Встановлення опіки над майном

6.1. Опіка встановлюється над майном:

1) фізичної особи, над якою встановлено опіку та піклування (ст. 74 ЦК; п. 2.10 Правил опіки та піклування), якщо це майно знахо­диться в іншій місцевості;

2) фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також майном, належним фізичній особі, місце перебування якої невідоме (ст. 44 ЦК, розділи 19, 20 Інструкції).

В першому випадку опіка над майном і призначення опікуна здійснюються органом опіки та піклування або судом, у другому -нотаріусом.

Слід зауважити, що хоча і розрізняються поняття встановлення опіки над майном та над фізичною особою, функції опікуна над осо­бою так чи інакше зводяться до опіки над її майном. Законодавство містить норми, за якими опіка над особами включає низку дій, які стосуються її майна. Так, згідно п. 2.7 Правил опіки та піклування органи опіки та піклування здійснюють опис майна, що належить особі, яка потребує опіки чи піклування. В п. 2.10 Правил йдеться про те, що управління майном, яке належить особам, над якими встанов­лено опіку чи піклування або які влаштовані в будинки дитини, дитя­чі будинки, відповідні навчальні заклади, дитячі будинки-інтернати та будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів, здій­снюється опікунами та піклувальниками. А відповідно до п. 55 По­станови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із за­хистом прав дитини» опис майна дитини-сироти або дитини, по­збавленої батьківського піклування, складає служба у справах дітей за місцем знаходження її майна. Опис має бути складено відповідно до встановленої форми протягом десяти днів після надходження по­відомлення про наявність у дитини майна. Особливості опису майна, належного дитині-сироті або дитині, позбавленої батьківського пі­клування встановлено зазначеною Постановою КМУ.

Законодавством надано право опікуну (піклувальнику) над дитиною-сиротою та дитиною, позбавленою батьківського піклу­вання, відмовитись бути опікуном над майном підопічної дитини. Така відмова повинна мати вираз у заяві опікуна, піклувальника дитини про відмову бути опікуном над майном дитини, засвідченій нотаріально або написаній ним власноруч у присутності посадової особи, яка здійснює прийом документів, про що робиться позначка на заяві із зазначенням прізвища, імені, по батькові, підпису поса­дової особи та дати (п. 58 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини»).

Інформація про встановлення опіки над майном підопічної осо­би має міститися також у посвідченні опікуна (піклувальника), яке видається органом опіки та піклування. Принаймні це відповідатиме Правилам опіки та піклування (п. 3.1 та додаток 3 до п. 3.1).

6.2. Місце встановлення опіки над майном органом опіки та піклування. У разі встановлення опіки (піклування) над фізичною особою, опіка або піклування над цією особою та опіка над її майном встановлюються за місцем проживання цієї особи або за місцем про­живання опікуна чи піклувальника (ч. 1 ст. 62 ЦК). У разі знаходжен­ня майна, належного особі, над якою встановлено опікучи піклування, в іншій місцевості, опіка над цим майном встановлюється органом опіки та піклування за місцезнаходженням майна (ч. 1 ст. 74 ЦК).

Увага, нотаріусе!

Законодавством не встановлено правил щодо узгодження дій опікуна (піклувальника) над особою та опікуна над майном підопічної особи. Атому при вчинені нотаріальних дій за заявою опікуна над майном фізичної особи нотаріусу бажано отримати від ньо­го документи, які свідчать про узгодження його дій з опікуном (піклуваль­ником) над особою, якій це майно належить за правом власності.

Законодавством надано право опікуну (піклувальнику) над дитиною-сиротою та дитиною, позбавленою батьківського піклування, відмовитись бути опікуном над майном підопічної дитини. Така відмова повинна мати вираз у заяві опікуна, піклувальника дитини про відмову бути опі­куном над майном дитини, засвідченій нотаріально або написаній ним власноручно в присутності посадової особи, яка здійснює прийом до-

кументів, про що робиться позначка на заяві із зазначенням прізвища, ім'я, по батькові, підпису посадової особи та дати (п. 58 постанови Кабі­нету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 «Питання діяльнос­ті органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини»).

6.3. Встановлення нотаріусом опіки над майном. Опіка встановлю­ється над майном, належним фізичній особі, яка визнана безвісно відсутньою, а також над майном, належним фізичній особі, місце пере­бування якої невідоме (ст. 44 ЦК). В даному випадку предметом опіки виступає не фізична особа, а майнові інтереси власника майна -особи, яка визнана судом безвісно відсутньою, а також її оточення.

Із вимогою про встановлення опіки над майном безвісно відсутньої особи, як правило, звертаються особи, які мають довести свою матеріально-правову заінтересованість, взаємопов'язаність прав та обов'язків заявника і відсутньої особи (наприклад, кредитори за зобов'язаннями, стороною яких є особа, яка може бути визнана без­вісно відсутньою, а також місце перебування якої невідоме). З такою вимогою до нотаріуса також можуть звертатися органи опіки та піклування в рамках виконання свого обов'язку щодо захисту май­нових інтересів як відсутньої особи, так і осіб, по відношенню до яких відсутня особа повинна виконувати обов'язки щодо утримання (діти, особи, над якими встановлена опіка чи піклування, інші особи, які за законом потребують уваги від відсутньої особи). Крім цього, органи опіки та піклування, звертаючись до нотаріуса про встанов­лення опіки над майном, виконують свій обов'язок, покладений на нихч. 2 ст. 23 Закону «Про психіатричну допомогу», щодо вжиття заходів для охорони майнових інтересів особи, яка перебуває в пси­хоневрологічному закладі, для соціального захисту.

На звернення органу опіки та піклування до нотаріуса із заявою про необхідність встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце перебування якої невідоме, може зобов'язати суд. Відповідно до ч. 2 ст. 248 ЦПК суд має вжити заходів через органи опіки та піклуван­ня щодо встановлення опіки і над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме, якщо вона ще не встановлена. Як пра­вило, цими заходами є ухвалення судом рішення повідомити органи опіки та піклування про необхідність встановлення опіки над май­ном фізичної особи, місцеперебування якої невідоме.

^-^lbS-213

Увага, нотаріусе!

Законодавством не встановлено обов'язку суду над­силати органу опіки та піклування, а також нотаріусу рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою після набрання ним законної сили.

Здійснення нотаріальних дій щодо встановлення опіки над май­ном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також фі­зичної особи, місце перебування якої невідоме, полягає у:

1) складанні акта опису майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме;

2) призначенні опікуна над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме;

3) видачі свідоцтва про встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме;

4) передачі опікуну майна на зберігання;

5) видачі примірника акта опису опікуну над майном;

6) роз'ясненні порядку звернення до суду з позовом про виключен­ня майна, належного заінтересованим особам, з акта опису;

7) повідомленні органів опіки та піклування про встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсут­ньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме. 6.4. Місце встановлення нотаріусом опіки над майном. На

відміну від опіки та піклування над фізичною особою, опіка над майном особи, яка визнана безвісно відсутньою, встановлюється нотаріусом за останнім місцем проживання цієї особи.

6.5. Увага, нотаріусе! Слід пам'ятати, що Закон України «Про нотаріат» взагалі не визначає підстав та порядку встановлення опіки над майном фізичної особи, яка ви­знана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце перебування якої невідоме. Правила щодо цього містяться в розді­лах 19, 20 Інструкції. Між тим існують непорозуміння з приводу того, хто має призначати опікуна над майном.

Ст. 44 ЦК не врегульовує це питання, а лише зобов'язує нотаріу­са за останнім місцем проживання фізичної особи, яка рішенням суду визнана безвісно відсутньою (ч. 1), або до ухвалення судом

214 ^Ф*^

рішення про визнання особи безвісно відсутньою (ч. 2), описати належне їй майно та встановити над ним опіку. Розробниками про­екту ЦК зазначається, що опіка над майном встановлюється органом опіки та піклування після того, як нотаріус за останнім місцем про­живання такої особи опише належне їй майно¹.

Б науковій літературі висловлювалася пропозиція щодо доціль­ності надання можливості органам опіки і піклування звертатися до нотаріуса для вжиття заходів щодо охорони майна безвісно від­сутнього. Це пояснювалося специфікою діяльності нотаріуса щодо вжиття охоронних заходів, а також необхідністю визначення тієї частки майна, яка належала безвісно відсутній особі в спільній частковій або сумісній власності. Органи ж опіки та піклування мають вживати заходів щодо охорони цієї частки лише після її ви­значення, тобто фактично після опису майна². Пропонувалося також надати нотаріусу повноваження щодо призначення опіки над май­ном дитини, а також проведення його опису³.

Наведені пропозиції видаються дещо необгрунтованими. Повно­важення зі встановлення опіки, зокрема й над майном, покладають­ся в розвинених країнах на місцеві органи влади, самоврядування або на спеціальні суди, і аж ніяк на нотаріусів.

Відповідно до п. 183 Інструкції нотаріус на підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою за останнім місцем проживання такої особи здійснює опис належного їй майна, призна­чає опікуна майна та передає йому майно на зберігання. На підтвер­дження цього факту опікуну нотаріусом видається свідоцтво.

i^fts & Увага, нотаріусе! Відповідно до ст. 92 КУ виключно за-y*tf-JJ конами України визначаються права і свободи людини і ^■■Г І громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки

<^Ь громадянина, правосуб'єктність громадян. Зважаючи на це положення Конституції, а також на те, що встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а

¹ Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. розробників про­
екту Цивільного кодексу України. - К.: Істина. - С.43.

² Фурса С.Я., Фурса Є.І. Нотаріат в Україні. Теорія і практика: Навч. посіб. для студ. вищ.
навч. закл. - К.: А.С.К., 2001. - С.464.

³ Сімейне право: Нотаріат Адвокатура Суд: Наук.-практ. посіб. з інформ. додатком на
лазерному носії: У 2 кн. / Драгнєвіч Л.Ю., Пульнєва ОС, Фурса Є.І., Фурса СЯ. та ін. /
За заг. ред. СЯ. Фурси. - К.: Видавець Фурса С.Я., 2005. Кн. 1. - 2005. - С 73.

-*»%&&21$

також фізичної особи, місце перебування якої невідоме, пов'язане зі здійсненням цими особами прав та виконанням ними своїх обов'язків щодо третіх осіб, більш правильною видається позиція авторів Науково-практичного коментарю ЦК України за редакцією розробників проекту Цивільного кодексу України.

6.6. На нотаріусів покладається обов'язок скласти опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної осо­би, місце перебування якої невідоме (ч. ч. 1,2 ст. 44 ЦК, п. п. 183-185 та розділ 20 Інструкції).

Відповідно до п. 185 Інструкції складання опису майна, призна­чення опікунів над цим майном, виключення майна з опису здійс­нюється за правилами розділу 20 цієї Інструкції, який регламентує порядок вжиття заходів до охорони спадкового майна.

Виходячи з п. 186 розділу 20 Інструкції, державний нотаріус за місцем встановлення опіки над майном за заявою спадкоємців або потенційного опікуна над майном або за своєю власною ініціативою вживає заходів до охорони майна, над яким встановлюється опіка. Ці заходи вживаються ним безпосередньо або шляхом надання до­ручення іншому державному нотаріусу чи посадовим особам органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням майна. Спираючись на цю норму, слід зробити висновок про можливість повідомлення державним нотаріусом органів опіки та піклування про встановлен­ня опіки над майном. Це запобігатиме виникненню непорозумінь при укладанні органом опіки та піклування договору про управлін­ня майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, надасть можливість розмежувати права та обов'язки опікуна над вказаним майном та управителя майном, а також захистить нотаріуса від можливих пре­тензій з боку опікуна, органів опіки та піклування.

Увага, нотаріусе! Порядок складання опису передбачає присутність зацікавлених осіб, якщо вони того бажають, і не менше двох свідків. Присутність опікуна при здійс­ненні опису майна є обов'язковою (п. 190 Інструкції). Свідки проведення опису, які встановлюють відповідність акта опису справжньому стану справ, запрошуються нотаріусом за міс­цем знаходження майна, яке передається під опіку. Законодавство

не вимагає присутності представника органу опіки та піклування. Однак присутність останнього видається доцільною при складанні акту опису майна, зважаючи на те, що орган опіки та піклування є установником управління майна, власником якого є фізична особа, місце перебування якої невідоме або яку визнано безвісно відсут­ньою (ч. 2 ст. 1032 ЦК).

6.7. У разі оголошення фізичної особи померлою нотаріус при­пиняє опіку над майном та вживає заходів до охорони спадкового майна в порядку, передбаченому ЦК.

6.8. Опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, приймає виконання цивільних обов'язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах. За за­явою зацікавленої особи опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебуван­ня якої невідоме, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов'язані утримувати (ч. ч. З, 4 ст. 44 ЦК). Опікун над майном особи, яка визнана безвісно відсутньою, як її законний представник захищає її права, свободи та інтереси (ч. З ст. 242 ЦК, ст. 39 ЦПК).

6.9. За необхідністю постійного управління майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце перебування якої невідоме, воно передається за рішенням суду в управління особі, що визначається органом опіки та піклу­вання. Ця ж особа укладає договір про управління майном (ст. 1032 ЦК, ч. 6 ст. 48 Закону України «Про державну реєстрацію юри­дичних осіб та фізичних осіб-підприємців»). Посвідчуючи договір управління нерухомим майном фізичної особи, яка визнана без­вісно відсутньою, а також фізичної особи, місце перебування якої невідоме, як цього вимагає ст. 1031 ЦК, слід пам'ятати, що це майно включене до опису майна, належного зазначеним категорі­ям фізичних осіб, і передане нотаріусом, відповідно до п. 183 Ін­струкції, на зберігання опікуну. Законодавством не врегульовано, чи необхідно в такому разі виключати майно, передане в управ­ління за договором управління, з опису або повідомляти нотаріу­са, що здійснив опис, і опікуна про необхідність виключення та­кого майна з опису.

6.10. Увага, нотаріусе! Установником управління май­ном фізичної особи, місце перебування якої невідоме або визнаної безвісно відсутньою, є орган опіки та піклуван­ня (ч. 2 ст. 1032 ЦК, п. 123 Інструкції). Наявною є колізія, оскільки опікуна над майном фізичної особи, місце пере­бування якої невідоме або визнаної безвісно відсутньою, призначає один орган - нотаріус, а договір управління цим же майном укладає інший - орган опіки та піклування.

Слід також пам'ятати, що при посвідченні правочину щодо роз­порядження майном особи, яка перебуває у шлюбі, без згоди друго­го з подружжя через визнання його безвісно відсутнім (за наявнос­ті копії рішення суду, що набрало законної сили, про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім), нотаріус має з'ясувати, чи було встановлено опіку над майном особи, визнаної безвісно від­сутньою. Якщо так, то нотаріус виключає майно з опису або повідом­ляє нотаріуса, що здійснив опис, про необхідність виключення майна з опису, а також повідомляє опікуна про виключення майна з опису (п. 45 Інструкції).

Увага, нотаріусе!

На відносини зі встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце перебування якої невідоме, поширюються

норми розділу 20 Інструкції, а саме норми щодо вжиття заходів до

охорони спадкового майна.

7. Призначення опікуна або піклувальника, права та обов'яз­ки опікунів та піклувальників. Опіка та піклування над фізичною особою, щодо якої не призначено опікуна або піклувальника.

7.1. Для безпосереднього здійснення опіки та піклування орга­нами опіки та піклування, судом або нотаріусом призначається опікун чи піклувальник, на якого покладаються обов'язки з охоро­ни прав та інтересів особи, а також виховання у разі, якщо опіка чи піклування встановлюються над дитиною. Навіть у разі призначен­ня опікуна (піклувальника) судом, кандидатуру особи, яка претен­дує на призначення її опікуном (піклувальником), підбирає орган опіки та піклування і готує подання до суду про це.

Винятком із цього правила є положення ст. 44 ЦК та п. 183 Ін­струкції, які не містять вказівок щодо підбору кандидатури опікуна над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце перебування якої невідоме.

Для призначення особи опікуном (піклувальником) має бути надана письмова згода всіх повнолітніх членів сім'ї, що проживають разом із особою, яка бажає взяти дитину-сироту або дитину, по­збавлену батьківського піклування, під опіку, піклування, засвідчена нотаріально або написана власноруч в присутності посадової осо­би, яка здійснює прийом документів, про що робиться позначка на заяві із зазначенням прізвища, імені, по батькові, підпису посадової особи та дати (п. 40 Постанови КМУ від 24 вересня 2008 р. № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із за­хистом прав дитини»). Така ж згода вимагається і від повнолітніх членів сім'ї, що проживають разом з особою, яка бажає утворити прийомну сім'ю або на власній житловій площі - дитячий будинок сімейного типу.

7.2. Документами, які підтверджують призначення особи опіку­ном (піклувальником), є розпорядження місцевої державної адмі­ністрації, рішення органу місцевого самоврядування, рішення суду, свідоцтво опікуна над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою.

Призначеному опікуну або піклувальнику має видаватися посвід­чення установленого зразка (п. 3.1 Правил опіки та піклування та Додаток 1 до постанови КМУ «Питання організації виконання за­конодавства щодо опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування», яка на сьогодні втратила чинність на підставі постанови КМУ № 866 від 24 вересня 2008 p.). Як немає єдності в законодавчому регулюванні, так немає єдності й на практиці щодо видачі посвідчень опікунам та піклувальникам.

Органи опіки та піклування мають різний підхід до вирішення цього питання. Одні органи опіки та піклування видають фізичним особам, які бажають стати опікунами (піклувальниками), тільки рішення про призначення їх опікунами (піклувальниками). Пред­ставляючи інтереси підопічних перед третіми особами, опікуни (піклувальники) пред'являють зазначене рішення.

Інші органи опіки та піклування видають посвідчення, яке відпо­відає наведеному в додатку до Правил опіки та піклування, в якому вказуються прізвище, ім'я, по батькові опікуна (піклувальника), його адреса місця проживання, дані рішення про призначення (дата, номер, повне найменування органу, який прийняв рішення), прізвище, ім'я, по батькові, дата народження підопічної особи. У разі призначення особи опікуном й над майном підопічної особи, це також має зазна­чатися в посвідченні. Посвідчення підписується посадовою особою органу опіки та піклування і засвідчується печаткою.

Іноді органи опіки та піклування визначають внутрішніми до­кументами органу державної влади або місцевого самоврядування форму посвідчення опікуна (піклувальника). Наприклад, крім за­значення вказаної в попередньому випадку інформації, наклеюють фотографію опікуна (піклувальника).

Видається органами опіки та піклування й посвідчення опікуна (піклувальника), форма якого встановлена у Додатку 1 до Постано­ви КМУ від 17 жовтня 2007 р. № 1228 «Питання організації ви­конання законодавства щодо опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування», яка на сьогод­ні втратила чинність на підставі постанови КМУ № 866 від 24 ве­ресня 2008 р. Відповідно до затвердженої форми посвідчення має містити фотокартку опікуна (піклувальника), найменування місце­вого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядуван­ня, назву і номер посвідчення, прізвище, ім'я та по батькові опікуна (піклувальника), адресу місця його проживання, найменування органу, який прийняв рішення про призначення особи опікуном (піклувальником), прізвище, ім'я, по батькові, рік народження під­опічної дитини, дані про опіку над її майном. Як правило, такі по­свідчення видавалися тільки опікунам (піклувальникам) над дітьми, оскільки зазначена постанова стосувалася питань організації ви­конання законодавства щодо опіки саме над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування.

Нарешті, буває, що органи опіки та піклування видають посвід­чення довільної форми, не вказуючи в ньому, чи опіку (піклування) встановлено відносно особи, чи опіку встановлено відносно майна певної особи, не вказуючи інших даних, що вимагаються Правила-

220 ^ggN^

ми опіки та піклування. Такий мінімум інформації взагалі не дає чіткої картини щодо повноважень особи, яка представляється опі­куном (піклувальником).

7.3. У разі винесення органом опіки та піклування рішення про
припинення опіки чи піклування, посвідчення, видане опікуну або
піклувальнику, має бути повернено органам опіки та піклування. На
практиці ці посвідчення повертаються, як правило, тільки у разі до­
бровільного складення повноважень опікунами (піклувальниками).
Уразі звільнення опікуна (піклувальника) рішенням органу опіки та
піклування у випадку невиконання або неналежного виконання ним
повноважень зазначені посвідчення не повертаються.

Увага, нотаріусе!

Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус має з'ясувати повно­важення опікунів (піклувальників) (ст. 44 Закону України «Про нотаріат», п. 14 Інструкції). З метою усунення сумнівів щодо справжності поданого опікунами (піклувальниками) документа, або з метою уточнення їхніх повноважень, нотаріус може надіслати запит до органів опіки та піклування. Крім цього, у разі виявлення порушень закону при вчиненні нотаріальної дії, нотаріус може вжити заходів, передбачених ст. 51 України Закону «Про нотаріат».

При посвідченні нотаріусом письмової згоди всіх повнолітніх членів сім'ї, що проживають разом з особою, яка бажає взяти дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, під опіку, піклування, утворити прийомну сім'ю або на власній житловій площі дитячий будинок сімейного типу, слід мати на увазі, що строк дії такого документа становить дванадцять місяців з дати видачі (п. 40 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини»).

7.4. Вимоги щодо особи опікуна (піклувальника)

Опікуном або піклувальником може бути призначено лише фі­зичну особу з повною цивільною дієздатністю. Ст. ст. 34, 35 ЦК встановлюють відповідно набуття фізичною особою і надання фізичній особі повної цивільної дієздатності, причому повна ци-

вільна дієздатність, надана фізичній особі, поширюється на всі цивільні права та обов'язки. Проте слід зауважити, що ст. 244 СК встановлює правило, що опікуном (піклувальником) дитини може бути, за її згодою, повнолітня дієздатна особа, тобто особа, яка до­сягла 18 років, а п. 3.2 Правил опіки та піклування вказує, що опі­кунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які не досягли 18 років. Враховуючи юридичну силу ЦК і СК, опікуном (піклу­вальником) дитини може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю, яка досягла повноліття, а повнолітньої особи - фі­зична особа з повною цивільною дієздатністю, досягнутою або набутою чи наданою їй відповідно до закону.

Встановлення вимоги щодо призначення опікуном (піклуваль­ником) фізичної особи з повною цивільною дієздатністю пов'язується з тим, що ці особи мають здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки особисто. Опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які визнані судом недієздатними або які обмежені судом у дієздатності, оскільки вони самі потребують встановлення над ними опіки чи піклування (ст. ст. 58, 59 ЦК). Законодавство вимагає від особи, яка виявила бажання стати опікуном (піклувальником) дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, при поданні заяви надавати висновок про стан здоров'я, складений за встановленою формою (п. 40, додаток 5 до Постанови КМУ від 24 вересня 2008 р. № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини»). Крім цього, осо­би, які проживають разом із заявником, мають подавати довідки від нарколога та психіатра.

Фізична особа може бути призначена опікуном (піклувальником) лише за її письмовою заявою. Заява майбутнього опікуна (піклу­вальника) є свідченням бажання прийняти на себе обов'язки опіку­на або піклувальника.

СК встановлює, що при влаштуванні дитини, яка залишилася без батьківського піклування, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід дити­ни, повнолітні брати та сестри, інші родичі (ст. ст. 167, 170 СК). Слід зауважити, що баба, дід, брати, сестри мають певні права і обов'язки щодо виховання, утримання та захисту прав своїх відпо-

222^gg?*Jg^

відно онуків, братів, сестер. СК надає бабі і діду право на виховання онуків, правнуків (ст. 257 СК), а також на звернення за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непра­цездатних онуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень (ст. 258 СК). Крім цього, СК зобов'язує бабу і діда утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх онуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу. Такі ж права та обов'язки мають повнолітні брати та сестри по відношенню до своїх неповнолітніх братів, сестер (ст. ст 259, 262, 267 СК).

Через таке правове регулювання важко простежити послідовність представництва інтересів дітей і визначити особу, яка відповідатиме за долю дитини. Не можна однозначно сказати, що право представ­ництва інтересів дітей має переходити від родича до родича залеж­но від наближеності родинних зв'язків. А тому призначення опіку­на або піклувальника із числа зазначених осіб є виходом із законодавчої колізії, а також одним зі способів уникнення спорів на практиці. Крім цього, важливою передумовою призначення опікуна або піклувальника є вивчення особи майбутнього опікуна (піклувальника), обстеження умов його життя. Висновок щодо можливості призначення певної особи опікуном (піклувальником) має бути викладено в поданні органу опіки та піклування до суду.

Органами опіки та піклування мають братися до уваги моральні та інші якості такої особи, здатність до виконання обов'язків опікуна (піклувальника), стосунки, що склалися між майбутнім опікуном (пі­клувальником) і особою, яка потребує опіки (піклування), в необхідних випадках враховується побажання особи, над якою встановлюють опіку (піклування). Наприклад, бажання підопічного враховується при призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклу­вальника для неповнолітньої особи (ч. 4 ст. 63 ЦК, ч. 2 ст. 244 СК). При цьому має враховуватися вік і зрілість дитини (ч. ч. 1, 2 ст. 171 СК). Однак суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (ч. З ст. 171 СК).

Особи, в сім'ї яких влаштовуються діти-сироти та діти, позбав­лені батьківського піклування, зобов'язані пройти курс навчання з

проблем виховання таких дітей (за винятком осіб, які бажають усиновити дитину) в центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Родичі, в яких проживає дитина-сирота або дитина, позбав­лена батьківського піклування, що мають намір взяти її під опіку, піклування, курс навчання не проходять (п. 39 Постанови КМУ від 24 вересня 2008 р. № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини»).

7.5. Законодавство України не передбачає можливості вибору осо­
би опікуна (піклувальника) батьками в заповіті. Хоча науковці вказу­
вали на таку можливість¹. З правової і моральної точки зору призна­
чення опікуна та піклувальника за заповітом або відповідно до іншого
документа (наприклад, спеціальної заяви органу опіки та піклування)
є найбільш прийнятним способом вибору особи опікуна та піклуваль­
ника щодо дітей, які залишилися без батьківського піклування, а тому
це має бути запроваджене у вітчизняне цивільне законодавство. Це
також спростило б вибір особи опікуна (піклувальника) органами
опіки та піклування, які б виконували щодо призначення особи опіку­
ном (піклувальником) тільки погоджувальну функцію.

7.6. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох
опікунів чи піклувальників (ч. 5 ст. 63, ч. 1 ст. 74 ЦК). Дане поло­
ження законодавства є дещо неврегульованим, а тому на практиці
може призвести до серйозних проблем як морального, так і матері­
ального характеру. Очевидно, що у разі призначення особі кількох
опікунів (піклувальників) їх дії повинні бути певним чином узгод­
жені з метою більш повного захисту майнових і особистих немай-
нових прав та інтересів підопічних, а також виключення існування
в опікунів (піклувальників) конкуруючих інтересів, конфліктів. Для
представництва інтересів підопічної особи має бути виявлена воля
всіх опікунів (піклувальників), а не одного з них.

Повноваження опікунів (піклувальників) можуть бути скоорди­новані передусім у рішенні органу опіки та піклування, або ж шля­хом надання одним опікуном (піклувальником) довіреності іншому чи укладенням між ними договору доручення.

Зважаючи на це, при посвідченні правочинів, які стосуються під­опічних осіб, нотаріусу слід вимагати, щоб згода на вчинення нота-

¹ Комаров В.В., Баранкова В.В. Нотариат: Учебник для студентов юридических специ­альностей высших учебных заведений. -X.: Основа, 2001. - С. 16S.

ріальної дії всіх опікунів (піклувальників) була висловлена належним чином. Це убезпечить і сторони правочину, і нотаріуса від можливих спорів у разі заперечення правомірності здійсненого представництва. Слід також пам'ятати, що (п. 58 Постанови КМУ від 24 вересня 2008 р. № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини») опікуну (піклувальнику) дитини надано право відмовитися бути опікуном над майном ди­тини, зважаючи на це, такий опікун (піклувальник) здійснює повно­важення з опіки (піклування) тільки стосовно підопічної особи, а не належного їй майна. Водночас такий опікун (піклувальник) не звільнений від зобов'язання вчиняти правочини, зокрема й ті, що стосуються майна, в інтересах підопічної дитини.

7.7. Законодавством встановлено певні обставини, які унемож­
ливлюють призначення особи опікуном (піклувальником). Так,
опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: яка по­
збавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; по­
ведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка
потребує опіки або піклування (ст. 64 ЦК).

Частиною 3 ст. 244 СК дещо деталізовано обмеження щодо осо­би, яка претендує на призначення її опікуном (піклувальником): не може бути опікуном, піклувальником дитини особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, особа, позбавлена батьківських прав, а також особа, інтереси якої суперечать інтересам дитини. А п. 3.2 Правил опіки та піклування забороняє бути опіку­нами (піклувальниками) особам, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та нар­кологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьків­ських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину.

7.8. Здійснення опіки та піклування органом опіки та піклу­
вання

До встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування (ст. 65 ЦК). Таке положення

відповідає ст. 52 КУ, згідно з якою утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу, а також ст. 46 КУ, згідно з якою громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Норма ст. 65 ЦК не конкретизує повноваження органів опіки та піклування щодо здійснення ними повноважень як опікунів та пі­клувальників. Виходячи з міркувань здорового глузду, можна перед­бачити неможливість участі органів опіки та піклування як пред­ставників особи, якою вони опікуються, в правочинах, які стосуються цієї особи. Почасти тому, що неможливим є надання дозволу (згоди) органом опіки та піклування самому собі на вчи­нення або на надання згоди на вчинення правочинів. Здійснення функцій опіки та піклування органами опіки та піклування полягає у своєчасному застосуванні в інтересах особи, яка потребує опіки (піклування), всіх необхідних заходів щодо її влаштування.

За умови втрати дитиною батьківського піклування відповідний орган опіки та піклування вживає вичерпних заходів щодо влаштуван­ня дитини в сім'ї громадян України - на усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу. До за­кладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, незалежно від форми власності та підпорядкування, дитина може бути влаштована в разі, якщо з певних причин немає можливості вла­штувати її на виховання в сім'ю. Влаштування дитини до закладу для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не позбав­ляє органи опіки та піклування за місцем походження та за місцем перебування дитини обов'язку продовжувати діяльність щодо реалі­зації права цієї дитини на сімейне виховання (ст. 6 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захис­ту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»).

При одержанні відомостей про неповнолітніх, які залишилися без піклування батьків, органи опіки та піклування зобов'язані не­гайно здійснити відповідне обстеження і при встановленні факту відсутності опіки батьків забезпечити тимчасове влаштування не-

повнолітніх до вирішення питання про призначення опікуна чи піклувальника. Установами і місцями тимчасового влаштування неповнолітніх є: сім'ї громадян, які погодились утримувати дитину до визначення її подальшої долі; навчально-виховні заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; при­тулки для неповнолітніх (п. 2.6 Правил опіки та піклування), при­тулки для дітей служб у справах дітей, Центри соціально-психологічної реабілітації дітей, Соціально-реабілітаційні центри (дитячі містеч­ка) (ст. ст. 11, 11^і, II² та ін. Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»).

7.9. Опіка або піклування над фізичною особою, яка перебуває у спеціальному закладі.

Якщо над фізичною особою, яка перебуває у навчальному закладі, закладі охорони здоров'я або закладі соціального захисту населення, не встановлено опіку чи піклування або не призначено опікуна чи піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює цей заклад (ст. 66 ЦК). Виконання адміністрацією зазначених закладів обов'язків опікуна (піклувальника) здійснюється з дотриманням норм цивіль­ного та сімейного законодавства про права і обов'язки опікуна і пі­клувальника (ст. ст. 67-72 та ін. ЦК; ст. ст. 249-251 та ін. СК).

Покладення прав та обов'язків на заклади охорони здоров'я та соціального захисту населення перейшло у вітчизняне законодавство із законодавства радянського періоду і не дає належного позитив­ного результату.

Однак, на відміну від радянського законодавства, ст. 66 ЦК має певні вади. Стаття 139 КпШС покладала виконання обов'язків опікунів і піклувальників на державні лікувальні заклади або закла­ди органів соціального забезпечення у разі тривалого перебування в цих закладах осіб, які потребують опіки та піклування і яким не призначено опікуна та піклувальника. Натомість, виходячи зі ст. 66 ЦК, можна зробити висновок про те, що навчальні заклади, заклади охорони здоров'я або заклади соціального захисту населен­ня здійснюють опіку або піклування над будь-якими особами, які перебувають в цих закладах, і незалежно від терміну перебування.

Більш чітко виписано норми в ст. 245 СК: якщо дитина постійно проживає у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому дитя-

чому закладі, функції опікуна та піклувальника щодо неї покладають­ся на адміністрацію цих закладів. А також в п. 3.6 Правил опіки та піклування: якщо над дітьми, які виховуються у навчально-виховних закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклу­вання, особами, які потребують опіки (піклування) і влаштовані у відповідні лікувальні установи чи установи соціального захисту на­селення, опікуни (піклувальники) не призначені, то виконання обов'язків опікунів і піклувальників від імені держави здійснюють ці установи в особі керівників цих установ. Останнє пояснюється тим, що Правила ґрунтуються на нормах КпШС і їх розвивають.

Адміністрації закладу, у якому перебуває дитина, у рамках ви­конання функцій опікуна або піклувальника надано право звернен­ня до суду з вимогою про стягнення аліментів з батьків (ст. 193, 245 СК, п. 15 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»). Адміністрації закладів охорони здоров'я або навчальних закладів, в яких перебуває дитина, також надано право розглядати питання щодо надання згоди на усиновлення підопічної (ст. 222 СК).

У цивільних правовідносинах заклади охорони здоров'я, навчаль­ні заклади, заклади соціального захисту населення діють як юри­дичні особи. На них також поширюються норми цивільного та сі­мейного законодавства, які визначають права та обов'язки опікунів та піклувальників, а також норми законодавства у сфері освіти, со­ціального забезпечення, охорони здоров'я, які визначають особли­вості навчання, утримання, лікування категорій осіб, які перебува­ють під опікою (піклуванням).

Увага, нотаріусе! При посвідченні правочинів нотаріус має перевірити правоздатність юридичних осіб, які беруть участь у правочині (ст. 91 ЦК, п. 11 Інструкції). Правочин, який вчиняє юридична особа, виступаючи як опікун (пі­клувальник) підопічної особи (пацієнта, вихованця, учня), підпи­сується особами, уповноваженими на це її установчими докумен­тами, довіреністю та скріплюється печаткою (ч. 2 ст. 207 ЦК). На укладання договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню

228 ^g^J^

та (або) державній реєстрації, або на надання згоди на укладання зазначених видів договорів, в тому числі договорів щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири, юридичні особи, на які по­кладено здійснення функцій опікуна (піклувальника), мають отри­мати дозвіл (згоду) органу опіки та піклування.

Правові наслідки недотримання правил укладання правочинів юридичними особами, на які покладено здійснення функцій опіку­на (піклувальника), встановлено, зокрема, ст. ст. 224, 227 ЦК.

7.10. Права та обов'язки опікунів і піклувальників

Права та обов'язки опікунів випливають зі змісту завдань опіки та піклування, встановлених ст. 55 ЦК. Опікунам та піклувальникам надано низку прав і покладено низку обов'язків з одночасним вста­новленням відповідних обмежень. В правовідносинах з опіки та піклування права та обов'язки за змістом часто збігаються. Неда­ремно ст. ст. 67,69 ЦК мають відповідно назви «Права та обов'язки опікуна» і «Права та обов'язки піклувальника», в яких фактично йдеться про обов'язки, які водночас є й правами. Однак все ж таки умовно розмежувати права та обов'язки опікунів та піклувальників, визначені в законодавстві, можливо.

Залежно від того, над ким встановлено опіку або піклування (ді­ти або особи, визнані недієздатними, чи особи, цивільна дієздатність яких обмежена), або від підстав встановлення опіки над майном (у разі одночасного встановлення опіки над майном і опіки або піклування над особою, або у разі встановлення опіки над майном особи, визнаної безвісно відсутньою, чи фізичної особи, місце пере­бування якої невідоме), різняться й права та обов'язки опікунів та піклувальників.

В загальному вигляді права та обов'язки опікунів та піклувальни­ків над фізичною особою встановлено ЦК та СК, а деталізовано їх в інших законах та підзаконних актах.

Опікун зобов'язаний: дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням (ч. 1 ст. 67 ЦК, ч. 1 ст. 249 СК); вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного (ч. 4 ст. 67 ЦК); дбати про виховання, навчання дитини та піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток (ч. 1 ст. 67 ЦК, ч. 1

ст. 249 СК; ст. 9 Закону України «Про дошкільну освіту»¹, ст. 6 Закону «Про загальну середню освіту»); дбати про збереження та використання майна підопічного в його інтересах (ч. 1 ст. 72 ЦК); звільнитися за рішенням суду або органу опіки та піклування від виконання повноважень опікуна (ч. ч. 2, 3 ст. 75 ЦК); визначати місце проживання підопічної особи (ч. ч. 4, 5 ст. 29, ч. 2 ст. 313 ЦК); подавати заяви до суду про поновлення цивільної дієздатності фі­зичної особи, яка була визнана недієздатною (ст. 42 ЦК); нести відповідальність в передбачених законом випадках (ч. 4 ст. 41, ч. 4 ст. ст. 221, 1178, 1181, 1184 ЦК; ст. 11 та ін. Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», ст. ст. 166, 167 та ін. КК); здійснювати представництво підопічної особи (ч. 2 ст. 242 ЦК); здійснювати особисті немайнові права в інтересах підопічних (ч. 1 ст. 272 ЦК); виконувати обов'язки під­опічного у разі визнання страхувальника-фізичної особи недієздат­ною (ч. 1 ст. 996 ЦК); подавати заяви про прийняття спадщини (ч. 4 ст. 1269 ЦК); звітувати щодо виконання своїх обов'язків (ч. З ст. 54 ЦК; ст. ст. 186, 246 СК; п. 4.11 Правил опіки та піклування). Опікун має право: вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави (ч. 2 ст. 67 ЦК, ч. 2 ст. 249 СК); вчиняти правочини від імені та в інтересах підопічного (ч. З ст. 41, ч. З ст. 67, ч. 1 ст. 71 ЦК); самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування (ч. 1 ст. 249 СК); надавати письмову згоду щодо усиновлення опікуваної дитини (ст. 221 СК); само­стійно здійснювати витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок пенсії, аліментів, доходів від майна підопіч­ного тощо (ч. З ст. 72 ЦК); управляти належним підопічному не­рухомим майном або майном, яке потребує постійного управління, або передати його за договором в управління іншій особі (ч. 4 ст. 72 ЦК); на оплату виконаних ним своїх обов'язків (ст. 73 ЦК, п. 5 ст. 249 СК); вирішувати питання щодо схвалення правочинів, які було вчинено з порушенням законодавства про вчинення право­чинів (ч. 1 ст. 221, ч. 2 ст. 225, ч. ч. 1, 2 ст. 226 ЦК); вирішувати питання про медичне обстеження та лікування підопічної особи,

¹ Про дошкільну освіту: Закон України від 11 липня 2001 р. № 2628-ІИ // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 49. - Ст. 259.

230 ^gr^Jg-

отримувати інформацію про стан її здоров'я, на допуск до підопіч­ної, яка перебуває на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я (ч. 5 ст. 281, ч. 2 ст. 285, ч. 1 ст. 287 ЦК, закони України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»¹, «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині»², «Про психіатричну допомогу»); бути установником управління майна (ч. З ст. 1032 ЦК); на відмову від прийняття спадщини, на­лежної підопічній особі, з дозволу органу опіки та піклування (ч. 4 ст. 1273 ЦК); контролювати виконання заповіту (ч. 2 ст. 1292 ЦК); оскаржити дії виконавця заповіту (ст. 1293 ЦК); пред'являти позов про розірвання шлюбу, якщо цього вимагають інтереси того з по­дружжя, хто визнаний недієздатним (ст. 110 СК); пред'являти позов про визнання шлюбу недійсним (ст. 42 СК); пред'являти позов про визнання батьківства та встановлення факту материнства відносно дитини, яку утримує і виховує опікун (ст. ст. 128, 132 СК); звільнитися за власним бажанням від виконання повноважень опікуна (ч. 1 ст. 75 ЦК) та ін.

Опікун не має права: без дозволу органу опіки та піклування відмовитися від майнових прав підопічного; видавати письмові зобов'язання від імені підопічного; укладати договори, які підляга­ють нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; укладати договори щодо іншого цінного майна (ч. 1 ст. 71 ЦК); дарувати майно підопічної особи (ч. 2 ст. 720 ЦК); на фізич­не покарання підопічних (ч. З ст. 289 ЦК).

Піклувальник зобов'язаний: дбати про підопічного, про створен­ня йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням (ч. 1 ст. 69 ЦК, ч. 1 ст. 249 СК); вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного (ч. З ст. 69 ЦК); дбати про виховання, навчання дитини та піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток (ч. 1 ст. 69 ЦК, ч. 1 ст. 249 СК; ст. 9 Закону України «Про дошкільну освіту», ст. 6 Закону

¹ Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19листопада 1992р.№2801-
XII // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

² Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині: Закон України
від 16 липня 1999 р. № 1007-XIV // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законо­
давство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

України «Про загальну середню освіту»'); звільнитися за рішенням суду або органу опіки та піклування від виконання повноважень піклувальника (ч. ч. 2, 3 ст. 75 ЦК); визначати місце проживання підопічної особи (ч. З ст. 313 ЦК); вирішувати питання щодо надан­ня згоди підопічній особі на вчинення нею правочинів (ч. ч. 2-5 ст. 32, ч. З ст. 37, 71 ЦК); вирішувати питання про надання неповнолітній фізичній особі повної цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 35 ЦК); вирі­шувати питання про надання згоди підопічній особі на державну реєстрацію її підприємцем (ч. З ст. 35 ЦК); одержувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи особи, цивільна дієздатність якої обмежена, та розпоряджатися ними, а також надавати дозволи на здійснення зазначених дій підопічній особі (ч. 4 ст. 37 ЦК); подава­ти заяви до суду про поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена (ч. З ст. 38 ЦК; ч. З ст. 241 ЦПК); здійснювати особисті немайнові права в інтересах підопічних (ч. 1 ст. 272 ЦК); вирішувати питання щодо надання згоди підопічній особі щодо виконання нею своїх обов'язків за до­говором страхування (ч. 2 ст. 996 ЦК); нести відповідальність в передбачених законом випадках (ч. ч. 2, 3 ст. 1179, ч. 2 ст. 1180, ч. 2 ст. 1182 ЦК, ст. 11 та ін. Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», ст. ст. 166,167 та ін. КК); звітувати щодо виконання своїх обов'язків (ч. З ст. 54 ЦК; ст. 186, ст. 246 СК; п. 4.11 Правил опіки та піклування).

Піклувальник має право: вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави (ч. 2 ст. 249 СК); само­стійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування (ч. 1 ст. 249 СК); надавати письмову згоду щодо усиновлення опікуваної дитини (ст. 221 СК); на оплату виконаних ним своїх обов'язків (ст. 73 ЦК, п. 5 ст. 249 СК); вирішувати питання щодо схвалення правочинів, які було вчинено з порушенням законодавства про вчинення правочинів (ст. ст. 222, 223 ЦК); вирішувати питання про медичне обстеження та лікування підопічної особи, отримувати інформацію про стан її здоров'я, на допуск до підопічної, яка перебуває на стаціонарному

¹ Про загальну середню освіту: Закон України від 13 травня 1999 р. № 6S1-XIV // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

лікуванні у закладі охорони здоров'я (ч. 2 ст. 285, ч. 1 ст. 287 ЦК, за­кони України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів лю­дині», «Про психіатричну допомогу»); вирішувати питання щодо зміни прізвища та (або) власного імені підопічної особи (ч. 2 ст. 295 ЦК); бути установником управління майном особи, цивільна дієздатність якої обмежена (ч. 5 ст. 1032 ЦК); вирішувати питання щодо надання дозволу на укладення договору управління майном підопічній неповнолітній особі (ч. 4 ст. 1032 ЦК); вирішувати питан­ня про відмову від прийняття спадщини, належної підопічній особі, з дозволу органу опіки та піклування (ч. 2,3 ст. 1273 ЦК); контролю­вати виконання заповіту (ч. 2 ст. 1292 ЦК); надавати допомогу ди­тині або особі, дієздатність якої обмежена, у здійсненні нею сімейних прав (ч. 2 ст. 14 СК); пред'являти позов про визнання шлюбу недій­сним (ст. 42 СК); вирішувати питання щодо надання згоди підопічній особі на укладення нею шлюбного договору (ч. 2 ст. 92 СК); пред'являти позов про визнання батьківства та встановлення факту материнства відносно дитини, яку утримує і виховує (піклувальник) (ст. ст. 128, 132 СК); звільнитися за власним бажанням від виконання повнова­жень піклувальника (ч. 1 ст. 75 ЦК) та ін.

Піклувальник не має права: давати згоду на укладення договорів між підопічним та своєю дружиною (своїм чоловіком) або своїми близькими родичами, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування на підста­ві договору позички (ч. 1 ст. 70 ЦК); без дозволу органу опіки та піклування давати згоду на вчинення правочинів, пов'язаних з від­мовою від майнових прав підопічного; видавати письмові зобов'язання від імені підопічного; на укладення договорів, які підлягають нота­ріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договорів щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; на укладення договорів щодо іншого цінного майна (ст. 71 ЦК); дару­вати майно підопічної особи (ч. 2 ст. 720 ЦК); на фізичне покаран­ня підопічних (ч. З ст. 289 ЦК).

На опікунів та піклувальників законодавством можуть поклада­тися й інші обов'язки, а також їм можуть надаватися інші права.

Опікунам та піклувальникам надається низка пільг, зокрема у сфері оподаткування (пп. 6.1.2 п. 6.1 ст. 6, пп. 6.4.2 п. 6.4 ст. 6 Закону

«Про податок з доходів фізичних осіб»), праці та відпочинку (ст. ст. 56, 176, 177, ч. ч. 3-8 ст. 179, ст. ст. 181, 182, 182-1, 184, 185, 186, 186^і КЗпПУкраїни, ч. 12 ст. 10, ч. З ст. 18, ст. 19 Закону «Про відпустки»), військової служби щодо можливості її відстрочки (ст. 17 Закону «Про загальний військовий обов'язок і військову службу»).

7.11. Ст. 75 ЦК визначено основні підстави звільнення опікунів (піклувальників) від виконання ними своїх обов'язків. Звільнення опікунів (піклувальників) може відбуватися в добровільному або примусовому порядку.

За заявою опікунів (піклувальників) вони можуть бути звільнені від виконання своїх обов'язків рішенням органу опіки та піклуван­ня або суду (ч. ч. 1, 2 ст. 75 ЦК; ч. 4 ст. 43, ч. 2 ст. 241 ЦПК). П. 5.1 Правил опіки та піклування містить щодо цього застереження, яке полягає в тому, що опікуни та піклувальники на їх прохання можуть бути звільнені від виконання своїх обов'язків, якщо орган опіки та піклування за місцем проживання підопічного визнає, що дане про­хання викликане поважною причиною. Поважними причинами при цьому можуть бути хвороба опікуна (піклувальника), яка перешко­джає йому виконувати свої повноваження, зміна майнового, сімей­ного стану, складу сім'ї, зміна місця роботи, яку важко поєднувати з обов'язками опікуна (піклувальника), віддаленість місця прожи­вання, відсутність взаєморозуміння з підопічним, інші обставини. Крім цього, особа може бути звільнена від обов'язків опікуна або піклувальника дитини, коли між опікуном, піклувальником та дити­ною склалися стосунки, які перешкоджають здійсненню ними опіки, піклування (ст. 251 СК).

Особа виконує повноваження опікуна або піклувальника до ви­несення органом опіки та піклування або судом рішення про звіль­нення її від повноважень опікуна або піклувальника чи до закінчен­ня місячного строку від дня подання заяви, якщо вона не була розглянута протягом цього строку.

За заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов'язків, порушення прав підопічного, а також у разі помі­щення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров'я або закладу соціального захисту (ч. З ст. 75 ЦК; ч. 4 ст. 43, ч. 2 ст. 241 ЦПК; ст. ст. 166, 167 КК).

234 ОеЗ^ьЛ^

Дитина має право особисто звернутися до органу опіки та піклу­вання, служби у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для молоді, інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів (ст. 19 СК; ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства»).

Звернення підопічних за захистом до органів опіки та піклування, а дітей - і до інших органів, не позбавляє їх права на звернення до суду. Безпосередньо це можуть зробити неповнолітні особи, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена (ч. 2 ст. 29 ЦПК). Пра­ва, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їх законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, ви­значені законом (ч. 1 ст. 39 ЦПК).

Зі звільненням опікуна та піклувальника між ними припиняють­ся правовідносини з опіки та піклування. Однак право на опіку та піклування є відповідно до ст. 292 ЦК особистим немайновим пра­вом фізичної особи, а тому одночасно з достроковим припиненням опіки та піклування певним опікуном (піклувальником), судом або органом опіки та піклування має виноситися рішення про призна­чення іншого опікуна (піклувальника) або про вибір іншої форми влаштування особи, яка потребує опіки чи піклування.

Поиск по сайту: