Управління активами як засіб підтримки платоспроможності страхової компанії

Багато вчених і практиків страхової справи звертали увагу на те, що одним з найважливіших напрямків забезпечення пла­тоспроможності страховика є якісне управління його активами.

Під час оцінки впливу структури активів на забезпечення платос­проможності страхових компаній необхідно мати на увазі, що активи страхових компаній частково фінансуються за рахунок власних коштів, а частково за рахунок залучених коштів та інших зобов'язань. Але зважаючи на специфіку діяльності стра­хових організацій при оцінці платоспроможності необхідно бра­ти до уваги як ті активи, що профінансовані власним капіталом (нетто-активи), так і ті, що профінансовані за рахунок коштів страхувальників та інших кредиторів (і цей постулат має бути основним при формуванні підходів до державного нагляду за пла­тоспроможністю страхових компаній).

Склад активів, які забезпечують фактичний запас платоспро­можності страховика, має законодавчо унормуватися, як і склад тих активів, що становлять покриття страхових резервів. Такий підхід застосовується, наприклад, в британському страховому законодавстві, за яким немає обмежень щодо об'єктів вкладення капіталу страховика. Обмеження стосуються тільки того, що дозволяється розглядати як активи, котрі можуть враховувати­ся при розрахунку резерву платоспроможності.

Між активами, якими представлені страхові резерви, і акти­вами, які забезпечують фактичний запас платоспроможності, має існувати зв'язок, оснований на принципі "відповідності' зобов'я­зань страховика ліквідності його активів. В першу чергу покри­ваються за рахунок грошових коштів та їх еквівалентів термі­нові зобов'язання страховика, далі за рахунок залишку грошо­вих коштів (якщо такий матиме місце) і поточних фінансових інвестицій покривається частка страхових резервів, за рахунок інших оборотних активів і довгострокових фінансових інвестицій покривається решта страхових резервів і довгострокових зобов'я­зань, за рахунок власного капіталу покривається нерухомість та інші основні засоби компанії. Схематично принцип відповідності терміновості зобов'язань ліквідності активів має такий вигляд (табл. 8.1).

Таблиця 8.1

Схема дії принципу "відповідності" в активах і пасивах страхової компанії під час визначення фактичного запасу платоспроможності

В західній практиці в процесі проведення аналітичних досліджень платоспроможності застосовується показник реальної вартості активів.

Реальна вартість активів компанії - це умовна величина, яка характеризує здатність компанії швидко перетворю­вати свої активи на грошові кошти за рахунок дисконту їх вартості.

Для того щоб визначити реальну вартість активів компанії, тобто тих активів, які швидко можуть бути перетворені на гро­шові кошти, з врахуванням особливостей складання українсь­ких фінансових звітів і з залученням закордонного досвіду, мож­на пропонувати наступні знижки і вилучення (табл. 8.2).

Таблиця 8.2

Знижки та вилучення з активів страхових компаній

Під час розрахунку їх реальної вартості

Пояснення до даної таблиці будуть наступними:

- нематеріальні активи не входитимуть в реальну вартість тому, що їх дуже важко, а часто і неможливо реалізувати;

- знижувальні коефіцієнти до основних засобів встановлю­ються відповідно до західного досвіду (окремо по нерухомості компанії та по інших основних засобах);

- знижувальні коефіцієнти до участі у капіталі інших підпри­ємств встановлюються відповідно до західного досвіду;

- запаси вилучаються повністю, оскільки було доведено, що їх участь в активах є незначною і при проведенні дослідження від них можна абстрагуватися;

- також не входять до складу реальних активів такі статті як незавершене будівництво, відстрочені податкові активи, інші оборотні і необоротні активи. Ці активи не включаються до складу реальних активів, зважаючи на те, що важко оцінити ступінь їх ліквідності;

- усі інші коефіцієнти взято інтуїтивно з врахуванням теоре­тичних джерел і ситуації на товарних і фінансових ринках;

при оцінці дебіторської заборгованості, не пов'язаної зі стра­ховою діяльністю, за браком інформації, братиметься середній знижувальний коефіцієнт 0,65.

За даними теоретичного дослідження сутності платоспромож­ності страхових компаній можна пропонувати показник загаль­ної платоспроможності страховика (ПЗП) як відношення реаль­них активів до активів, відображених за балансовою вартістю

ПЗП = Реальна вартість активів / Балансова вартість ак­тивів, (8.2)

Проведені дослідження показали, що нормальним може вва­жатися показник загальної платоспроможності компанії на рівні, не меншому за 0,7.

Дієвим способом оцінки платоспроможності страхової ком­панії є групування активів за ступенем ліквідності та зобов'я­зань за терміном погашення і порівняння відповідних груп.

Поиск по сайту: