Недієздатною

Стаття 39. Визнання фізичної особи недіє­здатною

1. Фізична особа може бути визнана судом недієздат­ною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психіч­ного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

2. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встанов­люється Цивільним процесуальним кодексом України.

3. Якщо суд відмовить у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною і буде встановлено, що вимога була за­явлена недобросовісно без достатньої для цього підстави, фізична особа, якій такими діями було завдано моральної шкоди, має право вимагати від заявника її відшкодування.

, Стаття 40. Момент визнання фізичної особи І '' недієздатною

1. Фізична особа визнається недієздатною з моменту І набрання законної сили рішенням суду про це. 2. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить ви­знання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздат­ною.

Стаття 41. Правові наслідки визнання фізич­ку ної особи недієздатною

1. Над недієздатною фізичною особою встановлюєть-■ ся опіка.

128 &ф**~

2. Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину.

3. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.

4. Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун (стаття 1184 цього Кодексу).

(ST""— \ Стаття 42. Поновлення цивільної дієздатності

)^КЖ^ фізичної особи, яка була визнана недієздат- (%$%С\ ною

vS-—* ) і. За заявою опікуна або органу опіки та піклування

суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, і припиняє опіку, якщо буде встанов­лено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

2. Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, встановлюється Ци­вільним процесуальним кодексом України.

1. Одним із важливих факторів, що впливають на дієздатність фізичної особи, є психічне здоров'я. Зро­зуміло, що якщо особа психічно нездорова, то вона не може адекватно сприймати дійсність, а відтак її дії не можуть бути усвідомлені й осмислені. Це і є причиною для недопущення таких осіб до здійснення юридично значимих дій. Тому психічний розлад людини, внаслідок якого вона не може розу­міти значення своїх дій і (або) керувати ними, є підставою для ви­знання її судом недієздатною.

Закон України «Про психіатричну допомогу» визначає психічні розлади як розлади психічної діяльності, визнані такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною класифікацією хво­роб, травм і причин смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 39 ЦК недієздатною судом може бути визнана особа, яка має хронічний, стійкий психічний розлад. Цим і відріз­няється підстава для визнання особи недієздатною від підстави для обмеження особи в дієздатності, коли її психічний розлад істотно впливає на здатність усвідомлювати значення своїх дій та/ або керу­вати ними (ч. 1 ст. 36 ЦК). Тобто, якщо психічний стан особи такий,

що вона взагалі не розуміє суті того, що відбувається, ситуація ви­магає визнання її недієздатною. Якщо ж особа здатна розуміти свої дії, але лише почасти (наприклад, періодично), або не повною мірою (тобто не охоплюючи всю гаму причинно-наслідкових зв'язків), або не в силі протистояти впливу обставин, своїх поривів, часто не контрольованих нею, тиску з боку інших осіб тощо, у зв'язку з чим стає уразливою, - це підстава для обмеження в дієздатності.

2. Слід зазначити і те, що нині в ЦК відсутня така підстава визна­ння особи недієздатною, якії слабоумство. Також замінений термін «душевна хвороба» (ст. 16 ЦК УРСР) на «психічний розлад». Разом з тим слабоумство не є психічним розладом, воно має свою медичну і соціальну специфіку і причини. А внаслідок такого фор­мулювання в ЦК ця хвороба опинилася за межами ст. 39 і, як на­слідок, за межами можливості визнати осіб із глибоким ступенем слабоумства недієздатними. Однак у діях і вчинках таких людей цілком відсутній розумний початок, у зв'язку з чим вони також не здатні розуміти значення своїх дій і/або керувати ними.

3. Фахівці відзначають, що кількість таких людей досить велика, а захистити їхні права й інтереси за допомогою ст. 39 ЦК зараз стало практично неможливо. Тому висловлюються пропозиції з розширення цієї правової норми.

4. На відміну від підстав обмеження дієздатності, перелік підстав для визнання особи недієздатною досить вичерпний. Всі інші об­ставини, у тому числі сліпоглухонемота, параліч і т.п., не призводять до настання такого наслідку. Тобто існує інша категорія осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки, але при цьому мова йде не про психічне здоров'я, а про різні немощі і фізичні недоліки. Такі особи відповід­но до ст. 78 ЦК дієздатні, однак здійснюють права і виконують обов'язки за допомогою помічника.

5. Сам по собі факт психічного розладу, хоча б і очевидний для оточуючих або навіть підтверджений довідкою медичної установи, ще не дає підстав вважати особу недієздатною. Недієздатність є

ізо ^gpj^

особливим правовим станом, що виникає лише у випадку визнання фізичної особи недієздатною судом.

Таким чином, визнання особи недієздатною відбувається тільки в судовому порядку. Виключно наявність судового рішення дає мож­ливість вважати фізичну особу недієздатною.

6. Із заявою до суду згідно з ч. З ст. 237 ЦПК можуть звернутися
члени сім'ї особи, її близькі родичі, незалежно від їх спільного про­
живання, органи опіки та піклування, психіатрична установа. Чле­
ни родини подавати таку заяву не зобов'язані. Навпроти, подібні
дії є обов'язком органів опіки та піклування, що в силу своєї компе­
тенції повинні вживати заходів із захисту інтересів фізичних осіб,
а тому у всіх випадках при виявленні факту психічного розладу осо­
би органи опіки та піклування повинні подавати заяву до суду.

Заява подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі, - за місцезнаходженням цього закладу (ч. 1 ст. 236 ЦПК).

7. Згідно з ч. З ст. 238 ЦПК у заяві про визнання фізичної особи недієздатною повинні бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здат­на усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. До заяви не додається висновок експертизи, оскільки її призначає суд. Між тим як обґрунтування і підтвердження обставин, які ви­кладаються в заяві, що є підставами для визнання особи недієздат­ною, і іншими відомостями, заявник може прикласти довідки з лі­кувальних установ, що підтверджують психічні захворювання, вказати в заяві показання свідків тощо. По справах цієї категорії можуть бути використані будь-які засоби доказування - пояснення заявників, самої зацікавленої особи і членів її родини, показання свідків, письмові, речові докази. Замінити ними висновок експертів-психіатрів не можна, але досліджувати їх поряд з цим висновком є бажаним. Суд має перевірити належність і допустимість доказів.

8. Утім, безумовно, основним для розгляду такої справи є висно­вок про стан психіки фізичної особи, що видається судово-психіатричною експертизою за вимогою суду.

Розрізняють судово-психіатричну і психологічну експертизу. Звичайно, це пов'язують з різними обставинами. Так, можливі ви­падки, коли особа, яка є стороною правочину, що оспорюється в суді, заявляє про свій хворобливий стан у момент його вчинення, що згідно зі ст. 225 ЦК може слугувати підставою для визнання правочину недійсним. Тобто мова йде про тимчасовий розлад пси­хічної діяльності, викликаний не захворюванням, а іншими факто­рами психологічного порядку. Тоді суд призначає психологічну, а не психіатричну експертизу. Якщо ж цей стан був пов'язаний із психічною хворобою особи, призначається комплексна психолого-психіатрична експертиза.

Інша справа, якщо подібну заяву робить друга сторона право­чину або третя особа. Цього недостатньо, щоб суд призначив експертизу, бо подібне здатне викликати необгрунтоване втручан­ня у приватну сферу. У таких випадках призначення судом психі­атричної експертизи можливо за наявності обґрунтованих даних, що дозволяють сумніватися в повноцінності психічного здоров'я особи як сторони правочину. Наприклад, якщо існує довідка про лікування особи в психіатричній лікарні, дані про психіатричний діагноз і т.д. Одного клопотання сторони про призначення екс­пертизи стосовно іншої особи не достатньо.

9. Не виключено, що особа, відносно якої вирішується питання про недієздатність, буде відмовлятися від проведення дослідження її психічного стану. І право на це випливає зі ст. ст. 28, 32 Консти­туції України. Однак згідно з ч. 4 ст. 286 ЦК фізична особа може бути зобов'язана до проходження медичного огляду у випадках, установлених законодавством. А згідно зі ст. 21 Закону Україну «Про психіатричну допомогу» судово-психіатрична експертиза з адміністративних, кримінальних і цивільних справ призначається і проводиться на підставах та в порядку, передбачених законом.

Ч. 2 ст. 239 ЦПК встановлює право суду у виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмежен­ня її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну

i32 Оф*л^

експертизу. Це робиться у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про психіатричну допомогу» допускається передача відомостей про стан психічного здоров'я особи та надання їй психіатричної допомоги без згоди особи або без згоди її законного представника для проведення дізнання, по­переднього слідства або судового розгляду за письмовим запитом особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора та суду.

При цьому перед експертом постають не тільки діагностичні питання, але метою експертизи може стати виявлення симуляції. Це важливо враховувати, оскільки не завжди питання недієздатнос­ті зв'язані винятково з цивільно-правовими наслідками.

10. Дослідивши докази і висновок експерта, суд виносить рішен­ня про відмову у задоволенні заяви або про визнання особи недіє­здатною.

10.1. Згідно зі ст. 40 ЦК України фізична особа визнається недіє­здатною з моменту набрання сили рішення суду про це. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсними шлюбу, договору або іншого правовочину, суд може вказати у сво­єму рішенні день, з якого особа визнається недієздатною. Це мож­ливо лише з урахуванням висновку судово-психіатричної експер­тизи та інших доказів щодо психічного стану особи.

10.2. Так, експертиза може установити стійке психічне нездоров'я особи, що виникло задовго до розгляду справи в суді, коли особа вступила і перебувала в численних правовідносинах. їхня правова доля безумовно залежить від дієздатності учасників. І якщо буде встановлено, що хтось з них у момент укладання договору (вчинен­ня правочину) не міг усвідомлювати свої дії, то такі правовідноси­ни із самого початку мали вади.

10.3. Правочин, учинений недієздатною особою, є нікчемним
(ч. 1 ст. 226 ЦК). Тому важливо, що особа перебувала в такому
стані де-факто в момент його вчинення, а де-юре це було підтвер­
джено рішенням суду пізніше. Однак абсолютно вірним є те, що в
самому рішенні суду може бути зазначено, з якого саме моменту
особа вважається недієздатною. Зрозуміло, що це буде не цілком

точним моментом, однак досить того, щоб сам по собі підхід, за­стосовуваний у цьому випадку, забезпечив гарантію прав як самої фізичної особи, у відношенні якої судом приймається рішення про визнання її недієздатною, так і інших осіб, інтереси і права яких порушуються тим станом, у якому вона фактично перебуває без юридичної констатації своєї недієздатності.

11. Розгляд подібних справ у суді є одним із найделікатніших
питань, оскільки вони пов'язані зі становищем у суспільстві найбільш
уразливих осіб - осіб, що страждають на психічні захворювання.
Це накладає певний відбиток на таку категорію справ - і не тільки
тому, що держава в особі суддівської влади повинна приділяти особ­
ливу увагу захисту їхніх прав і інтересів, а і через те, що далеко не
виключене створення різних комбінацій для навмисного зображен­
ня ситуації в такому світлі, щоб фізична особа визнавалася недіє­
здатною. Ці комбінації спрямовані на провокування психічно не-
врівноваженої людини на здійснення неадекватних дій.

Нерідко ініціюються позови про визнання хворої особи недіє­здатною для того, щоб її думку можна було не брати до уваги. Не поодинокими є випадки призначення як опікунів недієздатної осо­би медичних працівників, що користуються повною беззахисністю свого підопічного. Порушенням елементарних прав таких осіб при­діляється увага Уповноваженим по правах людини.

Використовується й довірливе відношення людини, не освіченої в життєвих, а тим більше в юридичних питаннях, і це загальновідо­мо. Можливе і маніпулювання людьми за допомогою релігійних вивертів, а також залякування різними парапсихологічними мето­дами. Далеко не виключені примітивне вигадування фактів і підта­сування доказів стосовно тих або інших осіб, обраних з різних причин жертвами шахраїв, а також різні інші варіанти.

На практиці іноді мають місце порушення процесуального за­конодавства: подібні справи розглядаються з порушенням підсуд­ності, вирішуються без усяких доказів, крім довідок психіатричних лікувальних установ, за відсутності на засіданні представника ор­ганів опіки та піклування, що є порушенням вимог ст. 240 ЦПК.

12. Процедура розгляду справи в суді про визнання фізичної
особи недієздатною повинна максимально забезпечити інтереси

особи та її оточення. Разом з тим не виключені випадки відмови суду в задоволенні заяви про визнання особи недієздатною. При цьому найбільш ймовірною підставою для відмови є встановлення судом того, що вимога була заявлена недобросовісно без достатньої для цього підстави. У подібних випадках фізична особа, безумовно, уражена таким розглядом і змушена доводити своє психічне здоров'я. Крім того, вона почувається перед широким загалом некомфортно до такого ступеня, що неминуче від цього страждає, тому що фак­тично її представили як психічно неповноцінну людину. Отже, подібними діями їй було завдано моральної шкоди, відшкодування якої вона має право вимагати від заявника (ч.З ст. 39, ст. 23 ЦК). Крім того, згідно з ч. З ст. 240 ЦПК суд, установивши, що заявник діяв недобросовісно без достатньої для цього підстави, стягує із заявника всі судові витрати.

13. Не слід забувати, що визнання фізичної особи недієздатною не впливає на її правоздатність. Недієздатна особа продовжує залишатися суб'єктом права і може мати цивільні права й обов'язки, у тому числі набувати їх. Однак це робиться вже не її діями, а діями іншої особи - її представника. Представником недієздатної фізичної особи є опікун.

Поиск по сайту: