Фактори розвитку державно-монополістичного капіталізму

Основа розвитку державно-монополістично­го капіталізму — загострення внутрішніх суперечностей капіталістичного способу ви­робництва, і насамперед його основної су­перечності — між суспільним характером виробництва і приватною формою привласнення.

Вузькі рамки приватнокапіталістичної власності є перешко­дою для розвитку продуктивних сил. Перехід від роздробленої власності індивідуальних капіталістів до акціонерної форми, утворення монополістичних акціонерних товариств означали укрупнення масштабів капіталістичної власності. Проте для су­часних продуктивних сил потрібний вищий рівень усуспільнення виробництва. Система державно-монополістичного капіталізму об'єктивно спрямована на пристосування капіталістичних вироб­ничих відносин до потреб розвитку сучасних продуктивних сил. Але тим самим ще більше загострюються антагоністичні супе­речності капіталізму.

Поглиблення основної суперечності капіталізму як фактор розвитку державно-монополістичного капіталізму виявляється таким чином. В умовах науково-технічної революції конкуренція і гонитва за прибутком змушують постійно збільшувати розміри застосовуваного капіталу і масштаби виробництва. Отже, неми­нуча подальша централізація капіталу для функціонування сучасних підприємств. Акціонерна форма підприємств давала ра­ніше і деякою мірою дає тепер можливість концентрувати капітал для розширеного відтворення. Проте в сучасних умовах розміри приватномонополістичного капіталу часто-густо недостатні для розширення виробництва на базі найновішої техніки. Розширене відтворення капіталу неможливе без участі держави. Імперіа­лістична держава асигнує великі кошти для проведення наукових робіт у державних установах і підтримання приватних наукових досліджень. Для розширення промислового виробництва потрібні нові джерела енергії, сировини. І знову-таки на допомогу моно­поліям приходить держава.

¹ Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і ма­теріали» с. 268.

Монополії дедалі більше перекладають на державу функцію створення й розширення так званої «інфраструктури» — комплек­су підприємств, які обслуговують різні галузі господарства (бу­дівництво доріг, мостів, електростанцій, ліній зв'язку тощо), без чого неможливе функціонування сучасного виробництва.

Монополії намагаються покласти на державу витрати для підтримання збиткових, але необхідних їм галузей виробництва і транспорту (судноплавство, залізничний транспорт тощо). Дер­жава викупає в приватних монополій збиткові і нерентабельні підприємства і навіть цілі галузі. Витрати на експлуатацію цих підприємств вона покриває за рахунок платників податків.

Конкурентна боротьба між монополіями на світовому ринку, яка невпинно загострюється, зумовлює необхідність фінансуван­ня і підтримки буржуазною державою зовнішньоекономічної екс­пансії монополій. Для підвищення конкурентоспроможності монополій на зовнішніх ринках держава прагне вдосконалити га­лузеву структуру економіки, підштовхує до концентрації і цент­ралізації виробництва й капіталу.

Таким чином, виникла й існує об'єктивна неминучість дер­жавного втручання в господарське життя, вимушене залучення економічних ресурсів імперіалістичної держави в процес капіта­лістичного відтворення.

Зростання державно-монополістичних процесів прискорюється 'поглибленням загальної кризи капіталізму. На сучасному етапі історичного розвитку, коли соціалізм міцно утвердився і неухиль­но розвивається в значній частині світу, правлячі кола імперіа­лістичних країн в зрощуванні сили монополій з силою держави шукають можливість для мобілізації всіх ресурсів, щоб затри­мати процес зміни співвідношення сил на світовій арені на ко­ристь соціалізму. В обстановці, коли боротьба трудящих на чолі 8 робітничим класом переходить від натиску на окремі групи «апггалістів до наступу на всю систему державно-монополістич-вого панування, коли зростають сили, які прагнуть до револю­ційної перебудови суспільства, монополії за допомогою держави Мійснюють заходи, спрямовані на те, щоб утримати трудящі маси від своїм ідейним і політичним контролем.

Розпад колоніальної системи створив нову обстановку: імпе­ріалізм втратив майже всі свої колоніальні володіння, а в краї­нах, що визволились, боротьба за національну свободу пере­ростає в боротьбу проти експлуататорських відносин (як фео­дальних, так і капіталістичних). Монополії за допомогою державно-монополістичних заходів прагнуть зберегти в країнах, які розвиваються, в нових формах своє економічне і політичне панування.

Поиск по сайту: