Управління формуванням обов'язкових резервів з ризикових видів страхування

Компанії, які займаються ризиковим страхуванням, формують технічні резерви.

Технічні резерви - це показник, який виражає грошову оцін­ку обов'язків страховика за страховими зобов'язаннями, і одночасно - сума коштів, що с гарантією виконання зобов’язань перед страхувальниками з огляду на наявні у порт­фелі страховика договори страхування.

Технічні резерви дозволяють страховику бачити загальний обсяг відповідальності за діючими договорами страхування. Обсяг технічних резервів має бути достатній для покриття відшко­дування всіх збитків за діючими договорами страхування, навіть у випадках припинення надходжень премій за цими договорами.

Згідно з Законом України "Про страхування", українські стра­ховики, що займаються ризиковими видами страхування повинні формувати технічні резерви, які поділяються на резерв незароб­лених премій і резерв збитків.

Резерв незароблених премій - це резерв, що включає в себе частки від сум надходжень страхових платежів, які відпо­відають страховим ризикам, що не минули на звітну дату.

Резерв збитків - це зарезервовані несплачені суми стра­хового відшкодування за відомими вимогами страхуваль­ників.

В Україні для визначення резерву незароблених премій вико­ристовується метод плаваючих кварталів. Використання цього методу закріплено Законом України "Про страхування", тобто українські страховики на відміну від страховиків інших країн не мають права самостійно визначати яку методику використову­вати при проведенні розрахунку резерву незароблених премій і це в якійсь мірі сковує їх фінансову діяльність. Відповідно до За­кону України "Про страхування", величина резервів незароблених премій на будь-яку звітну дату встановлюється залежно від часток надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків), які не можуть бути меншими 80 % загальної суми надходжень страхових платежів (страхових премій, стра­хових внесків), з відповідних видів страхування у кожному місяці з попередніх дев'яти місяців (розрахунковий період) і обчислюєть­ся в такому порядку:

- частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за перші три місяці розрахункового періоду множаться на одну четверту;

- частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за наступні три місяці розрахунко­вого періоду множаться на одну другу;

- частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за останні три місяці розрахунково­го періоду множаться на три четвертих; одержані добутки додаються.

У цьому разі останній місяць розрахункового періоду буде складатися із кількості днів на дату розрахунку.

Така ж методика формування резерву незароблених премій передбачена і Положенням про порядок формування, розміщен­ня і обліку страхових резервів за видами страхування, відмінни­ми від страхування життя, але в ньому замість кварталів висту­пають місяці.

Відразу можна звернути увагу на те, що в українській мето­диці не береться до уваги ні вид страхування, ні термін дії дого­вору, ні інші суттєві умови. Це вказує на те, що дана методика є дуже приблизною і може надавати неточне значення резерву незаробленої премії і це може викривлювати фінансовий результат страхової компанії, оскільки він значною мірою залежить від того, наскільки точно поділена страхова премія на зароблену і незароблену, тобто наскільки точно обчислені суми резерву незаробленої премії. Тому у практиці західних страхових компаній особ­лива увага приділяється використанню найпридатніших методів, залежно від характеру діяльності страховика і видів страхуван­ня, які він пропонує.

Іншим обов'язковим резервом є резерв збитків. Резерви збитків можна визначити як миттєві резерви. їх формування пов'язане з тим, що між датою, коли страхувальник заявив про настання страхового випадку і заявив орієнтовну суму збитку, і випла­тою страхового відшкодування страховиком проходить певний час. На протязі цього часу страховик повинен вислати свого фахівця і з'ясувати обставини і дійсну суму збитку. Такий заяв­лений, але не оплачений збиток називається незакінченим збит­ком. На загальну суму таких збитків і створюється резерв збитків. Формування резерву заявлених, але не урегульованих збитків обумовлено специфікою страхового бізнесу. Виплата страхового відшкодування по страховій події чи ліквідація збит­ку здійснюється не відразу, а через визначений час після пред'яв­лення претензії страхувальником. По деяких видах страхування, таким як страхування будівельно-монтажних ризиків, морське страхування, страхування відповідальності, процес врегулюван­ня претензії може зайняти досить довгий період. У зв'язку з цим на суму прийнятих позовів (претензій) страхувальників страхо­вик створює резерв, призначений для фінансування заявлених, але неурегульованих остаточно збитків.

Якщо збиток заявлений, але розмір збитку не встановлений, для розрахунку приймається максимально можлива величина збитку, не перевищуючу страхову суму.

За правилами формування страхових резервів за видами стра­хування іншими, ніж страхування життя, резерв збитків об­числюється за формулою

Резерв збитків на кінець періоду = (РЗ_п + СП - СВ) · 1,03, (9.1)

де Р3_п – резерв збитків на початок звітного періоду;

СП – претензії на виплату страхових сум і страхових відшко- дувань, заявлені страхувальниками впродовж звітного періоду;

СВ – страхові виплати фактично здійснені в звітному періоді.

Множення на коефіцієнт 1,03 передбачає фінансування вит­рат, пов’язаних з врегулюванням страхових претензій. В управ­лінні технічними страховими резервами діє правило, за яким стра­овик після отримання повідомлення про страховий випадок має перевести усю суму страхової претензії з резерву незароблених премій до резерву збитків.

Страховики країн ЄС, які здійснюють ризикові види страху­вання, також формують резерви премій та резерви збитків. При цьому майже 2/3 обсягу річної премії припадає на резерв збитків, і 1/3 – на резерв премій. В Україні, навпаки, більша частка – це резерв премій. Для резерву збитків взагалі не передбачена стат­тя в балансі страхової компанії і він обліковується разом з резер­вом страхових премій, що саме по собі є неправильним.

Величина резерву збитків включає зарезервовані несплачені страхові суми та страхові відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення щодо виплати або підмови у виплаті страхової суми чи страхового відшкодуван­ня. Але в Порядку не вказано про здійснення контролю за вико­нанням даного положення, отже, його також можна визначити як суто декларативне.

Таким чином, новим напрямком, відображеним в Порядку, можна вважати лише впровадження формування резерву катаст­роф.

Величина резерву катастроф на будь-яку дату формується •іалежно від загальної величини зароблених у відповідному звітно­му періоді страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) за договорами обов’язкового страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду за такою формулою

Р_к = Р_п + З_пл · К-ПК, (9.2)

де Р_к - величина резерву катастроф на кінець звітного періоду;

Р_п - величина резерву катастроф на початок звітного періоду;

З_пл - зароблені страхові премії на початок звітного періоду;

К - відрахування у резерв катастроф у розмірі не меншому за 80 % загальної суми зароблених у звітному періоді страхових премій;

ПК - сума повернень з резерву катастроф.

Відрахування до резерву катастроф здійснюється до досягнення величини, рівної обсягу відповідальності кожного страховика - члена Пулу, визначеного загальними зборами Пулу.

Поиск по сайту: