|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Процес реорганізації, санації і ліквідації страхової компаніїРеорганізація, санація і ліквідація страховика регламентуються страховим законодавством і законодавством про банкрутство України. Питаннями реорганізації, санації і ліквідації страховика займається Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг в Україні. Державна комісія має право призначити проведення примусової санації страховика у разі: - невиконання ним зобов'язань перед страхувальниками протягом трьох місяців; - недосягнення ніш визначеного законом розміру статутного фонду; - настання інших випадків, визначених чинним законодавством України. Примусова санація передбачає: - проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страховика, в тому числі обов'язкової аудиторської перевірки; - визначення Державною комісією управляючої особи, без згоди якої не може здійснюватися фінансове, господарське і кадрове управління страховиком; - встановлення заборони на вільне користування майном страховика та прийняття страхових зобов'язань без дозволу особи призначеної Комісією; - встановлення обов'язкового для виконання графіка здійснення розрахунків із страхувальниками; - прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію страховика. Ліквідація страховика здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Реорганізація страховика за рішенням Державної комісії передбачає: - реорганізацію у страхового посередника відповідно до нормативних актів, що регулюють діяльність страхових посередників; - об'єднання кількох страховиків із визначенням порядку передачі страхових зобов'язань за умови погодження на це власників страховиків; У залучення до числа учасників страховика інших страховиків (у тому числі іноземних страховиків) за умови проведення ними розрахунків за зобов'язаннями та боргами страховика, строк сплати яких уже настав. Під час ліквідації страховика у разі, коли учасники страховика прийняли таке рішення і страховик не має зобов'язань перед страхувальниками, Державна комісія приймає рішення про виключення страховика з Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків). Ліквідація страховика, що має зобов'язання перед страхувальниками, у разі визнання його банкрутом здійснюється у порядку, визначеному законом про банкрутство. Виключення страховика з державного реєстру суб'єктів підприємницької діяльності органами державної влади і органами місцевого самоврядування у зв'язку з його ліквідацією або реорганізацією здійснюється тільки після внесення відповідних змін у Єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків). Реорганізація страховика (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) проводиться у порядку, визначеному чинним законодавством України, з урахуванням особливостей по забезпеченню правонаступництва щодо укладання договорів страхування, встановлених Державною комісією. Зокрема, при проведенні реорганізації страховика шляхом приєднання до страховика правонаступника переходять усі права і обов'язки страховика, що приєднується (в тому числі і за договорами страхування). Згідно з законодавством України про банкрутство існують наступні особливості проведення банкрутства страховиків: 1. В процесі розгляду справи про банкрутство страховика учасником провадження у справі про банкрутство визнається державний орган у справах нагляду за страховою діяльністю. 2. Заява про порушення справи про банкрутство страховика може бути подана в господарський суд боржником, кредитором або іншим уповноваженим на це державним органом. 3. Продаж майна страховика-боржника як цілісного майнового комплексу здійснюється в процедурі санації за правилами, встановленими для інших суб'єктів. Під час здійснення ліквідаційної процедури цілісний майновий комплекс страховика може бути проданий тільки у разі згоди покупця взяти на себе зобов'язання страховика-банкрута за договорами страхування, за якими страховий випадок не настав до дня визнання страховика банкрутом. 4. Покупцем цілісного майнового комплексу страховика може бути тільки страховик. 5. У разі продажу цілісного майнового комплексу страховика у процедурі санації до покупця переходять всі права та обов'язки за договорами страхування, за якими на дату продажу майна страховика страховий випадок не настав. 6. У разі визнання господарським судом страховика банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури всі договори страхування, укладені таким страховиком, за якими страховий випадок не настав до дати прийняття зазначеного рішення, припиняються, за винятком випадків, передбачених частиною третьою цієї статті. 7. Страхувальники за договорами страхування, дії яких припиняються на підставах, передбачених частиною шостою цієї статті, мають право вимагати повернення частини виплаченої страховику страхової премії пропорційно різниці між строком, на який був укладений договір страхування, і строком, протягом якого фактично діяв договір страхування, якщо інше не передбачено законодавством. 8. Страхувальники за договорами страхування, за якими страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, мають право вимагати виплати страхової суми. 9. У разі визнання господарським судом страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури вимоги кредиторів четвертої черги підлягають задоволенню у такому порядку: - в першу чергу - вимоги кредиторів за договорами обов'язкового особистого страхування; - в другу чергу - вимоги кредиторів за іншими договорами обов'язкового страхування; - в третю чергу - вимоги інших кредиторів-страхувальників, V тому числі вимоги, передбачені частиною сьомою цієї статті; - в четверту чергу - вимоги інших кредиторів. С анація - це процес фінансового оздоровлення, який забезпечується за допомогою заходів впливу на фінансову, інвестиційну і операційну складові діяльності підприємства. Наслідками санації повинні стати покращення фінансового стану страхової компанії і підвищення її конкурентоспроможності на ринку. Покращення фінансового стану (стану платоспроможності і прибутковості) можна віднести до тактичних цілей санації, а підвищення платоспроможності - до стратегічних. Основною особливістю проведення санації в страхових компаній є те, що головною її метою є відновлення стану, коли компанія зможе безперебійно розраховуватися по зобов'язанням перед страхувальниками. Зокрема, коли санація розпочалася на вимогу Держкомфінпослуг, на початковому етапі складається графік здійснення розрахунків зі страхувальниками. Розробляти заходи по підвищенню прибутковості і платоспроможності необхідно в комплексі і при цьому необхідно пам'ятати, що діяльність страхової компанії поділяється на страхову і нестрахову. По страховій діяльності компанії важливо дослідити зміни в страхових преміях, страхових виплатах та інших витратах (витратах на ведення справи). Нормальним вважається стан, коли збільшення виплат і витрат на ведення справи відбувається разом зі збільшенням страхових премій, ненормальним вважається стан, коли зростання усіх видатків супроводжується зменшенням надходження страхових премій. В процесі проведення розслідування в даному напрямку необхідно з'ясувати причини зменшення надходжень страхових премій і розподілити їх на ті, на які компанія має вплив, і на ті, на які такий вплив є обмеженим. Наприклад, компанія може мати вплив на асортимент страхових послуг, що пропонується клієнтам, їх вартість, а вплив на зниження загального рівня ділової активності в країні є обмеженим. Якщо компанія має відокремлені філії або підрозділи необхідно проаналізувати роботу кожного з них. В санаційних цілях окремі з них, які тривалий час збиткові, можуть бути закриті. Такі заходи викликають зменшення сукупних витрат компанії. Необхідно співставити витрати на ведення справи по періодах і провести структурний аналіз витрат. Мета таких дій - знайти можливість зменшення витрат по окремим напрямкам. Достатньо детально повинна проводитися перевірка оплати праці мережі агентів, оскільки можуть мати місце зловживання керівництва при оплаті їх праці. Якщо розмір страхових виплат перевищує або наближується до величини страхових премій необхідно перевірити якість актуарних розрахунків компанії. Для цього можна залучити спеціалістів з інших компаній або спеціалізованих філій. Також в даному випадку необхідно перевірити політику перестрахування компанії. Можливо розмір власного утримання не відповідає фінансовим можливостям компанії. Закінчуватися робота повинна складанням плану формування фінансового результату від страхової діяльності на наступний період. Робота з інвестиціями і джерелами їх формування при проведенні санації здебільшого стосується відновлення платоспроможності компанії. Така робота повинна починатися з проведення інвентаризації усіх активів компанії. Необхідно перевірити: 1. Наявність основних засобів і відповідність їх вартості, вказаній в документації; 2. Наявність довгострокових фінансових вкладень і відповідність їх вартості, вказаній в документації; 3. Наявність короткострокових фінансових вкладень і відповідність їх вартості, вказаній в документації; 4. Наявність короткострокової і довгострокової дебіторської заборгованості (особлива увага приділяється вартості відображення, причинам виникнення і можливості стягнення). Під час призначення санаційної програми на вимогу менеджменту або акціонерів перевірка може проводитися як внутрішня або як зовнішня (за домовленості зацікавлених сторін). Якщо санація починається з подання Держкомфінпослуг, то призначається проведення комплексної перевірки аудиторською фірмою (зовніш няперевірка). Після проведення інвентаризації активів проводиться інвентаризація зобов'язань. Зобов'язання розподіляються на страхові і не страхові, після чого складається графік їх погашення по термінам. Наступним етапом складається план реалізації активів, кошти від яких можуть бути спрямовані на погашення зобов'язань. Складається план надходження коштів у відповідності до плану погашення зобов'язань. Якщо коштів є недостатньо, то планується надходження коштів з внутрішніх джерел: - отримання короткострокових позик банку; - проведення емісії акцій; - продаж дебіторської заборгованості (факторинг); - отримання фінансової допомоги на здійснення страхових виплат від інших страхових компаній. Слід зазначити, що дуже важливим є з'ясування компанією необхідності самостійного визначення ознак фінансової кризи і початку санаційних заходів. Оскільки, якщо санація починається з подання Держкомфінпослуг, то вступає в силу важлива умова, яка суттєво зменшує мобільність компанії в проведенні санаційних заходів, а саме: встановлення обмеження на вільне користування і розпорядження майном страхової компанії. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.009 сек.) |