Процес реорганізації, санації і ліквідації страхової компанії

Реорганізація, санація і ліквідація страховика регламентують­ся страховим законодавством і законодавством про банкрутство України.

Питаннями реорганізації, санації і ліквідації страховика зай­мається Державна комісія з регулювання ринків фінансових по­слуг в Україні.

Державна комісія має право призначити проведення примусо­вої санації страховика у разі:

- невиконання ним зобов'язань перед страхувальниками про­тягом трьох місяців;

- недосягнення ніш визначеного законом розміру статутно­го фонду;

- настання інших випадків, визначених чинним законодав­ством України.

Примусова санація передбачає:

- проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страховика, в тому числі обов'язкової аудиторської перевірки;

- визначення Державною комісією управляючої особи, без згоди якої не може здійснюватися фінансове, господарське і кадрове управління страховиком;

- встановлення заборони на вільне користування майном стра­ховика та прийняття страхових зобов'язань без дозволу особи призначеної Комісією;

- встановлення обов'язкового для виконання графіка здійснення розрахунків із страхувальниками;

- прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію стра­ховика.

Ліквідація страховика здійснюється в порядку, передбачено­му чинним законодавством України.

Реорганізація страховика за рішенням Державної комісії пе­редбачає:

- реорганізацію у страхового посередника відповідно до нор­мативних актів, що регулюють діяльність страхових посеред­ників;

- об'єднання кількох страховиків із визначенням порядку пере­дачі страхових зобов'язань за умови погодження на це власників страховиків;

У залучення до числа учасників страховика інших страховиків (у тому числі іноземних страховиків) за умови проведення ними розрахунків за зобов'язаннями та боргами страховика, строк сплати яких уже настав.

Під час ліквідації страховика у разі, коли учасники страховика прийняли таке рішення і страховик не має зобов'язань перед стра­хувальниками, Державна комісія приймає рішення про виключен­ня страховика з Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків).

Ліквідація страховика, що має зобов'язання перед страхуваль­никами, у разі визнання його банкрутом здійснюється у порядку, визначеному законом про банкрутство.

Виключення страховика з державного реєстру суб'єктів підпри­ємницької діяльності органами державної влади і органами місце­вого самоврядування у зв'язку з його ліквідацією або реоргані­зацією здійснюється тільки після внесення відповідних змін у Єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків).

Реорганізація страховика (злиття, приєднання, поділ, виділен­ня, перетворення) проводиться у порядку, визначеному чинним законодавством України, з урахуванням особливостей по забез­печенню правонаступництва щодо укладання договорів страху­вання, встановлених Державною комісією.

Зокрема, при проведенні реорганізації страховика шляхом приєднання до страховика правонаступника переходять усі пра­ва і обов'язки страховика, що приєднується (в тому числі і за договорами страхування).

Згідно з законодавством України про банкрутство існують наступні особливості проведення банкрутства страховиків:

1. В процесі розгляду справи про банкрутство страховика учасником провадження у справі про банкрутство визнається державний орган у справах нагляду за страховою діяльністю.

2. Заява про порушення справи про банкрутство страховика може бути подана в господарський суд боржником, кредитором або іншим уповноваженим на це державним органом.

3. Продаж майна страховика-боржника як цілісного майнового комплексу здійснюється в процедурі санації за правилами, вста­новленими для інших суб'єктів.

Під час здійснення ліквідаційної процедури цілісний майновий комплекс страховика може бути проданий тільки у разі згоди по­купця взяти на себе зобов'язання страховика-банкрута за догово­рами страхування, за якими страховий випадок не настав до дня визнання страховика банкрутом.

4. Покупцем цілісного майнового комплексу страховика мо­же бути тільки страховик.

5. У разі продажу цілісного майнового комплексу страховика у процедурі санації до покупця переходять всі права та обов'яз­ки за договорами страхування, за якими на дату продажу майна страховика страховий випадок не настав.

6. У разі визнання господарським судом страховика банкру­том і відкриття ліквідаційної процедури всі договори страхуван­ня, укладені таким страховиком, за якими страховий випадок не настав до дати прийняття зазначеного рішення, припиняються, за винятком випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

7. Страхувальники за договорами страхування, дії яких при­пиняються на підставах, передбачених частиною шостою цієї статті, мають право вимагати повернення частини виплаченої страховику страхової премії пропорційно різниці між строком, на який був укладений договір страхування, і строком, протя­гом якого фактично діяв договір страхування, якщо інше не пе­редбачено законодавством.

8. Страхувальники за договорами страхування, за якими стра­ховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та відкриття лік­відаційної процедури, мають право вимагати виплати страхової суми.

9. У разі визнання господарським судом страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури вимоги кредиторів четвер­тої черги підлягають задоволенню у такому порядку:

- в першу чергу - вимоги кредиторів за договорами обов'язко­вого особистого страхування;

- в другу чергу - вимоги кредиторів за іншими договорами обов'язкового страхування;

- в третю чергу - вимоги інших кредиторів-страхувальників, V тому числі вимоги, передбачені частиною сьомою цієї статті;

- в четверту чергу - вимоги інших кредиторів.

С анація - це процес фінансового оздоров­лення, який забезпечується за допомогою заходів впливу на фінансову, інвестиційну і операційну складові діяльності підприємства.

Наслідками санації повинні стати покращення фінансового стану страхової компанії і підвищення її конкурентоспроможності на ринку. Покращення фінансового стану (стану платоспромож­ності і прибутковості) можна віднести до тактичних цілей санації, а підвищення платоспроможності - до стратегічних.

Основною особливістю проведення санації в страхових ком­паній є те, що головною її метою є відновлення стану, коли ком­панія зможе безперебійно розраховуватися по зобов'язанням пе­ред страхувальниками. Зокрема, коли санація розпочалася на вимогу Держкомфінпослуг, на початковому етапі складається графік здійснення розрахунків зі страхувальниками.

Розробляти заходи по підвищенню прибутковості і платосп­роможності необхідно в комплексі і при цьому необхідно пам'я­тати, що діяльність страхової компанії поділяється на страхову і нестрахову. По страховій діяльності компанії важливо досліди­ти зміни в страхових преміях, страхових виплатах та інших вит­ратах (витратах на ведення справи). Нормальним вважається стан, коли збільшення виплат і витрат на ведення справи відбувається разом зі збільшенням страхових премій, ненормальним вважається стан, коли зростання усіх видатків супроводжується зменшенням надходження страхових премій.

В процесі проведення розслідування в даному напрямку необхідно з'ясувати причини зменшення надходжень страхових премій і роз­поділити їх на ті, на які компанія має вплив, і на ті, на які такий вплив є обмеженим.

Наприклад, компанія може мати вплив на асортимент страхових послуг, що пропонується клієнтам, їх вартість, а вплив на зни­ження загального рівня ділової активності в країні є обмеженим.

Якщо компанія має відокремлені філії або підрозділи необхід­но проаналізувати роботу кожного з них. В санаційних цілях ок­ремі з них, які тривалий час збиткові, можуть бути закриті. Такі заходи викликають зменшення сукупних витрат компанії.

Необхідно співставити витрати на ведення справи по періо­дах і провести структурний аналіз витрат. Мета таких дій - знай­ти можливість зменшення витрат по окремим напрямкам.

Достатньо детально повинна проводитися перевірка оплати праці мережі агентів, оскільки можуть мати місце зловживання керівництва при оплаті їх праці.

Якщо розмір страхових виплат перевищує або наближується до величини страхових премій необхідно перевірити якість актуарних розрахунків компанії. Для цього можна залучити спеціа­лістів з інших компаній або спеціалізованих філій. Також в даному випадку необхідно перевірити політику перестрахування ком­панії. Можливо розмір власного утримання не відповідає фінан­совим можливостям компанії.

Закінчуватися робота повинна складанням плану формуван­ня фінансового результату від страхової діяльності на наступ­ний період.

Робота з інвестиціями і джерелами їх формування при прове­денні санації здебільшого стосується відновлення платоспромож­ності компанії.

Така робота повинна починатися з проведення інвентаризації усіх активів компанії.

Необхідно перевірити:

1. Наявність основних засобів і відповідність їх вартості, вка­заній в документації;

2. Наявність довгострокових фінансових вкладень і відпо­відність їх вартості, вказаній в документації;

3. Наявність короткострокових фінансових вкладень і відпо­відність їх вартості, вказаній в документації;

4. Наявність короткострокової і довгострокової дебіторсь­кої заборгованості (особлива увага приділяється вартості відоб­раження, причинам виникнення і можливості стягнення).

Під час призначення санаційної програми на вимогу менеджмен­ту або акціонерів перевірка може проводитися як внутрішня або як зовнішня (за домовленості зацікавлених сторін). Якщо сана­ція починається з подання Держкомфінпослуг, то призначається проведення комплексної перевірки аудиторською фірмою (зовніш ­ няперевірка).

Після проведення інвентаризації активів проводиться інвента­ризація зобов'язань. Зобов'язання розподіляються на страхові і не страхові, після чого складається графік їх погашення по термінам.

Наступним етапом складається план реалізації активів, кош­ти від яких можуть бути спрямовані на погашення зобов'язань. Складається план надходження коштів у відповідності до плану погашення зобов'язань. Якщо коштів є недостатньо, то плануєть­ся надходження коштів з внутрішніх джерел:

- отримання короткострокових позик банку;

- проведення емісії акцій;

- продаж дебіторської заборгованості (факторинг);

- отримання фінансової допомоги на здійснення страхових виплат від інших страхових компаній.

Слід зазначити, що дуже важливим є з'ясування компанією необхідності самостійного визначення ознак фінансової кризи і початку санаційних заходів. Оскільки, якщо санація починаєть­ся з подання Держкомфінпослуг, то вступає в силу важлива умо­ва, яка суттєво зменшує мобільність компанії в проведенні сана­ційних заходів, а саме: встановлення обмеження на вільне корис­тування і розпорядження майном страхової компанії.

Поиск по сайту: