Заява про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження подається до суду, який ухвалив вирок

1. Коментована стаття встановлює безальтернативне правило щодо виключної територіальної підсудності заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження: заява про відновлення матеріалів може подаватися лише до суду, який ухвалив вирок у справі, матеріали якої відновлюються.

2. Правило щодо підсудності, встановлене у цій статті, поширюється і на ті випадки, коли вирок суду першої інстанції переглядався в апеляційному та касаційному порядку, незалежно від того, що при перегляді вирок суду першої інстанції було змінено чи скасовано або навіть ухвалено новий вирок, оскільки ст.ст. 423 та 443 КПК передбачають повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції, який ухвалював вирок.

Стаття 527. Зміст заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження

У заяві повинно бути зазначено, про відновлення яких саме матеріалів просить заявник, чи був ухвалений вирок, в якому процесуальному статусі перебував заявник, хто конкретно і в якості кого брав участь у судовому розгляді, місце проживання чи місцезнаходження цих осіб, що відомо заявнику про обставини втрати матеріалів кримінального провадження, про місцезнаходження копій документів кримінального провадження або відомостей щодо них, поновлення яких саме документів заявник вважає необхідним, для якої мети необхідне їх поновлення.

До заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження додаються документи або їх копії, навіть якщо вони не посвідчені в установленому порядку, що збереглися у заявника.

1. Згідно з ч. 1 коментованої статті заява про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження повинна містити наступні дані:

а) про відновлення яких саме матеріалів провадження просить заявник, адже виходячи з засади диспозитивності у її широкому розумінні, суд має приймати рішення лише стосовно тих фактів, обставин чи вимог, про які безпосередньо йдеться у заяві, не виходячи за власною ініціативою за ці межі;

б) чи був ухвалений вирок. Якщо кримінальне провадження не завершилося ухваленням вироку суду, поновити його матеріали у порядку відповідних статей розділу VII КПК неможливо;

в) процесуальний статус, у якому перебував заявник при розгляді справи. Тут слід також звернути увагу, що згідно з другим реченням ст. 525 КПК близькі родичі обвинуваченого, який помер, наділені правом подавати заяви про відновлення матеріалів, якщо це необхідно для його посмертної реабілітації. Тому в подібних випадках у цій частині заяви слід зазначати як статус померлого учасника провадження (обвинувачений), так і безпосереднього заявника (близький родич), ураховуючи при цьому визначення терміна «близькі родичі», що міститься у п. 1 ч. 1 ст. З КПК;

г) перелік осіб, які брали участь у судовому розгляді справи, із зазначенням їхнього процесуального статусу; місце проживання чи місцезнаходження цих осіб;

ґ) відома заявнику інформація про обставини втрати матеріалів провадження, про місцезнаходження копій документів провадження, що втрачені, або відомостей про них;

д) повний перелік матеріалів, поновлення яких заявник вважає за необхідне, із зазначенням мети їх поновлення. Це положення перегукується із зазначеним у п. а) коментаря до цієї статті, але у цій частині заяви варто більш докладно, ніж у вступній частині заяви, визначити обсяг матеріалів, які просить поновити заявник; при цьому щодо кожного з перелічених документів слід обов'язково зазначити конкретну мету їх поновлення, оскільки якщо не зробити цього, то відповідно до ч. 1 ст. 528 КПК суд своєю ухвалою залишить заяву без руху;

е) крім того, заява має містити загальні реквізити, тобто найменування суду, до якого подається заява, ім'я заявника (найменування, якщо учасником провадження була юридична особа), його місце проживання (або місцезнаходження юридичної особи), докладні контактні дані (телефон, електронна адреса, інші засоби зв'язку).

2. Відповідно до ч. 2 коментованої статті до заяви про відновлення матеріалів необхідно додати всі доступні заявникові документи або їх копії, що стосуються провадження, матеріали якого відновлюються. Ці документи можуть подаватися у вигляді простих фотокопій, без будь-якого посвідчення, оскільки вони не мають доказового значення, а лише слугують інформаційним інструментом, за допомогою якого суд намагатиметься відтворити втрачені матеріали. Частина 2 не встановлює якихось обмежень щодо змісту чи характеру цих до- кумснтів, тому залежно від конкретних обставин до заяви можуть додаватися І і і документи (їх копії), що як такі не були власне матеріалами провадження, шіс мають до нього відношення і непрямо можуть допомогти суду відновити т рачені матеріали.

Поиск по сайту: