ВИСНОВКИ. Становище дипломатичного представництва і його співробітників на території іноземної держави пов'язане з певними складнощами і можливими небезпеками

Становище дипломатичного представництва і його співробітників на території іноземної держави пов'язане з певними складнощами і можливими небезпеками.

Тому згодом, і особливо в умовах визнання та поваги суверенної рівності держав, склалася певна система правових положень, мета яких - забезпечити сприятливі умови діяльності дипломатичним представництвам і їхнім співробітникам.

Цю систему правових положень прийнято називати дипломатичними імунітетами і привілеями. При цьому під імунітетом розуміється вилучення дипломатичного представництва і його співробітників із сфери дії юрисдикції (карної, цивільної, адміністративної) держави перебування, а під привілеями - наділення співробітників дипломатичного представництва певними пільгами і перевагами в порівнянні з іншими іноземними громадянами.

Відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 p., розрізняють дві категорії дипломатичних імунітетів і привілеїв. Перша категорія визначає обсяг імунітетів і привілеїв, що стосуються, в основному, помешкань дипломатичних представництв, друга - їхніх глав і співробітників, тобто, особисті імунітети і привілеї.

В числі найважливіших імунітетів помешкань дипломатичних представництв варто назвати недоторканність помешкань, недоторканність архівів і документів представництв (навіть якщо вони перебувають за межами помешкань представництв), недоторканність офіційної кореспонденції представництв.

У ряді джерел називається ще "фіскальний імунітет", під яким розуміється звільнення помешкань дипломатичних представництв (у тому числі орендованих) від різних податків, зборів і мит. Проте видається, що це-скоріше, привілей, ніж імунітет.

У числі найважливіших привілеїв дипломатичних представництв можна назвати свободу зносин дипломатичного представництва зі своїм урядом та іншими органами своєї держави, свободу користування всіма засобами зв'язку, в тому числі шифрованими і за посередництвом кур'єрів, право користування прапором і емблемою своєї держави на помешканнях представництва, включаючи резиденцію глави представництва і його транспорт, митні привілеї (звільнення від мита на предмети офіційного користування), а також позачергову і гарантовану відправку та одержання різноманітної кореспонденції.

Особисті імунітети і привілеї визначають права і переваги співробітників дипломатичних представництв. Проте вони не для всіх однакові і їхній обсяг залежить від того становища, яке співробітник займає в дипломатичному представництві.

У числі найважливіших особистих імунітетів, відповідно до Конвенції 1961 p., є недоторканність особи. Цей імунітет поширюється, насамперед, на главу дипломатичного представництва, а також на членів дипломатичного персоналу (дипломатів). Особистість дипломатів недоторканна і це виражається в тому, що їх не можна піддати арешту або будь-якому іншому насильству чи образі.

Держава перебування дипломата повинна всіма засобами захистити його від подібних явищ і ставитися до нього з належною повагою. До інших особистих імунітетів дипломата відносяться недоторканність його житла, його паперів, кореспонденції, майна і транспорту, імунітет від юрисдикції держави перебування (карної, цивільної, за винятком ряду випадків, та адміністративної). Дипломати також користуються фіскальним імунітетом, але це, як уже зазначалося, скоріше, відноситься до привілеїв. У числі особистих привілеїв дипломата варто назвати митні привілеї (звільнення від митних податків, мит, зборів та оглядів), податкові привілеї (звільнення від усіх податків, зборів, мит), а також звільнення від будь-яких повинностей (трудових, адміністративних, військових).

Глави дипломатичних представництв, крім перерахованих привілеїв, користуються, як уже зазначалося, правом тримати прапор своєї держави на своїй резиденції і транспорті. Подібними імунітетами і привілеями користуються також і члени сімей дипломатів, що мешкають разом із ними.

Члени адміністративно-технічного персоналу дипломатичного представництва і члени їхніх сімей, відповідно до Конвенції 1961 p., якщо вони є громадянами держави, яка їх акредитує, і не мешкають постійно в країні перебування, користуються правом особистої недоторканності, недоторканності житла, імунітетом від карної юрисдикції, звільненням від податків, зборів і повинностей та деякими митними привілеями. Під час виконання ними службових обов'язків на них також поширюється імунітет від цивільної та адміністративної юрисдикції.

Члени обслуговуючого персоналу під час виконання службових обов'язків користуються імунітетом, але тільки стосовно дій службового характеру. Вони також звільняються від податків, зборів і мит із заробітку. Підсумовуючи вищевикладене, підкреслимо, що за останні півстоліття дипломатичне право зазнало кардинальних змін та перетворень.

Конвенція 1961 р. має велике значення для розвитку сучасного дипломатичного права, вона помітно зміцнила інститут дипломатичних привілеїв та імунітетів, а кодифікація останніх прислуговується консолідації міжнародного правопорядку і забезпеченню правової основи відносин між державами, на якій повинна базуватися їх співпраця. Чітка регламентація норм інституту привілеїв та імунітетів покликана запобігати конфліктним ситуаціям у відносинах між державами, сприяти взаєморозумінню, активній і плідній співпраці між ними, а також зміцненню міжнародного правопорядку в цілому. Втім, сучасний динамічний розвиток міжнародних відносин переконливо свідчить, що наявності комплексу міжнародно-правових норм у сфері дипломатичних імунітетів нині замало, особливого значення набуває необхідність удосконалення міжнародно-правової бази в напрямі забезпечення її послідовного і неухильного дотримання усіма державами.

Поиск по сайту: