Місце нотаріального посвідчення договору

Окремо слід торкнутися питання про місце нотаріального по­свідчення договору, оскільки численними є дискусії з приводу ви­користання в ч. 4 ст. 55 Закону України «Про нотаріат» виразу «місцезнаходження однієї зі сторін правочину» та його співвідно­шення з «місцем проживання» фізичної особи².

Внесення в 2005 р. змін до ч. 4 ст. 55 Закону Украіїш «Про нотаріат» сприймається таким чином, що законодавець надав можливість обран­ня варіанта місця посвідчення правочину з нерухомістю: або за місцем її розташування, або за місцезнаходженням однієї зі сторін правочину. Але справа у тому, що виникло непорозуміння стосовно:

- словосполучення «місцезнаходження однієї зі сторін правочину», якою може бути як юридична, так і фізична особа;

- можливості обрання цих варіантів всіма суб'єктами чи лише юридичними особами, оскільки тільки щодо них законодавець використовує термін «місцезнаходження» у той час, як стосов­но фізичних осіб використовується термін «місце проживання». Місце проживання є властивим тільки фізичним особам, оскіль­ки юридичні особи в силу своєї правової природи проживати не можуть. Але не виключені випадки, як зазначалося вище,

¹ Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 4 грудня 1990 р.
№ 509-ХІІ // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим
доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

² Зазначені питання досить часто обговорювалися в літературі, втім й до цього часу
відсутня єдина позиція з цього приводу. Напр. Ковальова О. Місце посвідчення угод
про відчуження або заставу нерухомого майна за участі фізичних осіб // Мала
енциклопедія нотаріуса. - 2006. - № 2; Зайцев О. Щодо питання посвідчення договорів
про відчуження нерухомого майна (ст. 55 Закону України «Про нотаріат») // Мала
енциклопедія нотаріуса. - 2007. - № 6; Никитина А. Нормативные коллизии о месте
нотариального удостоверения договора купли-продажи земельного участка // Юри­
дическая практика. - 2007. - № 36 (506) // Офіційний сайт газети «Юридическая
практика». - Режим доступу: http://yurpraktika.com/article.php?id=10007890. - За­
головок з екрану.

78 €«sgB^=-

коли місцезнаходженням юридичної особи буде адреса місця

проживання фізичної особи. Це викликано винятково прямою

вказівкою закону (ст. 93 ЦК).

Аналіз численних нормативних актів свідчить, що у законодавстві, в тому числі й в ЦК, відбувається протиставляння термінів «місце проживання» і «місцезнаходження». Причому другий використо­вується тільки у поєднанні із словосполученням «юридичної особи». Наприклад, абз. 5 та 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, абз. З і 5 ч. З ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»¹ та ін.

Видається, що місцезнаходження та місце проживання мають різну правову природу, що і вплинуло на практичне застосування ч. 4 ст. 55 Закону України «Про нотаріат». Адже зведення в ній воєдино місця проживання фізичних осіб та місцезнаходження юридичних під один «дах» з тим, щоб можна було здогадуватися про те, що цей термін вживається як родовий, викликав багато нарікань.

У результаті внесення змін до Закону України «Про нотаріат» від 1 жовтня 2008 р.² ч. 4 ст. 55 була викладена в новій редакції. Аналіз цієї норми дозволяє вести мову про те, що місце нотаріаль­ного посвідчення правочину пов'язується із а) місцезнаходженням (місцем реєстрації) майна або б) за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину. Тобто на за­конодавчому рівні відбулося розмежування місця нотаріального посвідчення правочину для юридичних та фізичних осіб шляхом вказівки на місцезнаходження та на місце реєстрації.

Однак вбачається за доцільне акцентувати увагу на декількох суттєвих моментах тлумачення цих термінів:

- по-перше, місцезнаходження стосується юридичних осіб і має встановлюватися відповідно до вимог, передбачених ст. 93 ЦК. Хоча законодавством не виключається й встановлення місця реє­страції юридичної особи згідно зі ст. 5 Закону України «Про дер­жавну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»;

¹ Про транспортно-експедиторську діяльність: Закон України від 1 липня 2004 року №
19SS-IV //Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 52. - Ст. 562.

² Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат»: Закон України від 01 жовтня
2008 р. № 614-VI // Голос України. - 2008. - № 209.

-*^4£ 79

- по-друге, місцем реєстрації фізичної особи, як вже зазначало­ся вище, вважається адреса житла, в якому особа проживає (пере­буває), і яка внесена до її паспортного документа. Тобто місце реє­страції може пов'язуватися із місцем проживання або перебування і має підтверджуватися відміткою про це у паспортному документі.

- по-третє, використання терміну «місце реєстрації» не по­збавить колізій щодо визначення місця нотаріального посвідчення правочину. Оскільки практично можливим виглядає виникнення декількох ситуацій: а) місце проживання і реєстрації фізичної осо­би співпадають, в результаті чого визначення місця нотаріального посвідчення відбуватиметься без певних проблем; б) місце про­живання (перебування) і реєстрації не співпадають, що обумовить необхідність нотаріального посвідчення за місцем реєстрації фі­зичної особи або за місцезнаходженням майна; в) відсутнє місце реєстрації, що як наслідок викличе потребу нотаріального посвід­чення правочину за місцезнаходженням майна;

- по-четверте, необхідно звернути увагу й на той момент, що законодавцем при внесенні змін до ч. 4 ст. 55 не враховане прави­ло, що реєстрація місця проживання чи місця перебування осо­би або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження (ч. 2 ст. 2 За­кону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).

9. Місце відкриття спадщини