Аграрні реформи

Розв'язання багатьох соціально-економіч­них проблем диктує настійну необхідність радикальних аграрних перетворень на ко­ристь селянства. Ні індустріалізація, ні раціональне розв'язання проблеми нагромадження нездійсненні без глибокого втручання в аграрні відносини.

Один з парадоксів господарського розвитку багатьох держав, які визволилися, полягає в тому, що ці країни, переважно аграр­ні і селянські, не можуть забезпечити себе продуктами хар­чування.

За даними ФАО, з 1970 по 1977 р. імпорт продовольства в країни, що розвиваються, зростав у середньому на 3,3 млрд. дол. на рік. Середньорічний приріст виробництва продуктів харчування в країнах Африки протягом 1970—1977 pp. не перевищував 1,3% порівняно з 2,7% в 1961—1970 pp., тим-часом як чисельність населення зростала щороку на 2,6%. Прогнози свід­чать, що дефіцит продовольства може стати однією з найсерйозніших про­блем світового розвитку в найближчі десятиріччя.

Потреба в аграрних перетвореннях випливає з виробничих відносин, які панують у сільському господарстві і сковують роз­виток продуктивних сил не тільки на селі, а й у масштабі всього суспільства. У розв'язанні аграрного питання з найбільшою пов­нотою зливаються об'єктивні завдання національно-визвольної революції і безпосередні потреби більшості населення країн, що розвиваються.

У галузі аграрних перетворень чітко проявляється відмінність у соціальній орієнтації країн, що визволилися. У державах, які йдуть по некапіталістичному шляху, антифеодальні аграрні ре­форми проведено найбільш послідовно і вони вже підірвали фео­дальне землеволодіння, іноземні аграрні компанії націоналізо­вано або поставлено під контроль, а кооперація, яку держава підтримує економічно й організаційно, набула значного розвитку.

Реальною альтернативою процесу капіталістичної концентра­ції в сільському господарстві, засобом переходу до економічно раціонального великого виробництва на селі в умовах країн, що розвиваються по некапіталістичному шляху, стає створення ме­режі державних господарств (на основі націоналізованих вели­ких господарств іноземних колонізаторів і місцевих землевлас­ників) і розвиток кооперації. Спільне ведення господарства відповідає виробничому і соціальному досвіду мільйонів селян. Внаслідок своєї подвійної природи общинне господарство, якщо розклад його не досяг високого ступеня, може стати перехідною формою (в умовах революційних перетворень у всій економіці) до суспільної, соціалістичної власності. Деякі країни, що розви­ваються, вже нагромадили корисний досвід кооперативного будівництва на селі, яке є однією з важливих форм розвитку по некапіталістичному шляху.

Поиск по сайту: