Ключові терміни і поняття. Діагностика конкурентоспроможності підприємства

КОНКУРЕНТНЕ ПРОТИСТОЯННЯ; ДІАГНОСТИКА КОНКУРЕНТНОГО ПРО­ТИСТОЯННЯ; ПОЗИЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА НА РИНКУ; КОНФЛІКТНІСТЬ; КОНКУРЕНТНІ ПЕРЕВАГИ ПІДПРИЄМСТВА; ІМІТАЦІЯ; ФОРМУВАННЯ КОНКУ­РЕНТНОЇ СТРАТЕГІЇ; SWOT-АНАЛІЗ; PIMS-АНАЛІЗ.

Розділ 4

Діагностика конкурентоспроможності підприємства

Мета вивчення розділу: ознайомитись та засвоїти методологічні основи діаг­ностики конкурентоспроможності підприємства, на­бути практичних навичок щодо формування стратегії підвищення конкурентоспроможності підприємства на ринку

Питання для розгляду та засвоєння

4.1. Поняття конкурентоспроможності підприємства.

4.2. Фактори впливу на конкурентоспроможність підприємства.

4.3. Аналітична оцінка конкурентоспроможності підприємства на ринку.

4.4. Графічна оцінка конкурентоспроможності підприємства та її інтерпретація.

В процесі вивчення даної теми необхідно звернути увагу на особливості спо-5ів оцінки конкурентоспроможності підприємства на ринку.

4.1. Поняттяконкурентоспроможностіпідприємства

В результаті ознайомлення з матеріа­лом цього розділу читачі повинні засвоїти:

- поняття конкурентоспроможності підприємства на ринку;

- методи оцінки конкурентоспромож­ності підприємства на ринку;

- формування стратегії підвищення конкурентоспроможності підприємства.

На сучасному етапі трансформаційних перетворень змагальні відносини, ха­рактерні для планової економіки, змінилися конкурентними відносинами. Підпри­ємства вдаються до конкурентної боротьби для отримання прибутків як кінцевого результату.

За теорією конкуренції М.Портера існує 5 рушійних сил конкуренції:

1) непереборне проникнення на ринок та в галузь нових конкурентів;

2) загроза появи на ринку товарів-замінників, вироблених за іншою технологією;

3) обмежені можливості покупців;

4) невичерпні можливості виробників;

5) постійне змагання між діючими та новими підприємствами.

Дія кожної конкурентної сили непередбачувана, тому має бути визначена. Спроможність підприємства брати участь в конкуренції сама по собі створює якісно новий показник його успішної діяльності на визначеному ринку - поняття конкурен­тоспроможності.

В світовій практиці існує багато оцінок інтенсивності конкуренції, але най­більш застосовуваними є такі, як чотирьохдольний показник концентрації (CR₄), індекс Лернера (І_l), індекс Херфіндала (І_h,), індекс Херфіндала-Хершмана (I_hh,). Аналізуючи їх, напевне можна зробити висновок про те, що найбільша конкурентна активність спостерігається, коли конкуренти володіють рівними частинами ринку. Незважаючи на надзвичайну корисність отримуваної за наведеними індексами ін­формації, її не можна вважати повною через відсутність в ній урахування особли­востей конкретного ринкового середовища, досвіду та методів здійснення конку­рентної боротьби. В зв'язку з цим сформувалась нагальна потреба в застосуванні такого критерію ефективності підприємства в ієрархічному ринковому середовищі, який би повністю відтворив його стан та положення.

Таким критерієм є конкурентоспроможність, яка показує, що ринкова кон­куренція ефективна тільки тоді, коли товаровиробники і продавці зацікавлені в зростанні прибутків.

Упорядкування взаємин між товаровиробниками і споживачами вимагає ста­новлення відповідного механізму регулювання та управління. Подібним регулятор­ним механізмом є маркетинговий механізм управління діяльністю підприємств.

Враховуючи, що критерієм адаптації підприємств до ринкових умов господа­рювання є рівень конкурентоспроможності, виникає потреба в дослідженні взаємо­зв'язку між поняттями конкурентоспроможності відповідно до принципу ієрархії, тобто між конкурентоспроможністю країни, регіону (галузі), підприємства, окремого товару; в оцінці факторів впливу; виявленні проблем, перешкоджаючих їх розвитку та розробці заходів щодо поліпшення функціонування підприємств в жорсткому конкурентному середовищі на засадах маркетингу.

Проблема ієрархічності поняття конкурентоспроможності не є новою. Вона активно дискутується для визначення пріоритетів в застосуванні відповідного ін­струментарію, в тому числі і маркетингового. Разом з тим, однозначного загально­визнаного поняття конкурентоспроможності не існує.

Логічним є припущення, що конкурентоспроможність товару слугує проявом конкурентоспроможності підприємства, яка, в свою чергу, відтворює конкурентосп­роможність галузі чи регіону, до яких воно належить, і в кінцевому підсумку - ви­значає конкурентоспроможність країни на міжнародній арені.

Все вищевикладене є підставою для визначення конкурентоспроможності підприємства (КС) як його спроможності займати визначену ринкову нішу в пев­ний період часу.

Зважаючи на ієрархічну структуру конкурентоспроможності як основної кате­горії забезпечення конкурентних переваг товару, підприємства, країни постає пи­тання ієрархічності у формуванні маркетингового механізму, покликаного забезпе­чити згадані переваги, що потребує побудови узгодженої ієрархічної маркетингової системи (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Ієрархічна структура формування маркетингового механізму управління економікою за показником конкурентоспроможності

Ефективна діяльність підприємства забезпечується в сучасних умовах ринко­вих трансформацій тільки за умов повномасштабного застосування і цілеспрямо­ваного впровадження маркетингового інструментарію згідно з функціями маркетингу на підприємстві. Завдяки його широкому використанню формується попит на то­вар, стимулюється збут, що забезпечує товаропросування на ринку і підвищує кон­курентоспроможність вітчизняних товарів. Випуск конкурентоспроможних товарів підприємством сприяє цілеспрямованому та ефективному розробленню, обґрунту­ванню та здійсненню маркетингової стратегії, яка забезпечує конкурентоспромож­ність підприємства в ринковому середовищі. Конкурентоспроможні підприємства досить привабливо виглядають як на галузевому, так і на регіональному рівнях, що забезпечує їм додаткові конкурентні переваги для успішного господарювання. На цих ієрархічних рівнях розробляються структуровані маркетингові програми, які сприяють залученню додаткових інвестицій для розбудови перспективних вироб­ництв, ефективному застосуванню провідних наукових технологій, реінжинірингу бізнес-процесів, широкому використанню консалтингу, новітніх розробок менедж­менту та організації виробництва, фінансових механізмів і схем, спрямованих на розбудову стабільних та високорентабельних виробництв. Створення маркетинго­вих програм має збільшити конкурентоспроможність відповідної галузі або регіону (в залежності від їх спрямування). Чим вищий рівень конкурентоспроможності га­лузі (регіону), тим буде більшим її внесок у формування доходної частини бюджету в регіональному (галузевому) розрізі. Регіональна (галузева) структура виробницт­ва спонукає до формування на державному рівні соціально-економічних програм розвитку відповідних галузей (регіонів) на засадах маркетингу, створення так зва­ного механізму макромаркетингу. Засоби макромаркетингу покликані забезпечити високий рівень конкурентоспроможності країни та створити позитивний імідж на міжнародній арені. Індикаторами його успішного застосування будуть високий та сталий рівень економічного зростання в країні, високі показники ВНП та ВВП, наці­онального доходу, відсутність бюджетного дефіциту, позитивне сальдо зовнішньо­торговельного балансу, дієвість фінансово-кредитних важелів. Висока конкурентоспроможність країни забезпечує їй місце претендента для вступу до економічно розвинених співтовариств, де вона має спиратися на засоби глобального маркетин­гу, розроблені їх керівництвом, що, в свою чергу, сприятиме становленню глобаль­ної конкурентоспроможності і здійсненню ефективної світової економіки зі своїми порядками, принципами, укладами та механізмами їх організації, регулювання та управління.

4.2. Фактори впливу наконкурентоспроможністьпідприємства

Конкурентоспроможність характе­ризує ступінь відповідності окремого класу об'єктів визначеним ринковим потребам: пропозиції товару - попиту на нього, під­приємства - можливості забезпечити кон­курентні переваги, країни - соціально-економічній моделі її розвитку.

До узагальнюючих факторів (детермінант) конкурентоспроможності підприєм­ства слід віднести наступні:

- товар;

- положення підприємства на ринку (ємність ринку);

- можливості збуту товару;

- методи товароруху;

- виробничий потенціал підприємства.

Поняття конкурентоспроможності є непохитним атрибутом, який супроводжує сучасні трансформаційні перетворення на всіх ієрархічних ланках ринкового прос­тору як у внутрішньому, так і у зовнішньому середовищі. Адже кожний товар, під­приємство, галузь, регіон, країна прагнуть до визнання на міжнародному рівні і за­стосовують всі можливі маркетингові засоби для отримання сталого іміджу, що, всвою чергу, забезпечить їх гарантованими прибутками.

При підвищенні конкурентоспроможності продукції треба виходити з того, що вона оцінюється шляхом порівняння двох чи більше аналогів; при її оцінці врахо­вуються не всі властивості, а лише ті, які викликають інтерес у споживача, задово­льняючи його потреби. Слід брати до уваги і той факт, що на конкурентоспромож­ність товару впливають визначені фактори макро- та мікрорівнів, які підрозділя­ються на внутрішньопідприємницькі та зовнішньопідприємницькі.

До факторів, які не увійшли до визначеної класифікації, але теж мають суттє­вий вплив на рівень конкурентоспроможності продукції, слід віднести ряд неціно-вих чинників: унікальність товарів, ефективність бази для поширення інформації про них, динамізм збуту і можливість швидкого реагування на ринкові досягнення. Тому реалізація програми підвищення конкурентоспроможності продукції має включати сукупність організаційних, науково-технічних, екологічних, інвестиційних та інших управлінських рішень, пов'язаних єдиною метою. Для досягнення позитив­ного результату керівництво повинно забезпечити зростання якісного рівня продук­ції та максимальне задоволення вимог споживачів при одночасній мінімізації ви­трат на її виготовлення й реалізацію. Для цього необхідно розробити комплекс за­ходів з удосконалення організації виробництва, звернувши особливу увагу на онов­лення, модернізацію основного технічного парку підприємства, раціоналізацію та стимулювання ефективності виробництва, створення системи мотивації управлін­ня працею, належну підготовку персоналу.

Хоча всі зазначені параметри формують систему забезпечення конкуренто­спроможності товарів, існує відповідна черга у вирішенні питань кожного з аспектів з урахуванням їх «вагомості», яка вишиковується в такий ланцюг: цінова політика підвищення конкурентоспроможності продукції —>інвестиційна політика підтримки випуску конкурентоспроможної продукції —> сприятливі податкова, кредитна полі­тики держави і банківських структур відносно до підприємств, які випускають кон­курентоспроможну продукцію —> регулювання імпорту і підтримка вітчизняного ви­робника —> антимонопольна політика.

Для вирішення проблеми підвищення ефективності господарювання вітчиз­няних підприємств на засадах упровадження маркетингового механізму управлін­ня їх діяльністю дієвим напрямком є створення їх позитивного, керованого іміджу.

В західних країнах Дальнього і Ближнього зарубіжжя з визнаною ринковою економікою дослідження у сфері іміджмейкінгу відіграють важливу роль, оскільки визначають напрямок розвитку підприємств в перспективі. В Україні вони набули значного поширення тільки з початком розбудови ринкових відносин. Але було б несправедливо стверджувати, що в нашій країні вони не проводилися взагалі: такі дослідження мали вузьку ідеологічну спрямованість і були закриті для широкого доступу громадськості. Але розвиток ринкової економіки сприяв збільшенню кате­горій суб'єктів, зацікавлених у правильному і дієвому формуванні власного іміджу. У той же час, опрацьовані на сьогодні схеми рішення подібних завдань не відпові­дають умовам пострадянського співтовариства і не викликають довіри. На фоні безлічі існуючих стратегій маркетингу сьогодні вітчизняні підприємства потребують формування синтетичного, вірогідного, яскравого, конкретного, і саме головне - стійкого іміджу як у внутрішньому, так і в зовнішньому середовищі. Отже, призна­ченням заходів іміджмейкінгу має стати нецінова конкуренція, метою якої є фор­мування керованого іміджу як вироблюваних товарів, так і самого підприємства. Такі заходи мають складатися не зі штучних (що сприймаються клієнтами як випад­кові), а з системи взаємоузгоджених акцій, спрямованих на дійсних і потенційних клієнтів, партнерів і владу.

Категорія іміджу підприємства є багатогранною. Зарубіжні науковці надають їй різні визначення. Зокрема, П.Стоукс ототожнює імідж з особливістю, характером сприйняття та репутацією підприємства. К.Шенфельд розуміє під іміджем комплекс елементів (товари, стиль управління, проведення фінансових операцій, PR, пози­ція підприємства як роботодавця), які мають володіти виразною ідентифікацією підприємства. Узагальнюючи такі міркування, під іміджем підприємства пропо­нується розуміти суму вражень від сприйняття підприємства суспільством та його окремими членами (споживачами, посередниками, діловими партнерами, урядов­цями). Відтак він має формуватися на засадах урахування таких особливостей, як:

- якість товарів;

- упровадження інновацій;

- турбота про споживача;

- соціальна відповідальність;

- розуміння ролі підприємства в суспільстві та етичних норм;

- виробнича інфраструктура підприємства;

- система комунікацій (реклама, PR-акції, презентації, виставки-ярмарки тощо).

Формування позитивного іміджу підприємств на відповідних ринках згідно із зазначеними складовими слід здійснювати завдяки розробці відповідних стратегій на різних ланках управління підприємством (рис. 4.2).

Рис. 4.2. Концепція формування іміджу підприємства на визначеному ринку (ринковому сегменті)

Цей процес слід почати з опрацювання стратегії комунікацій, тобто серед ба­гатьох засобів комунікаційної політики обираються ті, що, на думку фахівців, спри­ятимуть привертанню уваги потенційних споживачів. На основі обраної комуніка­ційної стратегії слід обрати належну стратегію маркетингу, яку буде сповідати під­приємство залежно від сфери діяльності, товарного асортименту, частки ринку, якою воно вже володіє чи сподівається оволодіти.

Наступний крок - формування маркетингової концепції управління підприємст­вом залежно від обраної мети та напрямків розвитку. Але визначальною рисою у становленні позитивного іміджу підприємства на ринку повинна стати розробка майбутнього образу підприємства, в якому вирішальну роль відіграє такий засіб, як PR (зв'язки із громадськістю), під яким слід розуміти функцію управління, поклика­ну формувати позитивне ставлення спільноти, ідентифікувати політику і дії підпри­ємства стосовно до громадських інтересів і виконувати програму діяльності, спря­мовану на досягнення розуміння і сприйняття.

Формування іміджу вбирає в себе усі наявні елементи PR, але базовим все ж є позиціонування. Під позиціонуванням в цьому аспекті слід розуміти створення і підтримку зрозумілого іміджу, тобто роз'яснення споживачам важливості свого іс­нування. Великі промислові вітчизняні підприємства належать до того класу су­б'єктів підприємницької діяльності, рейтинг яких в однаковій мірі залежить як від іміджу, так і від якості виготовлених ними товарів. їх успіх на ринку залежить не тільки від того, які товари (послуги) вони продають, але і від того, як вони це роб­лять. Метою їх функціонування стає збільшення обсягу продажів при одночасному створенні позитивного іміджу і поліпшенні якості продукції (що органічно вписуєть­ся в нескінченний перелік завдань маркетингу на підприємстві). Тому запропоно­вана концепція формування позитивного іміджу підприємства дещо відрізняється від всіх відомих стратегій маркетингового управління підприємством.

Залежно від категорії суб'єкта господарської діяльності набір прийомів щодо формування іміджу може змінюватися, адже різниця в складності поставлених зав­дань визначає розбіжності в методах іміджмейкінгу і каналах впливу на аудиторію, основними з яких вважають усне повідомлення, наочну агітацію, періодичні друко­вані видання, телебачення і радіо. Набір каналів для всіх категорій суб'єктів, без­перечно, залишиться незмінним, але їх вибір має визначатися доцільністю і по­требами споживачів.

Найефективнішими методами іміджмейкінгу є:

1) приєднання потенційних клієнтів до дії постійних клієнтів, яка відбувається в поточному періоді або до раніше здійсненої дії. Ефект цього методу заснований на психологічному впливі, коли людина несвідомо засвоює емоційний стан групи споживачів або авторитетної для неї особи;

2) застосування вкладеної дії, яка заснована на:

- пропозиції здійснити споживачу знайому йому дію, пов'язану з необхідною товаровиробнику реакцією;

- пропозиції широкого діапазону товарів (послуг) на вибір, при якій не обгово­рюється можливість відмови;

- ситуації, коли споживачів ставлять перед дилемою вибору, пропонуючи до­кази «за» і «проти», тим самим роблячи об'єкт купівлі звичним і вкрай потрібним;

3) зміна неефективних каналів сприйняття на ефективні з урахуванням Пра­вила Дж.Ф.Енджела, в якому проголошується, що орієнтовно людина запам'ятовує 10% того, що читала, 20% того, що чула, 30% того, що бачила, 50% того, що чула і бачила, 70% того, про що сама розповіла, 90% того, що сама зробила;

4) натяк споживачу на необхідність придбання саме того товару, який випус­кає зацікавлене в підвищенні іміджу підприємство, враховуючи Правило І.В.Альошиної, в якому наголошується, що краще запам'ятовуються ще не закінчені люди­ною дії і забуваються закінчені. Користуючись цим ефектом впливу на споживача, можна вжити такі заходи, як:

- натяк для осмислення споживачем сприйнятого повідомлення за допомо­гою власних слів та уявлень в межах сформованих стереотипів;

- «прорив» клієнта до змісту за рахунок перекладу навмисно ускладненого повідомлення на доступну мову.

Секрет успіху підприємства на ринку полягає далеко не в кількості рекламних повідомлень у засобах масової інформації, а в правильності концепції розвитку зв'язків із громадськістю. Якою б непередбачуваною не була реакція суспільства в період формування враження від підприємства на ринку, керівна система обов'яз­ково повинна підпорядковуватися єдиній концепції логіки. На практиці часто плу­тають PR і рекламу, надаючи їм однакового значення. Але реклама рідко виступає завданням маркетингової стратегії. Як правило, вона є лише частиною загальної стратегії підприємства щодо формування іміджу. Відтак, PR - це стратегія, а рек­лама - це тактика успіху. Таким чином, PR-акції мають велике значення для під­приємства: їх продуманість визначає успішне позиціонування з метою подальшого підвищення репутації суб'єкта.

Сильний і стійкий імідж може надати суттєву перевагу, особливо коли підпри­ємство незначно відрізняється на ринку від конкурентів. Уже сьогодні в Україні є приклади позитивного використання корпоративного іміджу для позиціонування товару на ринку (продукція підприємств «Торчин продукт», «Оболонь», «Злагода», Дніпропетровського маслоекстракційного заводу, концерну «Стирол» тощо). Пока­зово, що сформований позитивний імідж підприємства є запорукою не тільки мит­тєвого успіху, а й далекоглядних перспектив.

Завдяки сформованому стійкому іміджу підприємства в ієрархічному ринко­вому середовищі можливою стає оцінка конкурентоспроможності тих галузей і ре­гіонів, до яких воно належить. Серед безлічі показників, за допомогою яких її оці­нюють, найбільший інтерес викликає індекс Дансбі-Уіллінга, який надає ранговість підприємству в галузі згідно з підвищенням соціального добробуту суспільства в цілому при зростанні обсягів випуску продукції в невеликих пропорціях. Застосу­вання цього індексу може бути цілком обґрунтованим і в Україні, оскільки Держкомстат щорічно оприлюднює дані про розподіл пріоритетів серед галузей промисло­вого комплексу. Зокрема, ґрунтуючись на показники діяльності галузей, можна простежити певну закономірність. Але головною вадою показника виступає його експертний характер, адже рейтинг - це поняття імовірнісне, тобто повністю залеж­не від суб'єктивних підходів експертів, що здійснюють оцінку конкурентоспромож­ності підприємства в галузі (регіоні). Беручи до уваги специфіку діяльності вітчиз­няних підприємств в ієрархічному середовищі, варто було б застосовувати мето­дику визначення їх іміджу в дещо розгорненому варіанті з урахуванням таких показ­ників, як ємність ринку, питома вага підприємства в галузі (регіоні), пріоритетність галузі (регіону) та їх частка в промисловості України.

Таким чином, запропонована концепція становлення позитивного іміджу під­приємства в структурованому ринковому середовищі сприяє підвищенню його кон­курентоспроможності. Безумовно, створення стійкого іміджу одного підприємства ще не є показником успішної діяльності ані галузі, ані регіону. Але з одиничних елементів складається злагоджений механізм функціонування економічної систе­ми. Саме тому сьогодні вкрай важливо упроваджувати маркетинговий механізм ре­гулювання й управління діяльністю вітчизняних підприємств, для чого створено всі необхідні передумови.

4.3. Аналітична оцінкаконкурентоспроможностіпідприємства на ринку

На відміну від оцінки конкурентосп­роможності товару, методика оцінки кон­курентоспроможності підприємства (КС) має імовірнісний характер і є інтеграль­ною. Вона заснована на експертній марке­тинговій оцінці.

Зазвичай рівень конкурентоспроможності підприємства пропонується визна­чати на основі аналітичного та графічного способів її оцінки.

Аналітичний спосіб оцінки конкурентоспроможності підприємства на ринку передбачає побудову матриці конкурентоспроможності в такому вигляді, як це представлено в табл. 4.1.

Таблиця 4.1

Матриця оцінки конкурентоспроможності підприємств на ринку

Інтегрований (груповий) факторний показник (I_i) кожного з підприємств-постачальників товару визначається як добуток параметричної одиничної експерт­ної оцінки підприємства-постачальника товару (g_i) і рангу аналізованого фактора (Ri) за формулою (4.1):

l_i=g_ixR_i (4.1)

Сумарна оцінка (S_i) здійснюється по всім (п) інтегрованим (груповим) фак­торним показникам для кожного з підприємств-постачальників товару на ринку (l_i) за формулою (4.2):

(4.2)

Коефіцієнт конкурентоспроможності (КС) дорівнюватиме одиниці для того підприємства, яке має найбільшу сумарну оцінку за всіма інтегрованими фак­торними показниками. Для інших підприємств він розраховуватиметься як відно­шення їх сумарної оцінки до максимального рівня сумарної оцінки підприємства-лідера.

Отже, конкурентоспроможність підприємства-лідера та інших підприємств ви­значатиметься із співвідношення (4.3):

(4.3)

Також слід зауважити, що підприємство, яке має показник конкурентоспро­можності, що дорівнює 1 (одиниці), сповідає стратегію лідера; підприємство, яке має коефіцієнт конкурентостроможності в межах від 0,9 до 1, cповідає стратегію ринкового послідовника; підприємство з коефіцієнтом конкурентоспроможності в межах від 0,5 до 0,9, сповідає стратегію ринкового претендента; а підприємство, яке має інтервальну оцінку конкурентоспроможності меншу за 0,5, є ринковим новачком.

4.4. Графічна оцінкаконкурентоспроможностіпідприємства та їїінтерпретація

Графічний спосіб представлення рів­ня конкурентоспроможності підприємства вбачається в побудові багатокутника, конкурентоспроможності на відповідній діаграмі, яка узагальнено зображена на рис. 4.3.

Підприємству, яке має найбільший рівень конкурентоспроможності, буде від­повідати багатокутник з максимальною площею (Si). Якщо проводити вісі, на яких позначаються рівні значень кожного з досліджуваних факторів (п) під рівними між собою кутами от,- (тобто питома вага кожного з факторів впливу є однаковою), то площу кожного багатокутника (S,) можна обчислити за формулою (4.4):

(4.4)

де g_i - значення і-го інтегрованого факторного показника за кожним оціню­ваним фактором підприємства.

Рис. 4.3. Побудова багатокутника конкурентоспроможності

Результати ранжирування підприємств залежно від площі багатокутників слід подавати у вигляді табл. 4.2.

Таблиця 4.2

Результати ранжирування підприємств за показником конкурентоспроможності

Практична ситуація

За даними, наведеними в табл. 4.3, необ­хідно здійснити аналіз конкурентоспроможності підприємств на основі аналітичного і графічного способів її оцінки. Значення для підприємства положення товару на ринку становить 0,08, то­варного асортименту - 0,27, виробничого потен­ціалу підприємства - 0,30, методів товароруху -0,30, можливостей збуту - 0,05.

Бальна експертна оцінка показників за п'ятибальною шкалою Лайкерта за кож­ним фактором наведена в табл. 4.3.

Поиск по сайту: