Втручання у приватне спілкування захисника, священнослужителя з підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, виправданим заборонене

1. Право на недоторканність особистого (приватного – за термінологією міжнародних нормативно-правових актів) життя особи є одним із основоположних прав людини, що визначаються Конституцією України та ратифікованими Україною міжнародними нормативно-правовими актами в галузі прав людини - Загальною декларацією прав людини від 10.12.1948, Європейською конвенцією про захист прав та основних свобод людини від 04.11.1950, Міжнародним пактом про громадянські і політичні права від 16.12.1996 та ін.

Аналіз чинного міжнародного та вітчизняного законодавства, сучасних філософських, соціальних, психологічних, загальноправових, галузевих правових уявлень про особисте (приватне) життя свідчить, що воно складається з сімейних, родинних, побутових відносин, дружніх та інтимних зв’язків, особистих симпатій, антипатій, прихильностей і захоплень, що не підлягають зовнішньому контролю як з боку держави, так і окремих соціальних груп та осіб.

Конституція України містить систему гарантій недоторканності особистого (приватного) життя особи, а саме: 1) не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (ч. 1 ст. 30 Конституції України); 2) кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо (ст. 31 Конституції України); 3) ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України (ч. 1 ст. 32 Конституції України); 4) не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 2 ст. 32 Конституції України); 5) кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею (ч. 3 ст. 32 Конституції України); 6) кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (ч. 4. 32 Конституції України).

2. КПК України у § 2 глави 21 передбачає умови, підстави та способи обмеження права особи на недоторканність її особистого (приватного) життя шляхом втручання у її приватне спілкування, при проведенні якого необхідно керуватися положеннями Конституції України.

Втручання у приватне спілкування полягає у отриманні доступу до інформації, що передається та зберігається під час приватного спілкування між особами, без їх відома, шляхом аудіо-, відеоконтролю особи (ст. 260 КПК України), арешту (ст. 261 КПК України), огляду і виїмки кореспонденції (ст. 262 КПК України), зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 КПК України) та зняття інформації з електронних інформаційних систем (ст. 264 КПК України).

3. Спілкування є приватним, якщо під час нього інформація передається та зберігається за таких фізичних та юридичних умов, при яких учасники спілкування можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб. Фізичними умовами, що можуть забезпечувати захист від втручання в спілкування є обрані особами місце та час його здійснення, форма спілкування (вербальна, конклюдентна, письмова, графічна), форма обміну інформацією (безпосередня або опосередкована (листами, бандеролями, посилками, поштовими контейнерами, переказами, телеграмами, іншими матеріальними носіями передання інформації між особами)), технічні засоби проводового та безпроводового зв’язку та засоби писемності, створення графічних зображень, кодування інформації та її збереження тощо. Юридичними умовами, що забезпечують приватність спілкування, є гарантоване приписами Конституції України (ст. 31, 32 Конституції України), ратифікованими Україною міжнародними договорами (Загальною декларацією прав людини від 10.12.1948 (ст. 12), Європейською конвенцією про захист прав та основних свобод людини від 04.11.1950 (п. 3 ст. 21), Міжнародним пактом про громадянські і політичні права від 16.12.1996 (ст. 17)) та нормативно-правовими актами України (п. 7 ч. 1 ст. 7, ст. 14, 15, ч. 1, 5 ст. 258, 260, 261, 263, 264 КПК України, ст. 9 Закону України «Про телекомунікації», ст. 6 Закону України «Про поштовий зв’язок») право будь якої особи на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, невтручання у її особисте та сімейне життя, та можливість обмеження цих прав лише за рішенням суду, та укладенням угоди між особою та юридичною особою, що надає послуги телекомунікаційного, поштового зв’язку на території України для забезпечення її приватного спілкування.

3. Підставами, достатніми для втручання у приватне спілкування, є:

- фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, що розмови особи або інші звуки, рухи, дії, пов’язані з її діяльністю або місцем перебування, поштово-телеграфна кореспонденція певної особи іншим особам або інших осіб їй, певна електронна інформаційна система можуть містити відомості про обставини, які мають значення для досудового розслідування, або речі і документи, що мають істотне значення для досудового розслідування;

- можливість отримання відомостей про зміст приватного спілкування тільки шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій, що включають втручання у приватне спілкування.

Ч. 2 ст. 258 КПК України зобов’язує прокурора, слідчого за погодженням з прокурором, при встановленні ними наявності цих підстав, звернутися до слідчого судді із клопотанням про дозвіл на втручання у приватне спілкування в порядку, передбаченому ст. 246, 248, 249 КПК України.

Тільки ухвала слідчого судді про дозвіл на втручання у приватне спілкування виступає в якості юридичної підстави його проведення слідчим або за його дорученням оперативним підрозділом.

4. У ч. 5 ст. 258 КПК передбачена абсолютна заборона на втручання у приватне спілкування, якщо у ньому, з одного боку, приймають участь захисник або священнослужитель, а з іншого – підозрюваний, обвинувачений, засуджений, виправданий.

Поиск по сайту: