Просте капіталістичне відтворення

Просте капіталістичне відтворення означає, що вся додаткова вартість, створювана найманими робітниками, надходить в особисте споживання капіталістів і процес виробни­цтва щоразу відновлюється в незмінному масштабі. Особисте споживання капіталістів включає споживання як необхідних життєвих засобів, тобто їжі, одягу, взуття тощо, так і предметів розкоші, тобто утримання багатих особняків з чис­ленною челяддю, мисливських угідь, колекцій творів мистецтва і коштовностей тощо. Додаткова вартість, що надходить в осо­бисте споживання капіталіста, не перетворюється в додатковий капітал, і величина функціонуючого капіталу не змінюється.

Аналіз простого відтворення дає змогу з'ясувати специфіч­ні риси капіталістичних виробничих відносин. Якщо розглядати одиничний акт купівлі-продажу робочої сили, то змінний капітал виступає як вартість, авансована з власного фонду капіталіста. Створюється хибне уявлення, що капіталіст є кредитором, а робітник— його боржником. Насправді зовсім інакше: не капі­таліст позичає робітникові, а робітник авансує капіталістові свою працю.

Проте це виявляється лише тоді, коли купівля-продаж робо­чої сили розглядається не як одиничний акт, а як явище, що постійно повторюється. При цьому з'ясовується також, що змін­ний капітал є лише особливою історичною формою, в якій висту­пає фонд засобів існування робітників. Робітник одержує із но-воствореної ним вартості лише вартість своєї робочої сили, яку він і витрачає на купівлю ним же створених засобів існування у класу капіталістів. «Робочий фонд,— писав К. Маркс,— по­стійно припливає до робітника в формі засобів платежу за його працю лише тому, що власний продукт робітника постійно від­даляється від нього в формі капіталу»¹. Щоб регулярно купу­вати засоби існування, робітник знову і знову змушений прода­вати свою робочу силу капіталісту. Отже, відтворення капіталу означає також відтворення робочої сили як товару, що становить основу капіталістичних виробничих відносин.

¹ Маркс /С, Енгельс Ф. Твори, т. 23, с. 538.

Аналіз простого капіталістичного відтворення дає змогу по­бачити в ньому ще одну істотну рису. Вже повторення виробни­чого процесу в незмінних масштабах, або просте відтворення, після певного періоду неминуче перетворює будь-яку первісно авансовану вартість, яким не було б її походження, в нагрома­джений капітал, або в капіталізовану додаткову вартість. Тому, коли робітничий клас в ході соціалістичної революції експро­пріює капіталістів, він повертає собі лише те, що створено його ж працею.

Припустимо, що початкуючий капіталіст має 100 тис. дол. Припустимо також, що організоване на ці гроші виробництво щороку приносить йому 20 тис. дол. додаткової вартості. Витрачаючи щороку на особисте споживан­ня 20 тис. дол., капіталіст витратить 100 тис. дол., що функціонують як капі-тал, протягом 5 років. Проте за цей час вони повністю відновляться за рахунок додаткової вартості, одержаної капіталістом в результаті експлуата­ції робітників.

Нарешті, ще одна важлива обставина. У процесі капіталіс­тичного виробництва робітник своєю працею споживає засоби виробництва і перетворює їх у продукти з вищою вартістю, ніж вартість авансованого капіталу. Таке споживання є продуктивне споживання.

Але споживання робітника двояке. Крім продуктивного спо­живання є ще й індивідуальне споживання. Робітник витрачає свою заробітну плату на придбання необхідних йому предметів споживання. Споживання їх — це індивідуальне споживання ро­бітника. З точки зору капіталіста воно не є самоціллю. Капіта­ліст не вбачає в робітникові людину з властивими їй бажаннями і життєвими потребами. З його точки зору, робітник повинен бути готовим до роботи в черговій зміні і, крім того, повинен відтворювати потомство—майбутніх найманих робітників. Ка­піталіст зацікавлений у тому, щоб робітник споживав у межах, необхідних для відновлення його робочої сили, щоб він створю­вав йому прибуток з мінімальною витратою авансованого ка­піталу.

Водночас, слід зазначити, що в сучасних умовах, коли наука дедалі більше перетворюється в безпосередню продуктивну силу, важливе місце у відтворювальному процесі набуває відтворення науково-технічних знань. У наш час дедалі більшого значення набуває відтворення робочої сили нової, вишої кваліфікації, носії якої за своїм культурним і загальноосвітнім рівнем, а також за спеціальною підготовкою наближаються до технічної інтелі­генції. Але суспільно-класове становище пролетаріату як екс­плуатованого класу від цього не змінюється.

"Робітники так само належать капіталу, як і мертвий інстру­мент, а індивідуальне споживання робітників є складовою части­ною капіталістичного відтворення. Не маючи засобів виробни­цтва, найманий робітник прикутий невидимими, але міцними ланцюгами до класу капіталістів. «В дійсності,— писав К. Маркс,— робітник належить капіталові ще раніше, ніж він продав себе капіталістові» 1.

Отже, капіталістичне відтворення — це відтворення матеріаль­них благ, робочої сили і капіталістичних виробничих відносин: капіталіста — на одному боці суспільства, найманого робітни­ка—на другому. Тим самим відтворюються умови експлуатації.

Поиск по сайту: