Пітирим Сорокін як найвизначніший соціолог ХХ століття

Пітирим Сорокін (1889-1968рр.) -російсько-американський вчений, внесок якого у соціологію ототожнюють із внеском М. Коперніка у природознавство. Професор Міланського університету М. Паллавічіні стверджує: "Пітирим Сорокін володів полем зору у 360° і міг зрозуміти істинне значення всієї сукупності фактів і феноменів та виявити їх справжній зв'язок".

Його перу належить багато фундаментальних праць з різних галузей соціологічної науки. Серед них: "Злочин і кара: подвиг та винагорода", "Система соціології", "Соціологія революції", "Соціальна і культурна динаміка", "Види любові та її сила", "Американська сексуальна революція", та інші. П. Сорокін подав власне тлумачення предмета соціології як генералізуючої науки, увага якої фокусується на вивченні соціально-типових, повторювальних, родових явищ, властивостей, притаманних людській взаємодії. Соціологію він визначив як науку, яка вивчає поведінку людини у середовищі собі подібних. Такі природничі науки, як хімія, фізика, біологія - це досоціальні науки, а соціологія, на думку вченого, - це надорганічна наука, оскільки вивчає світ над органіки, світ суспільності, який пов'язаний з мовою, наукою, релігією, політикою, соціальною організацією тощо. За П.Сорокіним, людина, щойно народившись, не є суб'єктом надорганіки. Стати такою можливо лише з часом, протягом тривалого процесу соціалізації, набуття навичок соціального життя, знань та умінь.

Структуруючи соціологічне знання, П. Сорокін дійшов висновку, що воно поділяється на чотири розділи:

• соціальна аналітика або соціальна анатомія, яка вивчає суспільну взаємодію як таку, закони, методи соціології тощо;

• соціальна механіка, що вивчає перебіг соціальних процесів, їх закономірності та тенденції;

• соціальна генетика, увага якої сконцентрована на вивченні еволюційних процесів у суспільстві;

• соціальна політика як суто прикладне знання, сфокусоване на вирішенні практичних завдань. Саме до соціальної політики він відносив соціальну медицину та вчення про щастя.

П. Сорокін є автором теорії соціокультурної динаміки, яка пояснює процес історичних змін, історичного розвитку та прогресу. До соціокультурної системи він відносить увесь світ надорганіки, що створений людиною, і містить такі складові: мову, релігію, науку, філософію, право, літературу, живопис, скульптуру, тобто як елементи духовної, так і матеріальної культури. Підкреслюючи єдність надорганічного світу, належну роль у ньому вчений надавав засаді цінності. Саме цінності лежать в основі будь-якої культури. Вивчаючи цінності як фундамент культури, можна здобути знання про суспільство. Процес зміни цінностей, втрата старих та заміна їх новими зумовлює прогрес цивілізації. Тріада, що визначає розвиток суспільства за П. Сорокіним: особа - суспільство -культура.

Поєднуючи макро та мікро соціологічний підхід до пояснення суспільства, П. Сорокін створив теорію соціальної стратифікації та соціальної мобільності, яка дотепер не втратила своєї актуальності. Він піддає нищівній критиці пролетарське розуміння рівності як знищення класів. "Хоча у конституціях і записано, що "всі люди рівні", тільки абсолютно наївна людина може припустити відсутність у них соціальної стратифікації" - зауважує автор.

П. Сорокін написав низку робіт із соціології екстремальних ситуацій: війни, революції, бідності.

Поиск по сайту: