Про затримання і взяття під варту неповнолітнього негайно сповіщаються його батьки чи особи, які їх замінюють

1. Щодо неповнолітнього підозрюваного може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених гл. 18 КПК. Про застосування щодо нього запобіжного заходу у виді нагляду див. ст. 493 КПК.

2. Обираючи щодо неповнолітнього запобіжний захід, суд, окрім загальних підстав, повинен також ураховувати його вікові та психологічні особливості.

Відповідно до ст. 37 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1989 р. і ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 р., міститься положення про те, що «арешт, затримання чи тюремне ув'язнення дитини здійснюється згідно з законом та використовується лише як крайній захід і протягом якомога більш короткого відповідного періоду часу».

Згідно з п. 13.2 «Пекінських правил» утримання під вартою до суду за можливістю має замінюватись іншими альтернативними заходами. Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України від 26 квітня 2001 р. «Про охорону дитинства» за-тримання та арешт неповнолітніх застосовується як винятковий захід і тільки у випадках та порядку, встановлених законом. Про затримання дитини відповідні органи негайно повідомляють батьків чи осіб, які їх замінюють, а також органи прокуратури. Забороняється утримання дитини в одному приміщенні з дорослими затриманими, арештованими чи засудженими особами.

Підстави затримання неповнолітнього є такими ж самими, як і для дорослих.

3. Під час підготовчого провадження справи про кримінальне правопорушення, вчинене неповнолітнім, суддя повинен з'ясувати, чи немає підстав для зміни, скасування або обрання запобіжного заходу. Особливо виважено слід підходити до обрання неповнолітньому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. При цьому необхідно враховувати, що такий запобіжний захід може застосовуватися лише у виняткових випадках, коли це зумовлено тяжкістю злочину (тяжкий або особливо тяжкий злочин), у вчиненні якого підозрюється неповнолітній. Приймаючи рішення з цього питання, суд має дослідити обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу, - стан здоров'я неповнолітнього, його сімейний і матеріальний стан, стосунки з батьками, дієвість існуючого контролю за його поведінкою, вид діяльності, місце проживання, дані про попередні судимості, соціальні зв'язки, схильності, спосіб життя, поведінку під час провадження у цьому або іншому кримінальному провадженні, наявність чинників, обставин чи визнання ним моральних цінностей, які дозволяють про-гнозувати його поведінку. Зазначені обставини можуть з'ясовуватися шляхом опитування батьків, опікунів, піклувальників, представників адміністрації за місцем роботи чи навчання неповнолітнього тощо.

4. У мотивувальній частині рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту слідчий суддя чи суд повинен зазначити, чому конкретний випадок взяття під варту неповнолітнього розглядається як винятковий і чому інші запобіжні заходи не забезпечать запобігання спробам, зазначеним у ст. 177 КПК.

5. Про затримання і взяття під варту неповнолітнього під час досудового провадження батьків чи осіб, які їх замінюють, мають сповіщати органи досудового розслідування або прокурор, а під час судового провадження - суд.

6. У місцях попереднього ув'язнення неповнолітніх утримують окремо від дорослих. У виняткових випадках, з метою запобігання порушенням режиму в камерах, де тримають неповнолітніх, допускається санкції прокурора тримання не більше двох дорослих, які вперше притягаються до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, що не є тяжкими та особливо тяжкими (абз. З ч. 2 ст. 8 Закону України від ЗО червня 1993 р. «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 6 лютого 2003 р.). Неповнолітніх заборонено тримати в одиночних камерах. У разі виникнення загрози їх життю вони переводяться до іншої маломісної або загальної камери (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про попереднє ув'язнення»).

Поиск по сайту: