Структура соціологічного знання

Сучасна соціологія - це складно структурована галузь наукового знання. Є різні підходи до розуміння структури соціології. Найбільш відомим є підхід до розуміння структури соціології, започаткований Р.Мертоном - сучасним американським соціологом. За його концепцією, соціологія має трирівневу структуру.

Перший рівень - загальна соціологія або теоретична соціологія, або загальна соціологічна теорія. Вона подає абстрактно-узагальнений аналіз суспільства як такого, досліджує соціально-повні процеси, виявляє загальні закони функціонування суспільства, його окремих частин, визначає концептуальні засади соціології, в межах загальної соціології формулюються та обґрунтовуються концепції соціальної дії, соціальної взаємодії, соціального обміну, структурного функціоналізму, конфліктології тощо.

Другий рівень - соціологія конкретного суспільства, яка описується двома відносно самостійними теоретичними підсистемами:

• спеціальними соціологічними теоріями, що вивчають соціальні зв'язки між суспільством у цілому і даною сферою спільного життя, тобто, власне соціальну сферу, а також утворення людьми окремих груп, спільнот (наприклад, соціологія особистості, гендерна соціологія, соціологія міста, соціологія соціальних відхилень, соціологія адаптацій, соціологія бідності тощо);

• галузевими соціологіями, які вивчають соціальні аспекти різних видів людської діяльності, (наприклад, соціологія бізнесу, соціологія праці, соціологія освіти, соціологія релігії, соціологія політики тощо).

Спеціальні соціологічні теорії та галузеві соціології мають більш вузьку зону вжитку порівняно із загальною соціологією, тому їх інколи називають "малі соціології".

Третій рівень - рівень конкретних соціологічних (емпіричних) досліджень, які проводяться за допомогою спеціальних процедур та дослідницьких методик з метою отримання нового знання про соціальну реальність.

Досить розповсюдженим у сучасній соціології є підхід до структурування соціологічного знання з точки зору мети та завдань дослідження, згідно з яким виокремлюють:

• фундаментальну соціологію, яка спрямована на побудову самої теорії, методології, на подальший розвиток власне науки соціології;

• прикладну соціологію, спрямовану на вирішення практичних завдань, що стоять перед суспільством, та вироблення практичних рекомендацій щодо удосконалення функціонування суспільних механізмів.

У складних умовах сьогодення, коли Україна знаходиться у стані реформування, фундаментальна наука переживає не найкращі свої часи. В умовах запровадження ринкових відносин здатність до виживання демонструє переважно прикладна соціологія, причому попит на неї обмежується, як правило, ринком політичних послуг (зокрема, електоральних), а також маркетинговими дослідженнями.

Широко відомим є також підхід до структури соціології з точки зору методів та рівня отриманого знання, згідно з яким виокремлюють:

• теоретичну соціологію, яка спрямована на вивчення сутності суспільства, закономірностей його функціонування з пріоритетним значенням класифікації, систематизації, узагальнення, абстрагування тощо;

• емпіричну соціологію, яка має на меті накопичення фактичного матеріалу, аналіз документів, статистики, спостереження тощо.

З точки зору предмета вивчення розрізняють:

• макросоціологію, яка спрямована на вивчення суспільства як цілісного організму або окремих його складових (увага зосереджена на дослідженні структурних компонентів суспільства, великих соціальних груп, світових систем тощо);

• мікросоціологію, яка спрямована на вивчення повсякденного життя людини у її найближчому оточенні (у центрі уваги міжособистісні взаємодії людей з акцентом на дослідженні) особливостей поведінки, мотивацій, спілкування тощо).

Мікросоціологію ще називають інтерпресивною (пояснюючою), або гуманістичною соціологією, тому що вона спрямована на вивчення життєвого світу людини, її поведінки у малих групах.

Тема 1.2 Історія становлення соціології

Поиск по сайту: