Функції соціології

Функції соціології (від лат. їипсііо - виконання, здійснення) - це роль та значення даної науки, її зовнішній вплив на систему відносин, що склалася у суспільстві.

Саме специфіка соціального знання визначає та обумовлює роль і значення даної науки у суспільстві.

Соціологія, як і будь-яка наука, є мисленням у поняттях і відрізняється від буденної свідомості логічністю, системністю, обґрунтованістю, доведеністю положень, знанням причин та наслідків. Але разом з тим саме соціологія має найтісніший зв'язок з буденною свідомістю, знанням, заснованим на "здоровому глузді". Наприклад, наркоманія, як форма девіантної поведінки молоді, перш ніж стати предметом вивчення науки соціології, має місце у реальному житті певної групи людей, і така ж поведінка належить конкретному носієві.

Ці особливості дали підставу англійському сучасному соціологу З.Бауману визначити соціологію як "поширений коментар до досвіду повсякденного життя людей".

Оскільки соціологія вивчає життя людей у взаємодії, то її поле застосування надзвичайно широке, починаючи від суто особистісних проблем і закінчуючи глобальними, що стосуються усього людства.

Саме тому кожна людина, яка живе у суспільстві, має виховувати у собі соціологічну уяву, соціологічне світосприйняття, соціологічне мислення, під якими слід розуміти складові духовного світу людини, що дозволяють вивчати соціальне в індивідуальному, загальне у конкретному, розглядати власні дії з позиції суспільного контексту, поза звичним перебігом власного життя.

У 1959 році американський вчений Р. Міллс написав працю "Соціологічна уява", у якій обґрунтував, що будь-яку подію людського життя слід розглядати з двох сторін: особистісної і суспільної. Розвиваючи цю ідею, Е. Гідденс виклад підручника з соціології розпочинає з аналізу поведінкового акту людини - пиття кави. З одного боку, - це особистісна дія індивіда, з іншого ж, -суспільна. Адже пиття кави - не просто задоволення потреби у тамуванні спраги, а певна символічна дія, нагода для спілкування. Випиваючи каву, людина несвідомо залучається до суспільних та економічних відносин, оскільки виробництво, транспортування і розподіл кави вимагають здійснення ділових операцій, укладання контрактів між виробниками, продавцями і споживачами кави. Історично кава не була природною складовою дієти західного світу, але стала нею у XIX столітті. Окрім цього, кава, містячи кофеїн, розглядається як слабкий наркотик. Але тих, хто надміру вживає каву, у західній культурі не вважають за наркоманів. У той же час, у деяких країнах терпимо ставляться до марихуани, а вживання кави, алкоголю не схвалюють. Отже, за допомогою соціологічного мислення можна дати відповідь на питання, що виникають в реальному житті людей.

Як зауважує Н. Смелзер, соціологія намагається зрозуміти, "чому люди поводяться певним чином, чому вони утворюють групи, відправляються на війну, поклоняються чомусь, одружуються, голосують" тощо. Володіння розвинутим соціологічним мисленням необхідна передумова вивчення людини у її суспільних взаємодіях.

Як і кожна наука, соціологія має функції, які випливають з її предмета. Найважливіші з них наступні:

• описова функція (дескриптивна), суть якої полягає у дослідженні соціальної реальності, результатом чого є узагальнено типова картина останньої. Соціологія спроможна "сфотографувати" об'єктивну діяльність і подати її об'єктивний "портрет";

• пізнавальна (гносеологічна) функція, яка полягає у відтворенні соціальної реальності, її усвідомленні, поясненні, накопиченні знань про соціальні процеси, що поступово призводять до можливості свідомого керування соціальними перетвореннями та соціальними змінами;

• прогностична функція, яка полягає у можливості (на підставі вивчення соціальної дійсності) виробляти наукові прогнози щодо майбутнього. Саме тому інколи дану функцію називають футурологічною. Соціологія як наука створює і узагальнює уявлення про моделі бажаного стану суспільства або окремих його структурних елементів у майбутньому, дає зважену, науково вивірену оцінку перспектив розвитку майбутнього стану прогнозованого явища;

• соціально-технологічна функція, яка зумовлює створення соціальних технологій, на основі яких може відбутися удосконалення суспільства, окремих його частин. Соціальні технології розглядаються як система засобів, необхідних для вирішення конкретних практичних завдань розвитку суспільства. У межах соціології виробляється комплекс методів, способів, організаційних заходів по впровадженню ефективних соціальних технологій у життя;

• соціально-управлінська функція, яка обумовлює теоретико-методологічну розробку та прийняття управлінського рішення. Значення даної функції особливо зростає в умовах сьогодення, коли значно посилюється потреба у цілеспрямованому впливові на соціальні процеси, зростає вага та цінність управлінських рішень на мікро і макрорівнях соціуму.

Діючи в органічній єдності, ці функції відтворюють інші, які реально відображають певні аспекти основних функцій. В тих чи інших ситуаціях вони можуть набувати статусу самостійних, але ця самостійність має досить відносний характер.

Такими похідними функціями можуть бути:

• світоглядна;

• просвітницька;

• евристична;

• прагматична або життєво-орієнтаційна.

Місце соціології у системі суспільних наук Особливості предмета соціології та її функції визначають місце даної науки у системі суспільних дисциплін. Органічно вписуючись.

У системі наукового знання соціологія вже з моменту свого народження посіла чільне місце серед загалу інших наук.

Фундатор соціології О.Конт вибудував, як відомо, класифікацію наук, починаючи від найпростішої (математики) і закінчуючи найскладнішою (соціологією). Маловідомий сучасному українцеві перший доктор соціології в Україні М.Шаповал (1882-1932 рр.) зауважував: "Після того, як значна більшість людей навчиться розуміти природу суспільної організації, коли суспільне життя стане предметом пильного вивчення, соціологія стане справою не окремих піонерів, а першою наукою, яку мусить пізнати людина".

Серед найголовніших особливостей соціології як науки слід виокремити наступні:

• соціологія є генералізуючою наукою, яка вивчає типові, родові, повторювальні у часі і просторі процеси на відміну від індивідуалізуючи наук, предметом яких є унікальні, неповторні у просторі і часі, явища. На цю відмінність соціології перший вказав американський вчений російського походження П.Сорокін. Візьмемо для прикладу два соціальні явища: Французька буржуазна революція та Велика Вітчизняна війна. Якщо історія - індивідуалізуюча наука - у вивченні даних явищ буде робити наголос на унікальному, неповторному, оригінальному, що зумовлюється специфічністю та індивідуальністю даних явищ (Велика Вітчизняна, французька буржуазна), то соціологія - генералізуюча наука - зосереджуватиме увагу на соціально типовому, повторювальному, подібному у явищах, що взято за приклад (революція, війна);

• якщо конкретні науки вивчають одну спеціальну сферу суспільства (наприклад, економіка - економічну сферу, юриспруденція - правову, політологія - політичну), то соціологія вивчає цілісні суспільні структури, а також те спільне, що притаманне кожній сфері життя суспільства, але не є предметом їх спеціального вивчення. Саме тому часто зустрічаємо такі словосполучення: соціально-економічні, соціально-політичні, соціально-правові, соціально-культурні явища, процеси, феномени тощо;

• соціологія вивчає зв'язки між різними сферами життя суспільства. Наприклад, економічні цикли - це предметна сфера економіки, а правопорушення та злочини - це сфера вивчення права. Для соціології важливим буде встановити співвідношення, що фактично виходять за межі згадуваних дисциплін. Так, соціологію буде цікавити те, як саме змінюється динаміка правопорушень, злочинів відповідно до циклів економічного розвитку;

• соціологія слугує методологією для інших гуманітарних І дисциплін. У її межах розробляється та удосконалюється методологія та методика конкретних соціологічних досліджень. Результати проведених досліджень мають широке використання в усіх суспільних дисциплінах;

• подальший розвиток соціології та інших суспільних наук, починаючи з 30-х років XX століття, обумовлює виникнення та розширення нових галузей знань: біосоціології, соціопсихології, соціоніки, соціолінгвістики, соціальної екології тощо.

Система суспільних наук являє собою систему передусім тому, що всі її структурні елементи, маючи конкретний предмет дослідження, пов'язані між собою.

Сукупність наук, що вивчають один і той же об'єкт та поєднаних між собою логічними зв'язками, спільними законами, категоріями та методами, називається міждисциплінарною матрицею.

До міждисциплінарної матриці соціологічного знання належать такі науки як філософія, історія, економіка, психологія, антропологія та інші.

Але специфіка соціології в тому, що саме соціологічне знання внутрішньо теж глибоко диференційоване і являє собою функціонально пов'язану систему.

Сукупність галузевих напрямків соціології, її окремих сфер та підсистем називається внутрішньо дисциплінарною матрицею. До неї належать: соціологія міста, соціологія культури, соціологія релігії, соціологія праці, соціологія сім'ї, етносоціологія та багато інших.

Поиск по сайту: