Закон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»

Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчинен­ні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинен­ня правочинів щодо належного дітям нерухомого майна (ст. 12).

3.4. На сьогодні порядок надання органами опіки та піклування дозволів (згоди) на вчинення правочинів стосовно майна дітей або осіб, визнаних недієздатними або дієздатність яких обмежена, не врегульований на рівні інструкцій. Внаслідок цього посадові особи органів опіки та піклування діють залежно від свого розуміння, освіти, добросовісності, що викликає на практиці багато непорозу­мінь та складнощів.

Ч. 4 ст. 177 СК щодо надання дозволу органом опіки та піклуван­ня на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини в разі гарантування збереження її права на житло, а також ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» про неприпустимість зменшення або об­меження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчинен­ні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень, співробітни­ками органів опіки та піклування трактується по-різному.

Рішення органів опіки та піклування про надання дозволу на від­чуження житла, власником якого є дитина, або право проживання в якому має дитина, містять вимогу щодо покладення на батьків або осіб, які їх замінюють, обов'язку одночасного придбання на ім'я дитини іншого житлового приміщення. Крім цього, в рішеннях органів опіки та піклування можуть міститися умови відчуження об'єктів нерухомості, які батьки або особи, які їх замінюють, органом опіки та піклування зобов'язуються включити до договору.

Надаючи дозвіл на вчинення правочину, який зачіпає інтереси дитини, орган опіки та піклування виконує повноваження із захис­ту цивільних прав та інтересів в адміністративному порядку, як це передбачено ч. З ст. 17 ЦК. Підтвердженням цього також є те, що справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи служ­бових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і ви­рішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом (ч. З ст. 18 Кодексу адміні­стративного судочинства України¹).

Однак адміністративний захист за своїм характером не може покладати обов'язку, він має вираз у застосуванні санкцій.

Якщо батьки (опікуни, піклувальники) своїми діями завдадуть шко­ду майну дитини або в інший спосіб порушать її права, орган державної влади або місцевого самоврядування за наявності доказів порушення може оскаржити їх дїї у встановленому законом порядку.

За відсутності чіткого регулювання питань надання дозволу орга­нами опіки та піклування їх рішення нерідко не враховують складність ситуації та різні чинники, які слід, безумовно, брати до уваги. Тим самим допускається порушення конституційних прав фізичних осіб.

Наведемо приклади, взяті з рішень органів опіки та піклування.

Орган опіки і піклування, даючи згоду на укладення договору купівлі-продажу житла батькам, які переїжджають з одного міста, ринкова вартість житла в якому менша, в інше місто, ринкова вартість житла в якому є значно більшою, зобов'язує батьків придбати на ім'я дитини житло площею, не меншою тієї, що продається. Виконання цієї вимоги потребує додаткових витрат, коштів на які у батьків немає. Вони відмовляються від переїзду. Таким рішенням органи опіки та

¹ Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 p. № 2747-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 35-36, 37. - Ст.446.

піклування перешкоджають громадянам України реалізовувати своє конституційне право на вільний вибір місця проживання (ст. 33 КУ).

Метою переїзду батьків в інше місто може бути оздоровлення або лікування дитини, надання їй освіти, якої в теперішньому місці проживання вона не може отримати. Отже, таке рішення органу опіки та піклування не дає можливості громадянам України реалі­зувати свої права на охорону здоров'я, медичну допомогу, на без­печне для життя і здоров'я довкілля (ст. 49, 50 КУ), перешкоджає громадянам України отримати освіту (ст. 53 КУ).

Орган опіки та піклування, даючи батькам згоду на укладення договору купівлі-продажу житла, належного одній дитині за правом власності, зобов'язує придбати житло за новим місцем проживання, включивши до числа співвласників й другу дитину подружжя, тоді, як гроші, отримані в результаті продажу житла, належать за правом власності першій дитині. Таким рішенням порушується право влас­ності останньої.

Орган опіки і піклування, надаючи батькам згоду на укладання договору купівлі-продажу житла, належного їм за правом власнос­ті, зобов'язує придбати житло за новим місцем проживання, вклю­чивши до числа співвласників і дитину. Однак гроші, отримані в результаті продажу житла, належать за правом спільної власності батькам, а тому порушується їх право власності.

Орган опіки та піклування, надаючи батькам згоду на відчуження житла, належного їм за правом власності, в якому дитина була тіль­ки зареєстрована, мала права члена сім'ї наймача житлового при­міщення, зобов'язує придбати житло за новим місцем проживання і оформити право власності на дитину.

Іншим прикладом є купівля батьками житла в кредит або участь у будівництві житла шляхом участі у фонді фінансування будівництва. Досить часто органи опіки та піклування не дають дозволу батькам укладати правочини такого характеру. Цим, з одного боку, порушу­ються права батьків та дітей отримати за доступну плату житло (оскільки купівля житла в кредит є доступною і вигідною, а будів­ництво житла є дешевшим способом покращання житлових умов), з другого - у разі одночасного продажу або застави старого житла, існує ризик залишення дитини без житла.

Досить часто батьки не включають своїх дітей до кола співвлас­ників нерухомого майна не через зловживання своїми батьківськи­ми правами, а через те, щоб у подальшому не звертатися до органів опіки та піклування у разі вчинення правочинів із цим майном.

Визначаючи інтереси дітей як пріоритетні, законодавець по­кладає передусім на батьків обов'язок виразити справжній інте­рес дитини і забезпечити його задоволення. Правочин, що вчи­няється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непра­цездатних дітей (ч. 6 ст. 203 ЦК). Органи опіки та піклування при цьому мають тільки перевірити і проконтролювати дотримання прав та інтересів дітей, а не унеможливлювати їх здійснення.

Існують і протилежні випадки, коли органи опіки та піклу­вання підходять до вирішення питання про надання дозволу на відчуження житла досить формально. Наприклад, батьки при­ходять за дозволом на відчуження житла, яке знаходиться в місті, а при цьому отримують житло в населеному пункті, який за рівнем життя є гіршим, а вартість цього житла - меншою. Навряд чи такий правочин можна визнати таким, що відповідає інтересам дитини, особливо, коли батьки керуються корисли­вими мотивами і не збираються переїжджати за обраним місцем проживання.

3.5. Законодавством передбачено й інші випадки надання орга­нами опіки та піклування дозволів (згоди) на вчинення правочинів. Зокрема, це стосується вчинення правочинів щодо транспорт­них засобів. На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і до­звіл органу опіки та піклування (ч. 2 ст. 32 ЦК, п. 40 Інструкції). Це пояснюється тим, що транспортні засоби підлягають держав­ній реєстрації.

На сьогодні нормативно-правовими актами, що врегульовують державну реєстрацію транспортних засобів, є Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і

моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок¹ (п. 26) та Правила державної реєстрації та обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо- будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів² (п. 2.15).

До речі, перший із зазначених нормативно-правових актів не приведено у відповідність до положень ЦК щодо віку неповнолітніх, якими згідно з ЦК є особи від 14 до 18 років (за ЦКУРСР непов­нолітніми визнавалися особи від 15 до 18 років).

3.6. Органи опіки та піклування уповноважені також вирішува­ти питання щодо надання дозволу (згоди) неповнолітній особі на заняття підприємницькою діяльністю, оскільки така діяльність підлягає державній реєстрації (ст. 42 Закону України «Про дер­жавну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»), а також на відчуження цінних паперів, оскільки ці об'єкти цивіль­них прав також підлягають державній реєстрації³.

3.7. Контроль органу опіки та піклування за дотриманням прав та інтересів осіб, над якими встановлено опіку (піклування), а також дітей.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль:

- за діяльністю управителя майном, установником управління якого є орган опіки та піклування (ч. З ст. 54 ЦК);

- за цільовим витрачанням аліментів (ст. 186 СК);

- за дотриманням прав дитини, над якою встановлено опіку або піклування (ст. 246 СК);

- за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей (ст. 12 Закону Украї-

¹ Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних
машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей,
причепів, напівпричепів та мотоколясок: Постанова Кабінету Міністрів України від
7 вересня 1998 р. № 1388 // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство
України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

² Правила державної реєстрації та обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних
сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогоспо­
дарської техніки, інших механізмів: Наказ Міністерства аграрної політики України від
11 червня 2004 р. № 221 // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство
України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

³ Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів: Рішення
Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 жовтня 2006 р. № 1000 //
Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

ни «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»);

- за дотриманням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла (ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства»);

- за дотриманням прав осіб, над якими встановлено опіку або пі­клування (п. п. 4.14-4.16 Правил опіки та піклування). Опікуни (піклувальники) відповідно до п. 4.11 Правил опіки та

піклування мають подавати до органів опіки та піклування щорічно, не пізніше 1 лютого, звіт про свою діяльність за минулий рік щодо захисту прав та інтересів підопічних, у тому числі щодо збереження належного їм майна та житла. На вимогу органів опіки та піклуван­ня опікуни (піклувальники) зобов'язані подавати звіти в інший визначений ними термін.

Звітності батьків щодо вчинення ними правочинів, які зачіпають інтереси дітей, а також витрачання ними коштів, отриманих в ре­зультаті цього, законодавством не передбачено, а тому зловживань при вчиненні правочинів на сьогодні більше саме з боку батьків.

Увага, нотаріусе!

Нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклу­вання на укладання договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі до­говорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю дітей, а також осіб, над якими встановлено опіку або піклування.

Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваного ними правочину вимогам закону і дійсним намірам сторін (ст. 54 Закону України «Про нотаріат»).

Увага, нотаріусе!

Ані законодавство, ані рішення органів опіки та піклуван­ня не зобов'язують нотаріусів відслідковувати виконання рішень органів опіки та піклування щодо умов здійснення правочинів опікунами (піклувальниками).

Водночас законодавством встановлено випадки відповідальнос­ті нотаріусів за шкоду, заподіяну особам внаслідок незаконних або

недбалих дій нотаріуса (ст. ст. 21, 27 Закону України «Про нотарі­ат»), а також зобов'язано відмовляти у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним до­говорам, а також вживати заходів при виявленні порушення закону (ст. ст. 5, 51 Закону «Про нотаріат», п. п. 8, 30-32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій).

Якщо нотаріус виявить, що дозвіл (згода) органу опіки та піклу­вання на вчинення правочинів викладений з порушенням вимог чинного законодавства (порушує права однієї або обох сторін пра-вочину), він може запропонувати особі, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, вимагати від органу опіки та піклування виправити документ або скласти новий.

3.8. Відповідальність органів, уповноважених державою на встановлення опіки та піклування, та їх посадових осіб.

Рішення органів, уповноважених державою на встановлення опіки та піклування, може бути оскаржене будь-якою особою, яка вважає, що цим рішенням порушено її права чи законні інтереси, а також органами та особами, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Відповідальність посадових та службових осіб органів опіки та піклування встановлено ст. ст. 79, 1174,1175 ЦК, ст. ст. 184,185" КУпАП, Законами «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації».

Відповідальність органів судової влади встановлено ст. 131 Ку Законами України «Про судоустрій України», «Про статус суддів», ст. 1176 ЦК.

Відповідальність нотаріусів встановлено ст. ст. 8, 12, 21, 27, 50 Закону України «Про нотаріат».

Посадові та службові особи органів опіки та піклування, суду, нотаріату за наявності певних підстав підлягають кримінальній відповідальності відповідно до ст. ст. 364-370 КК (злочини у сфері службової діяльності).

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 |

Поиск по сайту:

---