Можуть слугувати фактичною основою доказів, якщо вони пройшли перевірку в порядку передбаченому для відповідного виду доказів

2. Речі і документи, що вилучені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні. Умовами визнання їх речовими доказами є:

1) отримання фактичних даних, що ці матеріальні об’єкти були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження (ст. 91, 98 КПК України);

2) такі фактичні дані повинні бути отримані із процесуальних джерел вказаних в ч. 2 ст. 84 КПК України;

Можуть слугувати фактичною основою доказів, якщо вони пройшли перевірку шляхом проведення інших слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій відповідно до вимог КПК України.

У ч. 1 ст. 256 КПК України вказано, що поряд із речами та документами, вилученими під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, в доказуванні можуть використовуватися їх копії. Стосовно такої можливості необхідно зробити ряд застережень.

По-перше, копія оригінала будь-якої речі – це точне її відтворення. Тобто в доказуванні, виходячи із буквального розуміння терміну копія речі, можуть використовуватися тільки виготовлені в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій копії речей, що повністю відтворюють стійку зовнішню будову, розміри, форму, колір, вагу та інші індивідуальні ознаки оригінальної речі. Наприклад, копії знарядь скоєння злочину, предмету злочинного посягання, що були використані під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії як спеціально виготовлені несправжні (імітаційні) засоби відповідно до положень ст. 273 КПК України.

Копії слідів скоєння злочинів, що виготовляються під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, відносяться до інших результатів, здобутих за допомогою застосування технічних засобів, на які вказується у ч. 1 ст. 98 та ч. 1 ст. 256 КПК України як на матеріальні об’єкти, що можуть використовуватися в доказуванні в якості речових доказів.

По-друге, в теорії документознавства, юриспруденції та практиці діловодства під копією розуміється документ, що відтворює інформацію документа оригінала й усі його зовнішні ознаки або їх частину, має у правому верхньому кутку позначку «Копія». Копія документу може бути факсимільною (містить усі реквізити документа, відображає особливості їх розташування та оформлення (наприклад, ксерокопія, фотокопія)) та вільною (містить усі реквізити справжнього документа, проте не обов’язково повторює його форму). Різновидами копій є відпуск, витяг та дублікат. У ч. 4 ст. 99 КПК України зазначено, що дублікат документа (документ, виготовлений таким же способом, як і його оригінал, тобто це по суті повторний екземпляр оригінального документа) може бути визнаний судом як оригінал документа. Однак, не слід ототожнювати документи та їх дублікати, про які йде мова у ст. 99 КПК України, з документами речовими доказами, на ознаки яких вказується у ч. 2 ст. 98 КПК України, та їх копіями (ч. 1 ст. 256 КПК України). Копії з документів, що зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження (ст. 98 КПК України), та оформлені як додатки до протоколу негласної слідчої (розшукової) дії, згідно із положеннями ст. 104-106, 252 КПК України, можуть, відповідно до ч. 1 ст. 256 КПК України, використовуватися в доказуванні. Для таких копій не є обов’язковим їх виготовлення тим же самим способом, що і документ оригінал. Виготовлятися копії з таких документів можуть шляхом їх фотографування, відеозапису, ксерокопіювання, тобто способами, що забезпечують відтворення інформації документа оригінала й усі його зовнішні ознаки або їх частину. У випадках, передбачених ч. 5 ст. 99 КПК України, можуть бути виготовлені дублікати, зокрема, і додатків до протоколів негласних слідчих (розшукових) дій, в тому числі і копій документів речових доказів, що бути отримані під час їх проведення.

Слід зауважити, що в подальшому, при проведенні інших слідчих (розшукових) дій, необхідно завжди прагнути вилучити оригінали документів, з яких були виготовлені копії під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії. Встановлення тотожності зовнішнього вигляду та змісту копії документу та його оригіналу є важливою складовою перевірки результатів проведення негласної слідчої (розшукової) дії.

3. Напрями використання в доказуванні результатів конкретних негласних слідчих (розшукових) дій прямо пов’язані зі змістом та об’ємом фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню (див. коментар до ст. 91 КПК України), які в них містяться. Тобто чи містять вони фактичні дані, що прямо вказують на вчинення особою злочину або виключають її причетність до нього (прямі докази), або містять відомості про факти, які передували, були супутніми події злочину чи мали місце після неї (непрямі докази). В залежності від цього слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд використовують результати негласних слідчих (розшукових) дій поряд із результатами гласних слідчих (розшукових) дій для обґрунтування своїх процесуальних рішень про проведення інших гласних та негласних слідчих (розшукових) дій з метою перевірки цих відомостей та отримання нових доказів, або в разі визнання їх достатності – про повідомлення про підозру, обрання запобіжного заходу, закриття кримінального провадження, звернення до суду з обвинувальним актом тощо.