АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Місце проживання деяких категорій осіб

Читайте также:
  1. А) суспільно небезпечні наслідки, причинний зв’язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місце, час, обстановка, спосіб і засоби вчинення злочину;
  2. Агальні положення щодо переходу на казначейське обслуговування місцевих бюджетів
  3. Антиконкурентні дії органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно - господарського управління і контролю
  4. Взаємодія між органами Держказначейства та державної податкової служби в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами
  5. ВИДАТКИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ
  6. Визначення постійних витрат за їх величиною та за місцем їх виникнення
  7. Визначте місце козацької держави у міжнародних відносинах та основні положення її дипломатичної діяльності.
  8. Виконання місцевих бюджетів
  9. Використання системи академічних кредитів у деяких країнах ЄС
  10. Відомо, що в процесі травлення в ротовій порожнині відбувається початковий гідроліз деяких речовин. Який фермент приймає в цьому участь?
  11. Власність: сутність, форми і місце в економічній системі.
  12. ВСТУП. МЕТА І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ, ЇЇ МІСЦЕ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Законодавством передбачені правила визначення місця прожи­вання для деяких категорій фізичних осіб.

6. 1. Особа, яка досягла віку чотирнадцяти років, згідно з ч. 2 ст. 29 ЦК може вільно обирати собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Варто відзначити, що на­веденим положенням регулюється особисте немайнове право не­повнолітньої особи на вибір місця проживання. Причому знову простежується колізія із Законом України «Про свободу пересу­вання та вільний вибір місця проживання в Україні», оскільки в ньому закріплюється, що вільний вибір місця проживання обме­жується щодо осіб, які не досягли 16-річного віку (абз. 2 ч. 2 ст. 13). Видається, що у питанні регулювання вибору місця проживання Закон виступає спеціальним законодавчим актом по відношенню до ЦК. До того ж, у самій ч. 2 ст. 29 ЦК зазаначено посилання на те, що обмеження у виборі місця проживання можуть бути вста­новлені законом. За таких умов підлягає використанню правило,


передбачене Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»1.

Разом із тим положення цього Закону не спростовують положень ч. 3. ст. 160 СК2, у якій вказується, що якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Тобто мається на увазі те, з ким із батьків буде проживати неповнолітня особа.

Тлумачення наведеної норми у поєднанні з ч. ч. З, 4 ст. 29 ЦК дозволяє зробити ще один досить важливий висновок - щодо вста­новлення місця проживання неповнолітньої особи, оскільки в ч. 2 ст. 29 ЦК не міститься правил його визначення. Місцем проживан­ня неповнолітньої особи слід вважати місце проживання її батьків (усиновлювачів) або ж одного з них, піклувальника або місцезна­ходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в яко­му вона проживає.

6.2. Особа віком від десяти до чотирнадцяти років. Відпо­відно до ч. З ст. 29 ЦК місцем проживання її є місце проживання батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає. Тобто закріплю­ється загальне правило, що малолітня особа віком від десяти до чотирнадцяти років проживає зі своїми законними представни­ками (ст. 242 ЦК).

Окрім цього, законодавець презюмує, що особа, яка досягла де­сяти років, в силу свого фізичного та духовного розвитку, приймає активну участь у обранні свого місця проживання, яка втілюється у досягненні згоди поміж самою дитиною та батьками3, або усинов-лювачами (опікуном) або організацією, що виконує щодо неї функ­ції опікуна. Причому варто закцентувати увагу на тому моменті,

1 Слід відмітити, що у випадку набуття (у разі реєстрації шлюбу - ч. 2 ст. 34 ЦК) або на­дання (якщо записана батьком або матір'ю дитини - ч. 1 ст. 35 ЦК) повної цивільної дієздатності, тобто до шістнадцятирічного віку, зазначені обмеження також поширюють­ся на таку особу. Оскільки у цьому випадку слід застосовувати ч. З ст. 25 ЦК, в якій передбачається, що у випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.

1 Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. № 2947-Ш // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 21-22. - Ст. 135.

3 Аналогічне правило міститься й в ч. 2 ст. 160 СК.


74 ^^де*^-

що за такою згодою може бути передбачене інше місце проживан­ня малолітньої особи (абз. 1 ч. З ст. 29 ЦК). У разі наявності спору місце проживання цієї групи малолітніх осіб визначається органом опіки та піклування або ж судом (абз. 2 ч. З ст. 29 ЦК).

6.3. Особа, яка не досягла віку десяти років. Як і для попередньої
категорії малолітніх осіб, місце проживання особи, яка не досягла
десяти років, визначається місцем проживання її законних пред­
ставників, тобто батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким
вона проживає, опікуна або ж встановлюється за місцезнаходжен­
ня навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона
проживає (ч. 4 ст. 29 ЦК).

Однак особа, яка не досягла десяти років в силу свого розвитку, не бере участі у визначенні власного місця проживання. Зазначено­му правилу кореспондує положення ч. 1 ст. 160 СК, де передбача­ється, що місце проживання дитини, яка не досягла віку десяти років, визначається за згодою батьків.

6.4. Недієздатна особа. Спеціальне правило щодо визначення місця проживання недієздатної особи обумовлюється особливос­тями її статусу як особи, не здатної своїми діями набувати для себе прав та виконувати обов'язки. Це неминуче відбивається й на її місці проживання, адже така особа має постійно бути під доглядом опікуна. Внаслідок цього її місце проживання встановлюється за допомогою місця проживання її опікуна або місцезнаходження від­повідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна (ч. 5 ст. 29 ЦК), оскільки вони є її законними представниками і вчинюють за неї всі юридично значимі дії.

6.5. Ачтина-сирота, дитина, позбавлена батьківського піклування. У Законі України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківсько­го піклування» (абз. 18 ст. і)1 передбачається особливість визна­чення місця проживання цієї категорії осіб, яким вважається: міс­цезнаходження закладу для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; жиле приміщення дитячого будинку сі-

1 Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: Закон України від 13 січня 2005 р. № 2342-IV // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим до­ступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.


мейного типу, прийомної сім'ї, опікунів або піклувальників; житло, в якому дитина проживає; інше житло1.

7. Взаємозв'язок місця проживання фізичної особи та міс­цезнаходження юридичної особи

Цивільним законодавством встановлюється, що місцезнаходжен­ня юридичної особи може визначатися адресою особи, яка відповід­но до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені (ст. 93 ЦК). Тобто залежно від виду юридичної особи її місцезнаходження може встановлюватися за місцем проживання фізичної особи, наприклад, директора, голови правління, повного учасника командитного товариства, учасника повного товариства.

7.1. При цьому слід враховувати декілька суттєвих моментів:

а) житло фізичної особи (житловий будинок, квартира, інше при­
міщення) призначене та придатне для постійного проживання
(ст. 379 ЦК). Постає закономірне запитання, чи необхідне пере­
ведення такого житла у нежилий стан при його використанні як
місця знаходження юридичної особи;

б) регулювання питань визнання житла непридатним та, як наслідок,
втрати таким об'єктом призначення для проживання не відзнача­
ється логічністю та послідовністю в українському законодавстві.

7.2. Непридатність для проживання. Відповідно до Положен­ня про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встанов­лення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, непридатність пов'язується з невідповідністю житлового примі­щення санітарним і технічним вимогам, а також неможливістю проведення його капітального ремонту (п. 5)2.

7.3. Призначення для проживання. Згідно з ЖК переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі,

1 Однак тлумачення тексту закону так і не дозволяє зробити висновок що ж це за «інше
житло» та чим воно відрізняється від перелічених різновидів місця проживання цієї
категорії осіб.

2 Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх
відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих
приміщень непридатними для проживання: постанова Ради Міністрів Української РСР
від 26 квітня 1984 р. № 189 // Збірник постанов УРСР. - 1984. - № 5. - Ст.31.


76 €*g&*^

як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста рес­публіканського підпорядкування) Ради народних депутатів (ч. 1 ст. 8, ч. 2 ст. 7).

Таким чином, зазначені правила стосуються жилих приміщень, які знаходяться у державному та громадському жилому фонді, не поширюються на жилі приміщення, що перебувають у приватній власності1, переведення відбувається на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

7.4. Власник житлового будинку, квартири має право використо­
вувати помешкання для власного проживання, проживання членів
своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для про­
мислового виробництва (ч. 1 ст. 383 ЦК2). Перш за все варто від­
мітити, що ЦК закріплюється цільова спрямованість у використан­
ні житла для проживання. Крім того, в наведеній нормі міститься
заборона на використання житлового приміщення під промислове
виробництво. Натомість прямої заборони на використання його в
інших цілях (не підприємницького характеру) не міститься.

В дійсності відсутні підстави ототожнювати місцезнаходження юридичної особи та промислове виробництво. Тому і стверджувати про існування заборони щодо використання житлового приміщен­ня для місця знаходження юридичної особи у випадку відсутності його переведення у нежитлове не можна. Втім, це суперечить загаль­ному припису використовувати житло лише під проживання.

7.5. За умови співпадання місця проживання фізичної особи та
місця знаходження юридичної особи потрібно враховувати специ­
фіку правового режиму такого приміщення.

Власник житлового приміщення має забезпечувати доступ до при­міщення у випадку перевірки контролюючими, правоохоронними ор­ганами. Наприклад, ч. 1 ст. 11і Закону України «Про державну подат-

1 Особливістю в цьому плані відзначається регулювання переведення приміщень, роз­
ташованих у багатоквартирних будинках, де створенні об'єднання співвласників.
Оскільки ч. 2 ст. 26 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирно­
го будинку» допускається переведення приміщення у нежиле. Про об'єднання
співвласників багатоквартирного будинку: Закон України від 29 листопада 2001 р.
№ 2866-ІП // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 10. - Ст. 78.

2 Аналогічне правило закріплене в ст. 6 ЖК.


-«gfe3 77

кову службу в Україні»1 передбачається, що планова виїзна перевірка проводиться за місцезнаходженням платника податків, тобто за місцем проживання фізичної особи. Однак слід мати на увазі, що відповідно до ч. 1 ст. ЗО Конституції України та ч. 2 ст. 311 ЦК проникнення до житла чи до іїшюго володіїшя фізичної особи, проведення в ньому огляду чи обшуку, може відбутися лише за вмотивованим ріїпенням суду.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 |

Поиск по сайту:

Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)