні та утриманні, не виявляють щодо дитини батьківської уваги та турботи і це підтверджено відповід­ними актами, складеними органами внутрішніх справ; виїхали на постійне місце проживання або на постійне місце роботи за кордон чи перебувають у довготривалому відрядженні.

Слід мати на увазі, що застосовуваний в ЦК термін «дитина, по­збавлена батьківського піклування» охоплює обидві категорії дітей,

які визначені в Законах України «Про охорону дитинства» та «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

5.2. Опіка встановлюється над фізичними особами, які визна­
ні недієздатними (ст. 58 ЦК). Підстави визнання фізичної особи
недієздатною встановлено ст. 39 ЦК, процесуальний порядок -
ст. ст. 236-241 ЦПК.

Законодавство не встановлює вікового цензу щодо фізичних осіб, над якими встановлюється опіка, оскільки визнання особи недієздат­ною застосовується як до дітей, так і до повнолітніх фізичних осіб.

Визнання фізичної особи недієздатною здійснюється з метою охорони прав та інтересів особи та на підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Правовими наслідками визнання фізичної особи недієздатною є встановлення над нею опіки. Фізич­ній особі, яка визнана недієздатною, суд призначає опікуна за по­данням органу опіки та піклування. Правочини від імені недієздат­ної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун або заклад, який виконує щодо неї функції опікуна.

Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною осо­бою, несе її опікун (ч. 4 ст. 41, ч. З ст. 226, ст. 1184 ЦК).

При визнанні особи, яка є підприємцем, недієздатною у судовому рішенні вказується про припинення її підприємницької діяльності та про особу, яка призначена управителем майна за поданням органу опіки та піклування (ст. 49 Закону Україїш «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»). Орган опіки та пі­клування укладає з управителем договір про управління майном неді­єздатної особи, що використовується в підприємницькій діяльності.

5.3. Піклування встановлюється над фізичними особами, ци­
вільна дієздатність яких обмежена (ст. 59 ЦК). Підстави та на­
слідки обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлено
ст. ст. 36,37 ЦК, процесуальний порядок - ст. ст. 236-241 ЦПК.

Фізичній особі, дієздатність якої обмежена, суд призначає піклу­вальника за поданням органу опіки та піклування.

Уразі постановления судового рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, яка є підприємцем, суд може вказати особу, яка призначена управителем майна фізичної особи-підприємця

210 Оф*^к~

за поданням органу опіки та піклування, якщо інше не встановлено законом (ст. 49 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»). Орган опіки та піклування укладає з управителем договір про управління цим майном.

Поиск по сайту: