Стаття 390. Усунення присяжного

1. Присяжний може бути усунутий від подальшої участі в судовому розгляді кримінального провадження у таких випадках:

у разі невиконання присяжним обов'язків, передбачених частиною другою статті 386 цього Кодексу;

за наявності обгрунтованих підстав вважати, що присяжний у ре­зультаті незаконного впливу втратив неупередженість, необхідну для ви­рішення питань кримінального провадження відповідно до закону.

2. Присяжний може бути усунутий від подальшої участі в судовому розгляді кримінального провадження за ініціативою головуючого рішен­ням більшості від складу суду присяжних, яке приймається в нарадчій кімнаті та оформлюється мотивованою ухвалою.

3. У разі усунення присяжного до складу суду включається запасний присяжний, після чого судовий розгляд продовжується, або, у разі від­сутності запасного присяжного, здійснюється відбір нового присяжного в порядку, передбаченому цим параграфом, після чого судове провадження розпочинається з початку.

1. Коментована стаття передбачає підстави та порядок усунення присяж­ного від подальшої участі в судовому розгляді кримінального провадження.

2. Підставами для усунення присяжного є: 1) невиконання присяжним обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 386 КПК; 2) наявність обґрунтованих підстав вважати, що присяжний у результаті незаконного впливу (зустрічі та бесіди з родичами та друзями обвинуваченого, потерпілого, іншими учасниками про­цесу, ознайомлення з письмовими матеріалами провадження тощо) втратив не­упередженість, необхідну для вирішення питань кримінального провадження відповідно до закону.

3. Присяжний може бути усунутий від подальшої участі в судовому роз­гляді кримінального провадження за ініціативою головуючого рішенням біль­шості від складу суду присяжних. Таке рішення приймається в нарадчій кімнаті та оформлюється вмотивованою ухвалою.

4. У випадку усунення присяжного до складу суду включається запасний присяжний, після чого судовий розгляд продовжується.

5. Якщо відсутній запасний присяжний, то здійснюється відбір нового присяжного в порядку, передбаченому параграфом 2 глави ЗО КПК. Після від­бору нового присяжного судове провадження розпочинається з початку.

Стаття391. Порядок наради і голосування в суді присяжних

1. Нарадою суду присяжних керує головуючий, який послідовно ста­вить на обговорення питання, передбачені статтею 368 цього Кодексу, про­водить відкрите голосування і веде підрахунок голосів.

2. Усі питання вирішуються простою більшістю голосів. Головуючий голосує останнім.

3. Ніхто із складу суду присяжних не має права утримуватися від голо­сування, крім випадку, коли вирішується питання про міру покарання, а суддя чи присяжний голосував за виправдання обвинуваченого. У цьому разі голос того, хто утримався, додається до голосів, поданих за рішення, яке є найсприятливішим для обвинуваченого. При виникненні розбіжнос­тей про те, яке рішення для обвинуваченого є більш сприятливим, питан­ня вирішується шляхом голосування.

Кожен із складу суду присяжних має право викласти письмово окрему думку, яка не оголошується в судовому засіданні, а приєднується до матеріалів провадження і є відкритою для ознайомлення.

5. У випадку, коли серед більшості складу суду, яка ухвалила рішення, відсутні професійні судді, головуючий зобов'язаний надати допомогу при­сяжним у складенні судового рішення.

1. Стаття 391 КПК визначає порядок наради і голосування в суді присяжних.

2. Головуючий керує нарадою суду присяжних, послідовно ставить на об­говорення питання, що вирішуються судом при ухваленні вироку (ст. 368 КПК), проводить відкрите голосування і веде підрахунок голосів. Головуючий діє від імені всього суду і за його згодою. Він спрямовує кримінальне провадження, будучи наділеним організаційно-розпорядчими повноваженнями.

3. Кожне з питань, передбачених ст. 368 КПК, вирішується простою біль­шістю голосів. Головуючий голосує останнім. Положення закону про те, що головуючий голосує останнім, спрямоване на забезпечення свободи волевияв­лення кожним суддею і виключення будь-якого впливу головуючого на інших суддів, які входять до суду присяжних.

4. Частина 3 ст. 391 КПК містить вимогу, що ніхто зі складу суду присяж­них не має права утриматися від голосування, крім одного випадку. Мова йде про вирішення питання про міру покарання, а суддя чи присяжний голосували за виправдання обвинуваченого. У цьому разі голос того, хто утримався, до­дається до голосів, поданих за найсприятливіше рішення для обвинуваченого. При виникненні розбіжностей про те, яке рішення для обвинуваченого є більш сприятливим, питання вирішується шляхом голосування.

5. Кожен із складу суду присяжних має право викласти письмово окрему думку. Вона не оголошується в судовому засіданні, а приєднується до матеріа­лів провадження і є відкритою для ознайомлення.

Окрема думка є гарантом реалізації рівності, незалежності, верховенства права та об'єктивної правової позиції суду. У регламенті Європейського суду з прав людини (правило 74 § 2) зазначено: «Будь-який суддя, що брав участь у розгляді справи, має право додати до рішення або свою окрему думку, що збігається чи розходиться з рішенням, або просто констатацію своєї незгоди». Така норма є актуальною і для України, оскільки безпосередньо кореспонду­ється з главою 4 Закону України від 23 лютого 2006 р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», норми якого зобов'язують державу при розгляді справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р., практику Євро­пейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

6. Головуючий зобов'язаний надати допомогу присяжним у складенні су­дового рішення, коли серед більшості складу суду, яка ухвалила рішення, від­сутні професійні судді.

Поиск по сайту: