Платоспроможність страхової компанії та вимоги до її забезпечення

Сутність страхування полягає в тому, що страхові компанії приймають за визначену плату на утримання ризики інших суб'єктів підприємницької діяльності. Це робить достатньо жор­сткими умови до їх фінансових показників. В переважній більшості країн світу фінансовий стан страхових компаній є об'єктом дер­жавного регулювання.

У фінансовій теорії платоспроможність – це здатність економічного суб'єкта вчасно і повністю спла­чувати за своїми зобов'язаннями, які випливають із торгівельних, кредитних чи інших операцій грошового характеру. Отже, платоспроможність означає можливість перетворення ак­тивів, які є в розпорядженні суб'єкта, на грошові кошти. Часто таке визначення надається і щодо ліквідності.

Інколи поняття ліквідності і платоспроможності розмежову­ються.

Так, вважають, що ліквідність - це здатність компанії розраховуватися по терміновим зобов'язанням, а плато­спроможність - здатність оплачувати як вже пред'явлені претензії, так і зобов'язання, термін виконання яких ще не наступив.

Враховуючи специфіку страхової діяльності ризикових ком­паній, їм повинна бути притаманна підвищена ліквідність. Осно­ву ліквідності забезпечує якісне управління грошовими кошта­ми. Взагалі під поняттям ліквідності слід розуміти можливість компанії швидко перетворювати різноманітні активи на грошові кошти.

Страхові компанії з метою забезпечення ліквідності повинні формувати баланс між активами і зобов'язаннями і обов'язково мати певний запас грошових коштів.

Запас грошових кошів необхідний компаніям для покриття термінових страхових і нестрахових зобов'язань, а також для того, щоб покривати раптові потреби в грошових коштах.

Але покриття раптових потреб може здійснюватися в два спо­соби. На стабільних фінансових ринках, коли фінансова діяльність компанії чітко обраховується, раптові потреби в грошових кош­тах можуть перекриватися короткостроковими банківськими кредитами. Це дозволяє не порушувати структуру заданого інве­стиційного портфеля компанії і запобігати фінансовим втратам від реалізації активів зі знижкою. На нестабільних ринках потре­бу в грошових коштах, що виникає раптово, краще перекривати шляхом продажу активів. Це витікає з підвищених ставок по кре­дитам, які навіть за короткий термін викликають суттєві фінан­сові втрати.

Схематично це може бути відображено наступним чином (рис. 8.1).

Український фінансовий ринок не можна визначити як стабільний, тому україн­ські страхові компанії тримають на своїх рахунках в банках до­статньо суттєві суми грошових коштів. Але в майбутньому, після досягнення остаточної фінансової стабільності, питанню управ­ління грошовими коштами приділятиметься більше уваги, оскільки вкладення до різноманітних фінансових активів можуть давати ставку прибутку значно більшу, ніж її дають вкладення коштів до банківських депозитів.

Таким чином, під ліквідністю страхової компанії слід ро­зуміти здатність її швидко перетворювати свої активи на грошові кошти і погашати страхові і нестрахові зобов'я­зання. Платоспроможністю - це здатність страхової компанії планувати надходження грошових коштів і проведення вчасно розрахунків по зобов'язанням в нормальних умовах господарювання.

Рис. 8.1. Покриття раптової потреби в грошових коштах

в умовах стабільного і нестабільного фінансових ринків

При визначенні платоспроможності страхової компанії в Ук­раїні основним критерієм повинне виступати виконання вимог Закону України "Про страхування" (ст. 30. Платоспроможність страховиків).

Страховики зобов'язані дотримуватися таких умов забезпе­чення платоспроможності:

- наявності сплаченого статутного фонду та наявності га­рантійного фонду страховика;

- створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;

- перевищення фактичного запасу платоспроможності стра­ховика над розрахунковим нормативним запасом платоспромож­ності.

Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який зай­мається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, - 1,5 млн. євро за валют­ним обмінним курсом валюти України.

До гарантійного фонду страховика належить додатковий та резервний капітал, а,також сума нерозподіленого прибутку. Стра­ховики за рахунок нерозподіленого прибутку можуть створюва­ти вільні резерви.

Вільні резерви - це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою забезпечення платоспромож­ності страховика відповідно до прийнятої методики здійс­нення страхової діяльності.

Страховики відповідно до обсягів страхової діяльності зобов'я­зані підтримувати належний рівень фактичного запасу платосп­роможності (нетто-активів).

Фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) страхо­вика визначається вирахуванням із вартості майна (загальної суми активів) страховика суми нематеріальних активів і загаль­ної суми зобов'язань, у тому числі страхових. Страхові зобов'я­зання приймаються рівними обсягам страхових резервів, які стра­ховик зобов'язаний формувати у порядку, передбаченому цим Законом.

Фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) страхо­вика обчислюються за формулою

Фактичний запас = А - Н.а - З = ВК – Н.а, (8.1)

де А - сукупні активи страхової компанії на дату визначення;

Н.а - нематеріальні активи страхової компанії на дату визна­чення;

З - загальні зобов'язання страхової компанії на дату визна­чення;

ВК - власний капітал страхової компанії на дату визначення.

Для того, щоб компанія вважалася платоспроможною необхід­но, щоб на будь-яку дату її фактичний запас платоспроможності пе­ревищував розрахунковий нормативний запас платоспроможності.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, на будь-яку дату дорівнює більшій з визначених величин, а саме:

- перша - підраховується шляхом множення суми страхо­вих премії за попередні 12 місяців на 0,18 (останній місяць буде складатися із кількості днів па дату розрахунку). При цьому сума страхових премій зменшується па 50 % страхових премій, на­лежних перестраховикам;

- друга - підраховується шляхом множення суми страхових виплат за попередні 12 місяців па 0,26 (останній місяць буде скла­датися із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових виплат зменшується на 50 % виплат, що компенсу­ються перестраховиками згідно з укладеними договорами пере­страхування.

Формалізовано розрахунок нормативного запасу платоспро­можності можна представити так

- за преміями:

Н_п = (СП – ПП · 0,5) · 0,18,

де Н_п - нормативний запас платоспроможності, розрахований за преміями;

СП - сума премій, які надійшли у звітному періоді;

ПП - премії, передані до перестрахування.

- за виплатами

Н_п = (ВП - ВПП · 0,5) · 0,26,

де Н_п - нормативний запас платоспроможності, розрахований за виплатами;

ВП - сума виплат, здійснених страховиком у звітному періоді;

ВПП - сума виплат, компенсованих перестраховиками.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює страхування життя, на будь-яку дату дорівнює вели­чині, яка визначається шляхом множення загальної величини резер­ву довгострокових зобов'язань (математичного резерву) на 0,05.

Загальна величина резерву довгострокових зобов'язань (ма­тематичного резерву) дорівнює сумі резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів), які визначаються на будь-яку дату окремо за кожним договором страхування життя.

Якщо страхова сума за окремим об'єктом страхування пере­вищує 10 % суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів та страхових резервів, страховик зобов'язаний укласти договір перестрахування.

Існують законодавчі вимоги до забезпечення платоспромож­ності страхової компанії - формування мінімального статутно­го капіталу, формування гарантійного капіталу, забезпечення перевищення фактичного запасу платоспроможності над норма­тивним розрахунковим.

Схожий механізм визначення рівня платоспроможності стра­хових компаній застосовується і в країнах ЄС. Там також перед­бачається, що платоспроможною є компанія, яка має відповід­ний розмір статутного, гарантійного фондів, і у якої фактичний запас платоспроможності є вищий за нормативний розрахунко­вий. Головна відмінність полягає у визначенні нормативного за­пасу платоспроможності.

Досвід фінансово-економічної кризи. В докризовому періоді більшість вітчизняних страхових компаній звітували про високі показники платоспроможності. Але вже на початку 2009 р. вели­ка кількість страховиків зіткнулися з проблемами забезпечення своєчасних і в повному обсязі страхових виплат. Вкладення кош­тів в ненадійні і спекулятивні активи (такі, наприклад, як акції вітчизняних підприємств), неотримання грошей з банківських депозитів і зменшення притоку грошей за новими договорами страхування - усі ці фактори негативно вплинули на платоспро­можність страховиків. Отримати короткостроковий кредит в бан­ку в кризовому періоді також було достатньо важким завдан­ням. Отже, фінансово-економічна криза виявила суттєві вади в управлінні платоспроможністю і спонукала шукати нові підходи до такого управління, як на рівні компаній, так і на рівні держави (мається на увазі регулювання платоспроможності страховиків з боку державних органів нагляду). Слід зазначити, що невід­повідність методів управління платоспроможністю страхових компаній для нових умов господарювання (йдеться про кризовий і посткризовий періоди) спостерігається не тільки в Україні, а і в багатьох інших країнах світу (як в розвинених, так і в тих, що розвиваються).

В докризовому періоді в Європейських країнах (в тому числі і в Україні) діяла система оцінки платоспроможності страховиків, яка мала назву Solvency 1. Українська система оцінки платоспро­можності страховиків є спрощеним варіантом Solvency 1). При цьому і в Україні, і в Європейському Союзі до оцінки платоспро­можності не входили такі важливі питання як:

- оцінка якості активів, що представляли страхові і вільні резерви;

- оцінка адекватності страхових резервів узятті на себе зо­бов'язанням (загальна сума);

- оцінка відповідності страхового портфелю компанії сфор­мованим резервам (як за розміром резервів, так і за структурою їх розміщення);

- оцінка рівня реальної капіталізації страхової компанії.

Вже на початку фінансово-економічної кризи європейські екс­перти з державного нагляду за страховою діяльністю зробили висновок про те, що діюча система Solvency 1 ніяк не попередила фінансову кризу. Більшість страхових компаній, які напередодні фінансово-економічної кризи виконували усі вимоги Solvency 1, мали фінансові труднощі, коли економіка стала розвиватися у кризовому напрямку. Це обумовило потребу в формуванні нової системи оцінки платоспроможності страховиків Solvency 2 на основі досвіду управління страховими компаніями в кризових умовах. Детально про перспективи оцінки і управління платосп­роможності страховиків в рамках нової системи йтиметься у ос­танньому підрозділі теми.

Поиск по сайту: