АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Управління відносинами страховина зі страховими посередниками

Читайте также:
  1. Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління. Ведення адвокатом таких справ.
  2. Академія прокуратури України при Генеральній прокуратурі України (на правах управління).
  3. Аналіз оцінки системи управління розподілом готової продукції підприємства
  4. Антиконкурентні дії органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно - господарського управління і контролю
  5. Вибір технічних засобів та розробка технічної структури системи управління
  6. Відмінність сучасного менеджменту від традиційного управління
  7. Впровадження в діяльність страхових компаній управління на основі збалансованої системи показників
  8. Г) Адміністративних витрат, спрямовані на обслуговування та управління підприємством.
  9. Глава 52. Система управління ризиками
  10. Грудня 2013 року за завданням ДННУ «Академія фінансового управління»
  11. Державне управління інтелектуальною власністю.
  12. Державне управління охороною праці

Основними страховими посередниками в Україні є страхові агенти та страхові брокери.

Страхові агенти - юридичні або фізичні особи, які здійсню­ють посередницьку діяльність на страховому ринку від імені страховика за відповідну комісійну винагороду.

Страхові брокери - юридичні або фізичні особи, які за­реєстровані як суб'єкти підприємництва та здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на користь страхувальника. Відповідно до діючого за­конодавства, страхові брокери можуть отримува­ти комісійну винагороду лише від страхувальника.

Як правило, праця страхових брокерів використовується при реалізації складних, специфічних страхових послуг, продаж яких окрім знань в сфері страхування потребує спеціальних знань в інших сферах (наприклад, вантажоперевезення різними видами транспорту, зовнішньоекономічна діяльність, медицина тощо). Окремою ланкою є перестрахові посередники, які здійснюють посередницьку діяльність в сфері перестрахування (як правило, з компаніями-нерезидентами).

Якщо політика компанії передбачає активне використання праці страхових посередників для реалізації страхових послуг, то має бути сформована система управління відносинами стра­ховика зі страховими посередниками. Така система має включати:

- планування роботи зі страховими посередниками (бажа­но, щоб в маркетингових планах компанії відображалося, скільки компанія має отримати страхових премій за участю страхо­вих агентів і страхових брокерів);

- мотивація діяльності посередників (грошова і негрошова). Мають бути встановлені конкретні відсотки, або граничні зна­чення комісійної винагороди;

- договірні відносини (особливо це стосується договорів зі страховими брокерами, які є більш складними, ніж договори з агентами);

- система навчання (зараз страхові компанії усе більше пе­реваг віддають формуванню підходів до навчання страхових агентів відповідно до змісту страхових послуг, які надаються).

Планування роботи зі страховими посередниками починаєть­ся з аналізу надходження страхових премій в попередньому періо­ді. Оцінюється, яка питома вага страхових премій, що надійшли від страхових посередників в загальній сумі надходження стра­хових премій, та за окремими напрямками страхування. Такий же аналіз робиться і відповідно до типу страхових посередників (страхові агенти, страхові брокери, перестрахові брокери). На основі вивчення відповідних даних попереднього періоду, прогно­зування ситуації на ринку та проведення переговорів з посеред­никами формуються планові завдання на наступний рік.

Важливим є проведення перманентного аналізу в системі мо­тивації діяльності страхових посередників. В основу такої моти­вації покладено грошовий чинник, але ряд компаній застосову­ють і негрошові способи мотивації (отримання штатної посади, безкоштовне навчання, відпочинок за рахунок компанії, відряд­ження в інші країни для обміну досвідом та підвищення кваліфі­кації тощо). Достатньо часто додаткова негрошова мотивація застосовується компаніями, які здійснюють страхування життя. Чи підсумками кожного з періодів визначається обґрунтованість ставок комісійної винагороди, діючі ставки порівнюються зі став­ками, які виплачуються посередникам конкурентами.

Більш складним завданням є формування мотивації у відно­синах зі страховими брокерами. Норма, за якою страхові броке­ри можуть отримувати комісійну винагороду лише від страхувальника є дискримінаційною і суттєво ускладнює відносини між страховиком і страховим посередником (брокером), оскільки стра­ховик усе рівно в більшості випадків має забезпечити брокеру винагороду (і часто така винагорода обминає офіційні канали і не оподатковується). Окрім цього страхова компанія має постій­но доводити страховим брокерам якість своїх страхових послуг і наявність конкурентних переваг в наданні страхового сервісу.

Співпраця зі страховими брокерами може відбуватися як в індивідуальному порядку, так і на тендерній основі. Так, нещо­давно страхові брокери вивели на ринок послугу, яка раніше була доступною лише для юридичних осіб - проведення тендеру на відбір страховика для страхування ризиків фізичних осіб. Зокре­ма, на умовах тендеру страхові брокери пропонують відбирати страховиків для страхування майна і автотранспорту фізичних осіб.

Процедура співпраці між страховиком і страховим посеред­ником виглядає так. Брокер оголошує тендер на страхування того чи іншого об'єкту. Страхові компанії, які бажають прийня­ти участь у тендері спрямовують до брокера свої програми стра­хування відповідних ризиків. Брокер оцінює заявки і обирає пе­реможця, який потім і сплачує комісійну винагороду.

Існує дві моделі проведення тендерів. За першою моделлю страховий посередник створює віртуальну тендерну площадку в Інтернеті і пропонує страховикам та їх клієнтам зареєструва­тися для проведення тендеру. Клієнт заповнює анкету, в якій подається інформація про вид страхування, що його цікавить та інформацію, яка дозволяє розрахувати страховий тариф. Водно­час страховий брокер обирає страхову компанію, яка на його погляд надає найкращу пропозицію. При цьому враховується дос­від роботи з цією компанією в попередніх періодах. Якщо цей дос­від є негативним, то компанія виключається з участі у тендері.

За другою моделлю зміст процесу не змінюється, але спілку­вання проходить не в режимі "он-лайн", а за допомогою безпосе­редньо переговорів між страховиком і посередником. З клієнта­ми брокер спілкується за допомогою листів. При цьому на вимо­гу клієнта страховий посередник надає можливість ознайомитися з повними умовами договору або правилами страхування.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)