Соціологія праці й управління і менеджмент

При розгляді взаємозв'язку соціології праці та управління з іншими науками про працю виникає ще одна важлива й актуальна проблема. Йдеться про менеджмент, його розгортання та впровадження в умовах переходу нашої країни до ринку. Причому тут ми маємо на увазі не своєрідну "моду" на менеджмент, а реальне співвідношення соціології праці та управління і менеджменту, предмети яких, безумовно, у деяких аспектах збігаються.

Як уже зазначалося, першим спробував обґрунтувати головні засади наукового менеджменту американський інженер Ф.В. Тейлор.

Система Тейлора заклала основи наукової організації праці, вимагала нової організації управління, нових обов'язків управляючих менеджерів.

Уточнимо, що ж розуміють нині під менеджментом. Нині менеджмент трактується принаймні у таких чотирьох значеннях:

> як специфічний соціальний і економічний інститут, який впливає на підприємницьку діяльність і породжує специфічний спосіб життя у ринковому суспільстві (який, наприклад, дуже відрізняється від способу життя у суспільстві розвинутого соціалізму, чому ми так важко і звикаємо д о оточуючих нас нових реалій);

> як сукупність осіб, зайнятих управлінською працею у сферах приватного та суспільного бізнесу, тобто це своєрідний клас управляючих;

> як наукова дисципліна, що вивчає проблеми управління суспільними виробництвом. У цьому плані виділяють два рівні менеджменту. З одного боку, Іде загальні теорії соціального управління, які по суті є ні чим іншим, як загальними політико-економічними чи соціально-філософськими концепціями (наприклад, теорії революції менеджерів, постіндустріального суспільства, наукового менеджменту, менеджменту людських відносин та ін.). З другого боку, це прикладні теорії організації й управління, тобто спрямовані на вироблення конкретних підходів щодо раціоналізації та удосконалення управління (наприклад, бригадні форми організації праці чи "гуртки якості"). Характерною рисою менеджменту як науки є плюралізм методологічних підходів, установок, розробка різних засобів, прийомів, способів управлінського впливу без суворої орієнтації на якусь загальну теорію. Тут увага здебільшого приділяється прикладки м соціологічним та психологічним дослідженням. Тому менеджмент часто і пов'язують з такими дисциплінами, як соціологія праці й управління, прикладна соціологія, психологія праці та ін.;

> як своєрідне мистецтво управління, поєднання керівництва виробництвом її практичних зразків ефективного управління, які становлять основу професійної кваліфікації менеджера. Тобто йдеться про формування у менеджерів і застосування ними на практиці якихось загальних засад, методів, прийомів управління, придатних для будь-якої організації (визначення цілей та завдань управління; поділ завдань на окремі операції; розподіл робіт; пошук адекватної мотивації до праці; прийняття ефективних рішень та їх реалізація тощо).

Таким чином, коли йдеться про взаємозв'язок соціології праці й управління, з одного боку, і менеджменту - з другого, то мається на увазі третє значення менеджменту (тобто менеджмент як наука управління). Соціологія праці і управління, по-перше, розглядає не тільки проблеми управління виробництвом, а й методологічні й інші аспекти функціонування і розвитку соціальних інститутів, специфіку соціально-трудових відносин, різноманітні соціальні групи в сфері праці тощо. По-друге, коли вона розглядає проблеми управління, то робить це, виходячи з найбільш широкого соціального змісту, використовуючи засади, методи, закономірності соціального управління.

Таким чином, предмети соціології праці та управління, з одного боку, і менеджменту - з другого, взаємно перехрещуються, а не знаходяться у відносинах підпорядкованості. Тобто, коли чіткіше визначити співвідношення соціології праці й управління і менеджменту, то йдеться у випадку з соціологією про соціологічні основи, підвалини менеджменту. Очевидно, вони повинні вивчатися паралельно з економічними, організаційними, психологічними, правовими та іншими підвалинами менеджменту, які потім інтегруютьсь у комплексний, менеджерський підхід до управління виробництвом. Виходячи з цього, зрозуміло, що соціологія праці й управління і менеджмент повинні розвиватися ефективно, швидко і паралельно. Причому розвиток першої повинен дещо випереджати розвиток другого, оскільки його принципи, методи, форми, якщо їх переносити із західної практики, не завжди можуть давати і дають відповідний ефект, і це цілком зрозуміло, бо специфіка соціальних процесів, тобто основа менеджменту, в нас дещо інша, відрізняється від західних традицій, західного менталітету тощо.

Отже, соціологія праці й управління йде попереду менеджменту, вивчає найбільш глибокі загальні тенденції, притаманні розвитку соціальних інститутів, соціально-трудових відносин і процесів, найважливіші методологічні принципи і методи їх регулювання. Менеджмент, використовуючи ці підходи, поєднуючи їх з підходами економічними, організаційними, правовими, психологічними та іншими, виробляє і застосовує на практиці найбільш ефективні моделі, технології, засоби, методи управління.

Тема 2.2 Соціологія політики

Поиск по сайту: