АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Висновки. 1. Керування є одним з найважливіших понять для цілеспрямованих систем, що природнім чином пов'язане з постановкою цілей: власне можливість втручання

Читайте также:
  1. ВИСНОВКИ
  2. ВИСНОВКИ
  3. ВИСНОВКИ
  4. ВИСНОВКИ
  5. Висновки
  6. Висновки
  7. Висновки
  8. Висновки
  9. ВИСНОВКИ
  10. Висновки
  11. Висновки

1. Керування є одним з найважливіших понять для цілеспрямованих систем, що природнім чином пов'язане з постановкою цілей: власне можливість втручання, вибору, наявність альтернативних варіантів забезпечує варіативний характер процесу керування, тобто можливість обрання варіанту дій, що провадить до мети. Керування забезпечує необхідний рівень стійкості системи у процесах взаємодії її з зовнішнім середовищем та взаємодій всередині самої системи. За способом керування системи поділяються на керовані ззовні, самокеровані та з комбінованим керуванням. Процеси самоорганізації та організаційного керування змінюють не лише структуру системи, але й можуть змінювати оточення системи.

2. Складні системи мають ряд специфічних властивостей, основними серед яких є емерджентністьнаявність у складної системи властивостей, що не можуть бути виведені з відомих властивостей елементів, які входять до її складу та синергізмефективність сумісного функціонування елементів системи вища, ніж сумарна ефективність ізольованого функціонування цих же елементів. Характерним для складних систем є наявність обмежень на здійснення призначення, в результаті чого проблема пошуку «найкращого» розв'язку перетворюється у проблему знаходження прийнятного розв'язку.

3. Щоб реалізувати призначення моделі, недостатня лише її наявністьмодель повинна бути достатньою мірою узгодженою з середовище. Модель є скінченною, оскільки вона відображає оригінал лише скінченною множиною відношень, та ресурси моделювання є скінченними. Модель завжди відобра­жає оригінал, а оскільки вона є скінченна, відображає лише головні, найсут­тєвіші ефекти, та має обмеження на ресурси моделювання. Основна від­мінність між пізнавальними та прагматичними моделями полягає в тому, що пізнавальне моделювання відображає те, що існує, а прагматичненеіснуюче, але таке, що бажано (і можливо може бути) досягнути.

4. Основними відмінностями між моделлю та дійсністю є скінченність, спрощеність та наближеність моделі. Модель подібна до об'єкта-оригіналу скінченною кількістю відношень — що й є аспектом скінченності реальних моделей. Спрощення є сильним засобом виявлення головних ефектів в явищі, що досліджується. Окрім того, спрощення моделі пов'язане з необхідністю оперування з нею. З двох моделей, що однаково добре описують явище, зазвичай простіша виявляється ближчою до дійсної природи явища, що вивчається. Якщо за допомогою моделі досягається попередньо визначена ціль, то вона є адекватною відносно об'єкта, що моделюється. Подібність моделі до оригіналу завжди неповна, тобто модель лише приблизно відображає деякі властивості оригіналу. Внаслідок цього реальна система може мати різноманітні гомоморфні моделі, які між собою не будуть ізоморфними.

5. Основна функція моделі — це засіб пізнання. Відповідно до неї розрізняються наступні похідні функції моделей: засіб осмислення дійсності; засіб спілкування; засіб навчання та тренування; інструмент прогнозування; засіб постановки та проведення експериментів.

2. Класифікація моделей проводиться за різними класифікаційними ознаками: ступінь визначеності, область зміни параметрів та змінних моделі, фактор часу, засоби опису та оцінки, природа моделей.

Питання для самоперевірки:

1. Що таке керування?

2. Як поділяються системи за способом керування?

3. Які особливості має процес структурної адаптації порівняно з самоорганізацією?

4. Які типи систем існують відносно ступеня свободи при реалізації ними своїх функцій?

5. У чому полягає суть властивостей емерджентності та синергізму в складних системах?

6. Які особливості можуть мати відкриті системи?

7. Які обмеження на здійснення системами свого призначення належать до внутрішніх?

8. У чому суть зовнішніх обмежень на здійснення системами свого призначення?

9. У чому полягає пізнання за допомогою моделювання?

10. Що таке аналогія та яким чином вона використовується в моделюванні?

11. Дайте визначення поняття «модель».

12. Який сенс моделювання з точки зору пізнання?

13. У чому сенс моделі як прагматичного засобу?

14. Розкрийте основні відмінності між моделлю та дійсністю.

15. Чому модель є простішою за оригінал? Що означає адекватність моделі?

16. Які основні види подібності моделі до оригіналу існують?

17. 10. Дайте визначення поняття «ізоморфізм» та приведіть приклад ізоморфних систем.

18. В чому сенс гомоморфного відображення?

19. Опишіть структуру взаємозв'язків між системою, моделлю та дослідником.

20. У чому полягають основні функції моделей систем?

21. У чому полягає різниця між детермінованими та стохастичними моделями?

22. Як класифікуються моделі за областю зміни параметрів?

23. Які основні риси нормативних моделей?

24. У чому полягає різниця між предметними та знаковими моделями?

25. Яке значення для моделювання мають знакові системи?


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)