Судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами

2. Нововиявленими обставинами визнаються:

1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу, висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;

2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

4) визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого, правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом;

Інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Обставини, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої цієї статті, повинні бути встановлені вироком суду, що набрав законної сили, а при неможливості ухвалення вироку - підтверджені матеріалами розслідування.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час здійснення провадження, не допускається.

1. Кримінальне провадження за нововиявленими обставинами являє собою форму перегляду рішень судів, що набрали законної сили. За своїм змістом ця стадія кримінального процесу виступає як механізм, що доповнює звичайні заходи забезпечення правосудності судових рішень у кримінальних справах. Цей вид провадження має резервне значення та використовується лише у випадку, якщо вичерпані всі інші допустимі засоби процесуально-правового захисту.

2. Провадження у кримінальних справах за нововиявленими обставинами здійснюється в зв'язку з виявленням таких обставин, які або виникли вже після розгляду кримінальної справи, або існували на момент цього розгляду, однак не були відомі суду. Наявність таких обставин не дозволяє оцінювати винесене у кримінальній справі рішення як законне, обґрунтоване та справедливе.

3. Виходячи з викладеного, треба зазначити, що нововиявлені обставини характеризуються такими ознаками: 1) невідомість їх суду з причин, від нього незалежних; 2) суттєве значення для справи; 3) наявність в об'єктивній дійсності до винесення судового рішення (за винятком п.п. 4 і 5 ч. 2 ст. 459 КПК); 4) неможливість урахування під час провадження в справі і винесенні рішення в зв'язку з невідомістю їх судові; 5) відкриття тільки після набрання законної сили судовим рішенням.

4. Закон визначає п'ять груп нововиявлених обставин, які визначені в ч. 2 коментованої статті Кодексу.

5. Штучне створення або підроблення доказів означає їхню завідому неправильність, розраховану на введення суду в оману, та може бути вчинено як учасниками процесу, так і іншими особами.

6. Висновок і пояснення судового експерта будуть неправильними як у випадку надання завідомо неправильного висновку або пояснення, так і внаслідок помилки цього спеціаліста при вирішенні питань, що вимагають спеціальних знань. Те ж саме стосується неправильного перекладу. На відміну від неправильних перекладу, висновку і пояснень експерта, неправдиві показання свідка можуть вважатись нововиявленими обставинами у разі, якщо вони були завідомо неправдиві, тобто факт надання таких свідчень являє собою склад злочину, передбаченого ст. 384 КК України.

7. Штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу, а також завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, висновку і пояснень експерта можуть бути підставою для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, якщо вони спричинили винесення необгрунтованого або незаконного судового рішення.

8. Такі нововиявлені обставини, як штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу, висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких грунтується вирок, зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження повинні бути встановлені вироком суду, а за неможливості його постановлення - матеріалами розслідування. Провадженню за такими нововиявленими обставинами обов'язково повинно передувати здійснення досудового розслідування щодо фактів штучного створення або підроблення доказів, дачі свідомо неправдивих показань, завідомо неправильного перекладу, завідомо неправильного висновку чи пояснень експертом, зловживань слідчого, прокурора, слідчого судді, судді під час кримінального провадження.

9. Факт добросовісної помилки свідка, потерпілого, експерта, перекладача, а також неправильність показань підозрюваного, обвинуваченого встановлюється матеріалами розслідування.

10. Під зловживанням суддів або слідчих суддів слід розуміти вчинення ними умисних дій, які містять склад злочину і спричинили винесення завідомо неправосудного вироку, постанови, ухвали. Про кримінальну відповідальність суддів за такі злочини див. ст.ст. 374, 375 КК.

11. Під зловживанням прокурора, слідчого слід розуміти притягнення ними до кримінальної відповідальності завідомо невинних, примушення давати показання, завідомо незаконне затримання, привід або арешт, порушення права на захист тощо (див. ст.ст. 371, 372, 373, 374 КК).

12. Злочинні діяння є підставою для провадження за нововиявленими обставинами лише в тому випадку, якщо є зв'язок між незаконними діями осіб та прийнятим незаконним або необгрунтовним рішенням. Встановлення цього факту є одним із завдань суду при вирішенні питання про здійснення провадження за нововиявленими обставинами.

13. Факти неправильної оцінки доказів, неправильного застосування закону, призначення несправедливого покарання, якщо вони не були результатом зловживання суддів або осіб, що проводили розслідування, не можуть бути визнані нововиявленими обставинами.

14. У п. З ч. 2 ст. 459 КПК визначено, що до нововиявлених обставин відноситься наявність факту скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття вироку чи ухвали, що належить переглянути. Відповідно. до ст. 533 КПК вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для всіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України. Цим положенням закріплюється така властивість судових рішень, як їх преюдиційність для наступних рішень, що можуть бути прийняті судом у межах кримінального провадження. Тож, скасування судового рішення, преюдиційна сила якого була врахована при постановлені вироку чи ухвали під час судового розгляду матеріалів кримінального провадження, тягне необхідність перегляду цього вироку чи ухвали в порядку, передбаченому главою 34 КПК.

15. Пункт 4 ч. 2 ст. 459 КПК визнає нововиявленою обставиною визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при постановлені вироку чи ухвали, що належить переглянути. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р. Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо констшу ційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість; офіційного тлумачення Конституції та законів України та інші. Таким чином, у випадку, якщо при прийняті судового рішення були застосовані закон, інший правовий акт чи їх окреме положення, які з часом були визнані Конституційним Судом України неконституційними, таке судове рішення може бути переглянуте в порядку, передбаченому главою 34 КПК.

16. Пункт 5 ч. 2 коментованої статті зазначає, що нововиявленими обставинами визнаються такі обставини, які не були відомі на час судового розгляду при винесенні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути. Тобто це обставини, що вже існували на момент набрання законної сили судовим рішенням, але не були відомі суду, хоча, якщо б були відомі, то могли суттєво вплинути на хід судового розгляду кримінальної справи та на зміст судового рішення, що було винесене.

17. Частина 4 коментованої статті визначає, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час здійснення провадження, не допускається. Це положення базується на нормах кримінального процесуального законодавства, що визначають дію КПК в часі. Статтею 5 КПК передбачено, що процесуальна дія виконується, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями КПК, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення. Тобто у випадку подання заяви про перегляд судового рішення в зв'язку із прийняттям нових законів, інших нормативно- правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час здійснення провадження та винесення судового рішення, щодо якого і подана заява про перегляд, визначені в ч. 4 ст. 459 КПК обставини, не маючи зворотньої сили, не можуть бути визнані нововиявленими обставинами.

Поиск по сайту: