Гіпотеза у конкретному соціологічному дослідженні

Важливим складовим елементом теоретико-методологічного розділу програми конкретного соціологічного дослідження є розробка та формулювання робочих гіпотез.

Гіпотеза - це обґрунтоване наукове припущення для пояснення відношень, фактів, явищ, які безпосередньо не спостерігаються. У процесі дослідження гіпотеза має бути або підтвердженою, або спростованою. Гіпотези, що підтвердилися у дослідженні, стають теорією, збагачують науку новими знаннями, і можуть бути використані у практичній діяльності. Якщо гіпотеза виявилася спростованою, це не означає, що дослідження було марним. Отримані знання можуть стати відправними для формування нових гіпотез або для розробки нових напрямків дослідження.

Розрізняють такі основні процедури побудови гіпотез: висунення гіпотез, формулювання гіпотез та їх перевірка.

Гіпотези розробляються у два етапи: в процесі розробки програми, а також після "пілотажу" - пробного дослідження, коли гіпотези уточнюються, коректуються, доповнюються або висуваються нові.

Вимоги, що ставляться до гіпотез:

• гіпотеза не може містити понять, які не мають емпіричних індикаторів (тобто, попередньо не проінтерпретовані), інакше вона не може бути перевіреною;

• гіпотеза не повинна суперечити отриманим раніше знанням та встановленим фактам;

• гіпотеза має бути простою і не повинна містити умов, припущень, що утруднюють її розуміння;

• гіпотеза повинна бути такою, що перевіряється за існуючого рівня знань та методичних можливостей;.

• гіпотези у дослідженні повинні бути об'єднані у систему доведень висунутого пояснення.

Гіпотези класифікують за різними критеріями. Так, виходячи із завдань дослідження, розрізняють основні та неосновні гіпотези; за ступенем узагальненості виокремлюють висхідні гіпотези та гіпотези - наслідки; за порядком висунення розрізняють первинні та вторинні гіпотези. За змістом гіпотези можуть бути описові, пояснювальні та гіпотези на прогноз.

Як приклад, наведемо гіпотези, які були вироблені у соціологічному дослідженні, що проводилося в Україні на початку 90-х років УНДІ проблем молоді (нині - Інститут соціальних досліджень) "Молода сім'я України 90-х" і розраховане до 2015 року.

1. Однією з особливостей сучасної молодої сім'ї є висока матеріальна залежність від батьківської сім'ї, а саме: сумісне проживання (житлова залежність), потреба в догляді за дітьми, у забезпеченні коштами тощо.

2. Матеріальна залежність дітей від батьків посилює їхню психологічну залежність і підвищує можливість батьківського втручання (впливу) у сімейне життя молодих людей.

3. Серед дітородних установок переважає бажання мати не більше однієї дитини.

4. Формується тенденція до більш чіткої диференціації молодих сімей з низьким та високим рівнем матеріальної забезпеченості при переважанні категорії малозабезпечених.

5. Стабільність шлюбу й основні характеристики його розвитку на перших етапах існування залежать перш за все від готовності молодих людей до створення сім'ї, яка визначається багатьма факторами.

6. Передбачається існування декількох рівнів готовності молодих людей до сімейного життя: високий, середній, низький.

Гіпотетичне знання носить імовірнісний характер і потребує всебічного обґрунтування та перевірки, що і має бути досягнуто в процес і емпіричного соціологічного дослідження.

Генеральна та вибіркова сукупність у конкретному
соціологічному дослідженні. Різновиди вибірок

Всі конкретні соціологічні дослідження умовно можна поділити на дві великі групи - суцільні, коли об'єкт дослідження вивчається повністю, без будь-яких виключень, та вибіркові, коли досліджується лише певна частина об'єкта, відібрана за спеціальними ознаками, а висновки розповсюджуються на весь об'єкт. Класичними прикладами суцільних досліджень є загальнонаціональні переписи населення або референдуми. Суцільні дослідження, як правило, мають обмежене використання і застосовуються у прикладній соціології досить рідко в тих випадках, коли об'єкт дослідження представлений невеликою кількістю людей (наприклад, студенти певного вузу, працівники певного підприємства тощо).

Більшість же конкретних соціологічних досліджень носять не суцільний, а вибірковий характер. Це дозволяє забезпечити економічність досліджень та їх надійність за умов використання специфічної методики та техніки.

Розрізняють генеральну та вибіркову сукупність.

Генеральна сукупність - це вся множина соціальних об'єктів, які підлягають вивченню. Інколи генеральну сукупність називають популяцією.

Вибіркова сукупність - це частина генеральної сукупності, яка відображає та відтворює основні характеристики останньої і є її зменшеною моделлю. Наприклад, соціолог ставить за мету вивчити політичні орієнтації студентської молоді України. Генеральна сукупність визначається цілями дослідження, а це означає, що її складають усі представники студентської молоді України. Вибіркова ж сукупність визначається за допомогою математичних методів і повинна репрезентувати (представляти) за своїми основними характеристиками генеральну сукупність. Наприклад, американський Інститут суспільної думки Дж.Геллапа, опитуючи близько двох тисяч респондентів, відібраних за певними критеріями (стать, вік, освіта, прибуток, професійна приналежність, раса, місце проживання, величина населеного пункту тощо), отримує достовірні дані про все американське населення.

Вибіркове опитування значно зменшує кошторис соціологічного дослідження і скорочує терміни його проведення.

До основних видів або типів вибірки відносяться наступні.

Імовірнісна вибірка - варіант випадкової вибірки, який застосовується у випадках, коли відбір здійснюється на основі засади випадковості, що забезпечує рівні можливості кожному з елементів генеральної сукупності потрапити до вибіркової сукупності.

Найчастіше імовірнісну вибірку формують, користуючись таблицею "випадкового числа", лотерейним методом, за алфавітним списком, добором за датами народження, за прізвищами, що починаються з певної літери тощо.

Гніздова вибірка - це варіант випадкової вибірки, за яким відібрані об'єкти нагадують гнізда (кластери) більш дрібних одиниць. Гніздова вибірка має широке застосування при побудові територіальної вибірки. Після відбору невеликої кількості територіальних об'єктів (населених пунктів, районів, житлових кварталів, вулиць, будинків, під'їздів) проводиться суцільне опитування їх мешканців. Бажано, щоб розбіжності між гніздами були мінімальними, а одиниці, що їх складають, по можливості, неоднорідними, а також більша кількість малих гнізд доцільніша за малу кількість великих.

Систематична, цілеспрямована, неймовірнісна вибірка застосовується у тих випадках, коли відбір людей з генеральної сукупності здійснюється на основі заданої засади. Наприклад, при проведенні електоральних досліджень у певному регіоні вибіркова сукупність складає, припустимо, 2000 чоловік, а генеральна - 200000 чоловік. Крок вибірки визначається поділом генеральної сукупності на вибіркову. У даному випадку він дорівнює 100. Це означає, що, починаючи з будь-якого номера із загального списку (визначається довільно), опитується кожний сотий виборець.

Стратифікована, розшарована, районована вибірка застосовується у випадках, коли відбувається попередній розподіл генеральної сукупності на більш-менш однорідні частини, шари, верстви, а потім здійснюється відбір одиниць всередині цих частин.

Властивість вибіркової сукупності відтворювати основні характеристики генеральної називають репрезентативністю. Вислів "репрезентативне соціальне дослідження" означає, що вибіркова сукупність, яка досліджувалася, відображає основні параметри генеральної сукупності і є її зменшеною моделлю, а висновки дослідження вибіркової сукупності можуть бути поширені на всю генеральну сукупність.

Різниця, розходження, які об'єктивно існують між характеристиками генеральної та вибіркової сукупностей, називаються, похибкою репрезентативності.

Вірогідність похибки репрезентативності зменшується завдяки збільшенню обсягу вибірки, а також внаслідок вдосконалення процедури формування вибірки шляхом застосування математичних методів.

Поиск по сайту: