 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
IV ДЕНЬ- облік та оцінка результатів
1. Облік посівів на середовищі Гіса: глюкозу, мальтозу, маніт, лактозу- ферментує збудник до кислоти і газу.
2. В бульйоні Хотінгера і Строгова з папірцями- утворюється індол і сірководень. Папірці змінюють колір на чорний та червоний.
3. Бактерії кишкової палички рухливі - напіврідкий агар Кларка мутний у вигляді "перевернутої ялинки".
4. Облік розгорнутої РА проводять з допомогою лупи аглютиноскопа. Аглютинація з живою культурою- грубозерниста, з вбитою- дрібнозерниста.
Реакцію вважають додатною, якщо аглютинація з грітою культурою відмічається в розведенні сироватки не нижче половини титру сироватки, а жива культура аглютинується сироваткою, розведеною не менше ніж 1:200. Титр сироватки, в якому спостерігається аглютинація з грітою культурою, повинен перевищувати розведення сироватки, в якому оглютинується жива культура, не менше ніжу 2 рази. Гріта культура аглютинується сироваткою у більших розведеннях, ніж жива - реакція додатна. Аглютинація живої культури при відсутності аглютинації грітої культури дозволяє дати від'ємну відповідь.
Для серологічної діагностики коліентериту проводять постановку РНГА. Використовують парні сироватки хворого, наростання титру О-антитіл в динаміці підтверджує діагноз захворювання. Для прискореної ідентифікації виділених культур або досліджуваного матеріалу застосовують РІФ з використанням групоспецифічних мічених сироваток, яка дає змогу отримати попередню відповідь через 1-2 год.
САЛЬМОНЕЛИ
МОРФОЛОГІЯ:
ü дрібні палички з заокругленими кінцями;
ü грамонегативні;
ü рухливі, перитрихи, мають від 8-20 джгутиків, що розміщені по всій поверхні бактеріальної клітини;
ü спор не утворюють;
ü капсул не мають;
ü мають війки, які беруть участь у харчуванні, адгезії та кон'югації бактерії.
КУЛЬТИВУВАННЯ:
ü факультативні анаероби;
ü не вибагливі до живильних середовищ;
ü добре ростуть на МПА та МПБ;
ü температура росту 37° С (від 20° С до 40° С);
ü рН середовища 5,0- 8,0;
ü елективні середовища: Ендо, Левіна, Плоскірєва, вісмут-сульфіт агар;
ü на МПА утворюють невеликі, ніжні, напівпрозорі, злегка випуклі, блискучі, голубі колонії;
ü на Ендо утворюють дрібні, безбарвні або рожеві колонії;
ü на Левіна-дрібні, безбарвні або злегка голубі колонії;
ü на Плоскірєва - дрібні і безбарвні колонії;
ü на вісмут-сульфіт агарі- дрібні та середніх розмірів, блискучі темно-чорного кольору колонії;
ü у рідких живильних середовищах ростуть з утворенням дифузної каламуті та придонного осаду, який при струшуванні зникає;
ü при первинному посіві матеріалу від хворих (випорожнення, сеча, блювотні маси, кров, жовч) часто відмічають сповільнений ріст сальмонел. Для їх нагромадження проводять посів на середовища збагачення: селенітовий бульйон, середовище Мюллера, Кауфмана.
ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА
| Матеріал на дослідження | Методи забору матеріалу |
| Кров (рання діагностика, виділення гемокультури сальмонел) | 10-20 мл беруть стерильним шприцом з ліктьової вени і засівають біля ліжка хворого у флакон з елективним середовищем: 10-20% жовчний бульйон або середовище Рапопорта, основою якого також є 10% жовчний бульйон з додаванням 1% маніту чи 2% глюкози, 1% індикатора Андреде. Флакони з середовищем Рапопорта містять поплавок, у який потрапляє газ, що дозволяє думати про нагромадження в середовищі збудників паратифів. Під час лихоманкового періоду достатньо взяти для посіву 5-10 мл крові. Після зниження температури тіла кількість бактерій у крові зменшується, тому необхідно брати 15-20 мл крові. Засівають кров у колби з середовищем у відношенні 1:10 (наприклад, 10 мл крові на 100 мл середовища). Флакони з посівом ставлять у термостат при температурі 37° С не менше восьми діб (а при виявленні L-форм- до 3-4 тижнів). При розмноженні черевнотифозних сальмонел у результаті розщеплення маніту або глюкози до кислоти відбувається почервоніння середовища. При рості паратифозних сальмонел спостерігається почервоніння бульйону і заповнення поплавка газом, який утворюється при ферментації вуглеводів. На наступний день посіви виймають з термостата, оглядають і, незалежно від ознак росту, проводять висів на щільні середовища Ендо, Плоскірєва. При відсутності росту флакони з посівом залишають у термостаті. При відсутності росту на чашках через кожні дві доби повторюють посів на диференціальні середовища. Відсутність росту після восьмої доби дозволяє дати негативну відповідь. Якщо є ріст, із підозрілих колоній виділяють чисту культуру, поміщають у термостат. Далі дослідження ведуть за загальною схемою. Якщо кров не може бути засіяна біля ліжка хворого на поживне середовище, її транспортують в лабораторію в пробірці. Сироватку відділяють від згустка, який добре подрібнюють і засівають на ті ж самі поживні середовища, що і кров. |
| Випорожнення (дослідження з перших днів дослідження і до виписки хворого із стаціонару) | Проводигься перший раз -до початку антибактеріальної терапії, а пізніше - не пізніше 48 год після закінчення антибіотикотерапії. З другого-третього тижня хвороби найбільш результативним є дослідження калу, бо в цей час черевнотифозні і паратифозні сальмонели надходять із жовчю в кишківник. 3-5 г випорожнень поміщають у баночку чи пробірку з 30% гліцериновою сумішшю. Проводять посів на диференціальні середовища Ендо, Плоскірєва, вісмут-сульфіт агар і одну з середовищ збагачення: селенітове, Мюллера або Кауфмана з наступним (через 24 год) висівом на диференціальні середовища. Таким чином, посів на диференціальні середовища проводять двічі з інтервалом в один день. Зберігати зібраний матеріал у гліцериновій суміші можна 6-8 год (краще на холоді). Метод посіву: зібраний матеріал шляхом струшування емульгують у консервуючій суміші, пізніше скляною паличкою чи трубочкою одну краплю емульсії наносять на поверхню поживного середовища в чашках Петрі та насухо втирають скляним шпателем спочатку на місці посіву, а пізніше по всій поверхні середовища. Метод дозволяє отримати ізольовані колонії. Засіяні чашки поміщають у термостат. Через 18-24 год чашки виймають з термостата, оглядають. З підозрілих колоній виділяють чисту культуру. Далі дослідження проводять за загальноприйнятою схемою. При відсутності підозрілих колоній дають негативну відповідь. |
| Сеча (дослідження з перших днів захворювання і до виписки хворого зі стаціонару, а також дослідження у здорових носіїв). | До взяття сечі зовнішній отвір сечовивідного каналу обмивають ізотонічним розчином натрію хлориду. Першу порцію сечі зливають. Після цього 20-50 мл сечі збирають у стерильний посуд і центрифугують чи відстоюють. Проводять посів сечі та осаду (центрифугують 15 хв при 3000 об/хв) на диференціальні середовища Ендо, Плоскірєва, вісмут-сульфіт агар і на одне з середовищ збагачення-селенітове, Мюллера або Кауфмана з наступним (через 24 год) пересівом на диференціальні середовища. Посіви помішають у термостат. На наступний день із підозрілих колоній виділяють чисту культуру. Далі дослідження проводять за загальноприйнятою схемою. Копрокультура (культура виділена з калу) та уринокультура (культура виділена з сечі) виділяється в кінці хвороби. Дослідження випорожнень, сечі, і жовчі проводять для підтвердження діагнозу, контролю бактеріологічного видужання при виписці реконвалесцентів і для діагностики бактеріоносійства. |
| Вміст розеол (виділення розеолокультури) | Ділянку шкіри з вираженими розеолами протирають спиртом, промивають ізотонічним розчином хлориду натрію, і стерильним скальпелем зшкрябують поверхню розеол. На скарифіковану частину шкіри наносять краплю 10-20 % жовчного бульйону, який змішується з вмістом розеол. Декілька крапель цієї суміші насмоктують пастерівською піпеткою. Тонкий кінець піпетки запаюють і відсилають у лабораторію. В лабораторії зібраний матеріал засівають на диференціальні (в чашках Петрі) і елективні середовища- 10-20% жовчний бульйон. Посіви поміщають в термостат. Далі досліджують за загальноприйнятою схемою. |
| Дуоденальний вміст | Дослідження жовчі можна проводити з перших днів захворювання, впродовж усього лихоманкового періоду і в період реконвалесценсії. Матеріал забирають натще шляхом дуоденального зондування в лікувальному закладі в стерильні пробірки, Дуодедеальний вміст, жовч з міхура і жовч з жовчовивідних шляхів, роздільно порції А, В і С відповідно. Посів можна проводити з окремих порцій із їх суміші. Сама жовч є поживним середовищем для сальмонел, тому отриману жовч інкубують в термостаті. На наступний день проводять посів на диференціальні середовища. При відсутності росту після першого висіву жовч залишають в термостаті на декілька діб, періодично проводячи висіви через дві доби, Культура, виділена із дуоденального зондування називається білікультурою. Якщо на щільних середовищах виростають підозрілі колонії, їх дослідження проводять за загальноприйнятою схемою. |
| Кістковий мозок | Збудники черевного тифу і паратифів можуть довгий час зберігатися в кістковому мозку. Для отримання вмісту кісткового мозку проводять стерильну пункцію (0,5-0,75 мл). Отриманий пунктат засівають на середовище збагачення з наступним (через 24 год) висівом на диференціальні середовища. Далі дослідження проводять за загальноприйнятою схемою |
| Блювотні маси | Забирають в об'ємі біля 100 мл. Якщо блювотні маси густої консистенції, їх розводять ізотонічним розчином хлориду натрію у відношенні 1:10. Дві-три краплі з верхнього шару засівають на диференціальні середовища і середовища збагачення. Далі досліджують за загальноприйнятою схемою. Промивні води шлунку (перші порції) і блювотні маси досліджують при токсикоінфекціях. Вони, як правило, мають кислу реакцію, тому перед посівом їх нейтралізують 5-10% розчином бікарбонату натрію (питтєва сода). Промивні води центрифугують 15 хв при 3000 об/хв і для посіву застосовують осад. Якщо неможливо відцентрифугувати промивні води - допускається посів нативного матеріалу. |
| Харчові продукти | Рідкі чи напіврідкі продукти розмішують, дві-три краплі засівають на диференціальні середовища і середовища збагачення. При дослідженні щільних продуктів стерильним шпателем чи ножем беруть 5-10 г з глибини, емульгують в ізотонічному розчині хлориду натрію або 0,1% пептонній воді у відношенні 1: 5 чи 1:10 і засівають на диференціальні середовища і середовища збагачення. Якщо виростають підозрілі колонії, далі дослідження проводять за загальноприйнятою схемою. |
| Секційний матеріал | Досліджують шматочки органів (маса 20 г): печінки, селезінки, нирок, кісткового мозку, тонкого кишківника (стінки і вмісту), а також кров і жовч. Кров і жовч набирають пастерівською піпеткою; місце введення піпетки попередньо припікають нагрітим на спиртівці скальпелем. Шматочки органів беруть стерильними ножицями і пінцетом та поміщають у стерильний посуд. Пізніше їх розтирають у стерильній ступці і проводять посів на диференціальні середовища і середовища збагачення, які забезпечують нагромадження і пригнічення росту інших мікроорганізмів. Далі дослідження ведуть за загальноприйнятою схемою. |
| Спинномозкова рідина | При менінгіальному або менінгоенцефалітичному синдромі. 3-5 мл рідини в термостаті транспортують в лабораторію оберігаючи від заморожений. |
І ДЕНЬ
· зібраний і підготовлений матеріал висівають на диференціальні середовища і середовища збагачення (селенітовий або жовчний бульйон);
· на середовище Плоскірєва і вісмут-сульфіт агар засівають у два рази більше матеріалу, ніж на середовище Ендо, бо в першому середовищі є фактори, які затримують ріст; на селенітове середовище посів проводять у відношенні 1: 5.
Поиск по сайту: