Ключові терміни і поняття

УПРАВЛІННЯ; ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ; МОДЕЛЬ УПРАВЛІННЯ; МАРКЕТИН­ГОВИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ; УПРАВЛІНСЬКІ РІШЕННЯ; КРИЗА; СТАДІЇ КРИЗИ; АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ; ДІАГНОСТИКА АНТИКРИ­ЗОВОГО УПРАВЛІННЯ; ЗАХОДИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ; ОЦІНКА ЕФЕК­ТИВНОСТІ ЗАХОДІВ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ.

Розділ 8

Діагностика виробничого потенціалу підприємства

Мета вивчення розділу: ознайомитись та засвоїти методологічні основи діаг­ностики виробничого потенціалу підприємства

Питання для розгляду і засвоєння

8.1. Сутність, зміст та складові елементи виробничого потенціалу підприємства.

8.2. Діагностика виробничої програми підприємства.

8.3. Ресурсне обґрунтування виробничо-господарської діяльності підприємства.

8.4. Оцінка ефективності виробничого потенціалу підприємства.

8.1. Сутність, зміст та складові елементи вироб­ничого потенціалу підприємства

В результаті ознайомлення з матеріа­лом цього розділу читачі повинні засвоїти:

- поняття виробничого потенціалу підприємства;

- поняття складових підсистем ви­робничого потенціалу підприємства;

- методику оцінки збалансованості виробничої програми та ступеня забезпе­ченості її ресурсами;

- етапи діагностики виробничого по­тенціалу підприємства;

- критерії оцінки ефективності вироб­ничого потенціалу підприємства.

Під виробничим потенціалом підприємства розуміють його можливості щодо виготовлення продукції певного асортименту, номенклатури і якості в потріб­ній споживачам кількості.

Складові елементи, які впливають на успішне використання виробничого потенціалу підприємства, наведені на рис. 8.1.

Технічна складова виробничого потенціалу характеризує можливості викори­стання наявного парку обладнання, оснащення і устаткування для здійснення фі­зичних операцій з виготовлення продукції (надання послуг), а також можливості конструктивного удосконалення і модернізації всієї техніки для більш ефективного забезпечення виробничих операцій. Здебільшого технічна складова ґрунтується на рівні застосовуваних технологій.

Рис. 8.1. Характеристика виробничого потенціалу підприємства

Технологічна складова виробничого потенціалу регламентує послідовність і порядок здійснення конкретних операцій з виготовлення продукції (надання по­слуг) у вигляді технологічного регламенту, а також обґрунтовує нормативно-право­вий бік виробничих процесів, узгоджуючи його з чинними в галузі (регіоні, країні) стандартами виробництва.

Інжинірингова складова виробничого потенціалу передбачає проектування нових і удосконалення існуючих різновидів продукції (послуг), уможливлює деталі­зований підхід до специфікацій окремих виробів з оформленням відповідної проек­тної документації. Ця складова ґрунтується на маркетингових дослідженнях ринко­вого середовища, зокрема платоспроможного попиту споживачів.

Менеджмент підприємства як складова виробничого потенціалу є керівною ланкою процесу управління, тобто запорукою успішної діяльності підприємства в цілому. Адже прийняття конструктивних і своєчасних управлінських рішень може запобігати непередбачуваним збоям у виробництві та сприяти його надійності.

Ресурсна складова є найбільш ємною складовою виробничого потенціалу, оскільки включає розгалужену структуру використовуваних у виробничому процесі взаємопов'язаних між собою ресурсів: капітальних, трудових, матеріально-сиро­винних та інтелектуальних. Раціональне сполучення і використання всіх вказаних ресурсів створює сприятливі передумови для втілення виробничих завдань і заду­мів у вигляді реальної виробничої програми, яка відповідає профілю діяльності підприємства і дає змогу йому претендувати на вагому частку ринкового сегменту.

Отже, виробничий потенціал підприємства, який вказує на його виробничі можливості, формалізується у вигляді виробничої програми підприємства з виго­товлення певної продукції (надання послуг).

Основним показником, який характеризує ступінь використання виробничого потенціалу підприємства, є його виробнича програма.

8.2. Діагностикавиробничої програмипідприємства

Виробнича програма підрозділів основного виробництва - це сукупність продукції певної номенклатури й асорти­менту, яка має бути виготовлена в плано­вому періоді у визначених обсягах згідно із спеціалізацією і виробничою потужністю цих підрозділів.

Розробка виробничої програми повинна відповідати сформульованій меті та обґрунтованій місії підприємства. До того ж виробнична програма повинна бути комплексною, узгодженою, результативною, обґрунтованою, адекватною ринковим потребам.

Виробниче проектування передбачає:

- формування набору видів господарської діяльності, які максимізують досяг­нення мети, виходячи з профілю організаційних можливостей і стану зовнішнього середовища (практична стратегія);

- синтез організаційних одиниць (підрозділів) на основі однорідності госпо­дарського потенціалу.

До методів проектування виробничої програми відносять такі, як метод структуризації цілей, аналогій, організаційного моделювання (в тому числі імітаційного), блоковий, експертно-аналітичний, нормативний, параметричний, аналітично-роз­рахунковий, графоаналітичний, математико-статистичний.

Підприємствам слід оцінювати міру адекватності організаційно-економічного механізму управління підприємством до умов внутрішнього і зовнішнього середо­вища, а результати цієї оцінки використовувати при прийнятті рішень щодо вибору організаційних структур. Вибір оптимальної структури управління підприємством залежить від глибини аналізу і оцінки динаміки господарської ситуації. При їх здій­сненні виходять з того, що сукупність початкових і розрахункових даних господар­ської діяльності підприємства і його підрозділів утворює інформаційне поле (мат­рицю ефективності).

Важливою характеристикою обґрунтування виробничої програми є фінансова складова, яка забезпечує розвиток виробництва та інших сфер діяльності, зрос­тання прибутку і активів при збереженні платоспроможності і кредитоспроможнос­ті. При відборі початкових даних для оцінки фінансової складової потрібно врахо­вувати тривалість циклу і швидкість обігу оборотних коштів, співвідношення влас­них і позикових (орендованих) коштів, питому вагу виробничих запасів в складі оборотних коштів, можливості залучення для формування фінансових ресурсів довгострокових і короткострокових кредитів банку.

Розробка і обґрунтування виробничої програми підприємства обов'язково мають опиратися на чіткий математичний розрахунок усіх витрат на виробництво товарів (надання послуг). Тільки у разі отримання переконливих позитивних показ­ників планованої діяльності варто втілювати дану програму в життя.

Отже, виробнича програма є надзвичайно важливим розділом плану роботи підприємства і його виробничих підрозділів, оскільки вона розкриває зміст їх основ­ної діяльності та визначає засоби досягнення стратегічної мети. Порядок розроб­лення виробничої програми підрозділів підприємства значною мірою залежить від призначення їх продукції та економічного статусу. Особливого значення набувають технологічний зв'язок між підрозділами, ступінь завершеності в них циклу виготов­лення продукції, спрямування її на подальшу обробку, на внутрішньокоопераційні потреби чи на ринок, за межі підприємства.

Загальна схема розроблення виробничої програми представлена на рис. 8.2.

Рис. 8.2. Порядок розроблення виробничої програми підприємства

Розроблення планів виробництва продукції підрозділами підприємства ґрун­тується також на планах її продажу (постачання). Плани продажу продукції підпри­ємства, в свою чергу, можуть формуватися як централізовано за схемою «зверху-вниз», так і профільно (спеціалізовано) за схемою «знизу-вверх», що передбачає самостійне формування виробничими підрозділами - центрами прибутку - порт­феля замовлень. Останній варіант планування виробництва продукції є економіч­но обґрунтованим з точки зору подальшої реалізації продукції підприємством.

Розроблення виробничої програми підрозділів, продукція яких не є кінцевою відповідно до профілю діяльності підприємства, тобто вони виготовляють окремі частини продукту (предметна спеціалізація) або виконують частину загального технологічного процесу (технологічна спеціалізація), включає такі етапи:

1. Складення оперативно-календарних планів (планів-графіків) з конкретиза­цією за часом виконання в плановому періоді (рік, квартал, місяць) завдань щодо виготовлення продукції за номенклатурою і асортиментом.

2. Узгодження питання про співвідношення продукції власного виробництва і купівлі на ринку окремих комплектуючих частин виробів (заготівель, деталей, вуз­лів, приладів тощо).

Остання проблема розв'язується з урахуванням таких чинників, як можливість власного виробництва (наявні виробничі потужності й кадри), якість комплектую­чих виробів та їх вартість. Планово-облікові одиниці (номенклатурні позиції), за якими встановлюється завдання цехам, мають різний ступінь деталізації для різ­них цехів і типів виробництва. Виробнича програма цільових (складальних) цехів визначає найменування й обсяг готових виробів згідно з планом виробництва під­приємства. В одиничному та серійному виробництвах для заготівельних та оброб­них цехів випуск продукції за номенклатурою встановлюється, як правило, у ком­плектах деталей на замовлення, виріб, складальну одиницю (вузол, агрегат). За умов масового виробництва цим цехам планується випуск заготівель і деталей за окремими найменуваннями.

З метою повного узгодження виробничого процесу виробничі завдання цехам розробляються у порядку, зворотному до послідовності технологічного процесу, тобто від цільових цехів до заготівельних. У плановому завданні кожного цеху вра­ховуються постачання продукції (заготівель, деталей, комплектів тощо) цехам-споживачам, на склад готової продукції і можлива зміна незавершеного виробниц­тва з метою підтримання його величини на нормативному рівні.

Загальний порядок розробки виробничої програми для цехів підприємства можна представити у вигляді формули (8.1):

N_B = N_П + N_С + N_H – N_Ф, (8.1)

де N_B - плановий випуск виробів в конкретному цеху підприємства у натураль­ному вираженні;

N_П - постачання виробів наступним за технологічним маршрутом цехам-споживачам;

N_С - постачання виробів на склад готової продукції (наприклад, запчастин для сервісних центрів);

N_H, N_Ф - нормативний і фактичний міжцеховий запаси конкретного виробу відповідно (для комплектації, у вигляді оборотного запасу тощо).

Виробнича програма визначає обсяг виготовлення продукції за номенкла­турою, асортиментом і якістю в натуральному і вартісному вираженні. Важливими в системі показників оцінки виробничої програми є натуральні показники, які харак­теризують уречевлену сторону виробництва і дають можливість визначити безпо­середні зв'язки між товаровиробниками і споживачами.

Обсяг виробітку кожного виду продукції в натуральному вираженні є валовим випуском.