Зміст, складові та система стратегічного управління страховою організацією

Останнім часом усе більше уваги приділяється стратегічно­му розвитку страхових компаній, що обумовило виникнення тер­міну "стратегічний менеджмент страховика", під яким можна визначити комплекс довгострокових управлінських цілей та ме­тодів, побудованих на основі наукової методології і спрямова­них на досягнення кінцевої мети створення страхової організації.

Фінансові проблеми, які виникають у суб'єктів господарюван­ня, досить часто зумовлені відсутністю у керівництва чітких стратегічних цілей розвитку, довгострокових фінансових планів та нерозумінням місії суб'єкта господарювання. Управлінські рішення, які забезпечують лише тимчасову користь і приймаються без оцінки їх наслідків для майбутнього розвитку компанії, є, безумовно, шкідливими. Тому кожна страхова компанія повинна мати стратегічну концепцію розвитку, яка б враховувала мету діяльності компанії і можливості щодо досягнення даної мети.

Ініціювати розробку стратегії має топ-менеджмент компанії, а підтримати мають акціонери, оскільки на процеси стратегіч­ного планування відволікаються значні людські та фінансові ре­сурси. Процес розроблення стратегії показаний на рисунку 3.1.

Рис. 3.1. Учасники процесу формування стратегії страхової компанії

Стратегію розглядають як комп­лексний план або програму дій на перспективу, метою виконан­ня якої є покращення позицій компанії або досягнення головної мети її діяльності. Також необхідно звернути увагу на те, що стра­тегія повинна враховувати чинники як внутрішнього, так і зов­нішнього середовищ, в яких діє компанія.

Стратегічні напрямки управління страховою компанією, та­ким чином, можна визначити як комплекс дій, спрямованих на забезпечення тривалого зростання фінансових показників шля­хом прийняття і втілення рішень в фінансовій та нефінансовій сферах, досягнення за рахунок цього конкурентних переваг на ринку і збільшення добробуту власників.

В страхових компаніях, як і в більшості інших корпорацій, що працюють в сучасному бізнес-середовищі, складається генераль­ний стратегічний план розвитку терміном не менше, ніж на 5 років.

Важливу роль у парадигмі стратегічного менеджменту відіграє диференціація видів стратегій розвитку компанії за їх рівнями. У системі цього управління виділяють звичайно три основні види стратегій: корпоративну стратегію; функціональні стратегії; стратегії окремих господарських одиниць (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Система стратегічного управління страховою компанією

Корпоративна стратегія визначає перспективи розвитку ком­панії в цілому. Вона спрямована на виконання місії компанії і найбільше комплексно забезпечує реалізацію головної мети функ­ціонування компанії - максимізацію добробуту його власників. На корпоративному рівні стратегія страхової компанії охоплює такі найважливіші питання, як вибір видів страхування, шляхи забезпечення довгострокових конкурентних переваг компанії на відповідних сегментах страхового ринку, різні форми конгломе­ратної реорганізації (злиття, поглинання), принципи розподілу всіх основних видів ресурсів між окремими стратегічними зона­ми господарювання і структурними підрозділами. Серед функціо­нальних стратегій страховика найбільш важливими є маркетин­гова і фінансові стратегії.

Стратегічні фактори конкурентної переваги фірми можна роз­поділити на фактори макросередовища (країни), інфраструкту­ри регіону та мікросередовища фірми. Наприклад, що стосується впливу інфраструктури регіону на страховий ринок, то за ста­тистичними даними переважна більшість страхових послуг реа­лізується в м. Києві та обласних центрах.

Більш складним є дос­лідження формування факторів конкурентної переваги на рівні компанії. Дуже часто компанії з приблизно однаковими початко­вими даними розвиваються по різному. У зв'язку з цим фактори мікросередовища страхової компанії є основними при формуванні її конкурентних переваг.

Напрямки реалізації даних стратегій можна відобразити за допомогою наступної схеми (рис. 3.3).

Рис. 3.3. Напрямки реалізації функціональних стратегій страхової компанії

Функціональні стратегії компанії формуються, як правило, за основними видами її діяльності в розрізі найважливіших функціо­нальних підрозділів компанії. До числа основних стратегій цього рівня відносяться: маркетингова, страхових послуг, фінан­сова, персоналу, інноваційна. Функціональні стратегії ком­панії спрямовані на деталізацію корпоративної його стратегії і на ресурсне забезпечення стратегій окремих господарських одиниць.

Стратегії господарських одиниць (бізнес-стратегії) компанії спрямовані звичайно на рішення двох основних цілей - забезпе­чення конкурентних переваг конкретного виду бізнесу і підви­щення його прибутковості. Прийняті на цьому рівні стратегічні рішення зв'язані звичайно зі створенням нових страхових послуг, розширенням або скороченням мереж збуту, інвестиціями в нові технології просування страхових послуг, обсягом відрахувань на рекламу.

3.2. Процес стратегічного планування в страховій компанії

Процес стратегічного планування розпочинається з визначення місії страхової компанії.

Під поняттям місії компанії зазвичай розуміють кінцеву мету її діяльності. Відповідно до цього, визначають три елементи місії:

- потреби споживачів в послугах, які будуть пропонуватися компанією;

- об'єкт обслуговування - сегмент ринку, на якому працюва­тиме компанія;

- комплекс дій, технологій та знань, за рахунок яких компа­нія має створювати споживчу вартість і забезпечувати потре­би своїх клієнтів.

На базі виробленої місії розробляється генеральне бачення розвитку компанії. Таке бачення розробляється мінімум на п'ять років і містить в собі наступні елементи:

- зміни в сегменті страхового ринку та їх вплив на розвиток компанії;

- зміни потреб споживачів, які компанії необхідно врахову­вати при розробці нових страхових послуг;

- поява нових сегментів ринку, які компанія може освоїти;

- формування позитивного іміджу компанії в період усього її існування.

Після формування місії і бачення розвитку компанії перехо­дять до встановлення більш конкретних цілей та орієнтовних термінів їх виконання. При цьому до стратегічних цілей страхо­вика можуть бути віднесені:

- збільшення частки компанії в реалізації своїх послуг на рин­ку в цілому або на окремому його сегменті;

- формування власної торговельної марки;

- досягнення конкурентних переваг за витратами на реалі­зацію страхових послуг;

- формування найбільш ефективних каналів реалізації стра­хових послуг;

- досягнення першості в якості кадрів.

Реалізація стратегічних цілей вимірюється зазвичай фінансо­вими показниками, до яких можна віднести:

- зростання ринкової вартості компанії;

- збільшення доходів компанії в цілому або в окремому сег­менті страхового ринку;

- зростання чистого грошового потоку компанії;

- отримання запланованої норми рентабельності.

Планування передбачає встановлення загального періоду фор­мування фінансової стратегії (1-5 років), на базі якого здійс­нюється формування стратегічних цілей операційної, фінансової та інвестиційної діяльності. На основі наведених вище процедур формується маркетингова та фінансова політика страховика.

Процес формування стратегії розвитку компанії проходить низку етапів (рис. 3.4).

Постановка цілей обов'язково має передбачати контроль за їх виконанням та терміни такого конт­ролю. Контроль за реалізацією стратегічного плану компанії не потребує використання багатьох показників (як правило їх не повинно бути більше десяти). В стратегічному управлінні вико­ристовується такий термін як "кількісні ключові показники" (від англійського Key Performance Indicator).

Key Performance Indicator (KPI) — це показники, за якими кількісно можна виміряти досягнення компанією страте­гічних цілей.

Для управління стратегією страхової компанії це можуть бути такі показники як:

1) частка компанії на страховому ринку в цілому;

2) частка компанії в окремому сегменті страхування;

3) кількість працюючих філій, представництв, точок продажу;

4) кількість штатного персоналу і страхових агентів;

5) сума додатного грошового потоку;

6) рентабельність активів;

7) рентабельність власного капіталу;

8) частка власного капіталу в джерелах фінансування;

9) рівень перестрахування;

10) рівень абсолютної ліквідності.

Рис. 3.4. Основні етапи процесу управління стратегічним

розвитком компанії

Перші чотири показники характеризують ринкову позицію компанії, а наступні шість показників її економічну і фінансову позиції.

В плані практичного управління власники компанії повинні сформулювати стратегічні цілі управління, описати їх за допо­могою КРІ і вимагати у менеджерів звітності виключно у фор­маті цих КРІ.

Будь-яка страхова компанія представляє собою відкриту сис­тему, оскільки на її розвиток, реалізацію поставлених цілей знач­ний вплив має зовнішнє економічне середовище. Висока динамі­ка основних макроекономічних показників, зв'язаних з фінансо­вою діяльністю підприємств, темпи технологічного прогресу, часті коливання кон'юнктури фінансового ринку, мінливість державної економічної політики і форм регулювання фінансової діяльності не дозволяють ефективно управляти фінансами страхової ком­панії на основі лише раніше накопиченого досвіду і традиційних методів фінансового менеджменту. У цих умовах відсутність розробленої стратегії, адаптованої до можливих змін факторів зовнішнього середовища, може привести до того, що управлінські рішення окремих структурних підрозділів страхової компанії бу­дуть носити різноспрямований характер, приводити до виникнення протиріч і зниженню ефективності фінансової діяльності загалом.

Особливого значення на формування і подальше коригування фінансової стратегії в останні роки набуває вплив чинників зов­нішньоекономічного середовища. Ефективним елементом в управлінні фінансовою стратегію в даному питанні є PEST-аналіз та експертний аналіз (аналіз експертних оцінок). PEST- аналіз показує в якому економічному середовищі працювала компанія в останні роки, і який вплив мало це середовище на отримані ком­панією показники.

Складові PEST-аналізу є такими: Р - політико-правове середовище; Е - економічне середовище; S - соціокультурне середовище; Т - технологічне середовище. РЕSТ-аналіз зовнішнього середовища, в якому діяли українські страховики в останні роки.

Безумовно, страхові компанії мають реагувати на негативі зміни в зовнішньому економічному середовищі і коригувати свої фінансові стратегії з врахуванням цих змін. Визначення завдань фінансової стратегії на майбутнє необхідно проводити за допо­могою експертних методів. Завдання фінансової стратегії стра­хової компанії з врахуванням економічної ситуації в Україні зображено у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1.

Завдання фінансової стратегії для страхової компанії з врахуванням зовнішньоекономічних умов

Поиск по сайту: