Тимчасова передача особи здійснюється лише за наявності письмової згоди такої особи

1. Важливою гарантією належного розслідування кримінальних справ є процесуальна можливість залучення до участі при проведенні процесуальних дій особи, яка утримується під вартою або відбуває покарання у вигляді позбавлення волі на території іноземної держави і не притягується до кримінальної відповідальності в цьому кримінальному провадженні. За необхідності такої участі орган досудового розслідування, прокурор, суддя або суд України складають прохання про тимчасову передачу такої особи в Україну.

2. При погодженні передання особи слід оговорити строк, необхідний для проведення всіх необхідних дій, після чого особа підлягає поверненню на територію іноземної держави. Недотримання погоджених строків є недопустимим. У разі неможливості вчинення дій в обумовлені строки вони можуть бути продовжені виключно шляхом погодження із компетентним органом іноземної держави не пізніш як за двадцять днів до закінчення такого строку.

3. Рішення компетентного органу іноземної держави про тримання особи під вартою або про призначення їй покарання у вигляді позбавлення волі є підставою для тримання під вартою в Україні особи, яка тимчасово передана в Україну, а тому тримання під вартою такої особи не потребує жодних додаткових правових рішень органів, уповноважених вирішувати питання про тримання під вартою за законодавством.

4. Закон допускає як тимчасову передачу особи з іноземної держави в Україну, так і передачу особи із України на територію іноземної держави з дотриманням аналізованого порядку.

5. Основною умовою для передачі особи в межах надання міжнародної правової допомоги є наявність її письмової згоди, без якої передача відбутися не може.

Стаття 566. Виклик особи, яка перебуває за межами України

Особу, яка перебуває за межами України, для провадження слідчих чи інших процесуальних дій на території України викликають повісткою на підставі запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу. Викликаній особі, крім підозрюваного та обвинуваченого, повідомляється про розмір і порядок відшкодування витрат, пов'язаних з викликом. Запит (доручення) у рамках міжнародної правової допомоги про виклик особи, яка перебуває за межами України, направляється компетентному органу іноземної держави не пізніше шістдесяти діб до дати явки особи або в інший строк, передбачений міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Викликана особа не може бути притягнута до кримінальної відповідальності, затримана, стосовно неї не може бути обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до неї не можуть бути застосовані інші заходи забезпечення кримінального провадження чи обмеження її особистої свободи як з приводу кримінального правопорушення, яке є предметом цього кримінального провадження, так і за будь-яке інше кримінальне правопорушення, вчинене до перетинання державного кордону України (при в'їзді в Україну). Стосовно такої особи не може бути приведений до виконання вирок, ухвалений до перетину державного кордону України у зв'язку з викликом. Підозрюваний, обвинувачений або засуджений може бути затриманий, стосовно нього може бути застосований запобіжний захід або приведений до виконання вирок лише за злочин, зазначений у повістці.

Викликана особа втрачає гарантії, передбачені цією статтею, якщо не залишить територію України, маючи таку можливість, протягом п'ятнадцяти діб або іншого строку, передбаченого міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, від моменту отримання письмового повідомлення органу досудового розслідування, прокуратури або суду про відсутність необхідності у проведенні слідчих чи інших процесуальних дій за її участю.

1. Стаття визначає порядок та гарантії проведення виклику особи для провадження слідчих чи інших процесуальних дій на території України. Ключовим є питання про розмір і порядок відшкодування витрат, пов'язаних з викликом, які повинні бути повідомлені викликаній особі, якщо вона не є підозрюваним чи обвинуваченим. Закон встановлює граничні строки направлення запиту та явки особи, різниця між датами направлення запиту та явкою особи повинна бути не менше шістдесяти днів.

2. Важливими є гарантії, закріплені у ч. 2 коментованої статті, існування яких унеможливить зловживання згаданим різновидом міжнародної правової допомоги у кримінальних справах, - особа гарантована від будь-яких з перелічених примусових акцій проти неї і за будь-яке правопорушення, вчинене до перетину кордону з Україною, а стосовно підозрюваного, обвинуваченого або засудженого такого роду акції можуть бути застосовані лише за злочин, зазначений у повістці.

Водночас закон обмежує названі гарантії для особи строком у п'ятнадцять діб від моменту отримання письмового повідомлення органу досудового розслідування, прокуратури або суду про відсутність необхідності у проведенні слідчих чи інших процесуальних дій за її участю. Якщо особа залишається на території України після закінчення зазначеного строку, вона втрачає гарантії, закріплені у ч. 2 ст. 566 КПК.

Поиск по сайту: