|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Сутність, причини і наслідки фінансової кризи в страховій компаніїСтраховий ринок України вже пережив дві фінансово-економічні кризи (1998 - 1999 рр. та 2008 - 2009 рр.). При цьому вплив цих криз на розвиток ринку був різним. Головна відмінність полягала в тому, що в 1998 р. страховий ринок України лише починав розвиватися. Тому падіння ринку було не дуже відчутним, зважаючи на низький рівень його розвитку в докризовому періоді. У зв'язку з цим же відновився ринок достатньо швидко і вже на кінець 1999 р. головні фінансові показники компаній перейшли докризовий рівень. Іншою відмінністю є те, що в 1998 - 1999 рр. переважна більшість страхових послуг реалізовувалася юридичним особам (менша кількість страхувальників обумовила меншу кількість страхових претензій, судових позовів за невиконання страховиками своїх зобов'язань). В 2000 - 2008 рр. страховий ринок розвивався дуже активно, збільшувалися основні фінансові показники компаній, а головне швидкими темпами стало зростати страхування фізичних осіб. Саме за цей сегмент між провідними компаніями розгорнулася основна конкурентна боротьба, страховики часто вдавалися до неякісної конкуренції (наприклад, демпінгували при формуванні страхових тарифів, укладали договори без франшизи), формували свої ринкові і фінансові стратегії на основі "планової збитковості". Завдяки дуже ризикованій ринковій і фінансовій політиці переважна більшість страхових компаній виявилися непідготовленими до фінансово-економічної кризи. Втрати страхового ринку в фінансовій кризі 2008 - 2009 рр. виявилися більш суттєвими, ніж в кризі 1998 - 1999 рр. Відповідно і відновлення ринку потребуватиме значно більшого часу. Зважаючи на сучасні теорії антикризового фінансового управління підприємством, надамо визначення фінансової кризи в страховій компанії. Фінансовою кризою страхової компанії слід вважати ситуацію незбалансованості її фінансових показників впродовж достатньо тривалого часу (три місяці і більше), що супроводжується обмеженим впливом менеджменту на фінансові відносини, що формуються в процесі управління. Відповідно до українського страхового законодавства, кризовим визнається такий стан компанії, коли вона затримує розрахунки зі страхувальниками більше трьох місяців. Але такий підхід з метою практичного управління можна вважати дуже спрощеним. По-перше, три місяці - це дуже великий термін: неможливість компанії виконати умови договору впродовж більш ніж місяця вже можна вважати ознакою її кризового стану. По-друге, окрім розрахунків зі страхувальниками у компанії є і інші кредитори (банки, покупці її облігацій, інші суб'єкти господарювання), і неможливість розраховуватися з ними також є ознакою фінансово-економічної кризи. На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або відсутність у цього підприємства потенціалу для успішного функціонування. З позиції фінансового менеджменту страхової компанії її кризовий стан полягає в нездатності здійснювати фінансове забезпечення страхових виплат і виплат по іншим (нестраховим) зобов'язанням. Імовірнісний характер діяльності страховика часто генерує можливість непередбачуваних великих фінансових втрат (як правило, через виникнення більших за очікувані страхових виплат). Як правило, до фінансової кризи в страховій компанії призводять наступні чинники, які наочно відображені на рис. 10.1. Достатньо загрозливою ситуація може стати у випадку, якщо одночасно діє не один, а декілька чинників формування фінансової кризи. В будь-якому випадку ідентифікація причин настання фінансової кризи має проводитися за усіма вказаними напрямками. Ознаками можливості настання фінансової кризи в страховій компанії можуть бути: - зменшення надходження страхових премій на протязі тривалого часу (особливо небезпечно, якщо це супроводжуватиметься одночасним зростанням страхових виплат); - затримки зі здійсненням страхових виплат (це можна прослідкувати при надмірному рівні кредиторської заборгованості по розрахунках зі страхувальниками); - зростання вкладень коштів в недостатньо ліквідні активи (наприклад, в нерухомість); - зростання витрат на обслуговування страхових операцій при відсутності адекватного зростання надходжень страхових премій; - не обґрунтоване зростання дебіторської заборгованості.
Банкрутство та ліквідація страхової компанії внаслідок викладених вище причин залишає без страхового захисту її клієнтів, що має негативні наслідки для бізнесу і соціальної сфери. Особливо при цьому слід зважати на те, що кошти клієнти виплачують наперед і повернути їх при реалізації фінансової кризи часто буває неможливо. Для того щоб визначити ознаки фінансової кризи в страховій компанії часто буває достатньо проаналізувати її фінансову звітність за два останні роки (фінансова звітність компаній оприлюднюється в Інтернеті, в газеті "Україна-Бізнес", що є офіційним виданням Ліги страхових організацій України) та вивчити матеріали відкритих видань. Але часто криза може мати прихований характер (так, виникнення криз в таких відомих закордонних страхових компаніях як AIG, ING, Fortis не спромоглися спрогнозувати і відомі рейтингові агенції"). Головні екзогенні фактори фінансової кризи до діяльності страхової компанії, то ними можуть бути: - спад кон'юнктури в економіці в цілому; - зменшення купівельної спроможності населення і підприємницького сектору (вплив цього фактору може бути вирішальним, зважаючи на те, що страхова послуга є послугою пасивного попиту); - значний рівень інфляції (або значні інфляційні очікування); - нестабільність господарського, фінансового, страхового та податкового законодавства; - нестабільність фінансового та валютного ринків (зокрема, страхові компанії дуже залежать від фінансового ринку в плані розміщення вільних коштів); - посилення конкуренції в галузі (особливо актуальним це стає з виходом на ринок іноземних страхових компаній, які часто застосовують демпінгові тарифи); - сезонні коливання попиту; - посилення монополізму на ринку (в Україні це більше притаманне страхуванню життя); - політична нестабільність у країні місцезнаходження; - конфлікти між засновниками (власниками). Вплив зовнішніх факторів кризи пов'язаний з вибором стратегії розвитку страхової компанії. Так, аналіз діяльності страховиків в докризовому періоді і під час фінансово-економічної кризи показав, що найбільших втрат зазнали страхові компанії, які в часи економічного піднесення намагалися захопити якомога більшу частку ринку не сильно рахуючись з понесеними втратами. Таку стратегію можна визначити як стратегію "планової збитковості' (перевищення витрат над доходами, яке виникає в процесі реалізації такої стратегії покривається акціонерами). Після виникнення і поширення фінансово-економічної кризи акціонери переважної більшості страховиків вже не змогли фінансувати завищені витрати і номінальна криза перетворилася в реальну. Досвід впливу фінансово-економічної кризи на страховий ринок України показав, що захистом від негативної дії наведених вище чинників може стати система раннього попередження та реагування, і в першу чергу оцінка і прогнозування змін, які відбуваються в зовнішньоекономічному середовищі. Серед ендогенних факторів фінансової кризи в страховій компанії можна визначити: - низьку якість менеджменту (в Україні достатньо небагато фахових менеджерів зі страхування, оскільки вищі навчальні заклади почали їх готувати порівняно недавно, не всі компанії мають власні системи навчання персоналу і підвищення кваліфікації); - проблеми в формуванні оптимальної організаційної структури (в даному випадку спрацьовує один з законів механіки - збільшення елементів системи з різним рівнем надійності призводить до зниження стійкості усієї системи); - низький рівень кваліфікації персоналу (в цьому напрямку проблема стикується з проблемою низької якості менеджменту і має таке саме підґрунтя, дот того ж рівень заробітної плати в страховому секторі і в докризовому періоді був невисоким); - недоліки у сфері розробки страхових послуг (і в докризовому періоді, і під час фінансово-економічної кризи вітчизняні страхові компанії пропонували клієнтам достатньо обмежений перелік страхових послуг, хоча слід відмітити певне зростання асортименту страхових послуг в останні роки); - низький рівень маркетингу в компанії (системний підхід до організації маркетингу застосовує незначна кількість українських страхових компаній); - прорахунки в інвестиційній політиці (впродовж останніх років спостерігалося зростання ризикових інвестицій в цінні папери вітчизняних підприємств, що згодом призвело до суттєвого знецінення активів страхових компаній); - проблеми з фінансуванням (такого роду проблеми можуть виникати у страхових компаній у випадку неправильного розрахунку страхових тарифів, невідповідності темпів зростання активів компанії обсягам її діяльності, при виникненні форс-мажорних обставин); - відсутність або незадовільна робота служб контролінгу (планування, аналіз, інформаційне забезпечення, контроль). Як і у інших підприємств, в страхових компаніях можна виділити три види кризи: - стратегічна криза (у компанії відсутні довгострокові фактори успіху); - криза прибутковості (перманентні збитки по страхові і нестраховій діяльності зменшують власний капітал і викликають погіршення структури балансу); - криза ліквідності (страхова компанія є неплатоспроможною через незадовільну структуру активів, тобто не може достатньо швидко генерувати великі суми готівкових коштів для розрахунків). Між вищенаведеними видами кризи існують тісні причинно-наслідкові зв'язки: стратегічна криза спричинює кризу прибутковості, яка, у свою чергу, призводить до втрати компанією ліквідності. Важливою передумовою застосування правильних антикризових заходів є ідентифікація глибини фінансової кризи. Існують три фази кризи: - фаза кризи, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню страхової компанії (за умови переведення її на режим антикризового управління); - фаза, яка загрожує подальшому існуванню страховика і потребує негайного проведення фінансової санації; - кризовий стан, який не сумісний з подальшим існуванням страховика і призводить до його ліквідації.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.01 сек.) |