Будова страхового ринку та його інфраструктура

Страховий ринок представляє собою досить складне явище, має свою внутрішню структурну будову та зовнішнє оточення. Його внутрішня будова, з одного боку, представлена суб’єктами страхового ринку, з іншого - страховими продуктами, що реалізуються. Зовнішнє оточення представлено ланками фінансової системи держави та сферою міжнародних фінансів, зв’язок з якими визначається за напрямками руху грошових потоків.

Внутрішня структурна будова страхового ринку за суб’єктами страхових відносин представлена трьома основними секторами:

1-й сектор – уповноважений орган державного нагляду за страховою компанією;

2-й сектор – структурні елементи страхового ринку – страховики страхувальники та об’єднання страховиків;

3-й сектор – елементи інфраструктури – страхові та нестрахові посередники.

Перший сектор – Департамент фінансових установ та ринків Міністерства фінансів України.

Другий сектор структурної будови страхового ринку України представлений:

- страховиками – страховими компаніями у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, державних страхових компаній;

- страхувальниками – юридичними особами, фізичними особами, фізичними особами, що займаються підприємницькою діяльністю;

- об’єднаннями страховиків – страхові бюро; страхові пули, товариства взаємного страхування, спілки, асоціації та інші об’єднання страховиків.

Страховика в Україні можна розглядати з двох позицій:

- установа, яка згідно з отриманою ліцензією бере на себе зобов’язання відшкодувати страхувальнику завданий страховий збиток або здійснити виплату страхових сум;

- структура певної організаційної форми, передбаченої законодавством даної країни.

В цілому, страхові організації різняться за багатьма ознаками, наприклад:

- за належністю (урядові, державні, акціонерні, взаємні, приватні);

- за територією діяльності (місцеві, регіональні, національні, транснаціональні або міжнародні);

- за характером роботи (такі, що здійснюють страхування життя, здійснюють інші види страхування, здійснюють виключно перестрахування);

- за спеціалізацією (спеціалізовані – здійснюють певний вид страхування, універсальні – здійснюють різні види ризикового страхування чи довгострокового страхування, перестрахувальні – здійснюють перестрахування найбільш великих та небезпечних ризиків);

- за формою власності (колективні, державні, змішані страхові організації, приватні);

- за організаційною формою (акціонерні, товариства, кооперативні тощо).

У відповідності до чинного законодавства страховиками в Україні визнаються фінансові установи, які створені у відповідних формах та у встановленому порядку отримали ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками-резидентами України.

Акціонерна форма організації страховика найбільш поширена в Україні. Створюється за допомогою централізації грошових коштів за допомогою продажі акцій. Бувають відкриті, закриті, коптивні акціонерні страхові компанії. На вітчизняному страховому ринку існують наступні форми акціонерних страхових компаній:

- закриті акціонерні страхові компанії, акції яких розповсюджуються серед засновників (переважаюча форма в Україні);

- відкриті страхові компанії, акції яких вільно продаються та купуються на фондовому ринку країни;

- кептивні страхові компанії – створюються потужними корпораціями, фінансовими групами, діяльність яких обмежується інтересами засновників.

Товариства повні, командитні, з додатковою відповідальності представлені на страховому ринку менше, ніж акціонерні. Створюються за рахунок внесків засновників. Різняться межею майнової відповідальності засновників за зобов’язаннями організації. створення страхових компаній у формі товариства з обмеженою відповідальності в Україні заборонено. В Україні існують страхові організації у вигляді таких товариств:

- з додатковою відповідальністю (господарські товариства, статутний фонд яких поділено на частки, визначені статутними документами);

- з повною відповідальністю (кожний з учасників товариства несе повну відповідальність за зобов’язаннями страхової компанії усім своїм майном);

- командитних (одні учасники несуть відповідальність за зобов’язаннями страхової компанії усім своїм майном, а інші – відповідають тільки своїм вкладом).

Державні страхові компанії – це форма організації страхового фонду державою. Формуються на підставі заснування державою або націоналізацією акціонерних страхових компаній. Як правило, функціонують в конкретному сегменті ринку (страхування експортних кредитів, медичне страхування іноземних громадян, які заїжджають в Україну, обов’язкове страхування від нещасних випадків на залізничному транспорті).

Страхувальниками в Україні можуть бути юридичні особи та громадяни (дієздатні), а також фізичні особи, що займаються підприємницькою діяльністю.

Об’єднання страховиків представлені – страховими бюро; страховими пулами, товариствами взаємного страхування, спілками, асоціаціями тощо.

Моторне (транспортне) бюро є об’єднанням страховиків, які здійснюють обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам; участь у ньому страховиків, що здійснюють страхування даного виду, є обов’язковою. Моторне (транспортне) бюро є гарантом відшкодування шкоди на території країн-членів міжнародної системи автострахування „Зелена картка”, яка спричинена власниками транспортних засобів, якщо вони надали відповідним іноземним органам страховий сертифікат „Зелена картка”, виданий Моторним (транспортним) бюро. Дане об’єднання страховиків встановлює єдиний зразок страхових полісів, свідоцтв, сертифікатів, які відображають умови договору страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. До основних завдань Моторного (транспортного бюро) відносяться:

- виконання страхових зобов’язань із обов’язкового страхування відповідальності власників транспортних засобів у разі неплатоспроможності його членів-страховиків;

- забезпечення пільг із обов’язкового страхування відповідальності власників транспортних засобів окремим категоріям автовласників за рахунок централізованих страхових резервних фондів у відповідності до умов КМУ;

- здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів у межах та за умов, що передбачені чинним законодавством.

Авіаційне бюро є об’єднанням страховиків, які приймають на страхування авіаційні ризики; участь у ньому є добровільною.

Морське бюро об’єднує страховиків, яким дозволено займатись страхуванням морських ризиків, на добровільних засадах.

Страхові пули – Ядерний пул – є обов’язковою формою об’єднання страховиків, які мають дозвіл на страхування відповідальності операторів ядерних установок за шкоду, що може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту.

Товариства взаємного страхування – є формою об’єднання громадян та юридичних осіб з метою захисту своїх майнових інтересів.

Спілки, асоціації (Ліга страхових організацій України) – об’єднання страховиків на добровільних засадах з метою захисту інтересів своїх членів та здійснення соціальних програм; не можуть займатись страховою діяльністю. Ліга страхових організацій України як добровільне недержавне неприбуткове об’єднання страховиків, заснована у 1992 р. Здійснює свою діяльність на принципах законності, відкритості, рівності її членів, компромісного вирішення питань з урахуванням інтересів всіх учасників страхових відносин, довіри та взаємодопомоги.

Третій сектор страхового ринку представлений елементами інфраструктури, до складу якої входять:

- прямі посередники – страхові агенти, що діють від імені страхової компанії; страхові брокери, що діють від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник; перестрахові брокери, що також діють від свого імені та на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник;

- непрямі посередники – здійснюють страхову експертизу, тобто ті, що професійно оцінюють страхові ризики (андерайтер) та ті, що оцінюють страхові збитки (аварійний комісар);

- нестрахові посередники – виконують роботу іншого напрямку, таку як вивчення ринку, його обслуговування, рейтингова оцінка, тощо.

Посередники на страховому ринку України існують з моменту його виникнення наприкінці 80-х років минулого століття. Вони були представлені тільки страховими агентами. Професійні страхові посередники почали з’являтись на страховому ринку в середині 90-х років ХХ століття в особі страхових брокерів. У вересні 1997 р. дев’ять професійних страхових посередників заснували Асоціацію професійних посередників України (АПСПУ).

Страхові агенти (обов’язкової реєстрації немає) – юридичні особи, для яких посередницька діяльність на страховому ринку є виключним видом діяльності (страхові агентства); інші юридичні особи, що поєднують посередницьку діяльність з іншими видами підприємництва; громадяни-підприємці, що працюють на основі агентської угоди; фізичні особи, що працюють за контрактом; страхові компанії, що мають агентські угоди з іноземними страховиками; спеціалізовані об’єднання страховиків.

Страхові брокери (підлягають обов’язковій державній реєстрації) – юридичні особи, громадяни-підприємці, представництва іноземних страхових брокерів, офіційно зареєстровані в державному реєстрі страхових брокерів України. Діяльність страхових брокерів безпосередньо регламентується Постановою КМУ № 747 від 29.04.1999 р.

Андеррайтер (оцінювач страхових ризиків) – діє від імені страховика та має право брати на страхування запропоновані ризики, визначати тарифні ставки та умови договорів страхування на основі норм страхового права.

Сюрвеєр (оцінювач страхових ризиків)– інспектор чи агент страховика, здійснює огляд майна, яке приймається на оцінку, визначає ймовірність реалізації страхового ризику.

Аварійний комісар (оцінювач страхових збитків) – встановлює причини настання страхового випадку, характер та розмір збитків, як правило займається дорожньо-транспортними пригодами.

Аджастер (оцінювач страхових збитків) – діє від імені страховика при вирішення та врегулюванні заявлених претензій страхувальників.

Диспашер (оцінювач страхових збитків) – спеціаліст у галузі морського права, який здійснює розрахунки при загальній аварії, розподіляє збитки між судном, вантажем та фрахтом.

Окрім того, в інфраструктурі страхового ринку працюють нестрахові посередники, які здійснюють консультаційні, інформаційні, рекламні, кредитно-банківські, фінансові, аудиторські, нотаріальні, біржові та інші послуги.

В інфраструктурі страхового ринку можна виділити п’ять підсистем: нормативно правову; технологічну; інформаційну; технічну; організаційну.

Поиск по сайту: