Визначення критичної тривалості пожежі для обраної схеми її розвитку

Розрахунок t_крj проводиться в наступній послідовності. Спочатку знаходять значення комплексу В, який залежить від об’єму приміщення та від теплоти згорання речовини, що горить:

, (2.8)

де Q – нижня теплота згоряння матеріалу, охопленого полум’ям (при розглянутій схемі), MДж/кг;

V – вільний об’єм приміщення, м³;

С_р – питома ізобарна теплоємність газу МДж/кг·К;

φ – коефіцієнт тепловтрат (від 0,2 до 0,25);

η – коефіцієнт повноти горіння, (0,95 для твердих горючих матеріалів та 0,75 для рідин).

Потім розраховується безрозмірний параметр z за формулою

, (2.9)

де Н – загальна висота приміщення, м;

h – висота робочої зони, м. У розрахунках приймаємо h = 1,8 м.

Далі визначається критична тривалість пожежі для даної j-ої схеми розвитку за кожним з небезпечних факторів:

а) за підвищенням температури:

(2.10)

де t₀ – початкова температура в приміщенні, t₀ = 20°С;

б) за втратою видимості внаслідок задимлення:

(2.11)

де α – коефіцієнт відбиття (альбедо) предметів на шляхах евакуації, приймаємо α = 0,3;

Е – початкова освітленість шляхів евакуації, лк, Е = 50 лк;

D – димоутворююча здатність матеріалу, Нп·м²·кг^–1;

в) за зниженням вмісту кисню:

(2.12)

де L_О2 – витрата кисню на спалення 1 кг матеріалу, кг·кг^–1 (задається у вихідних даних);

г) за кожним з газоподібних токсичних продуктів горіння:

(2.13)

де х – гранично припустимий вміст даного газу в атмосфері приміщення, кг·м^–3

(х_СО2 = 0,11 кг·м^–3; х_СО = 1,16·10^–3 кг·м^-3; х_HCl = 23·10^–6 кг·м^–3).

L – питомий вихід токсичних газів при згорянні 1 кг, кг·кг^–1, приймається:

– для твердих речовин = 1,51; = 0,024;

– для рідких речовин = 2,92; = 0,148.

З отриманих внаслідок розрахунків значень критичної тривалості пожежі вибирається мінімальне:

(2.14)

Необхідний час евакуації людей з даної робочої зони розглянутого приміщення розраховується з формули:

t_нб = к_б ⋅ t_кр, (2.15)

де k_б – коефіцієнт безпеки, k_б = 0,8.

Поиск по сайту: