Відбуття покарання або смерть засудженого не є перешкодою для перегляду справи в інтересах його реабілітації

5. У разі пропущення строку, встановленого частинами першою третьою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк. Заява про перегляд судового рішення залишається без розгляду, якщо особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, а також якщо в поновленні строку відмовлено. Питання про поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рішення або про залишення заяви без розгляду вирішується судом без виклику учасників судового провадження та за результатами розгляду постановляється відповідна ухвала.

1. Заява до Верховного Суду України про перегляд судового рішення у кримінальних справах, що набрало законної сили, з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 445 КПК, подається протягом трьох місяців із дня: а) ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд; б) ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 445 КПК, якщо воно ухвалено пізніше.

Слід зазначити, що жодних часових обмежень щодо постановленого судового рішення, прийнятого до ухвалення рішення, про перегляд якого подається заява і на яке посилається заявник на підтвердження підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 445 КПК, законом не встановлено. Із наведеного випливає, що таким судовим рішенням, яке набрало законної сили, може бути будь-яке рішення суду касаційної інстанції, за умови застосування останнім того закону про кримінальну відповідальність, положення якого в наступному застосовано неоднаково.

2. Заяву про перегляд судового рішення у кримінальній справі, що набрало законної сили, на підставі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом, може бути подано протягом трьох місяців із дня, коли особі, на користь якої ухвалено рішення міжнародною судовою установою, надійшло повідомлення про набуття цим рішенням статусу остаточного. Порушення цих строків за відсутності клопотання про їх поновлення виключає допуск справи до провадження у Верховному Суді України. Цей строк обчислюється із дня, наступного за тим, коли особі стало достовірно відомо про набуття зазначеним рішенням статусу остаточного згідно із нормами міжнародного та національного законодавства.

Зазначимо, що відповідно до ст.ст. 5, 6,1, 11 Закону України від 23 лютого 2006 р. № 3477-ІУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» сповіщення про прийняття рішення Європейським судом з прав людини, його переклад, оприлюднення та засвідчення автентичності перекладу, а також надсилання стислого викладу рішення і повідомлення про набуття ним статусу остаточного здійснюється органом представництва. При цьому органом представництва, тобто органом, відповідальним за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо реалізації Закону України від 31 травня 2005 р. № 784 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є Міністерство юстиції України через Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини. Дата отримання повідомлення від органу представництва чи безпосередньо від міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, особою, на користь якої ухвалено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, є часом, який і слід рахувати таким, із якого особі стало достовірно відомо про набуття рішенням статусу остаточного.

3. Перегляд виправдувального вироку, ухвали про закриття справи, інших судових рішень, якщо внаслідок такого перегляду може бути погіршено становище засудженого, на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 445 КПК, допускається лише за умови, що заява про перегляд таких судових рішень надійшла протягом установлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, але не пізніше одного року з дня постановлення такого судового рішення. При цьому строк давності притягнення до кримінальної відповідальності це передбачений нормами ст. 49 КК певний проміжок часу після вчинення злочину, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Передумовою такого звільнення, відповідно до п.п. І5 ч. 1 ст. 49 КК, є вчинення особою злочину невеликої або середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину відповідно до вимог ст. 12 КК. Віднесення злочину до певної групи за ступенем тяжкості, в свою чергу, визначається відповідною санкцією статті (частиною статті) КК, за якою кваліфіковано вчинений цією особою злочин. Відповідно до наведених положень закону особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо із дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

3) п'ять років у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

4) десять років у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п'ятнадцять років у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Інші особливості перебігу строків давності та їх застосування визначено у частинах 2-5 ст. 49 КК.

Таким чином, заява про перегляд виправдувального вироку, ухвали про закриття справи, інших судових рішень, в яких ставиться питання про погіршення становища засудженого (або може бути погіршено), на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 445 КПК, може бути допущена лише за наявності сукупності таких умов: а) заява надійшла протягом установлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності; б) заява надійшла не пізніше одного року з дня постановлення виправдувального вироку, ухвали про закриття справи чи інших судових рішень.

4. Відбуття покарання або смерть засудженого не є перешкодою для перегляду Верховним Судом України судового рішення, що набрало законної сили, з будь-якої із підстав, визначених ст. 445 КПК, в інтересах його реабілітації.

5. Строк для подання заяви про перегляд судових рішень, встановлений частинами 1-3 ст. 447 КПК, є процесуальним і за наявності поважних причин його пропуску та за умови, що про це надійшло клопотання, може бути поновлений відповідно до ч. 5 цієї статті. Відсутність клопотання про поновлення пропущеного строку або відмова у його поновленні, відповідно до ч. 5 ст. 447 КПК, тягне за собою залишення заяви без розгляду, про що колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановляє відповідну ухвалу.

Під поважними причинами пропуску строку про перегляд судових рішень слід розуміти неможливість особи звернутися у зв'язку з хворобою, перебуванням її у відрядженні чи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), вручення засудженому, який перебуває під вартою, копії заяви про перегляд судового рішення мовою, якою він не володіє, тощо.

При цьому строк не вважається пропущеним, якщо заяву до закінчення терміну здано на пошту, передано особі, уповноваженій її прийняти, а у разі, коли заявником є особа, яка тримається під вартою або знаходяться в медичному чи психіатричному стаціонарі, - якщо заяву до закінчення терміну здано адміністрації місця попереднього ув'язнення, медичного або психіатричного стаціонару (абз. З п. 10 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 р. № 15 «Про судову практику застосування статей 400-11-400-18 Кримінально-процесуального кодексу України»).

Поиск по сайту: