Матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості

1. Вважаючи недоцільним досліджувати докази в судовому засіданні, оскільки встановлені розслідуванням фактичні обставини справи визнають­ся ключовими учасниками провадження, такі основи демократичного право­суддя, як гласність (ст. 27 КПК), змагальність (ст. 22 КПК), диспозитивність (ст. 26 КПК), всебічність, повнота та неупередженість дослідження обставин кримінального провадження (ч. 1 ст. 94 КПК) не порушуються. Відмова цих учасників від дослідження в судовому засіданні фактичних обставин справи свідчить про те, що серед них немає спору щодо зазначених обставин, розслі­дування проведено всебічно, повно й об'єктивно і його результати не оспорю­ються. Саме тому, якщо буде встановлено, що під час досудового розслідуван­ня кримінального проступку підозрюваний беззаперечно визнав свою вину, не заперечує встановлені слідчим обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий погоджується на цей розгляд, тоді про­курор має право подати до суду обвинувальний акт із клопотанням про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

2. Слідчий, провадячи розслідування, лише роз'яснює підозрюваному Його право на спрощене провадження. Право ж на його ініціювання належить лише підсудному га його захиснику, оскільки тільки це, по-перше, сприяє по­дальшій реалізації вже зазначених принципів змагального процесу, а по-друге, слугує додатковою гарантією забезпечення та захисту прав і законних інтересів підозрюваного. У цьому контексті є неприпустимим недотримання в прийнят­ті відповідного рішення будь-якої з обов'язкових умов застосування положень коментованої статті.

Аналогічно діє прокурор, який, отримавши від слідчого в порядку, ви­значеному п. З ч. 2 ст. 301 КПК, обвинувальний акт, вбачає перспективу його розгляду у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Зважаючи на інтелектуальні, психологічні та інші особливості підозрю­ваного, потерпілого чи інших учасників кримінального провадження, слідчий, прокурор особливо виважено повинні підходити до з'ясування правильності розуміння ними змісту фактичних обставин, які ніким не оспорюються, та від­сутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій. Спочатку слідчий, прокурор зобов'язані протокольно роз'яснити підозрюваному, потерпілому зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вони бу­дуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недо­слідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досу­довим розслідуванням обставини. Надалі шляхом опитування підозрюваного, потерпілого необхідно отримати відповіді: чи не оспорюють вони ці конкретні обставини та зібрані на їх підтвердження докази; чи згодні вони із заявленим клопотанням; чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин; чи відсутній на цих осіб під час їх волевиявлення будь-який тиск, погрози, чи не застосовувалось стосовно них насильство; чи не помиляються вони у ви­словленні своєї позиції та чи усвідомлюють характер цього клопотання і на­слідки його задоволення у вигляді неможливості згодом оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку? І лише переконавшись у тому, що повністю виконано зазначені вимоги, прокурор може прийняти відповідне рішення про застосування положень ч. 1 ст. 299 КПК.

4. До обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані, крім погоджувальних щодо цього письмових заяв підозрюваного і потерпілого, також матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості, до яких належать, передусім, протокол його допиту, зміст якого засвідчує це визнання, а також документи, що підтверджують добровіль­не відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди (повернен­ня викраденого майна або передача потерпілому рівноцінного майна, грошову компенсацію вартості викраденого, знищеного чи пошкодженого майна, від­новлення особисто або за свій рахунок властивостей пошкодженого майна, оплату лікування потерпілого, вибачення у публічній формі) тощо.

Поиск по сайту: