Наслідки визнання особи недієздатною

Висловлюючись фігурально, визнання особи недієздатною тягне за собою її цивільну смерть, оскільки особа сама вже не бере участі в жодних цивільних правовідносинах. Всі цивільні правовідносини такої особи забезпечують лише дії її опікуна.

14.1. Призначення опікуна є прямим наслідком визнання особи недієздатною (ч. 1 ст. 41 ЦК). В ч. 1 ст. 60 ЦК зазначається, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздат­ною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

14.2. При рекомендації кандидатури опікуна до призначення цей орган має керуватися життєвими обставинами і характеристикою кандидата, його особистісними даними та відносинами з особою, визнаною недієздатною. Не виключене і ставлення останньої до такого кандидата. У той же час, якщо поведінка особи може бути небезпечною, якщо вона потребує медичного догляду, орган опіки

-=^^3-135

та піклування має право рекомендувати суду прийняти рішення про поміщення цієї особи у психоневрологічний стаціонар.

Положення ускладнюється ще й тим, що далеко не завжди над особою, визнаною недієздатною, може бути встановлена опіка через відсутність осіб, які бажають прийняти на себе опікунські права й обов'язки.

14.3. Фігура опікуна призначена цілком компенсувати неможливість
для особи своїми діями здобувати для себе права й обов'язки. Тому
після набрання сили рішенням суду про визнання особи недієздатною
всі правочини від її імені вчиняє опікун (ч. ч. 2, 3 ст. 41 ЦК).

14.4. На вчинення опікуном правочинів, що вимагають нотарі­ального посвідчення та/або державної реєстрації, у тому числі відносно поділу або обміну житлового будинку, квартири, від імені осіб, визнаних недієздатними, потрібен попередній дозвіл органів опіки та піклування.

14.5. Опікун відтепер буде нести й відповідальність за шкоду, за­вдану недієздатною фізичною особою (ч. 4 ст. 41 ЦК). Якщо ж недіє­здатна фізична особа поміщена у відповідний заклад, то завдана такою особою шкода відшкодовується опікуном або закладом, який зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, якщо він не доведе, що шкода була завдана не з його вини. Обов'язок цих осіб відшкодувати шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, не припиняється в разі поновлення її цивільної дієздатності, (ч. 1 ст. 1184 ЦК).

14.6. У ЦК передбачені й інші наслідки визнання фізичної особи недієздатною: припиняється представництво за виданими нею до­віреностями (п. 6 ч. 1 ст. 248 ЦК) і відповідно припиняється до­говір доручення, на підставі якого і була видана довіреність (п. 2 ч. 1 ст. 1008 ЦК), оскільки цей договір безпосередньо пов'язаний з осо­бистістю особи, визнаної недієздатною, тобто є фідуціарним. У той же час заповіт особи, визнаної недієздатною, залишається в силі. Це пов'язане з тим, що договір і видана на його основі довіреність спричиняють наслідки у виді здійснення дій у майбутньому, в яких мала б брати участь особа як сторона договору, але вона вже цього зробити не зможе у зв'язку зі своєю недієздатністю.

14.7. А от заповіт як особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК) було зроблено в той час, коли

фізична особа знаходилася в адекватному стані й усвідомлювала свої дії, якщо інше не буде встановлено судом, у рішенні якого буде зазначено день, з якого особа визнаватиметься недієздатною (ч. 2 ст. 40 ЦК). На майбутнє ж воля такої особи поширюється тільки як факт, що вже мав місце. Інших же дій з боку заповідача надалі не буде потрібно. Тому наступна недієздатність заповідача не може потягнути скасування заповіту.

14.8. Також визнання особи недієздатною є підставою для при­
пинення її підприємницької діяльності (ст. 46 Закону України «Про
державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).
Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України «Про державну реєстрацію юри­
дичних осіб та фізичних осіб-підприємців» суд, який постановив
рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної
особи-підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної
особи-підприємця недієздатною, в день набрання таким рішенням
законної сили направляє його копію державному реєстратору за
місцем реєстрації фізичної особи-підприємця для внесення до
Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо при­
пинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Особа, яка здійснювала підприємницьку діяльність, перебувала в численних правовідносинах, які потребують відповідного досвіду та знань, зусиль та вмінь. Крім того, стан багатьох правових зв'язків та людей залежить від подальшого продовження та/ або завершен­ня тих чи інших зобов'язань, в яких брала участь особа. Тому функ­цій опікуна для такої діяльності буде замало, і саме це послугувало підставою для того, щоб передбачити в законі можливість призна­чення в цьому разі управителя майна фізичної особи-підприємця за поданням органу опіки та піклування, якщо інше не встановлено законом (ст. 54 ЦК, ст. 49 Закону України «Про державну реєстра­цію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

В цьому випадку опікун зберігає свої повноваження по відно­шенню до того майна підопічного, яке не передане в управління.

14.9. Втім, питання щодо того, хто буде призначати управите­
ля майна, врегульовано в законодавстві непослідовно. Так, згідно
зі ст. 54 ЦК, на відміну від опікуна, який призначається судом,
управитель майна особи, визнаної недієздатною, призначається

органом опіки та піклування, який укладає з управителем договір про управління цим майном. Згідно ж з ч. 2 ст. 49 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» суд може вказати особу, яка призначена управителем майна фізичної особи-підприємця за поданням органу опіки та піклування, якщо інше не встановлено законом.

При здійсненні повноважень щодо управління майном управитель діє від свого імені в інтересах особи, яка є власником майна. У до­говорі про управління майном встановлюються права та обов'язки управителя. Орган опіки та піклування здійснює контроль за ді­яльністю управителя майном відповідно до правил про контроль за діяльністю опікуна і піклувальника. Договір про управління майном припиняється, якщо відпали обставини, на підставі яких він був укладений (ст. ст. 54, 1029-1045 ЦК).

14.10. При поміщенні підопічного до відповідного виховного, лікувального закладу, закладу соціального захисту населення або іншої аналогічної організації орган опіки та піклування звільняє раніше призначеного опікуна від виконання ним своїх обов'язків, якщо це не суперечить інтересам підопічного. У цьому випадку обов'язки по захисту прав і інтересів підопічного будуть виконува­тися тими закладами, що здійснюють функції опіки і піклування в силу закону.

15. Якщо стан психічного здоров'я особи, визнаної недієздатною,
покращився настільки, що вона видужала або її психічний стан
значно поліпшився, внаслідок чого у неї поновилася здатність усві­
домлювати значення своїх дій та керувати ними, то за рішенням
суду те попереднє рішення суду, яким вона визнавалася недіє­
здатною, скасовується, а дієздатність цієї особи поновлюється.
Підставою для такого рішення суду є відповідний висновок судово-
психіатричної експертизи за заявою опікуна, органу опіки та піклу­
вання (ст. 42 ЦК, ч. 4 ст. 241 ЦПК). Визнання особи дієздатною
тягне за собою відміну встановленої над ним опіки.

16. Насамкінець торкнемося й питання стану особи, яка не
здатна розуміти своїх дій та керувати ними, але не внаслідок

/

-^ІЬЙЬЗР

стійкого психічного розладу, а якщо це сталося або випадково, або відбувається час від часу в проміжках між чим особа поводиться абсолютно нормально. Це важливо особливо тоді, коли така особа вчиняє правочин, що є підставою його оспорення (ст. 225 ЦК).

Такі вади волі особи піддавалися дослідженням правників, які називали стан особи «неволездатінстю» (В. А. Ойгензихт), про­понувалося ввести категорію «ступені неволездатності», що до­зволило б точніше передбачити обмеження та заборони; юридичним виразом цього поняття є часткова або повна недієздатність особи (Л. Я. Данілова). Йшлося також про осіб, які тимчасово перебува­ли у стані неосудності (В. А. Рясенцев). О. А. Красавичков пропо­нував вважати їх недієздатними.

Оскільки недієздатність визначається як юридичний стан, що виник лише на підставі судового рішення, то одна й та ж сама особа одночасно не може бути дієздатною та недієздатною (в певний момент).

Сучасний ЦК розмежовує осіб недієздатних та осіб, формально дієздатних, але не здатних розуміти значення своїх дій в якийсь момент, якщо в цей момент вчиняється правочин. Остання катего­рія осіб на підставі висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів може:

- або визнаватися судом недієздатною не з дня набрання чинності рішенням суду, а значно раніше, що вплине на кваліфікацію пра-вочину;

- або визнаватися судом такою, що саме в момент вчинення право-чину вона не здатна була усвідомлювати значення своїх дій.

У першому випадку правочин, вчинений такою особою, буде нікчемним (ч. 2 ст. 40, ч. 1 ст. 226 ЦК), а в другому - оспорюваним (ч. 1 ст. 225 ЦК).

Поиск по сайту: